ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

  У Х В А Л А

19 жовтня 2023 року                                           Чернігів                             Справа №  620/14987/23

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Заяць О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пунктів 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами частини першої   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України   позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до вимог частини другої   статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України   для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених    Кодексом адміністративного судочинства України    певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011  визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Так, суд зазначає, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод   1950 року (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22 проаналізувавши положення статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, дійшов висновку, що грошове забезпечення військовослужбовців повинно змінюватись щороку з 1 січня, у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як наслідок, саме з цією датою пов`язується визначення Кабінетом Міністрів України умов та розмірів перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, 1 січня відповідного року.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосувавши вищенаведені висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, суд врахував, що предметом спору є правовідносини щодо отримання позивачем довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 для проведення перерахунку пенсії.

Позовну заяву подано до суду 03.10.2023 (відповідно до штампу Укрпошти на конверті), тобто позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом.

Судом враховано, що Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 у справі № 380/17488/22, відмовляючи у відкритті касаційного провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023, якою його позов щодо оформлення довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 залишено без розгляду, дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.

Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого  статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України: «…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів».

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з позовом.

Виходячи з повідомлених позивачем обставин спору, про порушення своїх прав на визначення розміру грошового забезпечення з метою обчислення (перерахунку) пенсії він мав дізнатися після виплати такої пенсії в лютому 2023 року.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Позивачем не надано суду жодного доказу триваючої неможливості звернення до суду з відповідним позовом в межах строку установленого законом.

У відповідності до вимог частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Згідно частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, подавши до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

 У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позову.

Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.

Копію ухвали суду надіслати позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно ст. 294 КАС України оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                                     О.В. Заяць