1Справа № 335/5762/22 2/335/239/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Геєць Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Шарової А.В.,

представника відповідача Міністерства юстиції України Соловйової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, про визнання дій неправомірними та скасування наказу Міністерства юстиції України „Про задоволення скарги” від 15.02.2021 року № 556/5, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , про визнання дій неправомірними та скасування наказу Міністерства юстиції України „Про задоволення скарги” від 15.02.2021 року № 556/5.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.02.2021 року Міністерством юстиції України було видано Наказ № 556/5 «Про задоволення скарги», яким скаргу ОСОБА_2 від 16.04.2020 року було задоволено в повному обсязі та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30.11.2018 року № 44341860, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О.

Копію наказу Міністерства Юстиції України ТОВ «Кредитні ініціативи» не отримував, та про існування оскаржуваного наказу дізнався після отримання позовної заяви ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи без самостійних вимог: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_4 , ТОВ «Кредитні ініціативи», в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги».

Станом на дату подачі позову факт порушення вимог законодавства під час розгляду скарги вже встановлено судовим рішенням під час розгляду справи № 280/2030/21 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, третя особа ОСОБА_1 , ТОВ «Кредитні ініціативи», Державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2021 №556/5 «Про задоволення скарги».

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.07.2022 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року скасовано у частині визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги» та закрито у цій частині провадження у справі, в іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року залишено без змін.

Вважають, що при розгляді скарги та при прийнятті рішення Міністерством юстиції України було порушено вимоги законодавства, а саме Постанови Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015, якою затверджено «Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації».

Так, при розгляді скарги Міністерством юстиції України було порушено зазначені норми, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» який є кредитором скаржника та іпотекодержателем нерухомого майна, не було належним чином повідомлено про розгляд скарги ОСОБА_5 .

А саме, позивачу, в порушення п. 11 зазначеного вище Порядку, не було надано своєчасно копії скарги та доданих до неї документів (не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги по суті).

Суб`єктом розгляду скарги не враховано, що з приводу вказаної скарги та доданих до неї документів банком, як власником майна, особою, рішення про права та інтереси якої приймається, може бути надано пояснення, документи, на підставі яких буде встановлено наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги.

Окрім того, як зазначено у Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 суб`єкт розгляду скарги може повідомити особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги телефонограмою, лише в тому випадку, якщо номер телефону зазначено у скарзі. В даному випадку номер телефона у скарзі зазначено не було.

Те саме стосується й такого засобу повідомлення, як направлення засобами електронної пошти - лише в тому випадку, якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги.        

Суб`єктом розгляду скарги не враховано, що з приводу вказаної скарги та доданих до неї документів банком, як власником майна, особою, рішення про права та інтереси якої приймається, може бути надано пояснення, документи, на підставі яких буде встановлено наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги.

Окрім того, як зазначено у Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1128 суб`єкт розгляду скарги може повідомити особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги телефонограмою, лише в тому випадку, якщо номер телефону зазначено у скарзі. В даному випадку номер телефона TOB «Кредитні ініціативи» у скарзі зазначено не було.

Те саме стосується й такого засобу повідомлення, як направлення засобами електронної пошти - лише в тому випадку, якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах, що додаються до скарги.

За вказаних обставин, оголошення на сайті відповідача не можна вважати належним повідомленням заінтересованих осіб, в тому числі позивача, з огляду на його розміщення з порушенням порядку та строку, передбаченого п. 10 Порядку № 1128.

Як встановлено судом, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44341860 прийнято 30.11.2018. Скарга на вказане рішення подана до Міністерства юстиції України 16.04.2020        року, тобто проміжок часу склав близько року, що не узгоджується з нормою частини 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», доказів того, що скаржник дізнався про порушення своїх прав пізніше надано не було.

Також судом встановлено, що під час розгляду спору за позовом державного реєстратора, громадянином ОСОБА_6 на такі дії державного реєстратора Ільюшенкова С.О. подано скаргу від 16.04.2020 року, тобто з пропуском 60-денного строку звернення зі скаргою.

Перевіряючи наявність підстав вважати, шо у даному випадку порушено строк подачі скарги ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України саме з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт обізнаності третьої особи підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2014 року у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, а також рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2018 року № 140004074056426 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Позивач звернувся до Державного реєстратора із заявами з предмету реєстрації права власності на Предмет іпотеки, та надав останньому повний пакет документів.

При цьому зазначають про відсутність підстав у гр. ОСОБА_2 на звернення до Міністерства юстиції України із відповідною Скаргою на рішення Державного реєстратора.

Вважають, що звертаючись до Міністерства юстиції України ОСОБА_7 зі скаргою, отримавши повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, порушив права та інтереси позивача.

ТОВ «Кредитні ініціативи», доводить, що скарга гр. ОСОБА_6 до Міністерства юстиції України є такою, що не відповідає способу захисту порушеного його права власності, виходячи з контексту самого висновку, остання має бути предметом розгляду у судах відповідно до визначеної законом юрисдикції, тобто, виходячи з предмету спору, що останньою й було зроблено, зважаючи на наявність спору в суді цивільної юрисдикції.

В позові просили визнати незаконним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2021 № 556/5 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер : 56524311 від 15.02.2021 року ( 13:24:41) прийняте Департаментом державної реєстрації Міністерства Юстиції м. Київ Ткаченко A.A. та поновити право власності на квартиру, загальною площею 42,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17.10.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, про визнання дій неправомірними та скасування наказу Міністерства юстиції України „Про задоволення скарги” від 15.02.2021 року № 556/5 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні

Відповідач Міністерство юстиції України в особі представника Волкова М.В. із позовом не погодився, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що аргументи наведені представником позивача необґрунтовані, а висновки помилкові, з огляду на наступне.

В постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21 зазначено, що Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства у частині дотримання строків подачі та розгляду скарги, а також безпідставне поновлення строків звернення зі скаргою, ставить під сумнів законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення, зокрема, у частині анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.64).

Отже, висновки Верховного Суду у справі 280/2030/21 зроблені виключно в частині процесуальних порушень, які могли призвести до порушення прав державного реєстратора, зокрема прийнятим рішенням у вигляді анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, предметом розгляду цієї справи є інші правовідносини, зокрема щодо правомірності проведеної державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Додатково, звертають увагу суду, що постановою Верховного Суду по справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків - Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Також, згідно з постановою Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №820/3010/17, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №1640/3394/18.

З огляду на вищевикладене, строк подання скарги або строк, у який була розглянута скарга ОСОБА_1 . Колегією, не вплинув на кінцевий результат розгляд та жодним чином не порушує права ТОВ «Кредитні ініціативи».

Зазначені висновки Верховного Суду не підтверджують правомірність державної реєстрації, а отже посилання на них під час розгляду справи в частині протиправності та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги» є некоректними.

Щодо належного повідомлення Позивача про розгляд скарги, вказують, наступне.

Пункт 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції станом на момент розгляду скарги) (далі - Порядок № 1128) Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пункт 12 Порядку №1128 передбачає, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Отже, висновки представника позивача, що заінтересованій особі має бути надано копію скарги в дводенний строк перед засіданням не знаходять свого підтвердження в нормативно - правових актах, якими врегульовано процедуру розгляду скарги.

При цьому, листом від 12.01.2021 № 138/33.2.1/-21 Міністерством юстиції України було повідомлено ТОВ «Кредитні ініціативи» про розгляд скарги ОСОБА_1 від 16.04.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2020 за № Я-11613, щодо типу об`єкта нерухомого майна: квартири, за адресою: АДРЕСА_1 ., суб`єкт оскарження: державний реєстратор Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, заінтересована сторона: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253).

Водночас, відповідно до листа від 14.01.2021 ТОВ «Кредитні ініціативи» було надано пояснення в яких викладено власні міркування, щодо проведення реєстраційних дій та розгляду зазначеної скарги.

Щодо змісту встановлених порушень під час проведення реєстраційних дій, вказують, що Колегія у пункті 5 Висновку визначає, що державним реєстратором Ільющенковим С.О. під час прийняття рішення не було здійснено пошуку відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та обтяження за ідентифікаційними даними скаржника. Зазначена інформація встановлена відповідно до відомостей Державного реєстру прав.

Таким чином, державним реєстратором Ільющенковим С.О. не було належним чином встановлено наявність запису про арешт на все нерухоме майно скаржника від 04.04.2012 за № 386078, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2012 № 31365983.

У разі здійснення належних пошуків за визначеними ідентифікаторами, в державного реєстратора Ільющенкова С.О. були наявні достатні підстави для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав. Однак, проведення реєстраційних дій додатково свідчить про неналежне здійснення повноважень державним реєстратором в частині здійснення пошуків та формування відомостей з Державного реєстру прав, за критеріями та в порядку визначеному вище.

Відповідно до висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, встановлено наступне.

Згідно з відомостями Державного реєстру прав, державним реєстратором Ільющенковим С.О. на підставі оскаржуваного рішення внесено запис про право власності на квартиру № 29193615 за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі таких документів: Іпотечного договору № 0711/0808/45-042-Z-1 від 08.08.2008 (на купівлю житлової нерухомості), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пянтковською Оксаною Григорівною, зареєстрованого за № 5558; договору факторингу від 28.11.2012 № 15; договору факторингу від 28.11.2012; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 10.05.2018 № 1283/18; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2018 № 1400040740564.

Так, пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952 передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Водночас, пункт 61 Порядку №1127 визначає, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У спеціальному розділі Державного реєстру прав наявний запис про арешт та все нерухоме майно скаржника від 04.04.2012 за № 386078, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2012 № 31365983.

Арешт нерухомого майна є обтяженням речового права та не підпадає під визначені пунктом 61 Порядку №1127 випадки.

При цьому, наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень (пункт 6 частини першої статті 24 Закону в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною другою статті 24 Закону №1952 визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Так, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Ільющенковим С.О. за наявності запису про арешт нерухомого майна, наявність якого на момент проведення реєстраційних дій було підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Однак, позивачем не надано фактичних заперечень або доказів щодо суті вчинених порушень, викладених у зазначеному Висновку Колегії.

Враховуючи, що арешт не є тотожною категорією іпотеці або іншому речовому праву, застосування норм пункту 61 Порядку 1127, у наведеному вище випадку, не є правомірними, а посилання суду першої інстанції на зазначені факти не можливо вважати за недоліки прийнятого рішення, за результатами розгляду скарги.

Також вважають, що право на оскарження рішень про державну реєстрацію права власності у наведеному випадку не може бути обмежене виключно судом, з урахуванням вимог ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та ст. 37 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надавав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позов.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення від 30.11.2018 № 44341860, прийняте державним реєстратором Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О. щодо державної реєстрації права власності на квартиру, шо розташована за адресою: АДРЕСА_1 за TOB «Кредитні ініціативи», яке є іпотекодержателем відповідно до договору про передачу прав за іпотечним договором №2187 від 28.11.2012 - Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.01.2021 - дійшла висновку:

- скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення від 30.11.2018 №44341860, прийняте державним реєстратором Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О.;

- анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_3 .

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Міністерством юстиції України виданий Наказ від 15.02.2021 №556/5 «Про задоволення скарги».

Відповідно до наказу Міністерство юстиції України від 15.02.2021 №556/5 наказано:

- скаргу ОСОБА_1 від 16.04.2020 задовольнити в повному обсязі;

- скасувати рішення від 30.11.2018 №44341860, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем;

- анулювати доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкову С.О.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року у справі № 280/2030/21, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року, за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15.02.2021 №556/5 «Про задоволення скарги».

Постановою Верховного суду від 07.07.2022 року у справі № 280/2030/21 адміністративне провадження № К/990/4455/22 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу, касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05. 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року скасовано у частині визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги» та закрито у цій частині провадження у справі. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.12.2021 року залишено без змін.

Позивач вважає Наказ МЮУ від 15.02.2021 №556/5 в не скасованій частині незаконним та просить скасувати.

В постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 280/2030/21 зазначено, що Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства у частині дотримання строків подачі та розгляду скарги, а також безпідставне поновлення строків звернення зі скаргою, ставить під сумнів законність всієї процедури розгляду скарги та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення, зокрема, у частині анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п.64).

Отже, висновки Верховного Суду у справі 280/2030/21 зроблені виключно в частині процесуальних порушень, які могли призвести до порушення прав державного реєстратора, зокрема прийнятим рішенням у вигляді анулювання доступу позивачу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

При цьому, предметом розгляду цієї справи є інші правовідносини, зокрема щодо правомірності проведеної державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду по справі № 825/2328/16 від 22.05.2020 викладений висновок про те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків - Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.

Також, згідно з постановою Верховного суду від 22.12.2020 у справі №820/3010/17, колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правомірність такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №1640/3394/18.

З огляду на вищевикладене, строк подання скарги або строк, у який була розглянута скарга ОСОБА_1 . Колегією, не вплинув на кінцевий результат розгляду та жодним чином не порушує права ТОВ «Кредитні ініціативи».

Зазначені висновки Верховного Суду у справі № 280/2030/21 не підтверджують правомірність державної реєстрації.

Пункт 11 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1128 (в редакції станом на момент розгляду скарги) (далі - Порядок № 1128) Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Пункт 12 Порядку № 1128 передбачає, що копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За відповідним клопотанням осіб, визначених в абзаці першому цього пункту, колегія відкладає розгляд скарги у сфері державної реєстрації на не більше ніж одну годину для забезпечення можливості ознайомлення таких осіб з відповідною скаргою та доданих до неї документів. Особи, визначені в абзаці першому цього пункту, мають право подавати письмові пояснення по суті скарги у сфері державної реєстрації, які обов`язково приймаються колегією до розгляду.

У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.

Отже, висновки представника позивача, що заінтересованій особі має бути надано копію скарги в дводенний строк перед засіданням не знаходять свого підтвердження в нормативно - правових актах, якими врегульовано процедуру розгляду скарги.

При цьому, листом від 12.01.2021 № 138/33.2.1/-21 Міністерством юстиції України було повідомлено ТОВ «Кредитні ініціативи» про розгляд скарги ОСОБА_1 від 16.04.2020, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.2020 за № Я-11613, щодо типу об`єкта нерухомого майна: квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , суб`єкт оскарження: державний реєстратор Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, заінтересована сторона: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (ЄДРПОУ 35326253).

Водночас, відповідно до листа від 14.01.2021 ТОВ «Кредитні ініціативи» було надано пояснення в яких викладено власні міркування, щодо проведення реєстраційних дій та розгляду зазначеної скарги.

Стаття 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-1V (далі - Закон №1952) передбачає обов`язок державного реєстратора, зокрема, встановлювати відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; обов`язок перевіряти документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Відповідно до пункту 12 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) (далі - Порядок № 1127) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами га їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Так, Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2011 № 1141 (далі - Порядок) визначає процедуру функціонування Державного реєстру прав, його невід`ємної архівної складової частини та наповнення Державного реєстру прав відомостями про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 1141 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, здійснюється за одним або кількома ідентифікаторами, передбаченими абзацами другим - четвертим пункту 20 цього Порядку, а також за такими ідентифікаторами:

1) тип суб`єкта речового права, обтяження:

-        фізична особа;

-        юридична особа.

Під час формування заяви обирається один із передбачених цим підпунктом типів суб`єкта речового права, обтяження;

2) суб`єкт речового права, обтяження:

для фізичних осіб:

-        прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові;

-        номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

-        реєстраційний номер облікової картки платника податків;

-        реквізити документа, що посвідчує особу:

серія документа;

номер документа;

для юридичних осіб:

-        повне найменування юридичної особи;

-        ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ.

Під час формування заяви обирається один або декілька із передбачених цим підпунктом параметрів залежно від типу суб`єкта речового права, обтяження;

3) номер запису Державного реєстру прав.

Пункт 22 Порядку №        1141 визначає, що пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові на нерухоме майно, обтяження таких прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, здійснюється за принципом:

-        повного збігу всіх зазначених ідентифікаторів пошуку;

-        повного збігу всіх зазначених ідентифікаторів пошуку та/або кожного окремого із зазначених ідентифікаторів пошуку.

Так, Колегія у пункті 5 Висновку визначає, що державним реєстратором Ільющенковим С.О. під час прийняття рішення не було здійснено пошуку відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та обтяження за ідентифікаційними даними скаржника. Зазначена інформація встановлена відповідно до відомостей Державного реєстру прав.

Таким чином, державним реєстратором Ільющенковим С.О. не було належним чином встановлено наявність запису про арешт на все нерухоме майно скаржника від 04.04.2012 за № 386078, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2012 № 31365983.

У разі здійснення належних пошуків за визначеними ідентифікаторами, в державного реєстратора Ільющенкова С.О. були наявні достатні підстави для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав. Однак, проведення реєстраційних дій додатково свідчить про неналежне здійснення повноважень державним реєстратором в частині здійснення пошуків та формування відомостей з Державного реєстру прав, за критеріями та в порядку визначеному вище.

Відповідно до висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, встановлено наступне.

Згідно з відомостями Державного реєстру прав, державним реєстратором Ільющенковим С.О. на підставі оскаржуваного рішення внесено запис про право власності на квартиру № 29193615 за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі таких документів: Іпотечного договору № 0711/0808/45-042-Z-1 від 08.08.2008 (на купівлю житлової нерухомості), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пянтковською Оксаною Григорівною, зареєстрованого за № 5558; договору факторингу від 28.11.2012 № 15; договору факторингу від 28.11.2012; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 10.05.2018 № 1283/18; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2018 № 1400040740564.

Так, пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону № 1952 передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Водночас, пункт 61 Порядку №1127 визначає, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У спеціальному розділі Державного реєстру прав наявний запис про арешт та все нерухоме майно скаржника від 04.04.2012 за № 386078, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.04.2012 № 31365983.

Арешт нерухомого майна є обтяженням речового права та не підпадає під визначені пунктом 61 Порядку №1127 випадки.

При цьому, наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень (пункт 6 частини першої статті 24 Закону в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Частиною другою статті 24 Закону №1952 визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Так, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором Ільющенковим С.О. за наявності запису про арешт нерухомого майна, наявність якого на момент проведення реєстраційних дій було підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав. Однак, позивачем не надано фактичних заперечень або доказів щодо суті вчинених порушень, викладених у зазначеному Висновку Колегії.

Враховуючи, що арешт не є тотожною категорією іпотеці або іншому речовому праву, застосування норм пункту 61 Порядку 1127, у наведеному вище випадку, не є правомірними.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV визначає, серед іншого, що рішення про реєстрацію права власності (спеціального майнового права) іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. При цьому, зазначена норма не має обмеження та не носить виключний імперативний характер.

Однак, саме Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Так, стаття 37 Закону № 1952 визначає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Так, Міністерство юстиції України розглядає:

1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;

3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.

Таким чином, стаття 37 Закону № 1952 визначає, що всі рішення державного реєстратора можуть бути оскаржені як до суду, так і до Міністерства юстиції, отже відсутня жодна суперечність між ст. 37 Закону №1952 та ст. 37 Закону «Про іпотеку».

Враховуючи наведені норми законодавства, право на оскарження рішень про державну реєстрацію права власності у наведеному випадку не може бути обмежене виключно судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кредитні ініціативи» проведена всупереч нормам чинного законодавства.

Отже, пункти 1 та 2 наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2021 року № 556/5, щодо задоволення скарги ОСОБА_1 від 16.04.2020 року в частині скасування рішення від 30.11.2018 року № 44341860, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим С.О., відповідають вимогам законності у частині правомірності підстави скасування незаконного рішення державного реєстратора.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про дотримання відповідачем порядку розгляду скарги в аспекті окреслених вище питань, які ставились під сумнів позивачем у поданій позовній заяві.

Відповідно до приписів статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Кожна особа має право звернутись за захистом своїх прав, у випадку порушення їх відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю державного реєстратора.

Можливість звернутися до суду за захистом порушеного права на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, не позбавляє права оскарження рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора до Міністерства юстиції України.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки, в позовних вимогах відмовлено, а тому у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244–245, 259, 264, 265, 272–273, 274–279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Кредитні ініціативи” до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України, про визнання дій неправомірними та скасування наказу Міністерства юстиції України „Про задоволення скарги” від 15.02.2021 року № 556/5 – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 19.10.2023.

Суддя Ю.В.Геєць