Справа № 740/2525/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/58/23

Категорія - п.6 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15, ч 2 ст.289 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря – ОСОБА_5 ,

прокурорів – ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників – адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_13 ,

потерпілих – ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020270180001104 від 16.12.2020, за апеляційними скаргами: захисника ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника  ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника      ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілих  ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_17 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 лютого 2022 року, 

                                      У  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :

Цим вироком:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Ніжина Чернігівської області, громадянин України, з базовою вищою освітою, який не працює, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання: за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України – у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_9 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено  ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою.

Зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою і початок строку відбування покарання ОСОБА_9 обчислювати з дня затримання, - з 17 грудня 2020 року.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який не працює, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: 2010 року народження, та 2017 року народження, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає на водосховищі «Урочисте Руденкове» в с. Заньки Ніжинського району Чернігівської області,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України до покарання  у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили  залишено     ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою.

Зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою і початок строку відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з дня затримання,- з 17 грудня 2020 року.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Ніжина Чернігівської області, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, який не працює, не одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає по АДРЕСА_4 ,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України та призначено покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України до покарання  у вигляді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено   ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою.

Зараховано у строк відбування покарання строк затримання та перебування під вартою і початок строку відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з дня затримання - з 17 грудня 2020 року.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_15 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_14 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на користь держави витрати на залучення експертів у сумі        64 445 (шістдесят чотири тисячі чотириста сорок п`ять ) грн. 07 коп.

Питання про долю речових доказів і документів було вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Судом визнано доведеним, що на початку грудня 2020 року, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_8 , маючи умисел на незаконне заволодіння автомобілем марки «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_18 , запропонував ОСОБА_9 вчинити незаконне заволодіння вказаним автомобілем за грошову винагороду у сумі 5000 грн., на що ОСОБА_9 погодився.

У подальшому ОСОБА_9 з метою реалізації вказаного злочину та забезпечення фізичної переваги під час його вчинення запропонував своєму знайомому ОСОБА_10 здійснити незаконне заволодіння зазначеним вище автомобілем за грошову винагороду в сумі 2000 грн., на що останній погодився.

15 грудня 2020 року близько 19-00 години ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 з метою доведення умислу на незаконне заволодіння автомобілем марки «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на автомобілі марки «ВАЗ-21098», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 направилися до місця проживання ОСОБА_18 у с.Терешківка Ніжинського району Чернігівської області, де він був відсутній, та у подальшому почали його шукати. При цьому, для забезпечення переваги, з метою погрози застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заздалегідь приготували мисливську гладкоствольну одноствольну рушницю, яку взяли з собою, про що також було відомо ОСОБА_10 .

У цей же день 15.12.2020, близько 20-30 год. ОСОБА_8 , знаходячись в с.Сальне Ніжинського району Чернігівської області, помітив автомобіль «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_18 та надав вказівку ОСОБА_9 обігнати вказаний автомобіль та зупинитися на узбіччі проїжджої частини між селами Сальне та Шняківка Ніжинського району Чернігівської області, що і зробив ОСОБА_9 .

Після цього ОСОБА_8 з метою доведення умислу на заволодіння автомобілем марки «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця, щоб не бути впізнаним потерпілим, залишився у автомобілі ОСОБА_9 , при цьому розподілив ролі виконавців злочину наступним чином: ОСОБА_10 мав зупинити автомобіль ОСОБА_18 , а ОСОБА_9 мав чекати на узбіччі автодороги та після зупинки автомобіля разом з ОСОБА_10 наказати  ОСОБА_18 вийти з автомобіля, при цьому погрожуючи застосувати заздалегідь підготовлену мисливську гладкоствольну одноствольну рушницю, та у подальшому заволодіти зазначеним автомобілем.

Того ж дня, 15.12.2020 близько 20-50 год. ОСОБА_10 , знаходячись між селами Сальне та Шняківка Ніжинського району Чернігівської області, з метою реалізації заздалегідь обумовленого плану, вийшов на дорогу та жестом руки зупинив автомобіль марки «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_18 , після чого одразу відкрив передні пасажирські двері зазначеного автомобіля.

У свою чергу, у цей час ОСОБА_9 підійшов до вказаного автомобіля та, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 щодо обсягу злочинних дій, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_18 та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, звів курок на бойовий звід та, тримаючи палець на спусковому гачку, спрямував через відкриті передні пасажирські дверцята автомобіля ствол зарядженої зазначеної вище рушниці на ОСОБА_18 , натиснув на спусковий гачок, здійснивши постріл у ОСОБА_18 , чим застосував насильство, небезпечне для життя чи здоров`я потерпілого та спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді сліпого вогнепального поранення правої бічної поверхні грудної клітки, що включає в себе численні багатоуламково-оскольчасті переломи 5, 6, 7 ребер справа, розриви та відриви тканини правої та частково лівої легень, а також м`яких тканин та органокомплексу середостіння, в тому числі грудного відділу аорти, серця, діафрагми, ушкодження дробинами хребта та спинного мозку та саден внутрішньої поверхні нижньої третини правого передпліччя, від яких         ОСОБА_18 помер на місці події 15.12.2020.

Смерть ОСОБА_18 настала внаслідок вогнепального поранення правої бічної половини грудної клітки.

Таким чином, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення незаконного заволодіння автомобілем марки «ВАЗ-21102», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки ОСОБА_9 було вчинено умисне вбивство ОСОБА_18 , що перешкодило реалізації раніше обумовленого злочинного плану, та у зв`язку з наближенням іншого автомобіля, водій якого міг викрити співучасників злочину.

Захисник - адвокат ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого  ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутності в діянні складу правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що , висновки суду про те, що обвинувачені не вчинили усіх дій, які вважали необхідними для доведення незаконного заволодіння автомобілем до кінця з причин, що не залежали від їх волі не відповідають фактичним обставинам справ. Вказує, що його підзахисний ОСОБА_8 добровільно відмовився від замаху на скоєння злочину, хоча усвідомлював можливість доведення злочину до кінця, а тому не підлягає кримінальній відповідальності. 

          Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_17 в апеляційній скарзі не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, правову кваліфікацію дій обвинувачених  просив вирок        в частині призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та          ОСОБА_8 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винуватим за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України та призначити покарання: за п. 6 ч. 2 ст. 115 – 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла, за, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, із застосуванням ст. 69 КК України – 7 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла;

ОСОБА_8 визнати винуватим та призначити покарання за ч. 3 ст. 27    ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла.

Змінити вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.02.2022 в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , та засудити його за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна.

У решті вирок залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що  суд першої інстанції призначив обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання за ч. 3    ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років, пославшись при цьому на положення ч. 3 ст. 68 КК України. Мінімальна межа санкції зазначеної статті, без застосування інших положень КК України - 8 років позбавлення волі. При цьому, засади ч. 3 ст. 68 КК України обмежують суд у призначенні покарання за замах на злочин двома третинами максимального строку, передбаченого санкцією статті. За ч. 3 ст. 289 КК України дві третини від дванадцяти - 8 років позбавлення волі.

Також просив поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки пропущений з поважних причин, а саме в Україні досі діє режим воєнного стану. 

Захисник - адвокат ОСОБА_13 в інтересах обвинуваченого   ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просив вирок суду змінити в частині визнання його підзахисного винним за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 115 КК України й призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень остаточне покарання ОСОБА_9 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки пропущений з поважних причин. З березня по даний час він вимушений займатись лікуванням сина за кордоном, де він знаходиться і на даний час.  В силу вищезазначених обставин, він, не маючи ні часу, ні доступу до комунікацій, вимушено пропустив строк на подання апеляційної скарги.

Обвинувачений ОСОБА_8 , не погодившись з вироком суду подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. 

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у своєму рішенні суд першої інстанції послався лише на показання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які навмисно обмовили його в організації заволодіння транспортом.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, як пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Захисник – адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікацію дій її підзахисного, просила скасувати вирок суду  першої інстанції визнати винним ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 4-х років позбавлення волі. Послалась на те, що в судовому засіданні обвинувачений винним себе в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, надав правдиві показання стосовно обставин злочину, нічого не спростував, активно сприяв розкриттю злочину, має добрі характеризуючи дані, щиро розкаявся та попросив вибачення, наміру вбивати чи наносити тілесні ушкодження не мав. Вважає, що з огляду на зазначене вище, проаналізувавши обставини справи та ретельно дослідивши всі докази  є всі підстави застосувати до ОСОБА_10 менше покарання, ніж 6 років позбавлення волі.   

Потерпіла ОСОБА_15 подала апеляційну скаргу, в якій просила перекваліфікувати дії ОСОБА_9 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України і призначити йому мінімальне покарання за санкцією даної статті,  за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України призначити покарання із застосуванням    ст. 69 КК України. У разі відсутності підстав для перекваліфікації, призначити мінімальне покарання за санкцією п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України. Аргументує тим, що організатором вказаних злочинів є ОСОБА_8 , а ОСОБА_9 скоїв злочин під його впливом. Між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 виникла лайка, яка переросла у неприязні відносини раптово, а висновок судово-медичної експертизи не містить даних про те, що характер та локалізація тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, вказують на прицільність, а не випадковість пострілу, в місце, де розташовані життєво-важливі органи. Зазначає, що ОСОБА_9 вину у скоєних злочинах визнав, відшкодував моральну і матеріальну шкоду.

Також просила призначити більш суворе покарання ОСОБА_8 з огляду на те, що він є організатором злочину, вину у вчиненому визнав частково, шкоду не відшкодував.

Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, як пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з воєнним станом.

Потерпіла ОСОБА_14 також подала апеляційну скаргу, яка за своїм змістом дублює апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_15 , а  також просить поновити строк на апеляційне оскарження вироку суду, як пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Заслухавши доповідача, обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та їх захисників,  які підтримали доводи апеляційних скарг та  просили їх задовольнити з наведених вище підстав, а скаргу прокурора залишити без задоволення, прокурора, який не погодився з доводами сторони захисту та потерпілих та просив задовольнити свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Захисник ОСОБА_12 в обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України та висновки суду      в цій частині не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_13 вказує на неправильність кваліфікації дій його підзахисного ОСОБА_9 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме на необхідність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 115 КК України.

Захисник ОСОБА_11 обґрунтовуючи свої вимоги, наполягає на пом`якшенні покарання її підзахисному ОСОБА_10 .

Обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні суду першої інстанції вину визнав частково та показав, що з ОСОБА_18 перебував у дружніх відносинах ще з попереднього місця проживання, потім працювали разом на будівельних роботах у Ніжинському районі, мали багато замовлень і            ОСОБА_18 не у повному обсязі розраховувався з ним за виконані ними роботи. і також не доплачував зароблені ним гроші за іншими замовленнями. Крім того, він безпідставно звинуватив його у крадіжці перфоратора і після цього між ними склалися неприязні відносини. Він намагався поговорити з ОСОБА_18 , але той уникав зустрічі з ним та заблокував його телефон.

Він працював на будівництві котеджів у ФОП, який є батьком обвинуваченого ОСОБА_9 , у с. Заньки Ніжинського району, де познайомився з ОСОБА_9 , якому він розповів про його конфлікт з ОСОБА_18 та попросив ОСОБА_9 відвезти його до нього у с.Терешківка з метою повернення йому ОСОБА_18 зароблених ним грошей у сумі            15 тисяч гривень. Адреса місця проживання ОСОБА_18 була відома тільки йому.

Він не бажав заволодіти автомобілем ОСОБА_18 та не організовував ОСОБА_9 та ОСОБА_10 для заволодіння автомобілем ОСОБА_18 .

Йому було відомо, що ОСОБА_18 мав намір продати автомобіль і він хотів поговорити з ним про те, що заплатить йому різницю між його боргом – 15 000 грн. та вартістю автомобіля та забере собі автомобіль у власність.

ОСОБА_9 запропонував покарати ОСОБА_18 за його негідну поведінку та попросив його номер телефону, повідомивши, що домовиться по телефону про зустріч та поб`є його. Він дав йому номер телефону ОСОБА_18

14.12.2020 до нього прийшов ОСОБА_9 , він дав йому гроші для придбання телефону, сім-картки та заправки автомобіля. ОСОБА_9 попросив свого знайомого ОСОБА_10 , щоб той допоміг розібратися з ОСОБА_18 , оскільки він повідомив, що ОСОБА_18 - фізично сильний кремезний чоловік.

Гроші за це він нікому не пропонував, обіцяв тільки «могорич». ОСОБА_9 він давав гроші, щоб заправити автомобіль. Наміру забирати автомобіль він не мав, хотів поговорити з ОСОБА_18 з приводу його грошових зобов`язань. ОСОБА_9 запитував у нього, що має  ОСОБА_18 , що у нього можна забрати за борги, а коли дізнався про наявність автомобіля, то запропонував забрати його.

15.12.2020 вони з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали до        ОСОБА_18 додому. Під`їхавши до подвір`я, вони побачили, що автомобіль         ОСОБА_18 відсутній. Після невдалих пошуків автомобіля у с. Терешківка вони поїхали додому. У с. Лосинівка він побачив автомобіль ОСОБА_18 під його керуванням, який рухався у напрямку с. Терешківка. ОСОБА_9 запропонував, зупинити автомобіль, на що він сказав, що ОСОБА_18 не зупиниться, оскільки упізнає його. Вирішили зупинитися на дорозі. Вони розвернулися і за його командою поїхали за ОСОБА_18 та обігнали його.

ОСОБА_10 вийшов з автомобіля та зупинив ОСОБА_18 , а      ОСОБА_9 повинен був відволікти ОСОБА_18 розмовами, а потім повинен був підійти він та побити ОСОБА_18 . Про наявність зброї у ОСОБА_9 він дізнався тільки тоді, коли ОСОБА_9 побіг до автомобіля ОСОБА_18 з рушницею.

Він залишився в автомобілі і відразу почув постріл, тому не став підходити до автомобіля ОСОБА_18 . До нього підбіг ОСОБА_9 в істериці та повідомив, що ОСОБА_18 смикнув за рушницю і відбувся постріл. Рушницю ОСОБА_9 поклав на дах автомобіля. Де у подальшому опинилася рушниця, він не знає, сліди з неї він не витирав. Вони залишили пораненого ОСОБА_18 в автомобілі, а самі на поїхали до м. Ніжина. По дорозі з телефону ОСОБА_10 він викликав швидку допомогу. ОСОБА_9 відвіз його у с. Заньки, а сам повернувся у м. Ніжин. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 він гроші не пропонував, хотів тільки покарати ОСОБА_18 , побивши його, щоб він не обманював людей.

У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_9 пояснив, що з ОСОБА_8 він познайомився за місяць до вчинення злочинів у с. Заньки Ніжинського району, де останній виконував будівельні роботи на об`єкті його батька.

ОСОБА_8 розповів йому про особу, яка не розрахувалась з ним за виконану роботу, не повертає його будівельний інструмент та попросив у нього допомоги у відібранні у ОСОБА_18 в якості компенсації належного йому автомобіля  «ВАЗ 2110», на що він погодився. Спочатку вони мали намір тільки налякати ОСОБА_18 , щоб той віддав автомобіль. ОСОБА_19 дав йому      2000 грн. на заправку його автомобіля та придбання нового телефону із сім-карткою для здійснення дзвінків ОСОБА_18 . Мобільний телефон купив ОСОБА_10 , а він купив сім-карту. За вказівкою ОСОБА_8 він телефонував ОСОБА_18 під приводом укладення з ним угоди на виконання будівельних робіт, домовився з ним про зустріч на будівельному об`єкті у         м. Ніжині, на що останній погодився, але на зустріч не приїхав, тоді        ОСОБА_8 запропонував поїхати до ОСОБА_18 додому у темну пору доби та самовільно таємно заволодіти його автомобілем.

15.12.2020 біля 19 год. вони поїхали до ОСОБА_18 у с.Терешківка з метою таємного заволодіння його автомобілем. У автомобіль він поклав гладкоствольну рушницю, яка залишилася після попереднього охоронника у     с. Заньки, та яку він взяв, щоб налякати ОСОБА_18 , ОСОБА_8 цього не бачив. Рушниця була заряджена. Він її розрядив, набої поклав собі до кишені, а рушницю - під ноги в автомобіль. Потім вони з ОСОБА_8 заїхали до           м. Ніжина, де забрали ОСОБА_10 .

За те, що вони заберуть автомобіль, ОСОБА_8 пообіцяв їм 5000 грн., про що він повідомив ОСОБА_10 і він погодився допомогти заволодіти автомобілем ОСОБА_18 . Вони поїхали на належному його батьку автомобілі  «ВАЗ 2109», за кермом якого перебував він. ОСОБА_8 знаходився поруч з ним на пасажирському сидінні, а ОСОБА_10 – на задньому сидінні. Коли ОСОБА_10 сідав до салону автомобіля, то побачив рушницю і запитав: «що це», на що він відповів у, що рушниця для того, щоб налякати ОСОБА_18 . Цю розмову теж чув ОСОБА_8 . Запитань про те, чи заряджена рушниця, ні від кого не надійшло.

Приїхавши у с. Терешківка, ОСОБА_8 показав будинок ОСОБА_18 . Проїжджаючи біля його двору, вони побачили, що автомобіля у дворі немає. Потім ОСОБА_8 сказав, що ОСОБА_18 може бути у кума та розказав напрямок руху. Вони зупинилися на автомобілі у кінці с. Терешківка і   ОСОБА_8 пішов до подвір`я кума ОСОБА_18 . У цей час він з      ОСОБА_10 роздивлялися рушницю, зводили курок, але не заряджали. ОСОБА_8 повернувся та повідомив, що автомобіля ОСОБА_18 у подвір`ї його кума немає і вони поїхали у сторону м. Ніжина.

Під`їжджаючи до с. Лосинівка, ОСОБА_8 побачив автомобіль      ОСОБА_18 , який рухався у зустрічному їм напрямку, і наказав йому розвернути свій автомобіль та рухатися за автомобілем ОСОБА_18 . Обігнавши його автомобіль, вони їхали попереду на достатньо великій відстані. За цей час ОСОБА_8 спланував подальші дії та наказав зупинитися на Т-образному перехресті та взяти з собою рушницю і зупинити автомобіль ОСОБА_18 , налякати його та забрати автомобіль. Сам ОСОБА_8 залишився сидіти у салоні автомобіля, щоб його не впізнав ОСОБА_18 . Він взяв рушницю та сховався у кущах, де вставив патрон у рушницю з метою здійснення пострілу у повітря, щоб налякати ОСОБА_18 і примусити його залишити свій автомобіль.

Коли  ОСОБА_10 зупинив автомобіль ОСОБА_18 , останній спитав у нього, куди його потрібно підвезти і відчинив двері зі сторони пасажирського сидіння.  ОСОБА_10 відповів, що йому потрібно доїхати до с. Терешківка, але у салон автомобіля не сідав. У цей час він з рушницею підбіг до автомобіля зі сторони ОСОБА_10 , висловлюючись нецензурними словами на адресу ОСОБА_18 та погрожуючи йому, наказав вийти з автомобіля та просунув рушницю у салон автомобіля в напрямок ОСОБА_18 , щоб останній бачив зброю. Між потерпілим  та рушницею відстань була близько 30 см. ОСОБА_18 схопив за ствол рушниці та смикнув її, мабуть, хотів вихопити, і раптово майже відразу пролунав постріл, так як його палець знаходився на спусковому гачку.  ОСОБА_18 був поранений, кричав від болю. Вони побачили у нього кров і придавили рукою ОСОБА_18 місце, звідки текла кров. Він не бажав та не мав наміру вбивати його та всі намагалися надати допомогу. Двері в автомобіль ОСОБА_18 були закриті. Він побіг до автомобіля за аптечкою та попросив ОСОБА_8 допомогти, на що той відповів, що на виклик приїде автомобіль швидкої допомоги. Коли він брав аптечку, то не зміг допомогти, оскільки не знав, що робити. Він розгубився і у нього був шок. Вони всі сіли у автомобіль та поїхали у м. Ніжин, але іншою дорогою. По дорозі ОСОБА_8 зателефонував у швидку допомогу та повідомив про місце знаходження автомобіля ОСОБА_18 та про необхідність надання йому допомоги. Рушницю з місця події він забрав, а потім її забрав ОСОБА_8 Сім-карту вони викинули, а телефон залишався у ОСОБА_10 .

Приїхавши до м. Ніжина, він висадив ОСОБА_10 , а сам поїхав на заправку. ОСОБА_8 дав йому 500 грн. для придбання горілки, щоб він випив та заспокоївся, та ключі від своєї квартири, щоб він не їхав на ніч додому.

Наступного дня він зустрівся з ОСОБА_10 , а потім вони зустрілися з ОСОБА_8 , який заспокоював їх та казав, що ОСОБА_18 врятували, він прийшов до свідомості, але нічого не пам`ятає, і рекомендував їм поки не їздити на автомобілі.

Він вставив патрон у рушницю, щоб вистрілити у повітря під час нападу на ОСОБА_18 з метою, щоб у останнього не було сумніву у реальності загрози і з метою його залякування не виключав можливості, що буде стріляти у повітря. У ОСОБА_18 він стріляти не збирався. Він кричав нецензурними словами ОСОБА_18 , щоб він виходив з автомобіля, але ОСОБА_18 не злякався і не вийшов.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні місцевого суду вину визнав та показав, що ОСОБА_9 розповів, що його знайомому потрібна допомога - забрати у ОСОБА_18 автомобіль і за це він заплатить 2500 грн. ОСОБА_9 дав йому гроші та попросив купити телефон, з якого потім телефонували до ОСОБА_18 та запрошували його під приводом досягнення домовленості про виконання будівельних робіт приїхати у м. Ніжин, але той на зустріч не з`явився. При зустрічі вони мали забрати у   ОСОБА_18 автомобіль. Пізніше ОСОБА_9 розповів, що разом з ОСОБА_8 вони поїдуть до ОСОБА_18 додому, щоб непомітно виштовхати з двору автомобіль та забрати його. Тільки ОСОБА_8 був обізнаний з тим, як відчиняються ворота у господарстві ОСОБА_18 , як заводиться його автомобіль, місце його розташування і попереджав, що у разі, якщо з будинку вийде ОСОБА_18 , то щоб вони його побили, але він особисто цього не планував, а сподівався на те, що він втече.

15.12.2020 вони поїхали до ОСОБА_18 . Коли він сів у автомобіль, то відразу побачив рушницю та запитав, чому вона тут, на що ОСОБА_9 відповів, що це потрібно для залякування ОСОБА_18 .

По дорозі ОСОБА_8 пропонував побити ОСОБА_18 та вивезти у поле або зв`язати його та залишити у багажнику автомобіля, але вони від таких пропозицій відмовилися.

На подвір`ї ОСОБА_18 його автомобіля не було і за пропозицією ОСОБА_8 вони поїхали до будинку кума ОСОБА_18 , де ОСОБА_8 пішов шукати автомобіль, а вони з ОСОБА_9 поїхали на кінець села. Доки чекали на ОСОБА_8 , то роздивлялися рушницю, зводили курок та стріляли у повітря без набоїв. ОСОБА_8 повернувся та повідомив, що у дворі кума ОСОБА_18 також немає його автомобіля і вони вирішили повертатися додому.

Приїхавши у с. Лосинівку, ОСОБА_8 побачив ОСОБА_18 , який на своєму автомобілі рухався в напрямок с. Терешківка, та наказав їхати за ним. В той час, поки вони наздоганяли та переганяли автомобіль ОСОБА_18 , ОСОБА_8 виклав їм план подальших дій, згідно якого він повинен під приводом підвезти його зупинити автомобіль ОСОБА_18 , а ОСОБА_9 – погрозами вигнати його з салону автомобіля, а ОСОБА_8 буде чекати їх у автомобілі. Обігнавши автомобіль ОСОБА_18 , вони з`їхали з дороги на відстань 100 - 150 метрів та вийшли з автомобіля. ОСОБА_9 тримав рушницю, так як ОСОБА_8 бажав, щоб він налякав ОСОБА_18 , направивши на нього рушницю. Чи була заряджена рушниця, він не знав, та про наміри ОСОБА_9 стріляти у повітря з метою залякування ОСОБА_18 йому також не було відомо. ОСОБА_8 залишився чекати їх в автомобілі. ОСОБА_9 сховався за бетонні плити на відстані понад 10 метрів, а він пішов зупиняти автомобіль ОСОБА_18 .

Коли він махнув рукою і зупинився автомобіль, то ОСОБА_18 відчинив двері з боку пасажирського сидіння та запитав, куди йому потрібно їхати, на що він відповів, що їхати у с. Терешківка, і в цей час підбіг ОСОБА_9 та просунув у салон автомобіля рушницю, а він перед цим притиснувся до дверей автомобіля, надаючи доступ до салону ОСОБА_9 . ОСОБА_18 її схопив та пролунав постріл. ОСОБА_18 почав кричати, з-під сидіння автомобіля потекла його кров. Вони кинулися шукати аптечку, не знали, як допомогти ОСОБА_18 . Хотіли витягти його з автомобіля, але він був пристебнутим і двері автомобіля не відчинялися.  ОСОБА_8 до автомобіля ОСОБА_18 не підходив, казав «вбили, то й вбили». Вони залишили пораненого ОСОБА_18 в автомобілі та поїхали в напрямок м. Ніжина іншою дорогою. По дорозі ОСОБА_8 викликав швидку допомогу з придбаного ним телефону. Після дзвінка сім-картку викинули. У м. Ніжині його висадили біля школи, він зайшов до знайомого, де залишив свій телефон без сім-картки. Наступної ночі вони зустрілися і  ОСОБА_8 сказав, що ОСОБА_18 «відкачали» і він перебуває у реанімації. Організатором злочину був ОСОБА_8 .

Потерпіла ОСОБА_15 в суді першої інстанції пояснила, що з 2009 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_18 . З ОСОБА_8 її чоловік з дитинства перебували у дружніх стосунках та вони разом працювали на будівництві. Конфлікт між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 спочатку виник через перфоратор, який чоловік взяв у користування у ОСОБА_8 і той вимагав його повернути. Потім ОСОБА_8 погрожував чоловіку, щоб він повернув гроші, які винен замовникам. В результаті він повернув ОСОБА_8 перфоратор та гроші, які він був винен, і конфлікт було вичерпано. Особисто вона чула погрози від ОСОБА_8 в адресу її чоловіка. ОСОБА_18 мав автомобіль по довіреності і власник авто телефонував чоловіку, просив документи на автомобіль, хотіли забрати автомобіль, який вони купили за       36 000 грн. Вона особисто не чула, як ОСОБА_8 вимагав автомобіль. Сім`я ОСОБА_9 просили у неї вибачення, надавали матеріальну допомогу. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 не вибачалися.

Потерпіла ОСОБА_14 пояснила місцевому суду, що вона є рідною сестрою ОСОБА_18 . З ОСОБА_8 знайома, оскільки він працював з її братом. ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вона не знає.

Між ОСОБА_18 та ОСОБА_8 був конфлікт через перфоратор та гроші, але він був вичерпаний. Гроші, які був винен ОСОБА_18 , він повернув.

15.12.2020 ОСОБА_18 повертався додому на автомобілі і в цей час йому зателефонувала їх мати, яка почула голоси та постріл і зателефонувала. Вони викликали швидку допомогу та поїхали назустріч ОСОБА_18 . Коли приїхали, то там вже була швидка допомога, поліція, брат був мертвий. Того дня ОСОБА_8 тричі приїздив у с. Терешківку та слідкував за ОСОБА_18 .

Згідно висновоку експерта №88 від 16.12.2020, у ОСОБА_18 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сліпого вогнепального поранення правої бічної поверхні грудної клітки, що включає в себе численні багатоуламково-оскольчасті переломи 5,6,7 ребер справа, розриви та відриви тканини правої та частково лівої легень, а також м`яких тканин та органокомплексу середостіння, у тому числі грудного відділу аорти, серця, діафрагми, ушкодження дробинами хребта та спинного мозку, а також виявлені два лінійні садна на фоні синців, що розташовані паралельно нижній третині внутрішньої поверхні правого передпліччя. По механізму спричинення ушкодження тулуба спричинені внаслідок пострілу із вогнепальної зброї, що підтверджується даними судово-гістологічного та судово-криміналістичного дослідження. Садна правого передпліччя виникли внаслідок дії тертя-ковзання (дряпання). Отримані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, у тому числі і у мить спричинення. Всі тілесні ушкодження були спричинені безпосередньо у момент настання смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 . Всі наявні на тілі ОСОБА_18 тілесні ушкодження є прижиттєвими. Дія травматичної сили була спрямована з правого боку, дещо зверху відносно ОСОБА_18 . Садна внутрішньої поверхні нижньої третини правого передпліччя можуть бути характерними в тому числі для самозахисту. Після спричинених ушкоджень у вигляді вогнепального поранення правої половини бічної поверхні грудної клітки смерть настала миттєво. Смерть ОСОБА_18 настала внаслідок вогнепального поранення правої бічної половини грудної клітки 15.12.2020.

Доводи сторони захисту щодо необхідності кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за  ч. 1 ст. 115 КК України з посиланням на те, що вбивство ОСОБА_18 не слугувало способом заволодіння майном, а було обставиною для його припинення, спростовуються показаннями ОСОБА_9 , обвинувачених ОСОБА_20 та ОСОБА_8 і не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

Колегія суддів вважає, що позиція захисту у цій частині не заслуговує на увагу, враховуючи, що мотивом вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим був корисливий мотив, а саме - заволодіння майном потерпілого і вчинення у процесі цього заволодіння незапланованого раніше, але умисного вбивства, що не звільняє ОСОБА_9 від відповідальності за вбивство з корисливих мотивів за відсутності інших мотивів.

Невизнання обвинуваченим вини суд розцінює, як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, що, на думку суду, є невиправданим, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні умисного убивства з корисливих мотивів знайшла своє підтвердження дослідженими в суді доказами.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних діянь.

У судовому засіданні встановлено, що до моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 не був знайомий з ОСОБА_18 . Він діяв в інтересах знайомого йому ОСОБА_8 з корисливих мотивів – заволодіти належним ОСОБА_18 автомобілем та передати його ОСОБА_8 , який обіцяв заплатити йому за це 5000 грн., тобто умисел на заволодіння майном виник до вчинення вбивства.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.10.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» за п. 6 ч. 2 ст. 115 як учинене з                                  

корисливих   мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли        

винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з

цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима,

коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи

зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи

обов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від

платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не

має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати

внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до

початку чи під час вчинення цього злочину.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу,

вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії

винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і

статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння

майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 262, ч. 3 ст. 308,  ч. 3 ст. 312, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 289 КК).

Вирішуючи питання про наявність у протиправному діянні ОСОБА_9 суб`єктивної сторони, суд ретельно проаналізував його показання, що за те, що вони заберуть автомобіль, ОСОБА_8 пообіцяв їм 5000 грн., про що він за два тижні до цього повідомив ОСОБА_10 і він погодився допомогти заволодіти автомобілем ОСОБА_18 .

Колегія суддів вважає, що позиція захисту у цій частині не заслуговує на увагу, враховуючи, що мотивом вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим був корисливий мотив, а саме - заволодіння майном потерпілого і вчинення у процесі цього заволодіння незапланованого раніше, але умисного вбивства, що не звільняє ОСОБА_9 від відповідальності       за вбивство з корисливих мотивів за відсутності інших мотивів.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_8 не є організатором вчинення кримінального правопорушення не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Організація вчинення злочину (злочинів) може полягати в залученні співучасників усіх видів (виконавців, пособників, підбурювачів, інших організаторів) або лише одного з них (наприклад, виконавців) і здійснюватись у формі наказу, угоди, прохання, підкупу, доручення, замовлення тощо.

Керування підготовкою злочину (злочинів) виявляється у спрямуванні дій виконавця, пособника, підбурювача на готування до одного чи декількох злочинів, а саме на: замовлення злочину; підшукування або пристосування засобів чи знарядь його вчинення; залучення співучасників, інструктування їх щодо виконання відповідних злочинних діянь .

Керування вчиненням злочину (злочинів) передбачає спрямування зусиль інших співучасників на безпосереднє виконання діянь, що становлять об`єктивну сторону складу злочину (діяння виконавця). Воно може полягати в інструктуванні учасників злочину щодо виконання тих чи інших діянь, які становлять об`єктивну сторону складу злочину, або щодо забезпечення їх виконання, у координації злочинних дій співучасників (розставлення останніх на місці злочину, визначення послідовності їх дій, налагодження зв`язку між ними), у забезпеченні прикриття цих дій тощо.

Аналізуючи співучасть ОСОБА_8 у  незаконному заволодінні транспортним засобом, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що останній був організатором, виходячи із того, що він перебував у довготривалих стосунках з ОСОБА_18 , до якого мав претензії з приводу його грошових зобов`язань, про що повідомив ОСОБА_9 , якого попросив допомогти та відвезти на його автомобілі за місцем проживання ОСОБА_18 в с. Терешківку Ніжинського району, надав йому кошти на заправку автомобіля та на придбання мобільного телефону і сім-карти. ОСОБА_8 також повідомив ОСОБА_9 про сильний фізичний стан ОСОБА_18 та необхідність запрошення для допомоги інших осіб, внаслідок чого        ОСОБА_9 запросив ОСОБА_10 . За надання допомоги ОСОБА_8 обіцяв їм грошову винагороду у сумі 5000 грн. ОСОБА_9 і ОСОБА_10 до 15 грудня 2020 року не були знайомі з ОСОБА_18 , не знали його місця проживання. ОСОБА_8 організував пошук ОСОБА_18 у визначений ним день -15.12.2020 та розподілив їх ролі.

Отже, доводи сторони захисту про добровільну відмову обвинуваченого ОСОБА_8 від вчинення злочину не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватися на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи при цьому ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, молодий вік і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі з конфіскацією майна та за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України - у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд у мотивувальній частині вироку, відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, обставини, які пом`якшують покарання, - знаходження на утриманні двох неповнолітніх дітей, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням положень ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна. Однак,  у резолютивній частині вироку суд не послався на призначенння покаранння без конфіскації майна.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_10 суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, особу винного, який раніше не судимий, обставини, які пом`якшують покарання,- щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, молодий вік, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289               КК України із застосуванням ч. 3 ст. 68 КК України у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Водночас, судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а саме за ч. 3 ст. 15, ч. 3         ст. 289 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк        6 років, з посиланням на положення ч. 3 ст. 68 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 289 КК України в редакції Закону України № 875-ІХ від 03.09.2020 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Кримінальний закон у такій редакції набув чинності 25.09.2020, а кримінальне правопорушення вчинено 15.12.2020, тобто після набрання чинності вказаним законом.

Таким чином, мінімальна межа санкції ч. 3 ст. 289 КК України без застосування інших положень КК України – вісім років позбавлення волі.

При цьому положення ч. 3 ст. 68 КК України обмежують суд у призначенні покарання за вчинення замаху на злочин двома третинами максимального строку, передбаченого санкцією статті. За ч. 3 ст. 289 КК України дві третини від дванадцяти років становить вісім років позбавлення волі.

Враховуючи викладене, колегія суддів частково погоджується з доводами прокурора щодо необхідності застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Так, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання врахував обставини, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, позицію потерпілих, відсутність претензій майнового характеру до обвинуваченого, однак за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289           КК України призначив покарання у виді шести років позбавлення волі, тобто без застосування ст. 69 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , місцевий суд врахував обставини, що пом`якшують покарання щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання та молодий вік.

Отже, суд першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_9 та  ОСОБА_10 призначив покарання у виді шести років позбавлення волі, тобто нижче від найнижчої межі за санкцією ч. 3 ст. 289 КК України з урахуванням   ч. 3 ст. 68 КК України, без застосування ст. 69 КК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.,  ст. 404-405, 407,  532 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисників адвокатів ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , адвоката ОСОБА_16 та обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_17 - задовольнити частково.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від           11 лютого 2022 року щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 - змінити.

Вважати ОСОБА_9 засудженим за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, крім житла, за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна, крім житла.

Вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 3 ст.15, ч.  3 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років без конфіскації майна.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 27, ч. 3       ст. 15 ч. 3 ст. 289 КК України до покарання  у виді позбавлення волі на строк      8 (вісім) років без конфіскації майна.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк, з дня отримання копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_3                                  ОСОБА_2                               ОСОБА_4