Справа № 369/2590/18

Провадження № 2/369/46/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2023                                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                Фінагеєвої І. О.,

при секретарі                                                        Херенковій К.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/2590/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що приблизно в кінці 2009 року ОСОБА_1 познайомився з ОСОБА_2 . Після знайомства у сторін склалися приязні стосунки, вони почали зустрічатися, а починаючи з 2011 року почали спільно проживати, та створили сім`ю без реєстрації шлюбу. З 2010 року позивач разом з відповідачем проживали в найманій квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач працював та працює приватним адвокатом, та був єдиною особою, яка забезпечувала матеріально сім`ю, оскільки відповідач з часу їхнього знайомства ніде не працювала, жодних доходів не отримувала. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . 3 2017 року син почав відвідувати центр раннього розвитку «Лада- Ладушки» в м. Боярка, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

За час спільного проживання у позивача з відповідачем склалися сталі стосунки, притаманні сім`ї, вони мали спільні інтереси, вели спільне господарство, разом відпочивали, ходили на день народження до знайомих та родичів, вели спільний бюджет, що підтверджуються спільними фото.

Приблизно в середині 2015 року, маючи на меті поліпшення сімейно- житлових умов та можливості мати особисте житло, сторонами було придбано 3/4 частки будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки 1/4 будинку отримана відповідачем у спадок, то в цілому сторони отримали будинок загальною площею 81,9 кв.м., жила площа 61,6 кв.м. При житловому будинку є такі господарські споруди: сарай літ. «Б» вбиральня літ. "Д", навіс літ "Ж", погрібник літ. "3", погріб літ. "під 3", колодязь №1, огорожа №2-4, замощення №5. Будинок потребував ремонтних робіт, тому починаючи з 2016 року, сторони почали здійснювати перебудову та будівництво. За цей час було здійснено ряд робіт, які полягали в наступному: здійснено добудови до старого будинку у вигляді прибудови та будівництва 2-го поверху, проведення сучасного водовідведення та водопостачання, утеплення зовнішніх стін будинку, перекриття даху сучасними матеріалами, проведення ряду внутрішніх робіт у вигляді євро ремонту, встановлення сходин на другий поверх, нових сучасних дверей та вікон, придбано меблі та сантехніку, побудовано огорожу, укладено тротуарною плиткою навколо прилеглої території, тощо. Факт будівництва підтверджується чеками та прибутковими накладними. Також є документи, які підтверджують надання послуг у вигляді доставки товарів, а саме: акт надання послуг № РО3702993835 від 27.06.2017; акт надання послуг №б/н від 22.06.2017.

Ще одним доказом здійснення будівництва, та ремонту в житловому будинку за вищезазначеною адресою є записи з блокноту, написані власноручно відповідачем, про витрати, які понесено на будівництво та на що саме. Факт будівництва будинку підтверджується також фотокартками, зробленими з вайберу телефону позивача, де міститься переписка позивача та відповідача про те, які меблі купувати, матеріали, за якою ціною, та фото виконаних робіт в будинку та на прибудинковій території. Будівництво та спільне проживання, можуть підтвердити свідки.

У зв`язку з тим, що перебудований будинок не введений в експлуатацію. згідно з вимогами чинного законодавства України, а відповідач не надає позивачу можливості вчинити реєстрацію та користуватись житлом, позивач змушений звернутись до суду з метою відновлення свого порушеного права, а саме визнання права власності.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просить суд:

-визнати факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з січня 2011 року по січень 2018 року.

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва (добудови), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали та обладнання, яке використано в процесі будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою від 16 березня 2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Пінкевич Н.С. відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 25 січня 2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області призначив у справі судову експертизу на вирішення якої поставив наступне питання: визначити ступінь готовності житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Провадження по справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою від 10 лютого 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відновив провадження у справі у зв`язку з надходженням повідомлення про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 20 березня 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області призначив у справі судову експертизу на вирішення якої поставив наступне питання: визначити ступінь готовності житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Провадження по справу зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою від 20 березня 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області заяву про забезпечення доказів задоволено.

Витребувано у відділі реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб та його розірвання між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 2011 по 2018 роки.

Витребувано у Головному управлінні ДФС у Київській області довідки про доходи ОСОБА_1 за 2015-2018 роки.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2020 року у зв`язку з перебуванням судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю і пологами справу призначено судді Усатову Д.Д.

Ухвалою від 18 грудня 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Усатова Д.Д. прийняв справу до свого провадження, відновив провадження у справі та призначив судове засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №489 від 06.10.2021 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021року, який проведений, у зв`язку з прийняттям рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді ОСОБА_5 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді внесення подання Вищій раді правосуддя про звільнення з посади судді; відсторонення судді ОСОБА_5 від здійснення правосуддя, дану справу передано для розгляду судді Фінагеєвій І.О.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2021 року прийнято до провадження цивільну справу №369/2590/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя, ухвалено продовжити підготовче провадження та призначити підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2021 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

У поясненнях ОСОБА_2 вказує на те, що по-перше, позивачем не надано жодного належного доказу, що підтверджує факт проживання однією сім`єю з нею або відносин, що притаманні подружжю. По-друге, позивачем не надано жодного належного доказу, що підтверджував би участь позивача в купівлі чи утриманні майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_3 . По-третє, ціна позову є необґрунтованою, та такою що вочевидь не відповідає дійсній вартості та вимогам, визначеним ч. 1 ст. 176 ЦПК України. В період, що охоплюється позовними вимогами позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Факт знайомства відбувся в грудні 2010 року (а саме 20.12.2010). Позивач стверджує, що відповідач з ним створили сім`ю в 2011 році, та стверджує, що матеріально утримував цю сім`ю, що не відповідає дійсності. Відповідач проживала у 2011 році у батьків за адресою: АДРЕСА_4 , самостійно себе утримувала, оскільки працювала на посаді паспортиста у Києво-Святошинському районному відділі ДМС. Після пропозиції позивача розвитку стосунків у більш тісні, відповідач дійсно періодично ночувала у орендованій ним квартирі. Посилання на періодичний спільний відпочинок не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у розумінні ст. 74 СК України, без наявності інших ознак сім`ї. Оскільки позивач працював (та працює) адвокатом (індивідуальну адвокатську діяльність) та не мав постійного доходу, відповідач підтримувала його матеріально. Стосунки погіршилися, коли відповідач дізналась, що позивач одружений та розривати шлюбні відносини не планує та що в шлюбі в нього народився син ІНФОРМАЦІЯ_2 . З 2011 по 2015 рік проживала у батьків: АДРЕСА_4 без позивача, а позивач на орендованій ним квартирі. А в кінці січня 2015 року відповідач з позивачем остаточно посварились, оскільки їй стало відомо про іншу жінку, з якою позивач вже мав відносини та проживав в орендованій ним квартирі, також фактично перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4 .

Вважати, що сторони спільно проживали на час укладення договору купівлі-продажу будинку за адресою АДРЕСА_3 теж немає підстав, оскільки з січня по грудень 2015 року відповідач з сином проживала у батьків. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого дядька ОСОБА_6 відповідач отримала у спадок 1/4 частки будинку у АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15 серпня 2015 року 15 серпня 2015 року, за договором купівлі-продажу баба відповідача ОСОБА_7 передала відповідачу у власність 3/4 житлового будинку за вищезазначеною адресою. Згідно п. 12 договору всі витрати, пов`язані з оформленням цього договору несла покупець, тобто, ОСОБА_2 . Відповідач за фінансової підтримки матері (заощаджень та позичок) виплатила повну вартість за договором з урахуванням витрат на його укладення. 3 2017 року по теперішній час відповідач з сином проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом, складеним депутатом Боярської міської Києво-Святошинського району Київської області та засвідченим сусідами від 20 червня 2018 року. Баба відповідача віддала частину коштів ОСОБА_2 , на які остання з батьками робила оздоблювальні, ремонтні та будівельні роботи в будинку у АДРЕСА_3 . Оскільки будинок потребував вкладень на матеріали, більшість робіт, з метою заощадження коштів проведено батьком відповідача та його друзями. З майстрами домовлялась та розраховувалась відповідач особисто. Всі витрати, у тому числі, комунальні були понесені відповідачем самотужки, без участі позивача. Дізнавшись про оформлення на відповідача бабиного будинку, з корисливих мотивів (що є теж предметом дослідження в межах кримінального провадження, за поданою відповідачем заявою), ОСОБА_1 всіма засобами намагався помиритись та заволодіти майном. А після відмови передачі у власність будинку позивачу, відповідач з позивачем посварилися та розірвали стосунки. У 2016 році позивач, маючи, відносини сумісного проживання з іншою жінкою. Факт ночівлі та періодичного проживання позивача в даному будинку не може бути таким, що підтверджує сімейні відносини, оскільки позивач не сплачував комунальні платежі, не утримував відповідача, не брав участі в утриманні дитини та не брав участі фінансово в утриманні, розрахунку за ремонтні роботи чи будівництві. Факт проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не може бути встановлений судом, оскільки спільним побутом та взаємними правами і обов`язками з позивачем відповідач не пов`язана (окрім зустрічей з метою вирішення питань, що пов`язаних з вихованням спільної дитини). Як було зрозуміло впродовж зустрічей та відпочинку, позивач мав на мені ошукати відповідача, заволодіти обманом майном, а після відмови відповідача добровільно передати право власності на будинок, остаточно вивіз всі свої залишені речі (в січні 2018 р.) та припинив зустрічі з дитиною. Шляхом погроз (забрати всіма можливими засобами дитину) та маніпуляцій, позивач змусив відповідача передати йому (згідно нотаріально посвідченого доручення) автомобіль, придбаний ОСОБА_2 у 2014 році. По факту зловживання довірою та (відкритим) заволодіння майном, золотими прикрасами, документами, дитячими речами (що є безперечно ницим для людини) та ін. речами (у тому числі чеками та фотографіями, що долучені до позовної заяви в якості додатків, що на погляд позивача мають підтвердити сплату ним за ремонт та будівництво) порушено кримінальне провадження.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату час та місце слухання справи сповіщені належним чином. Представник позивача подав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.38, Т.2).

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 вересня 2016 року  розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 червня 2010 року виконкомом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, актовий запис №168 (а.с.108, Т.2).

03 лютого 2018 року ОСОБА_2 видала на ім`я ОСОБА_1 довіреність, якою уповноважила останнього представляти інтереси з питань експлуатації та розпорядження (продати, здати в оренду, обміняти тощо) належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 17.10.2014 року Центром 3214, дата першої реєстрації 16.06.2010 року, автомобіль марки NISSAN, модель MICRA рік випуску 2006 реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип транспортного засобу - ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК B. номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_4 , зареєстрований на її ім`я 17.10.2014 року Центром 3214 (а.с.62, Т.2).

В акті депутата Боярської міської ради Виборної З.А. від 20 червня 2018 року зазначено, що з 2017 року по теперішній час за адресою АДРЕСА_3 проживає без реєстрації ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебуває на її утриманні. Даний факт підтверджено свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.30, Т.2).

Заочним рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12 листопада 2018 року (а.с.64, Т.2).

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право  в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20, від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо (постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22).

Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Отже, стаття 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази того, що сторони не перебувають у будь-якому іншому шлюбі, докази ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що він мав відносини, які притаманні подружжю, з ОСОБА_2 , починаючи з січня 2011 року по січень 2018 року. У той же час, в ході розгляду справи судом встановлено, що з 10 червня 2010 року по 07 жовтня 2016 року (дата набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 вересня 2016 року) позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

Отже, позовна вимога щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача з відповідачем у період із січня 2011 року по 07 жовтня 2016 року суперечить вимогам статті 25 СК України.

У матеріалах справи міститься акт депутата Боярської міської ради від 20 червня 2018 року, в якому зазначено, що з 2017 року по теперішній час ОСОБА_2 з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою АДРЕСА_3 . Вказана обставина спростовує факт проживання позивача з відповідачем однією сім`єю у період з 2017 року по січень 2018 року.

Що стосується періоду з жовтня 2016 року по грудень 2016 року, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім`єю у вказаний період. Фіскальні та товарні чеки, видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, стосуються періоду 2017 року. Фотокартки також не підтверджують проживання позивача з відповідачем з жовтня 2016 року по грудень 2016 року. Особисті листування теж мали місце у 2017 році та жодним чином не свідчать про спільне проживання позивача та відповідача однією сім`єю, їх спільний побут, взаємні права та обов`язки.

Позовні вимоги про визнання права власності на 1/2 частину будинку, на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва (добудови), на будівельні матеріали та обладнання, яке використано в процесі будівництва будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ОСОБА_1 пов`язує з встановленням факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Факт спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу, з яким пов`язані юридично значимі наслідки, зокрема, право спільної сумісної власності на майно, придбане чоловіком та жінкою під час такого проживання, тому доказуванню підлягає спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У той же час, позивачем не доведено факт проживання однією сім`єю, а, відтак, вимоги про поділ майна, яке позивач вважає майном подружжя, не підлягають задоволенню.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна подружжя.

Керуючись ст. 3, 21, 25, 74 СК України, ст. ст. 12, 13, 48, 51, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:    І. О. Фінагеєва