Справа № 201/9336/22

Провадження № 2/201/494/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року         м. Дніпро

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Галко С.Д.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22 листопада 2022 року надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування земельної ділянки, в якій позивач просив суд:

?Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,047 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0147, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1858096912101.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проведення службового розслідування на виконання розпорядження міського голови від 22 січня 2020 року № 2-22/1 – рк було виявлено наявність ряду підробних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема рішення від 16 квітня 1998 року № 699.

Згідно з рішеннями Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема рішення від 16 квітня 1998 року № 699 надано приватному підприємцю ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_2 , земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею, 0,047 га у приватну власність за рахунок земель загального користування для проектування та будівництва офісного приміщення.

Так, підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 стало рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 року №699, який не мав повноважень на виділення земельних ділянок та прямо суперечить нормам чинного на момент його прийняття законодавства.

25 червня 2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47502314 приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Павловська Г.О. зареєструвала договір купівлі –продажу № 719 від 25 червня 20189 року, згідно з яким власником земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:325:0147, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , став громадянин ОСОБА_3 . Жодного посилання на державний акт в договорі купівлі – продажу немає.

Відповідно до інформації, що міститься в Дніпровській міській раді рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради під № 699 від 16 квітня 1998 року було вирішено питання запровадження режиму жорстокого обмеження бюджетних видатків та інших витрат, щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі відповідно до вимог Указу Президента України від 21 січня 1998 року № 41/98, тобто питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність приватному підприємцю ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 під будівництво офісного приміщення не вирішувалося взагалі. зазначена інформація підтверджується Протоколом засідання виконкому міської ради від 16 квітня 1998 року № 4.

Право приватної власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_4 на підставі підробного рішення ВК ДМР від 16 квітня 1998 року

Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:325:0147 була відчужена на користь ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 719 від 25 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 32137691, державний реєстратор - приватний нотаріус ДМНО Андрєєва Г.О.

Таким чином, спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради, шляхом вчинення незаконних дій осіб, якими було підроблено рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 року № 699, документація із землеустрою спірної земельної ділянки не була погоджена у встановленому законодавством порядку, Дніпропетровською міською радою дозвіл на розроблення такої документації не надавався. Тому позивач пославшись на вимоги ст 388 ЦК України просив позов задовольнити  (а.с. 1-11).

27 березня 2023 року на адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки він є добросовісним набувачем, окрім того позивачем не надано належних доказів на підтвердження того що спірна земельна ділянка належала Дніпровській міській раді (а.с. 104-109).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 22 листопада 2022 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 52-53).

23 листопада 2022 року ухвалою судді клопотання представника позивача про забезпечення позову залишено без задоволення, яка постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 лютого 25023 року залишена без змін

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 67).

23 січня 2023 року на запит суду надано відповідь про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с.68).

23 січня 2023 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування земельної ділянки та призначено розгляд справи без повідомлення сторін (а.с. 69-70).

07 лютого 20232 року ухвалою судді задоволено клопотання про перехід слухання справи з викликом сторін (а.с. 76 - 78).

Ухвалою суду від 03 травня 2023 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судово розгляду по суті (а.с. 135-136).

12 вересня 2023 року представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 184 - 187).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, окрім того зазначила, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив застосувати строк позовної давності до заявлених вимог.

Треті особа в судове засідання не з`явилися заяв клопотань суду не надавали.

Фактичні обставини встановленні судом

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини п`ятої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п`ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Отже, володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності здійснює орган місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.

Дніпровська міська рада відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування, які одночасно здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства, у земельних правовідносинах виступають як представницькі органи суб`єкта власності - народу України, територіальної громади, як власника землі щодо права розпорядження, притаманного власнику. Статтями 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України та ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України врегульовано порядок розпорядження землею.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дніпровська міська рада, відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є представницьким органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (пункт 34 частини першої статті 26), органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їх компетенції, є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу. Як суб`єкт владних повноважень орган місцевого самоврядування Дніпровська міська рада вирішує в межах закону питання в галузі земельних відносин.

Розпорядженням Дніпровського міського голови № 2-22/1-рк від 22 січня 2020 року «Про проведення службового розслідування», визначено необхідність та порядок проведення службового розслідування стосовно незаконного вибуття земельних ділянок із комунальної власності територіальної громади міста з 22 січня 2020 року у термін до двох місяців та створено склад відповідної комісії з проведення службового розслідування (а.с. 25).

В Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_4 на підставі рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 699 від 16 квітня 1998 року було зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:03:325:0147 була відчужена на користь ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу № 719 від 25 червня 2019 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , номер запису про право власності: 32137691, державний реєстратор - приватний нотаріус ДМНО Андрєєва Г.О (а.с. 21).

Відповідно до норм Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, чинного на момент надання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,047 га у власність приватному підприємцю ОСОБА_4 , власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну.

У державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськосподарських підприємств.

Право на отримання земельної ділянки у власність із земель державної власності мали лише громадяни: безоплатно - для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), для садівництва, дачного і гаражного будівництва; за плату передавалися у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

Згідно статті 67 Земельного кодексу України, (чинного на момент прийняття оспорюваного рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради), громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передавалися у власність або надавалися у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 стало рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 №699, яким передано земельну ділянку у приватну власність для проектування та будівництва офісного приміщення.

Статтею 10 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року № 561-XII (чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.03.1998 № 540) встановлено, що до відання міських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.

Статтею 17 Земельного кодексу України (чинного на момент прийняття рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 19.03.1998 № 540) встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Згідно статті 23 Земельного кодексу України, що діяв станом на надання земельної ділянки у приватну власність, право власності або право постійного користування землею посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Отже, рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 № 699 «Про надання приватному підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , у приватну власність для проектування та будівництва офісного приміщення» прямо суперечить нормам чинного, на момент його прийняття, законодавства.

При цьому, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірною земельною ділянкою, однак у даному випадку, підставою для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 стало саме рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 №699.

Відповідно до інформації що міститься в Дніпровській міській раді рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від № 699 від 16 квітня 1998 року було вирішено питання запровадження режиму жорстокого обмеження бюджетних видатків та інших витрат, заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі відповідно до вимог Указу Президента України від 21 січня 1998 року № 41/98, тобто питання щодо надання земельної ділянки у приватну власність підприємцю ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 під будівництво офісного приміщення не вирішувалося взагалі. Зазначена інформація підтверджується протоколом засідання виконкому міської ради від 16 квітня 1998 року № 4 (а.с. 26-51).

Отже рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16 квітня 1998 року № 699 на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 не приймалось.

За таких обставин, судом встановлено, що в результаті набуття  ОСОБА_4 права власності на вищевказану земельну ділянку порушено інтереси територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради

На час розгляду справи власником спірного нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:325:0147, за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 .

Дніпровською міською радою у лютому 2020 року було подано позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області і виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Андреєва Ганна Олегівна і Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень і записів про державну реєстрацію з виключенням певних відомостей.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2021 року у справі № 201/1526/20 позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено в повному обсязі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2021 року скасовано у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 липня 2022 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року залишено без змін. У своїй Постанові Верховний суд дійшов наступних висновків: «Встановивши, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача без його волі, а в подальшому  ОСОБА_3  набув право власності на цю ділянку на підставі договору купівлі-продажу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права у цих правовідносинах є витребування спірного майна з підстав, передбачених статтями 387 і 388 ЦК України.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права є безпідставними та зводяться до неправильного тлумачення заявником вищенаведених правових норм».

Отже ефективним способом захисту права міської ради є віндикаційний позов до осіб, за якими зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а не позов визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації.

Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб`єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з вимогами статті 328 Цивільного кодексу Украйни право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові (ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України).

У разі спростування презумпції правомірності договору (в даному випадку, реєстрації права власності на підставі недійсного документу) всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, не можуть здійснюватись та породжувати будь-які правові наслідки.

Таким чином, здійснення реєстрації права власності на підставі неіснуючого (підробленого) документу усуває презумпцію правомірності укладених в подальшому договорів купівлі-продажу щодо цього майна.

Факт незаконності набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку виключає саму можливість відчуження права власності на цю ділянку іншій особі на законних підставах. Зважаючи на те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, укладений з ОСОБА_3 спрямований на протиправне відчуження об`єкта права власності українського народу - земель, вказаний правочин є таким, що порушує публічний порядок, тобто є нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша – третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387і388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла, а тому така ділянка вибула з володіння власника поза його волею.

Така позиція узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула безоплатно з володіння позивача без його волі та в подальшому була відчужена за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , який відповідно до вимог чинного законодавства, є добросовісним набувачем.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, щодо витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_3 , як останнього набувача, на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту, в даному випадку, спрямований на поновлення порушених прав держави та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи незаконність реєстрації права власності на нерухоме майно, яке вибуло з володіння власника в особі Дніпровської міської ради поза її волею, вбачається послідовним та обґрунтованим одночасне вирішення питання у позовному порядку щодо витребування земельної ділянки, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,047 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0147, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1858096912101.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 цього кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв?язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17.

Окрім цього, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Позивачу про порушення його прав стало відомо під час проведення службового розслідування на виконання розпорядження міського голови від 22 січня 2020 року № 2-22/1-рк, в рамках якого було виявлено наявність ряду підробних рішень Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, зокрема рішення від 16 квітня 1998 року № 699, однак відповідачем в заяві про застосування строку позовної давності зазначено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того що про порушення прав, позивачу стало відомо лише в січня 2020 року. Однак вказані доводи спростовуються наданим представником позивача копією рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2020 рок у справі № 201/1526/20 в якому встановлено що Дніпровська міська рада 13 лютого 2020 року звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області і виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень і записів про державну реєстрацію з виключенням певних відомостей. З даним позовом Дніпровська міська рада звернулася до суду 22 листопада 2022 року, тобто в межах трирічного строку.

Враховуючи, що позивачем не пропущено строку на звернення до суду з даними позовними вимогами, заява про застосування строку позовної давності слід залишити без розгляду.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про витребування земельної ділянки задовольнити в повному обсязі.

Витребувати від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,047 га, кадастровий номер 1210100000:03:325:0147, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1858096912101.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпровської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 3 207,75 грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Дніпровська міська рада, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

Треті особи: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75

Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2023 року

Суддя                                                                                   С.О. Демидова