справа №200/947/19

провадження №2/932/2108/23

справа №200/947/19

провадження №2/932/2108/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2023 року                                                                                                       м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді:        Цитульського В.І.,

за участю секретаря:                        Дубовик К.В.,

позивача:                                 ОСОБА_1 ,

представника відповідача:                 ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 08 листопада 2018 року він звернувся до Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка зареєстрована за вх. №Б-1789. Відділ поліції був зобов`язаний об`єктивно та всесторонньо розглянути заяву позивача, перевірити викладені факти, вжити заходів до припинення неправомірних дій, виявити, усунути причини та умови, які сприяли порушенню, забезпечити поновлення порушених прав, ознайомити з результатами перевірки та письмово повідомити про результати перевірки заяви в місячний строк. Проте відповідні обов`язки не виконано, чим завдано позивачу моральної шкоди. Зокрема, описана бездіяльність принижує честь повивача, негативно впливає на його психологічний стан, спричиняє сильні душевні переживання, змусило його звертатися до суду, на що було витрачено час та зусилля. Він є людиною нетерплячою до проявів порушень і легко ранимою, що посилило душевні страждання. Тому просить стягнути із відповідача 20 тис. грн.

Відповідачем, позовні вимоги заперечено, зазначено, що позивач не надав суду доказів, протиправної поведінки ГУНП, наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою ГУНП та можливою заподіяною шкодою. Звернення позивача від 08.11.2018 було розглянуте в порядку ЗУ «Про звернення громадян» про що було повідомлено позивача шляхом направлення йому листа 30 листопада 2018 року. Таким чином, відсутня бездіяльність відповідача, а отже і моральна шкода позивача.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив у якій зазначив, що довідка надана відповідачем не містить інформації щодо адреси на яку направлено відповідь, вихідного номера та інформації щодо доставлення такого листа. Крім того прізвище позивача написане з помилками.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

Обставини, встановлені судом.

08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Соборного відділення поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яку зареєстровано у ЖЕО за №42816.

Згідно висновку від 29 листопада 2018 року та відповіді начальника від 30 листопада 2018 року Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, заяву ОСОБА_1 розглянуто та не встановлено ознак кримінального правопорушення.

Доказів скерування позивачу вказаних документів матеріали справи не містять.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.12 Закону України «Про звернення громадян», дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження".

За приписами ч.1 ст.214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110цс18) вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягненнядо кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

При цьому, як вбачається з тексту статті 1174 ЦК України, для відшкодування особі шкоди за її положеннями, обов`язковою умовою є заподіяння особі шкоди саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду? від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч. 5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення (Постанова Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 357/9126/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

Позивач зазначає, що внаслідок бездіяльності допущеної службовими особами Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо невиконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» йому завдано моральних страждань.

Разом із тим, позивачем подано заяву про вчинення злочину із покликанням на ст.214 КПК України. Відтак вказана заява мала бути розглянута у відповідності до вимог ст.214 Кримінального процесуального кодексу України, а бездіяльність щодо такого розгляду могла бути предметом оскарження в порядку, визначною главою 26 вказаного кодексу.

До вказаних відносин не застосовуються приписи Закону України «Про звернення громадян».

Відтак у відповідача відсутній обов`язок вчиняти дії, які описано у позовній заяві та є підставами позову.

Окрім того доводи позивача про задання йому моральної шкоди є голослівними, оскільки не доведені жодним доказом.

При цьому покликання на судові рішення у справах №200/6160/17 та №201/4450/14-ц є безпідставними, адже у таких рішеннях відсутні преюдиційні обставини для даної справи. Так такі рішення стосуються інших правовідносин (заподіяння позивачу моральних страждань іншою діяльністю інших органів).

Висновки суду у справі №201/4450/14-ц про те, що позивач є особою з тонкою душевною організацією, зазнає «сильніших» і триваліших страждань від приниження його честі та гідності, на відміну від особи нерозвиненої, яка не звертає уваги ні на що, у тому числі й на порушення її законних прав, є лише оцінкою обставин, а не преюдиційною обставиною.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статями 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення проголошено 06 жовтня 2023 року.

Суддя:                                                                                 В.І. Цитульський