ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3430/23 Справа № 182/3502/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

10.10.2023р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді доповідача                                                 ОСОБА_2 ,

суддів                                                           ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання                 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2023р., якою задоволено клопотання прокурора та щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, який фактично мешкає в АДРЕСА_1

продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.11.2023р.

       за участю захисника                         ОСОБА_6                                

обвинуваченого                                 ОСОБА_7

прокурора                                         ОСОБА_8

                                  в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою обвинуваченому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.11.2023р.

Із ухвалою суду першої інстанції не погодилась захисник ОСОБА_9 , подала апеляційну скаргу в якій:

- вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілу, є помилковими;

- зазначає, що посилання на існування ризиків не повинно носити абстрактний характер, а повинно мати конкретний характер з відповідними доказами, як наголошено у п.п. 11-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії»;

- зазначає, що існування ризиків, які наведені прокурором у поданому клопотанні, є припущенням та не підтверджені доказами, що суперечить правовій позиці ЄСПЛ, викладені у рішеннях «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України», а тяжкість покарання не є визначальним чинником при обрані запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не повинно бути прелюдією до завчасного відбування покарання, як наголошено у рішеннях ЄСПЛ «Ніколова проти Болгарії», «Ноймайстер проти Австрії»;

- прохає скасувати оскаржувану ухвалу, та обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту за місцем його проживання.

       Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, за таких підстав.

       Судом апеляційної інстанції встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме у відкритому заволодінні майном потерпілої із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілої, вчинене в умовах воєнного стану, завдавши потерпілій матеріальні збитки на суму 10544,81грн.

       В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на те, що при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, було враховано, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років, його вік та стан здоров`я, соціальні зв`язки, те, що обвинувачений  офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела існування, та вважав обґрунтованими доводи прокурора, що тяжкість інкримінованого обвинуваченій злочину є вагомим доводом, що збільшує ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення. також судом першої інстанції встановлено існування ризику незаконного впливу на потерпілу, оскільки вона ще не допитана судом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, належним дослідив у судовому засіданні сукупність обставин, які стали підставою для продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, фактичні обставини, за якими обвинуваченому пред`явлено підозру, відомості про його особу, які наведені вище, та погоджується із рішенням суду першої інстанції, та вважає його законним та обґрунтованим за таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи, при цьому потерпіла у судовому засіданні не допитувалася.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого прокурор мотивував тим, що не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стало підставою для продовження строку обраного запобіжного заходу.

Суд апеляційної інстанції, досліджуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які у своєму клопотанні послався прокурор, встановив їх наявність, та погоджується із висновками суду першої інстанції щодо їх існування.

Зокрема ризиками, крім іншого, слід рахувати передбачувану небезпеку вчинення обвинуваченим протиправних дій, зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України, та дозволять суду на основі закону та внутрішнього переконання зробити висновок про необхідність обрання запобіжного заходу.

       Запобіжний захід у виді тримання під вартою є заходом забезпечення кримінального провадження, тобто заходом кримінального процесуального примусу, оскільки такий захід дає можливість виявляти та зберігати докази, запобігти прогнозованій протиправній поведінці чи унеможливити ухилення від слідства та суду обвинуваченого. Такий превентивний та забезпечувальний захід спрямований на недопущення можливої протидії з боку обвинуваченого провадженню у кримінальній справі, та є ефективним засобом коригування його неправомірної поведінки.

Обмежуючи конституційні права обвинуваченого у вчиненні злочину, запобіжні заходи виконують позитивну роль, реалізуючи у кримінальному процесі матеріальноправовий принцип крайньої необхідності: завдання меншої шкоди, щоб запобігти більшій шкоді.

       На думку суду апеляційної інстанції, ризики, встановлені судом першої інстанції, а саме переховування обвинуваченого від суду та вплив на потерпілу у кримінальному провадженні, є підтвердженими, та належним чином наведені в оскаржуваному рішенні суду.

       Ризик вчинення обвинуваченим нового злочину також має своє підґрунтя, оскільки обвинувачений не має офіційного джерела доходу, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується є корисливим, обвинувачений є особою, яка чотири рази була засуджена за корисливі злочини, та обвинувальний акт за нові кримінальні правопорушення за ч. 3 ст. 162, ч. 2 ст. 186 КК України направлений до суду.

Враховуючи викладе вище, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги захисника, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду, впливу на потерпілу, є помилковими, що посилання на існування ризиків не повинно носити абстрактний характер, а повинно мати конкретний характер з відповідними доказами, як наголошено у п.п. 11-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», та існування ризиків, які наведені прокурором у поданому клопотанні, є припущенням та не підтверджені доказами, що суперечить правовій позиці ЄСПЛ, викладені у рішеннях «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України», а тяжкість покарання не є визначальним чинником при обрані запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не повинно бути прелюдією до завчасного відбування покарання, як наголошено у рішеннях ЄСПЛ «Ніколова проти Болгарії», «Ноймайстер проти Австрії», та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого є законним та обґрунтованим судовим рішенням.

Оскаржуване рішення не є остаточним, а є засобом забезпечення у кримінальному провадженні для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, які на нього покладені.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для його зміни на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою, а тому доводи апеляційної скарги про обрання щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не підлягають задоволенню. 

       Враховуючи викладе вище та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

                                                  п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2023р., якою задоволено клопотання прокурора та щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.11.2023р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2023р., якою задоволено клопотання прокурора та щодо обвинуваченого за ч. 4 ст. 186 КК України ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.11.2023р - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. 

Судді