1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 331/1345/22 1-кп/335/281/2023

17 жовтня 2023 року                                                         м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 КК України,

відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021080000000266 від 22.10.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, ч.2 ст.187 Кримінального кодексу України.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.

В обґрунтування клопотання зазначив про те, що ризики на які посилався прокурор при неодноразовому продовженні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоведеними.

Так, щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування або суд захисник зазначає проте, що ОСОБА_4 від працівників поліції не переховувався взагалі, сумлінно з`являвся до слідчого, прокурора, суду (з розгляду відносно нього кримінального провадження Шевченківським районним судом м. Запоріжжя). Після проведення 23.12.2021 обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 було незаконно доставлено до ГУНП в Запорізькій області, де аж ввечері йому було оголошено ухвалу суду про затримання, він не переховувався від слідства. Крім того, наразі під час воєнного стану діє комендантська година і кожна особа, з 24 години до 05 години наступного дня, перебуває за місцем свого мешкання. Виїхати ОСОБА_4 також позбавлений можливості, оскільки, перебуваючи у можливому розшуку, на блок постах, при перевірці документів, його буде встановлено.

Вказує, що ОСОБА_4 ніколи не здійснював вплив на потерпілих, від них ніколи не надходило заяв про те, що на них здійснюється вплив, навіть враховуючи, що один із обвинувачених у справі перебуває на свободі.

Крім того зазначає, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення матеріалами кримінального провадження також не підтверджено жодним чином, крім того, що ОСОБА_4 раніше судимий.

При цьому щодо обґрунтованості підозри зазначає, що щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, то в матеріалах справи відсутні докази скоєння кримінального правопорушення, яке інкримінують ОСОБА_4 . Матеріали провадження свідчать про те, що потерпілим було скоєно злочин, однак органом досудового розслідування навіть не були внесені відповідні відомості до ЄРДР, а щодо злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, то крім показів потерпілого та протоколу впізнання жодних доказів немає. Крім того потерпілий звернувся із заявою про скоєння злочину лише через місяць після нібито події злочину.

Зазначив, що вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати обвинуваченому ОСОБА_4 житлове приміщення цілодобово із застосування засобу електронного контролю, буде достатньою мірою забезпечувати виконання ним своїх обов`язків.

На підтвердження місця, де ОСОБА_4 зможе знаходитися, у разі зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, надано заяву ОСОБА_7 у якій остання не заперечує, аби ОСОБА_4 проживав у її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (ордер №107 на житлове приміщення у будинку ЖБК), у разі зміні останньому запобіжного заходу на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника та просив суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника та зазначив, що ухвалою суду від 05.09.2023 було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 04 листопада 2023 року включно. Зазначена ухвала суду оскаржувалась захисником в апеляційному порядку та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21.09.2023 залишена без змін. Також зазначає про те, що ризики які були підставою для обрання та не одноразового продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою. З урахуванням зазначеного прокурор вважає, що ОСОБА_4 може переховатися від суду, впливати на потерпілих, свідків, і тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду та забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків. У зв`язку зим просив суд відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи клопотання захисника про заміну запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 05 вересня 2023 року було задоволено клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів до 04 листопада 2023 включно.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 21 вересня 2023 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 залишено без змін.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Так, судом встановлено, що на даний час розпочато судовий розгляд кримінального провадження, визначено обсяг та порядок дослідження доказів, допитано одного з потерпілих - ОСОБА_8 та триває стадія дослідження письмових доказів.

ОСОБА_4 по даному кримінальному провадженню обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.187 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та за які законом передбачена можливість призначення покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом встановлено наявність обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання на досудовому розслідуванні та підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені п.1, п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, вплив на потерпілих та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, не змінилися та продовжують існувати і на цей час.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою працездатного віку, разом з цим до затримання офіційно не працював, офіційно не одружений, раніше неодноразово засуджений, що дає достатньо підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Крім того, у суду відсутні відомості про те, що обвинувачений за станом свого здоров`я не може перебувати у місці тримання під вартою, а міцність його соціальних зв`язків та наявність постійного місця проживання, поряд із встановленими судом обставинами щодо неодноразової судимості обвинуваченого ОСОБА_4 , не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу.

На думку суду, дані про особу обвинуваченого та наявність встановлених судом ризиків, у сукупності свідчать про неможливість запобігання ним шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, менш обтяжливого, ніж тримання під вартою, а також про те, що запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

На думку суду, обраний відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні та у підготовчому судовому засіданні запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено під час судового розгляду, з урахуванням строку тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 не виходить за межі розумного строку.

Застосований відносно ОСОБА_4 запобіжний захід кореспондується з характером суспільного інтересу, підставами і метою його обрання, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, не надає можливості обвинуваченому перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухилення від суду.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Крім того, як стверджує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим, на даний час, тримання обвинуваченого під вартою.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на інший більш м`який, оскільки вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на даний час, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим, у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 201 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 жовтня 2023 року.

Повний текст ухвали виготовлено 18 жовтня 2023 року.

Суддя:                                                                                  ОСОБА_1