Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

          16 жовтня 2023 року                                                  Справа №200/5654/23  

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (надалі – відповідач), про:

- визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури, яка відповідно до ст. 52 КАСУ з 11.09.2020, є правонаступником прокуратури Донецької області, щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 21.10.2021;

- зобов`язання сплатити на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 1 417 446,00 (один мільйон чотириста сімнадцять тисяч чотириста сорок шість) грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

У відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами частини 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач з 01.07.2015 по 21.10.2021 працював в органах прокуратури, до суду звернувся з даним позовом щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати йому частини заробітної плати - посадового окладу визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 21.10.2021.

Отже, предметом спірних правовідносин є трудовий спір щодо оплати праці позивача.

У позовній заяві позивач зазначив, що ним не пропущено строк на подачу позовної заяви, оскільки вимоги позивача стосуються виплати неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, звернення з якими до суду не обмежене будь-яким строком та відповідно подання заяви про поновлення пропущеного строку не потрібно.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.

Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.

Так, вищезазначеним Законом України від 01.07.2022 №2352-IX частину першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України було викладено у наступній редакції:

"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті."

Таким чином, шляхом внесення до ст. 233 Кодексу законів про працю України вказаних змін, законодавець ввів процесуальні строки для звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати.

З урахуванням змін, внесених до ст. 233 КЗпП України, з 19.07.2022 позивач втратив очікувану можливість звернутися до суду за отриманням невиплаченого заробітку без обмеження строку.

В даному випадку, для дотримання прав позивача, суд вважає датою, з якої обліковується новий строк звернення до суду у даній справі - 19.07.2022, оскільки до цього встановлене обмеження не діяло.

В той же час, ст. 233 КЗпП України визначено тримісячний строк звернення із заявою про вирішення трудового спору, який законом продовжено у зв`язку з дією карантину до 30.06.2023.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 01.07.2015 по 21.10.2021.

З заявлених в позовній заяві позовних вимог вбачається, що строк для звернення до суду з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати грошового забезпечення позивачу в повному обсязі сплив 30.06.2023.

Разом з тим, судом встановлено, що позовна заява була сформована позивачем за допомогою підсистеми "Електронний суд" 08.10.2023 та зареєстрована судом 10.10.2023, тобто, за захистом свого права на виплату грошового забезпечення в належному розмірі позивач звернувся до суду лише 10.10.2023, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Однак, позивач заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду разом з позовною заявою до суду не надавав.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.  

На підставі ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.    

У відповідності до ч.  2 статті 169 КАС України, в  ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 243, 248, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

                                                                УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

2. Позивачу у десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали усунути недоліки поданого адміністративного позову шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.

4. Копію ухвали направити позивачу.

5. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.  

          Суддя                                                                                  В.М. Чучко