Справа № 462/3101/22                 Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.

Провадження № 22-ц/811/393/23         Доповідач в 2-й інстанції Савуляк Р. В.

УХВАЛА

16 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретаря: Салати Я.І.

без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Львівського апеляційного суду перебувала цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом.

26 червня 2023 року, після завершення апеляційного розгляду по справі та повернення вказаної справи до Залізничного районного суду м. Львова, ОСОБА_1 звернулась із клопотанням про постановлення окремої ухвали у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом.

В обґрунтування вимог вищезазначеного клопотання зокрема покликалась на те, що ОСОБА_4 здійснювалось процесуальне представництво інтересів ОСОБА_2 на підставі завідомо нікчемного, на її думку документа, а також було введено суд в оману щодо наявності в нього оригіналів документів, долучених ним джо позовної заяви.

Розглянувши клопотання про постановлення окремої ухвали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року).

Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 262 ЦПК України, Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

Окрема ухвала суду - це процесуальне судове рішення, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Отже, підставою для постановлення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для окремої ухвали немає.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5 ст. 262 ЦПК України).

Аналізуючи зміст значеної норми закону, судом не встановлено процесуального обов`язку постановляти окрему ухвалу у даній справі. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для цього.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що ОСОБА_1 у своєму клопотанні не наведено достатніх підстав та аргументів для постановлення окремої ухвали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення її клопотання про постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 262, 270 , ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.

Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.