Справа № 442/7797/22                                Головуючий у 1 інстанції: Бодрова О.П.

Провадження № 22-ц/811/1369/23                 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 16 грудня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974066199.

Відповідно до умов договору позики кредит надався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частина (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, в межах строку дії договору – 36 календарних днів з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиція (оферти) шляхом підписання електронним підписом відповідача. Пропозиція (оферта) на отримання 4 траншу згідно заявки – анкети №2628569158 від 18 лютого 2020 року в рамках договору №0974066199 від 16 грудня 2019 року підписано ОСОБА_1 18 лютого 2020 року, електронним цифровим підписом.

ТОВ «ІНФІНАНС» було перераховано відповідачці грошові кошти у розмірі 15000 грн 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права грошової вимоги до боржників за договорами позики.

Відповідачка належним чином не виконувала своїх зобов`язань за вищевказаним договором. Станом на 8 листопада 2022 року заборгованість становить 149662,50 грн, яка складається з: 15000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 134662,50 грн – заборгованість за відсотками. У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 149662,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974066199 від 16 грудня 2019 року в розмірі 149662,50 грн (сто сорок дев`ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 50 к.) гривень, з яких 15000 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 134662,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу – відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим. Звертає увагу на недоведеність з сторони позивача факту надання їй коштів в розмірі 15000 грн, а саме перерахування грошових коштів на її рахунок. Зазначає про відсутність належних документів в підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором. Вважає, що розрахунок заборгованості було здійснено з порушенням норм Закону України «Про споживче кредитування». Також вважає не доведеним з сторони позивача, що заборгованість виникла саме з її вини через порушення нею умов кредитування.

Зазначає, що кредит надавався на 30 днів, в той час як нарахування відсотків здійснювалося до 14 липня 2021 року – 512 днів, замість 30 календарних днів.

При відступленні прав вимоги, ОСОБА_1 не була повідомлена про це. Звертає увагу, що при постановленні оскаржуваного рішення судом не було враховано, що розрахунок заборгованості не містить формули, на підставі якої позивач дійшов до висновку про наявність в неї заявлено до стягнення суми заборгованості.

Також не було враховано Указ Президента України від 13 березня 2020 року за №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та закон №540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19)», яким внесено зміни в регулювання процентної ставки за всіма кредитними договорами, а саме, що за прострочення по виконанню зобов`язань за споживчими кредитами у період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким в позові Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

23 червня 2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Звертає увагу, що скаржник в підтвердження доводів апеляційної скарги не долучив до неї жодних доказів.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення 06 жовтня 2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 16 грудня 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 в електронній формі заповнено заявку-анкету на отримання кредиту в розмірі 15000 грн. В заявці остання зазначає, реквізити банківської платіжної картки на яку повинні бути перераховані кредитні кошти.

Того ж дня, було підписано електронним підписом пропозицію надання 4 траншу кредиту згідно заявки – анкети №2628569158 від 18 лютого 2020 року та акцепт оферти від 18 лютого 2020 року, з яких вбачається, що розмір кредиту (траншу) – 15000,00 грн, строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974066199 від 16 грудня 2019 року – 3 роки, відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом.

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ «Інфінанс», підтверджено факт ідентифікації клієнта ОСОБА_1 , якій 18 лютого 2020 року надано 15000 грн кредиту (траншу). Саме таким ідентифікатором були підписані вищевказані документи.

З квитанції про сплату вбачається, що ТОВ «ІНФІНАНС», на виконання 4 траншу кредиту було перераховано кошти у загальному розмірі 15000 грн на картку НОМЕР_1 /а. с.18/.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного № 0974066199 від 16 грудня 2019 року, згідно розрахунку заборгованості, станом на 14 липня 2021 року ОСОБА_1 допустила заборгованість в розмірі 149 666,50 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 15000,00 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги – 134662,50 грн.

14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ ««ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги у сумі 221939136,68 грн до боржників (надалі-Договір факторингу).

ТОВ «Вердикт Капітал» зобов`язання за Договором факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року виконало в повному обсязі та перерахувало 1561454,09 грн на користь ТОВ «ІНФІНАНС», згідно з платіжного доручення від 14 липня 2021 року.

Із Реєстру боржників до Договору факторингу № 14-07/21 від 14 липня 2021 року встановлено, що серед боржників під № 4741 у даному реєстрі зазначено відповідача у справі ОСОБА_1 , заборгованість якої становить 149662,50 грн, з якої 15000 грн - сума заборгованості за тілом кредитом, 134662,50 грн - сума заборгованості за процентами.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_1 допущено неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позики, у зв`язку з чим мало місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання позики №0974066199 від 16 грудня 2019 року в загальному розмірі суми заборгованості - 149 666,50 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 15000,00 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги – 134662,50 грн. Окрім цього, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення часткової суми витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, враховуючи критерій реальності адвокатських послуг, а також критерій розумності їхнього розміру.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п.1.1 договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974066199 від 16 грудня 2019 року, укладеного між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 , згідно якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власників потреб на умовах цього Договору, також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми MoneyBOOM, які є невід`ємною частину договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Відповідно до п.1.2,1.5,1.6 договору кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем. Загальний максимальний розмір кредитної лінії – 20000 грн. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості – 1,75 %. Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) – 30 календарних днів.

Пунктом 7.6 договору передбачено укладення договору в електронній формі/а.с.12/.

Встановлено, що позикодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав грошові кошти у розмірі встановленому договором, шляхом перерахування коштів на загальному розмірі 15000 грн на картку зазначену НОМЕР_1 зазначену позичальником.

14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) було укладено Договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ ««ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги у сумі 221939136,68 грн до боржників (надалі-Договір факторингу).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до пункту 2.2. Договору факторингу № 14-07/21, Фактор набуває права на всі суми, які він одержить на виконання вимог від божників, а Клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані Фактором суми є меншими від суми, сплаченої фактором Клієнтові.

Згідно з п. 2.3. Договору факторингу за цим договором Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги до Божників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

Відповідно до п.6.1.4. Договору факторингу право вимоги переходить до Фактора після оплати фінансування з моменту підписання сторонами Акту приймання-передавання Реєстру Боржників, який є підтвердженням передачі Фактору права грошової вимоги до Боржників, після чого Фактор стає Новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно переданого Права вимоги.

Згідно з п.7.1. Договору факторингу сторони домовились, що розмір фінансування за Реєстром Боржників складає 1561454,09 грн.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, станом на 14 липня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Вердикт капітал» в розмірі 149 666,50 грн, що складається із: заборгованості за кредитом (за тілом кредиту) - 15000,00 грн; заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги – 134662,50 грн.

З представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 після отримання нею кредиту в 15000 грн нараховувалися сталі відсотки в день в розмірі 262,5 грн, що відповідає погодженими відсотками між позичальником та позикодавцем в розмірі 1,75%

З 19 липня 2020 року по 14 липня 2021 року (день відступлення ТОВ ««ІНФІНАНС» на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за плату право грошової вимоги у сумі 221939136,68 грн до боржників) ОСОБА_1 не здійснила жодної оплати в погашення заборгованості за тілом кредиту та погашення процентів, в зв`язку з чим за цей період їй були нараховані відсотки на загальному суму 134662,5 (513 дні Х 262,5 грн).

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не спростували правильності розрахунку заборгованості. З клопотання про призначення судової економічної експерти для визначення суми заборгованості за наданим відповідачці кредиту, вона та її представник не зверталися і свого висновку не представили.

Окрім цього, ОСОБА_1 , мала можливість надати суду докази в підтвердження того, що кредитні кошти в розмірі 15000 грн, про надання яких вона просила не надходили на картковий рахунок зазначений нею в заяві, як такий куди мали поступити кредитні кошти (рахунок № НОМЕР_2 .

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що позичальником та позикодавцем було погоджено строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974066199 від 16 грудня 2019 року, а саме 3 роки. Згідно умов укладеного договору, вбачається, що строк наданого кредиту в сумі 15000 грн був обмежений мінімальним строко 30 днів без сплати штрафних санкцій за умови дострокового його повернення та строком дії договору про надання позики, 3 роки з дня його укладення – 16 грудня 2019 року, в зв`язку з чим позикодавцем на законних підставах нараховувалися відсотки ОСОБА_1 в період з дня отримання кредиту по 14 липня 2021 року.

Умовами укладеного договору, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування.

Щодо покликання скаржника на те, що їй позикодавець мав не нараховувати проценти в період з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року, колегія суддів звертає увагу, що ця норма Закону України «Про споживче кредитування» стосується споживчого кредиту, в той час як ОСОБА_1 надавалася позика шляхом перерахування грошових коштів на зазначений нею картковий рахунок.

Щодо покликання скаржника про неповідомлення його про відступлення права вимоги за кредитним договором як на підставу для відмови у задоволенні позову, слід зазначити наступне.

Згідно ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.

Відповідно до ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2020 року у справі № 61-1059св18.

З огляду на викладене, неналежне повідомлення позичальника про відступлення права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора, тому такі твердження відповідача є необгрунтованими та спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.

Крім того, слід наголосити на тому, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує виконання ним зобов`язань за договором та сплату грошових коштів на користь первісного кредитора.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вердикт Капітал» звертаючись до суду з цим позов, долучив до позовної заяви надав належні доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні, а саме договір Факторингу, реєстр боржників, витяг з договору факторингу щодо боржника – ОСОБА_1 , а також платіжне доручення в підтвердження оплати Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» коштів за відступлення йому права грошової вимоги до боржників останнього.

Щодо покликання скаржника на необгрунтованість рішення про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає такі безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із документів позивачем документів вбачається, що загальна вартість наданих Адвокатським об`єднанням послуг з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 становить 20 000 грн.

Суд першої інстанці, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правову допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшла до правильного висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» слід стягнути 5000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржником не доведено, що визначений судом першої інстанції розмір витрат на оплату правової допомоги суперечить принципу співмірності та розумності судових витрат, критерія реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2023 рокузалишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2023 року.

Головуючий:                                                                Савуляк Р.В.

Судді:                                                                        Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.