Дата документу 11.10.2023 Справа № 337/4916/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 337/4916/23 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадж. №11-сс/807/598/23 Доповідач 2 інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника-адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваної ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,

розглянула 11 жовтня 2023 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі матеріали справи за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася у м. Запоріжжя, громадянки України, не працевлаштованої, має неповнолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий СВ ВП № 5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_11 , про обрання ОСОБА_8 , підозрюваної у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_8 , будучи раніше засудженою за скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.309 КК України, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів з метою подальшого збуту, діючи умисно, в порушення вимог ст.25, 26, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений час та дату незаконно придбала, у невстановленої в ході досудового розслідування особи наркотичний засіб метадон, який стала незаконно зберігати при собі, з метою подальшого незаконного збуту за винагороду, до 13 годині 00 хвилин 08.09.2023 року, коли на відкритій ділянці місцевості, на розі будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 була затримана працівниками поліції в порядку ст.208 КПК України.

В ході особистого обшуку ОСОБА_8 співробітниками поліції виявлено та вилучено дев`ять пакунків із порошкоподібними речовинами білого кольору та згідно з висновком експерта порошкоподібна речовина білого кольору в одному з пакунків містить у своєму складі наркотичний засіб обіг якого обмежено мета дон, масою 0,1453 г (в перерахунку на основу), який ОСОБА_8 , діючи умисно, незаконно зберігала при собі з метою подальшого незаконного збуту за грошову винагороду.

Умисні дії ОСОБА_8 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.309 КК України.

08.09.2023 року до ЄРДР були внесені відомості під №12023082070000998 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

08 вересня 2023 року о 16 годині 36 хвилин (час фактичного затримання 13 година 00 хвилин 08.09.2023), ОСОБА_8 було затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

09 вересня 2023 року було повідомлено про підозру ОСОБА_8 про те, що вона підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме: незаконне зберігання наркотичних засобів з метою збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст.309 КК України.

Оскільки існують ризики, передбачені п.п.1, 5 частини першої ст.177 КПК України, а саме: підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий просив обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2023 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу.

Застосовано до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 10.09.2023 року по 07.11.2023 року.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважав встановленим та доведеним наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 вказаного кримінального правопорушення, та слідчим доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,передбаченим ч.1 ст.177 КПК України. Оскільки підозрювана ОСОБА_8 ніде не працює, підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, проти здоров`я населення, тобто життя та здоров`я людей, злочин, відповідно до ст.12 КК України є тяжким, слідчий суддя вважав за можливе не визначати підозрюваній розмір застави.

В апеляційній скарзі захисник вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, яка підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів зазначає, що вину в інкримінованому правопорушенні ОСОБА_8 не визнає, вказуючи що не збувала заборонені речовини, а придбавала для особистого споживання. Доказів іншого суду надано не було.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено ризики, на які вона посилається, а саме п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Так підозра у вчинені кримінального правопорушення, що відноситься до категорії тяжких злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою. Безпідставними та нічим не підтвердженим є твердження про те, що ОСОБА_8 може продовжити злочинну діяльність, сховається від слідства та суду. Це лише голослівні твердження, перелік можливих ризиків передбачених законом.

Підозрювана має лише одну судимість, іспитовий строк майже закінчився. Особа не має досвіду відбування покарання в умовах обмеження або позбавлення волі.

Також слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_8 працює не офіційно, виховує неповнолітню доньку, проживає з хворою матір`ю похилого віку яка за станом здоров`я з квартири сама не виходить. Сама ОСОБА_8 хворіє на ДДПП поперекового відділу хребта, грижі дисків, хронічний рецидивуючий перебіг, дискогенна радикулопатія, хронічний рецедивуючий перебіг, протрузія дисків. Стан здоров`я ОСОБА_8 погіршився під час знаходження в умовах ІТТ в результаті чого їй надавалася медична допомога перед судовим засіданням 10.09.2023 року.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Позиції учасників судового провадження.

Підозрювана та її захисник підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав та наполягали на її задоволенні.

Прокурор висловив заперечення вимогам апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Підозрюваний, будучи належним чином сповіщений про апеляційний розгляд, клопотань про особисту участь не заявляв, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути провадження за відсутності підозрюваного, що не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд відповідно до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, відомості стосовно особистості підозрюваного, обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя при розгляді відповідного клопотання, заслухавши сторони кримінального провадження, вірно врахував наявність пред`явленої ОСОБА_8 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке за своєю класифікацією відноситься до тяжких злочинів.

Згідно з матеріалами провадження, відділом поліції №5 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023082070000998 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, відомості про яке 08.09.2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

09.09.2023 року в рамках кримінального провадження № 12023082070000998 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої підозри, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Апеляційним судом встановлено, що слідчим суддею належним чином і в повній мірі дослідженні у сукупності наявні докази у провадженні, долучені до клопотання, які є достатньо вагомими на підтвердження обґрунтованості підозри й дають достатньо вагомі підстави зробити об`єктивний висновок, що ОСОБА_8 могла скоїти цей злочин.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри, як підставу для застосування запобіжного заходу, апеляційний суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення.

При цьому слід зазначити, що у відповідності до положень ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.

Перевіряючи надані слідством докази на предмет обґрунтування ініціатором клопотання висунутої підозри, апеляційний суд приходить до висновку, що з огляду на відомості, які містяться у протоколі огляду місця події, протоколах допиту свідків, висновку експерта, висунута останній підозра є обґрунтованою на даній стадії провадження, а тому такі доводи захисника відхиляються.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого та висновки слідчого судді на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Надаючи оцінку можливості підозрюваної ОСОБА_8 переховуватись від органів досудового розслідування або суду, суд бере до уваги серйозність висунутої останній підозри за вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, та очікуване покарання, також дані про її особу, а в умовах воєнного стану, який на теперішній час діє в Україні, ризик переховування лише збільшується, що свідчить про доведеність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Також судова колегія зауважує на даних про особу підозрюваної, яка раніше судимий за вчинення аналогічного злочину у сфері обігу наркотичних засобів, вчинила новий злочин в період встановленого попереднім вироком випробувального терміну, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, офіційно не працює, не має стабільного джерела доходу, не має міцних соціальних зв`язків, вживає наркотичні засоби.

Отже, слідчим суддею враховано сукупність даних про особу підозрюваної ОСОБА_8 , що вочевидь свідчить на користь висновку слідчого судді про обґрунтованість передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги сторони захисту стосовно необґрунтованості певних ризиків, передбачених ст.177 КК України не знайшли свого підтвердження і під час перегляду оскаржуваного рішення апеляційним судом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність застосування стосовно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та вважає, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Посилання захисника на міцність соціальних зв`язків підозрюваного та наявність у неї хворої матеріне є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

Також колегія суддів визнає непереконливими і посилання захисника на періодичну працевлаштованість підозрюваної, оскільки будь-яких відомостей про неофіційне працевлаштування ОСОБА_8 стороною захисту не надано, відповідно до наданих матеріалів підозрювана не працевлаштована.

Безпідставними є і посилання захисника на наявність у підозрюваної незадовільного стану здоров`я через численні хвороби, як на підставу неможливості перебування під вартою, оскільки будь-яких доказів, які б підтвердили, що підозрювана через наявність хвороби не може триматися під вартою, апеляційному суду не було надано.

Сукупність наведених обставин засвідчує, що обраний вид запобіжного заходу зможе належним чином забезпечити поведінку підозрюваної під час досудового розслідування та запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим, втім висновок слідчого судді про необхідність утримання від визначення їй альтернативної застави є передчасним.

Так, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що визначення застави є обов`язком слідчого судді при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Натомість утримання від визначення такої застави є правом слідчого судді або суду, що може бути використане в обмеженому переліку випадків, і таке рішення приймається з урахуванням фактичних обставин справи, характеру, обсягу і вагомості встановлених ризиків, відомостей про особу і процесуальну поведінку підозрюваного та сукупності всіх обставини, визначених ст.178 КПК України. Крім того, рішення слідчого судді або суду в частині не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу повинно бути належним чином вмотивоване.

Аналізуючи зміст оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що слідчим суддею не наведено обґрунтування підстав, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, які б давали право суду не визначати розмір застави, як не містять таких відомостей і матеріали провадження.

Натомість правова кваліфікація діянь, що інкримінуються ОСОБА_8 за ч.2 ст. 307 КК України, що за своєю класифікацією є тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у порівнянні із положеннями ч.4 ст.183 КПК України засвідчують безумовність визначення розміру застави через те, що вказане діяння не підпадає під встановленні законом виключення щодо такої обов`язковості.

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «Piruzyan v. Armenia» п.п.104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Буров проти України» п.51).

З огляду на викладені вище обставини даного кримінального провадження колегія суддів вважає, що застосування застави як альтернативного запобіжного заходу в даному випадку є обов`язковим відповідно до вимог процесуального закону, а утримання від її встановлення належить вважати помилковим.

Положеннями п.3 ч.5 ст.182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Положення ч.4 ст.182 КПК України встановлюють, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зважаючи на вищенаведені обставини, враховуючи фактичні обставини справи, дані про особу ОСОБА_8 , яка раніше судима, з урахуванням характеру, обставин та наслідків інкримінованого їй кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що альтернативна застава у розмірі 40 прожитковим мінімумам для працездатних осіб, у даному випадку буде достатньою, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення встановлених обмежень буде достатнім фактором, що виключає з її сторони будь-які спроби переховуватися від органів досудового розслідування та суду або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Пунктом першим частини першої ст.413 КПК України передбачено, що неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

З урахування викладеного ухвала слідчого судді підлягає зміні, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.404, 405, 419, 422 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 вересня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 змінити.

Встановити підозрюваній ОСОБА_8 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 107 360 (сто сім тисяч триста шістдесят) гривень 00 копійок.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: прибувати до слідчого або суду по першому виклику на визначений ними час; повідомляти слідчого або суд, в залежності від стадії провадження, про зміну місця свого проживання; утриматися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_8 строком до 13.00 години 07.11.2023 року.

В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4