АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/3977/2012 Номер провадження 11/786/207/2013Головуючий у 1-й інстанції Гольник Лариса Владленівна Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого Ландара О.В.

суддів Кожевнікова О.В., Тараненка Ю.П.

за участю прокурора Гринь О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_2 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

- 22.03.1989 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.141 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 31.01.1994 р. тим же судом за ст.196-1 КК України на 6 місяців позбавлення волі;

- 05.06.1996 р. Октябрським районним судом м.Полтави за ст.229-6 ч.1 КК України до штрафу;

- 30.04.1999 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.229-6 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі;

- 02.04.2001 р. Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 229-6 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- 21.07.2003 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.309 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 30.12.2004 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.ст.309 ч.2, 71КК України на 2 роки і 1 день позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 15.09.2006 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.ст.307 ч.2,69,71 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

- 08.09.2009 р. Київським районним судом м. Полтави за ст.ст. 309 ч.2, 307 ч.2, 70 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,-

засуджений за ч.2 ст.307 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, за ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

До даного покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано не відбуте покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Полтави від 08.09.2009 року у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Крім того по справі винесено окрему постанову, якою суд реагував на порушення чинного законодавства щодо невжиття органами міліції невідкладних заходів до припинення злочинної діяльності ОСОБА_2

За змістом вироку суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він будучи неодноразово судимим за вчинення злочинів пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, в період іспитового строку, вчинив нові аналогічні злочини. Так, 29 грудня 2011 року, 5 січня 2012 року та 13.01.2012 року він з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, незаконно виготовлював психотропну речовину – метамфітамін, яку збував ОСОБА_3, масою відповідно 0,0023 г., 0,0009 г. та 0,00024 г.

Окрім цього засуджений ОСОБА_2 у не встановленний слідством час і місці, незаконно придбав для власного вжитку наркотичний засіб – канабіс, який зберігаючи при собі, перевіз до місця свого проживання, та незаконно зберігав без мети збуту.

Під час санкціонованого обшуку 19.01.2012 року за місцем проживання засудженого ОСОБА_2, працівники міліції виявили та вилучили у нього полімерний пакет із особливо небезпечним наркотичним засобом – канабісом, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 17,061 г та саморобну конструкцію на поверхні якої виявлені нашарування особливо небезпечного наркотичного засобу – екстракту канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0,236 г.

В апеляції прокурор прокуратури Октябрського району м. Полтави не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності юридичної    кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку суду через м’якість обраного засудженому покарання, постановлення нового вироку, з призначенням ОСОБА_2 покарання за ч.2 ст.307, ч.2 ст. 309, ч.1 ст.70 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а за сукупністю вироків в порядку ст.71 КК України остаточного покарання - 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Крім того прокурор просить скасувати окрему постанову, яка, на його думку, є незаконною через те, що ставить під сумнів обгрунтованість вироку.

Засуджений ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить вирок скасувати,    а справу направити на додаткове розслідування, посилаючись на невідповідність висновків суду з дійсними обставинами справи, однобічність та неповноту досудового розслідування.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора Гринь О.В. на підтримання поданих апеляцій та її думку про необгрунтованість апеляції засудженого, вислухавши засудженого ОСОБА_2 який просив задовольнити його апеляцію або пом’якшити покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи усіх апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 в незаконному виготовленні придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті психотропної речовини, а також у незаконному придбанні, превезенні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу без мети збуту за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується перевіреними в суді і належно оціненими доказами.   

Так, з показань свідка ОСОБА_3 на досудовому слідстві та в суді першої інстанції вбачається, що він був запрошений працівниками міліції для проведення оперативної закупки психотропної речовини у ОСОБА_2. Закупку проводили один раз у кінці грудня 2011 року та двічі у січні 2012 року – 05.01.2012 року та 13.01.2012 року, він підходив до автомобіля працівників міліції, які в присутності понятих оглядали його, видавали гроші в сумі 100 грн. кожного разу. Після придбання у ОСОБА_2 психотропної речовини в присутності понятих він відразу видавав шприц з придбаною рідиною, яку працівники міліції упаковували та опечатували.

Свідок також пояснив, що і раніше, до проведення оперативних закупок, неодноразово купував у засудженого таку речовину для власних потреб.

Указані обставини документування фактів збуту наркотичних засобів підтвердили в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були присутні в якості понятих під час проведення оперативних закупок у ОСОБА_2 29.12.2011 р., 05.01.2012 та 13.01.2012 року.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також підтвердили, що вони брали участь в якості понятих при проведенні обшуку по місцю проживання ОСОБА_2, в результаті якого у їх присутності було вилучено медичні шприци, гумові пробки з вмонтованими в них скляними трубками, колби, флакони, в столі у шухляді знайдено “коноплю”. Ці та інші речі були відразу внесені до протоколу, поміщені до поліетиленових пакетів, опечатані печаткою та скріплені підписами.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи засуджений ОСОБА_2 під час досудового слідства вину у вчиненні злочинів визнавав повністю, пояснюючи за яких обставин він їх вчинив, ( т. 1 а.с.190 -192, 201, т.2 а.с. 88-90), скарг про недозволені методи слідства від нього не надходило, що в судовому засіданні підтвердила також слідча ОСОБА_7

Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.307 КК України також доведена протоколами оперативних закупок ( т.1 а.с. 23-25, 49-51), актами огляду покупця перед проведенням оперативних закупок 29.12.2011 р., 05.01.2012 та 13.01.2012 р. (т. 1 а.с. 7-8, 35-36, 60-61), відеозаписом оперативних закупок та протоколами про результати здійснення оперативно-технічних заходів № 9/211 від 13.01.2012 р., № 9/213 від 05.01.2012 р., № 9/212 від 29.12.2011 р. ( т.2 а.с. 54-60), висновками судово-хімічних експертиз № 295 від 24.02.2012 р. та №294 від 24.02.2012 р., №298 від 24.02.2012 р. ( т. 1 а.с. 23-25, 49-51, 77-79)

По епізоду незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту ОСОБА_2 суд в основу вироку обґрунтовано поклав крім показань свідків протокол обшуку від 19.01.2012 р. ( т.1 а.с. 86-98), висновки судово-хімічних експертиз №293 від 20.02.2012 р. ( т.2 а.с. 13-14) та 290 від 26.02.2012 р. ( т.2 а.с. 23-24).

Покладені в основу вироку докази зібрані у відповідності до вимог КПК України, а тому обґрунтовано визнані належними, допустимими та достатніми.

Аналіз показань засудженого свідчить, що він не заперечував і не заперечує, що є наркозалежним, і що через це у себе вдома неодноразово, з використанням доступних медикаментів та обладнання, яке у нього вилучили, виготовляв “ширку”.

В процесі розгляду справи у місцевому та апеляційному судах він також визнав, що в указаний у вироку період “відливав” частину первентину своєму знайомому, але вважав, що це не являється збутом.

Такі доводи не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 26.04.2002р. “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також прекурсорів потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”, “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо).

Місцевий суд, всупереч тверджень засудженого, повно та об’єктивно дослідив зібрані по справі докази і виходячи із фактичних обставин справи вірно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307 КК України як повторне, незаконне придбання та зберігання з метою збуту і незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, та за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, як про це просить засуджений ОСОБА_2, немає.

Із мотивувальної частини вироку вбачається, що при обранні покарання винному суд першої інстанції дотримуючись вимог ст.65 КК України врахував тяжкість вчинених злочинів, особу ОСОБА_2, який маючи низку непогашених судимостей вчинив нові злочини у період іспитового строку, інші обставини. При цьому суд обрав йому покарання у межах санкцій кримінального закону і дотримався вимог ст.71 КК України.

Призначене ОСОБА_2 покарання є справедливим та достатнім, і ніяких підстав вважати його надмірно м’яким, як про це заявляє прокурор у апеляції, на переконання колегії суддів, немає.

Що стосується винесення судом окремої постанови, то в апеляції прокурора не приведено ніяких заперечень щодо правильності її змісту чи спростувань існування виявлених судом недоліків, а указується про незаконність самого факту її винесення.

При цьому, роблячи такі висновки, прокурор не указує конкретні норми кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960р. за правилами якого розглядалася справа), які б забороняли ухвалювати подібні документи реагування на виявлені порушення, а посилається лише на постанову Пленуму ВСУ №3 від 28.03.2008р., що роз’яснює порядок винесення окремих ухвал, трактуючи її на власний розсуд.

Між тим, указані судом в окремій постанові порушення закону “Про міліцію” та інших законів, які спрямовані проти незаконного обігу наркотиків і психотропних речовин, не ставлять під сумнів законність проведених оперативних закупок і правильність їх документування, тобто допустимість доказів, а торкаються інших питань - своєчасного припинення і попередження злочинної діяльності, а відтак вони не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість прийнятого по справі рішення, як стверджує про це автор апеляції.

Отже, окрема постанова винесена судом в межах наданих йому повноважень, визначених ст.23-2 КПК України і є обґрунтованою. Більше того, подібні факти мають місце і по інших справах даної категорії, незважаючи на неодноразові реагування на них і з боку апеляційного суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора прокуратури Октябрського району м. Полтави та засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 8 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 та окрему постанову від 8 листопада 2012року по даній справі – без зміни.

С У Д Д І :

ОСОБА_8 ОСОБА_1 ОСОБА_9