ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7296/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М.

Провадження № 22-ц/817/781/23 Доповідач - Гірський Б.О.

Категорія - 305010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року        м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючого - Гірський Б.О.

Суддів -  Дикун С. І., Костів О. З.,

за участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/7296/22 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М. в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неефективністю органу досудового розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом.

       В обгрунтування вимог позовної заяви зазначив, що став жертвою злочину у формі невиплати йому заробітної плати.

       В 2014 році було внесено відомості про злочин в ЄРДР за №42014210190000059, правова кваліфікація за ч.1 ст.175 ККУ (невиплата заробітної плати).

       До даного часу не завершено досудове розслідування, заробітню плату не повернуто.

       Вказує, що постанови про закриття кримінального провадження неодноразово скасовувались судом.

       Звертає увагу на те, що за весь період слідства не було проведено судово-бухгалтерської (економічної) експертизи на предмет встановлення завданих йому збитків, що стверджується відповіддю директора Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України №19/120/6/3-10501/К-10 від 27.09.2021 року.

       Вважає, що має місце неефективність досудового розслідування кримінального провадження, довготривала бездіяльність досудового слідства у поєднанні із невиконанням слідчим вказівок процесуального прокурора, чим йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.

       Впродовж тривалого часу він був вимушений витрачати свій час на поїздки в Тернопіль, звертатись зі скаргами, відриватись від свого звичного способу життя, що створювало йому великі незручності.

       Зазначає, що над ним морально-психологічно знущались, оскільки він є пенсіонером, особою старшого віку, внаслідок чого зазнав глибокого розчарування в діючій системі органів влади.

       У зв`язку з наведеним, просив суд стягнути в його користь матеріальну шкоду (втрачена заробітна плата, а також індексація за всі роки) у розмірі 2 000 000 грн. та моральну шкоду шкоду в розмірі 420 000 грн.

       Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України на користь ОСОБА_1 10 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

       В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши його вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

       В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що з моменту внесення відомостей в ЄРДР (2014 р.) по даний час досудове розслідування не завершено.

       Вказує, що суд першої інстанції при стягненні моральної шкоди безпідставно відхилив розрахунок, здійснений позивачем на підставі методики професора О.М. Ерделевського, оскільки законодавством прямо не заборонено застосування вказаної методики.

       Крім того, неправомірно не застосував до даних правовідносин ст.1177 ЦК України.

       Вважає, що суд посягнув на принцип презумпції особистої свободи людини.

       В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для вирішення спору та неправильне застосування норм матеріального права.

       В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про бездіяльність дізнавача СД Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20.10.2014 р., так як не було проведено судово-економічну експертизу та порушено межі «розумного строку» досудового розслідування, проте позивачем не надано доказів того, що він звертався до слідчого судді щодо оскарження бездіяльності дізнавача, як це передбачено нормами ст.ст.303, 304 КПК України.

       Вказують, що ОСОБА_1 , всупереч нормам ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», не надано докази щодо порушення його нормальних життєвих зв`язків, здійснення ним додаткових зусиль для організації свого життя, застосування до нього морально-психологічних знущань, погіршення або позбавлення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми та не доведено факт спричинення йому моральної шкоди.

       Звертають увагу на те, що відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого заподіяно шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки ДКСУ чи її територіальний орган не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача.

       Необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання законодавство не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (п.6.21 постанови ВП ВС від 19.06.2018 р. у справ №910/23967/16).

       Вважають, що відсутні правові підстави для відшкодування позивачу матеріальної і моральної шкоди, тому заявлені ним вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

       У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 ГУНП в Тернопільській області зазначає, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

       Аналогічні правові висновки викладено у постанові ВС від 04.07.2018 р.

       В постанові ВС від 31.07.2019 р. у справі №522/23048/16-ц вказано, що скасування слідчим суддею рішення слідчого про закриття кримінального провадження не є свідченням незаконності дій слідчого, та підставою для відшкодування моральної шкоди.        

       У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що ГУНП в Тернопільській області жодним чином не спростовано доводи його апеляційної скарги, тому просив суд не брати до уваги поданий відповідачем відзив.

        У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби Кушаба І.П. зазначає, що така була подана з порушенням норм процесуального права, а саме не оплачена судовим збором, тому не підлягає розгляду судом апеляційної інстанції. Просив апеляційну скаргу Державної казначейської служби залишити без задоволення.

       У судовому засіданні представник Державної казначейської служби — Качор В.В. та Кушаба І.П. апеляційні скарги в їх межах підтримали, посилаючись на доводи, викладені в них.

       Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників цивільного процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, відзивів на апеляційні скарги, відповіді на відзив, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга Державної казначейської служби підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

       Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

       Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

       Судом встановлено, що СУ ГУНП в Тернопільській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20 жовтня 2014 року. Відомості про злочин були внесені в ЄРДР, правова кваліфікація за ч.1 ст.175 КК України (невиплата заробітної плати).

       У вказаному кримінальному провадженні неодноразово виносились постанови про його закриття, проте були скасовані ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області.

       Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 20.01.2015 року, надано старшому слідчому СВ Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області Урбану О.М., або за його дорученням іншим працівникам Національної поліції України, тимчасовий доступ до інформації про те:

-чи виготовлялася іменна банківська карточка у відділеннях «УКРСОЦБАНКУ» на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 (номер картки НОМЕР_1 ) в період з 2012 року по даний час?;

-чи відкриті рахунки на ім`я ОСОБА_1 , якщо так то прошу надати інформацію про те, чи поступали будь які кошти на його рахунок?;

-якщо поступали, то звідки та яка саме сума?;

-виписку з рухом коштів по рахунку ОСОБА_1 ;

-хто звертався із заявою про відкриття рахунку на ім`я ОСОБА_1 .?;

-чи є на рахунку ОСОБА_1 на даний час будь-які кошти?

-чи відмовлявся ОСОБА_1 від іменної банківської карточки і Чортківському відділенні АТ «УКРСОЦБАНК», на яку мали нараховувати йому заробітню плату?

       Надано доступ до генеральної угоди №770/12.2-03/093 від 30.12.2011 року, укладеної між АТ «УКРСОЦБАНК» та ТОВ «Чортківський цукровий завод» про надання послуг по нарахуванню коштів на банківські рахунки та інших документів, які свідчать про нарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 .

       Ухвалою слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 01.02.2019 року, зобов`язано посадових осіб Чортківської місцевої прокуратури, яким доручено здійснювати процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42014210190000059 від 20.10.2014 року виконати обов`язки покладені нормами кримінального процесуального кодексу.        Керівникам органу досудового розслідування - начальнику Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області Мельника А.І., начальнику СВ зазначеного органу поліції Василику В.М., слідчому та групі слідчих, яким доручено здійснювати розслідування у кримінальному провадженні, вжити заходів та прийняти процесуальні рішення за результатами розгляду всіх клопотань, поданих ОСОБА_1 офіційно, та видати потерпілому відповідні постанови, прийняті за результатами розгляду клопотань: 1) До Чортківської місцевої прокуратури безпосередньо на ім`я ОСОБА_2 ; клопотання № 1-5 від 06.09.2018 р.; клопотання № 1-2 від 20.09.2018 р.; клопотання №1 від 19.11.2018 р.; через прокуратуру Тернопільської області на ім`я керівника Чортківської місцевої прокуратури; клопотання від 27.11.2018 р. №1994; до Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області безпосередньо на ім`я керівника органу досудового розслідування ОСОБА_3 : 1) клопотання № 1-2 від 26.09.2018 року № К-272, № К-273, 2) клопотання № 1-2 від 03.10.2018 року № К-282, № К-283; 3) клопотання № 1 від 04.10.2018 року №К-286; клопотання від 05.10.2018 р. № К-287, № К-288.

       Зобов`язано керівника Чортківської місцевої прокуратури Турецького П.С. вжити заходів щодо розгляду скарги потерпілого від 19.11.2018 року, поданої на ім`я керівника Чортківської місцевої прокуратури; скарг потерпілого, поданих ОСОБА_1 через прокуратуру Тернопільської області 10.09.2018 року, 20.11.2018 року №1946, скерованих на розгляд керівника Чортківської місцевої прокуратури, та про прийняте рішення повідомити потерпілого.

       Ухвалами слідчого судді Чортківського районного суду Тернопільської області від 04.02.2015 року, 20.05.2020 року, 11.12.2020 року надано тимчасовий доступ до документів про виплату заробітної плати працівникам Чортківського цукрового заводу з 1985 р. по 2013 р., які знаходяться у Чортківському районному комунальному підприємстві “Трудовий архів”, за адресою м. Чортків, вул. Кн. В.Великого, 14А.

       Як вбачається із листа з Тернопільської обласної прокуратури №04/2/2-210-15 від 17.03.21 р., матеріали кримінального провадження №42014210190000059 скеровано до Тернопільського НДЕКЦ для проведення судово-бухгалтерської експертизи.

       Згідно відповіді директора Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України Шрамко О.М. №19/120/6/3-10501/К-10 від 27.09.2021 року, ОСОБА_1 повідомлено, що судова економічна експертиза за матеріалами кримінального провадження №42014210190000059 в Тернопільському НДЕКЦ МВС не проводилась.

       Постановою від 05.03.2021 року призначено у кримінальному провадженні судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського відділення Київського НДІСЕ, що є іншою установою ніж Тернопільський НДЕКЦ МВС України, і про яку позивача прокурором не проінформовано.

       Як вбачається із листа Тернопільського відділення КНДІСЕ про направлення клопотання і повернення матеріалів к/п від 11.03.2021 р. №22/10-14/261-21 з приводу організації проведення судово-економічної експертизи ТВ КНДІСЕ відзначає наступне: представлені в матеріалах кримінального провадження копії документів по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1989 - 2013 роки надзвичайно низької якості, не у всіх випадках є можливість розібрати написане.

       Для дачі відповіді на поставлене питання постанови від 05.03.2021 року у даному провадженні необхідно провести повний аудит нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за вказаний період (у представленних документах така перевірка, ревізія - відсутні).

       У відповідності з вимогами Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 із змінами проведення ревізійних дій (визначення експертами-економістами будь-яких економічних показників без попереднього проведення перевірок), не належить до завдань економічної експертизи. Крім того, для проведення як аудиту, так і в подальшому економічної експертизи, крім документів по нарахуванню заробітної плати, необхідно досліджувати накази, штатні розписи, розпорядження, інші документи, які відносяться до нарахування заробітної плати за весь період.

       Виходячи з вищенаведеного, у ТВ КНДІСЕ на даний час немає можливості виконати постанову про призначення судово-економічної експертизи від 05.03.2021 року та дати відповідь на поставлене питання.

       Постанова та представлені для дослідження матеріали кримінального провадження №42014210190000059 повернено без виконання.

       Відповідно до листа Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, розглянувши звернення №8073/116/06 від 02.06.2021 р. щодо перевірки нарахування заробітної плати працівнику «Чортківського цукрового заводу за 2003-2013 роки зазначено, що всупереч п.3.2 Порядку взаємодії між органами державної контрольно ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України від 19.10.2006 р. №346/1025/685/53 звернення від 02.06.2021 №8073/116/06 не містить обґрунтування необхідності залучення спеціаліста; дати, з якої необхідно буде залучити спеціаліста до проведення перевірки (надання консультації), та на який термін; повну назву об`єкта контролю, його місцезнаходження, дані про організаційно-правову форму; питання, на які спеціалістові необхідно буде надати відповідь. Повідомлено про необхідність уточнення звернення та у зв`язку із залученням працівників до планових контрольних заходів та інших перевірок, запропоновано попередньо узгодити дату виділення спеціаліста.

       Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило, що на виконання звернення Чортківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 23.09.2021 р. №14301/116/06 головному державному фінансовому інспектору відділу взаємодії з правоохоронними органами Завитій Т.Я. З 27.09.2021 р. доручено прийняти участь, в якості спеціаліста, у наданні консультації під час досудового розслідування кримінального провадження №42014210190000059 від 20.10.2014 р. та надати відповідь на питання: «Правильність нарахування гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , заробітної плати, як працівнику ТОВ «Чортківський цукровий завод», за період з 11.11.1985 по 31.05.2013».

       Для дослідження даного питання надано матеріали вказаного кримінального провадження в трьох томах, до яких долучено лише особові рахунки по нарахуванню заробітної плати ОСОБА_1 за 1988-2000 роки та 2012 рік, розрахунково-платіжні відомості за період з січня 2005 року по липень 2011 року, розрахункові листки нарахування заробітної плати з серпня по грудень 2011 року та з січня по травень 2013 року.

Інші бухгалтерські документи, необхідні для надання відповіді на поставлене питання (накази про зарахування на посаду, переміщення з посади на посаду, табелів обліку використання робочого часу, графіків роботи, робочих нарядів і завдань, документів і відомостей щодо норм праці, накази про відпустки, листки тимчасової непрацездатності тощо) до наданих матеріалів кримінального провадження не долучені і спеціалісту для надання консультації не надано.

Враховуючи вищевикладене надати відповідь на поставлені в зверненні правоохоронного органу питання не представляється можливим.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача в користь позивача матеріальної шкоди, проте позивачу завдано моральну шкоду, яка виразилась у бездіяльності органу досудового розслідування, проводенні розслідування поза межами розумного строку, не наданні заявнику статусу потерпілого, призначенні судово-економічної експертизи лише через сім років з дати внесення відомостей до ЄРДР та невчиненні жодних ефективних дій з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки судом встановлено фактичні обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

       Відповідно до частини шостої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

       Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

       Згідно ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

       Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, зокрема ст.2, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

       Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. (ч.1 ст.22 ЦК України). Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

       Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України

       Згідно ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

       Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

       Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди ОСОБА_1 в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та про те, що в розумінні ст.22 ЦК України, заподіяна позивачу шкода не є матеріальними збитками, які підлягають відшкодуванню саме відподачами.

       Крім того, оцінюючи спірні правовідносини, враховуючи засади розумності та справедливості, суд вірно встановив, що позивач поніс моральні страждання у зв`язку з очевидною надмірною тривалістю (понад 7 років на час звернення до суду з позовом) та неефективністю досудового розслідування кримінального провадження і правильно визначив грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

       Частиною 1 ст.1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

       Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

       Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

       Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

       Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

       Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування.

       Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування та незалежність слідства.

       Згідно з частиною шостою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

       Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

       Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.        Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

       Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди по своєму характеру є доволі складним процесом. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

       Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі №916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

       Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування викладені також у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 585/724/19, від 23 вересня 2020 року у справі №638/14007/17, від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.

       Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначаити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

       Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

       Згідно ч.4 ст.58 ЦПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

       У даній справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади - Головне управління національної поліції в Тернопільській області (дії якого призвели до стягнення коштів) та Державної казначейської служби України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

       При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання законодавство не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

       Аналогічні правові висновки містяться у постанові ВП ВС від 19.06.2018 р. у справі №910/23967/16.

       Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

       Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року залишається таким, що ухвалено на користь позивача, втім таке рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, тому у частині задоволених вимог резолютивну частину судового рішення слід змінити, виклавши її в іншій редакції, а врешті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

       Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, слід покласти на сторони в межах сум, ними понесених.

       Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

       Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України — задовольнити частково.

       Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2023 року в частині задоволених вимог змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: “Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. ”

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

       Повний текст постанови складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий:         Гірський Б.О.

Судді:         Костів О.З.

       Дикун С.І.