Апеляційний суд Полтавської області
м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Полтавської ласті у складі:
Головуючого судді Ландар О.В.
Суддів Куліша В.М., Тараненка Ю.П.
за участю прокурора Гринь А.С.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
' ззглянула у відкритому судовому в м. Полтаві матеріали справи за апеляційною скаргою журора Полтавського району на постанову Полтавського районного суду від 16 вересня 2011 :оку,-
ВСТАНОВИЛА:
цією постановою відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу гдносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, одруженого, раніше не судимого,
ший обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2ст.364, ч.іст.366, ч.2 ст.382 КК України, з обранні запобіжного заходу у виді утримання під вартою відмовлено.
Як вбачається із подання слідчого, в його провадженні знаходиться кримінальна справа, ворушена 3 листопада 2011року першим заступником прокурора Полтавської області за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ «Моторсервіс», за ознаками :лочину, передбаченого ч.2ст.364 КПК України.
6 грудня 201 Ороку прокурор Полтавського району порушив щодо службових осіб ТОВ Моторсервіс» нову кримінальну справу за фактом умисного невиконання судового рішення за ч.2ст.382 КК України, а 19 січня 2011року слідчий прокуратури, порушив ще одну кримінальну справу за фактом службового підроблення за ч.іст.366 КПК України, та об’єднав три справи в одне провадження.
29 червня 2011року слідчий прокуратури виніс постанову про притягнення ОСОБА_2 у якості обвинуваченого за ч.2ст.364 КК України, висунувши йому обвинувачення у тому, що він потягом липня 2009року -травня 201 Ороку будучи службовою особою - генеральним директором ТОВ «Моторсервіс», зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам товариства, здійснив розтрату майна товариства, шляхом незаконного списання, демонтажу та здачі на металобрухт металевої рифленої плитки та обладнання на загальну суму 133 910грн.49коп.
1
Оскільки, як указано у поданні, ОСОБА_2 не з’являвся на виклики, він був оголошений в
розшук.
7 вересня 2011року обвинувачений ОСОБА_2 був затриманий у будинку батьків в
с.Пашківка Полтавського району, доставлений до прокуратури, де слідчий спочатку пред’явив
йому обвинувачення, потім затримав у порядку ст. 115 КПК України за підозрою у вчиненні
злочину, а 9 вересня звернувся до суду з поданням про обрання обвинуваченому ОСОБА_2
запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Постановою Полтавського районного суду від 9 вересня 2011року строк затримання ОСОБА_2
Л.Л. був продовжений до 10 діб для більш повного з’ясування даних про його особу, після чого
постановою суду від 16 вересня 2011 року подання слідчого про необхідність ув’язнення ОСОБА_2
Л.Л. було залишено без задоволення.
В принесеній апеляційній скарзі прокурор Полтавського району порушує питання про
скасування постанови місцевого суду як незаконної та необгрунтованої. Свої вимоги він
обгрунтовує тим, що відмовляючи в обранні запропонованого слідчим запобіжного заходу, суд
належним чином не врахував тяжкість злочину по якому пред’явлено обвинувачення ОСОБА_2
Л.Л., те, що він не з’являвся на виклики, може продовжити злочинну діяльність, ухилятися в
подальшому від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини по справі.
Заслухавши доповідача, прокурора, що підтримував принесену апеляцію, заперечення проти
апеляції обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, вивчивши матеріали
кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.іст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних
свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен має право на свободу та особисту
недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно процедури
встановленої законом.
Згідно з ч.1ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання,
слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити
злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Відповідно до ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в
справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк
понад три роки.
В силу ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу
крім обставин, зазначених у ст.148 КПК України, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого
підозрюється обвинувачується особа, її вік, стан здоров’я, сімейний і матеріальний стан, вид
діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
При розгляді даної справи місцевий суд дотримався вимог чинного законодавства.
Як видно із матеріалів справи, вона була порушена за наслідками прокурорської перевірки
яка проводилася рік тому. Причому кримінальна справа була порушена не відносно конкретної
особи ОСОБА_2, який на час злочину обіймав посаду Генерального директора ТОВ
«Моторсервіс», а за фактом зловживання посадовими особами товариства службовим
становищем.
Упродовж всього провадження по справі, як свідчать судові документи, ОСОБА_2 давав
пояснення, допитувався у якості свідка, приймав участь у судових процесах господарських судів як
сторона у корпоративному спорі.
Пояснення ОСОБА_2 в суді на свій захист про його необізнаність у тому, що на восьмий
місяць слідства його процесуальний статус змінився і що йому було висунуто обвинувачень, не
спростовані.
Незважаючи на те, що до справи долучені кілька повісток, виготовлених за допомогою
комп’ютерної техніки, які-небудь дані про їх фактичне направлення чи вручення ОСОБА_2
відсутні.
Рапорти оперативних працівників міліції про те, що вони нібито не змогли здійснити мусовий привід свідка та вручити йому виклик до слідчого не є беззаперечним доказом того, він переховувався від слідства.
Між тим, із записів протоколу обшуку видно, що ОСОБА_2 був виявлений і фактично затриманий ранком 7 вересня у батьківському помешканні у с. Пасківка Полтавського району, однак ніякі процесуальні документи про це не складалися. Протокол про затримання ОСОБА_2 : рядку ст.115 КПК України слідчий склав тільки ввечері о 18год.45хв., причому як на підставу цього він послався не на наявність його ж постанови про розшук ОСОБА_2, а зовсім інші - очевидні та потерпілі прямо вказали на дану особу, що саме вона вчинила злочин і те, що ця За намагалася втекти.
На переконання колегії суддів є очевидним, що обидві наведені слідчим підстави для затримання ОСОБА_2 не ґрунтувалися на матеріалах справи, а саме затримання особи, було здійснене з порушенням вимог національного та європейського законодавства.
Зокрема, у п.3 ст.5 Конвенції прописано, що кожен, кого заарештовано або затримано дно з положеннями підпункту с пункту 1 цієї статті (законний арешт або затримання особи, здійсненне метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення), має негайно постати перед суддею іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснити судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження.
Процедура затримання та обрання запобіжного заходу щодо осіб, які перебувають на волі, чітко регламентована національним законодавством.
Згідно ст.165-2 КПК України у такому разі орган дізнання чи слідчий має внести до суду відповідне подання, а суддя вправі своєю постановою дати дозвіл на затримання підозрюваного,
обвинуваченого і доставку його в суд під вартою.
Саме подання слідчого про необхідність ув’язнення ОСОБА_2 носить формальний характер та містить лише стандартний набір підстав для обрання запобіжного заходу, без наведення аргументів яким чином вони безпосередньо стосуються обвинуваченого. Тому є незрозумілим, яким чином ОСОБА_2, що обвинувачується у вчиненні службового злочину, будучи звільненим з цієї посади і наразі не працюючий, може продовжити злочинну діяльність ч прешкоджати встановленню істини по справі, яка розслідується досить тривалий час.
Долучені до справи документи свідчать, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має постійне місце проживання,сім’ю, на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина.
Наведене свідчить, що зваживши усі обставини, які мають значення для обрання запобіжного аходу, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність достатніх підстав для (ув'язнення ОСОБА_2 та відмовив в задоволенні подання слідчого.
Керуючись ст.ст. 165-2,365,366, 382 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Полтавського району залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду від 16 вересня 2011 року про відмову в обранні запобіжного заходу виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 - без зміни.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5