ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/16207/19 Номер провадження 11-кп/814/2399/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 23 серпня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

       Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 жовтня 2023 року обвинуваченому

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Веселе Харківського р-ну Харківської обл., проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , не судимому.

Відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який.

Вирішено питання про запобіжний захід ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судове рішення щодо яких не оскажується.

Приймаючи таке рішення щодо ОСОБА_8 , місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, особу обвинуваченого та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 23 серпня 2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати ОСОБА_8  запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю або альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував: обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, й те, що клопотання прокурор не долучив до клопотання виначені КПК України матеріали та подав його з порушенням строку, передбаченого ч.1 ст.199 КПК України; безпідставно видалив із зали суду ОСОБА_8 , який зазначав про потребу медичної допомоги, після чого останнього було доставлено в установу попереднього ув`язнення; на клопотання захисника не доставив до суду обвинуваченого, який міг надати інформацію, що вплинула би на постановлення оскаржуваного судового рішення; належним чином не відреагував на повідомлення захисника про те, що обвинувачений по «ІР-телефонії» відмовляється від послуг захисника ОСОБА_7 .

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який уважав законною оскаржувану ухвалу й не заперечував проти визначення ОСОБА_8  застави в розмірі заподіяних збитків, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що вона не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.

Ризиком же в контексті кримінального провадження є певна обґрунтована ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Згідно зі ст.3 Конституції України життя людини визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України, зокрема - нападу з метою заволодіння чужим майном у великих розмірах (на суму 437 045 гривень 25 копійок), поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_8 зазначений запобіжний захід.

Сама ж необхідність застосування обвинуваченому запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з цим, під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих і свідків, ступінь тяжкості інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким (ч.4 ст.187 КК України) і тяжкими (ч.2 ст.189, ч.1 ст.263 КК України) злочинами, особу обвинуваченого.

При цьому, встановлені під час розгляду клопотання й апеляційної скарги обставини в їх сукупності свідчать про відсутність у  ОСОБА_8 міцних соціальних зв`язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки з огляду на всі обставини провадження в їх сукупності.

Колегія суддів ураховує те, що ОСОБА_8 не судимий, однак дані відомості не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Усупереч доводам апелянта, даних (медичних висновків), які би підтверджували неможливість перебування ОСОБА_8 під вартою, перевіркою матеріалів судового провадження не встановлено. Не надано відповідних даних про це стороною захисту й у судовому засіданні апеляційної інстанції. Водночас відповідно до ст.49 Конституції України обвинувачений не обмежений у реалізації права на охорону здоров`я шляхом звернення за медичною допомогою до адміністрації установи, в якій він утримується.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що не змінились і не зменшились ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, характер і обставини інкримінованих ОСОБА_8 особливо тяжкого й тяжких злочинів, що мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 , що виключає можливість обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі й цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, про що просить апелянт.

Пунктом 1 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

        ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого.

З огляду на викладене вище та враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, невизначення судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали розміру застави обвинуваченому, як наслідок, є правильним.

Що стосується доводів захисника про те, що суд першої інстанції видалив із зали суду ОСОБА_8 та провів без нього судове засідання, то вони є необгрунтованими, оскільки місцевим судом на підставі ч.1 ст.330 КПК України було видалено обвинуваченого у зв`язку із неодноразовим порушенням ним порядку та непокорі розпорядженням головуючого судді в залі судового засідання, що підтверджується журналом судового засідання і технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове провадження в місцевому суді від 23 серпня 2023 року.

У засіданні першої інстанції були відсутніми дані щодо відмови ОСОБА_8 від захисника в установленому законом порядку, що обгрунтовано враховано місцевим судом, а доводи апелянта про протилежне позбавлені підстав. Навпаки, про бажання обвинуваченого, щоб його захист здійснював адвокат ОСОБА_7 , свідчить і подання захисником ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 , апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду, здійснення захисником ОСОБА_7 захисту ОСОБА_8 під час провадження в суді апеляційної інстанції, в ході якого обвинувачений від послуг свого адвоката не відмовлявся. Окрім того, в силу ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_8 .

Твердження сторони захисту з приводу відсутності в клопотанні прокурора необхідних додатків не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки приписами ч.3 ст.331 КПК України встановлено обов`язок суду під час судового провадження розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку. Ця норма є імперативною.

Окрім того, положеннями ч.5 ст.199 КПК України передбачено, що підставою для відмови у продовженні строку тримання під вартою, є недоведення прокурором того, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою. Зазначена ж у доводах обставина також не є визначеною ч.1, ч.2 ст.194, ч.5 ст.199 КПК України підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора.

При цьому, мотиви апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції щодо необхідності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідність продовження якого перевірено судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду.

Частиною 1 ст.199 КПК України регламентовано, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Зазначений вище строк має виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч.5 ст.199 КПК України не пов`язує обов`язок суду відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв`язку з його недотриманням.

Виходячи з положень ч.2 ст.331, ч.4 ст.199 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, а за ч.3 ст.331 КПК України з`ясування питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою входить в обов`язки суду незалежно від наявності клопотань.

Суд першої інстанції розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 до закінчення строку дії попередньої ухвали та спливу продовженого строку, як того вимагають приписи кримінального процесуального закону.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги з посиланням на недотримання прокурором строку, визначеного ч.1 ст.199 КПК України, не ставлять під сумнів законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів ураховує тривалий термін перебування під вартою ОСОБА_8 , проте судовий розгляд до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою наразі неможливо завершити, а застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим вище ризикам.

Між тим, колегія суддів, з огляду на положення ст.28, ч.1 ст.318 КПК України й ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод уважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та вжиття заходів щодо дотримання наведених вище вимог міжнародного й національного законодавства.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в  інтересах обвинуваченого  ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 23 серпня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і :

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4