Справа № 204/3024/23

Провадження № 1-кп/204/733/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                                   ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                                                                 ОСОБА_3 ,

захисника                                                                                 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                                                         ОСОБА_5 ,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження № 12022050000000662 від 01.08.2022, за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказане кримінальне провадження.

10.10.2023 прокурор подав до суду клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в обґрунтування якого зазначає, що обставини, викладені в обвинувальному акті, підтверджуються низкою зібраних під час досудового розслідування доказів та дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125 та ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.

З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, існує потреба у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обставинами, які свідчать про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились, та продовжують існувати є те, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів: санкцією ч. 4 ст. 191 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років. У випадку визнання судом ОСОБА_5 винними у вчиненні злочинів, до нього може бути застосовано покарання у вигляді позбавлення волі, у зв`язку з чим, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду.

Згідно з приміткою до ст. 45 КК України, злочин передбачений статтею 191 КК України, відноситься до категорії корупційних, за якими не застосовуються норми звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза суворого покарання. Так, у рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, що прийняли рішення про обрання необхідної міри запобіжного заходу, з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

Слід зазначити, що ОСОБА_5 не одружений, дітей не має, постійно проживає сам, що вказує на відсутність стійких соціальних зв`язків та додатково підтверджує ризик переховування від суду.

Наведене є вагомою підставою вважати реальну можливість обвинуваченого вчинити спроби уникнути відповідальності шляхом переховування від суду.

Крім того наявність ризику переховування від суду також підтверджується поведінкою обвинуваченого під час проведення судових засідань після направлення обвинувального акту до суду, яка виразилася в наступному.

Так, ще під час дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, захисником обвинуваченого заявлено відвід головуючому у судовому засіданні.

Розгляд вказаної заяви призначено 13 березня 2023 року на 09:30, про що ОСОБА_5 повідомлено у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством – шляхом доставлення повідомлення на його особистий номер мобільного телефона у додатку «Viber», яке він отримав о 12:51 10 березня 2023 року.

Проте у призначене судове засідання ОСОБА_5 , маючи відповідні обов`язки, покладені ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу, а також обов`язок прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, не з`явився, про причини своєї неявки суду жодним чином не повідомив.

Вже під час судового засідання захисник повідомив про подане ОСОБА_5 клопотання щодо розгляду заяви про відвід за його участі у режимі відеоконференції з зали судових засідань Селидівського міського суду.

Зміст поданого клопотання свідчить про те, що ОСОБА_5 був фактично обізнаним про дату та час призначення судового розгляду.

Після подання вказаного клопотання ОСОБА_5 від суду або прокурора будь?якого дозволу на виїзд поза межі міста Покровська до міста Селидове, як того вимагала діюча на той час ухвала про застосування запобіжного заходу, не отримав.

Незважаючи на це, а також на те, що питання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції має вирішуватись у судовому засіданні, ОСОБА_5 у призначений дату та час до суду не з`явився.

У подальшому, під час розгляду заяви про відвід, судом за вищевказаним клопотанням ОСОБА_5 надано можливість бути присутнім у режимі відеоконференції, розгляд справи перенесено на 13:00, про що його також повідомлено за допомогою додатку «Viber».

Однак ані о 09:30, ані о 13:00, чи у будь-який інший час ОСОБА_5 будь-яким способом до суду не з`явився, про що свідчать пояснення консультанта Селидівського міського суду ОСОБА_6 .

Викладене свідчить про очевидне ухилення ОСОБА_5 від явки у судове засідання, у якому він був зобов`язаний прийняти участь.

Окрім того, така неявка ОСОБА_5 унеможливила розгляд раніше поданого клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Викладені відомості, на думку сторони обвинувачення, безумовно свідчать про наявність ризику переховування ОСОБА_5 від суду.

Також у кримінальному провадженні існує ризик, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста з огляду на характер інкримінованих останньому кримінальних правопорушень.

Обставинами, що підтверджують наявність вказаного ризику є те, що вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , безпосередньо пов`язане із зайняттям ним посади та здійснення повноважень Селидівського міського голови, а допитані за вказаним фактом свідки (зокрема ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інші) є працівниками Селидівської міської ради, відносно яких ОСОБА_5 являвся керівником. Використовуючи отриманий авторитет керівника, ОСОБА_5 може спробувати переконати, домовитись, або залякати таких свідків з метою надання ними неправдивих свідчень, або відмови їх надати безпосередньо суду.

Крім того, використовуючи отримані під час здійснення повноважень голови органу місцевого самоврядування знайомства та зв`язки, ОСОБА_5 може здійснити дії щодо впливу на інших свідків з числа військовослужбовців, правоохоронців, працівників об`єктів критичної інфраструктури, представників комунальних підприємств, яким передано частину закупленого ОСОБА_5 військового майна (зокрема ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ), а також спеціаліста у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_20 .

Водночас, крім висновків судових експертиз, відомості про причетність ОСОБА_5 до передбаченого ст. 125 КК України злочину також отримано під час допитів в якості свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , потерпілої ОСОБА_28 . Враховуючи соціальний статус ОСОБА_5 в структурі органів місцевого самоврядування, а також той факт, що останній, як і свідки, є мешканцем Донецької області, та факт того, що вчинення вказаного кримінального правопорушення здійснено шляхом фізичного насилля проти здоров`я потерпілого, є підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на вищевказаних свідків задля зміни ними раніше наданих свідчень, у тому числі безпосередньо в його інтересах.

Інші, більш м`які запобіжні заходи, не можливо застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних причин: особисте зобов`язання не можливо застосувати у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та обрання такого запобіжного заходу не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та матиме наслідком перешкоджання встановленню об`єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повному, всебічному та об`єктивному судовому розгляду шляхом незаконного впливу на свідків з метою уникнення покарання, а також спробами ухилитися від суду; особиста порука – на адресу Донецької обласної прокуратури та суду не надходили письмові звернення осіб, які заслуговують на довіру та поручаються за обвинуваченого, що, крім вище наведеного, негативно характеризує його особистість.

       Таким чином, застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу унеможливить запобіганню вищевказаним ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та надасть йому можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного злочину, а також те, що інкриміновані кримінальні правопорушення створюють в очах громадян негативне враження безладдя та безкарності, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього обов`язків та запобігання вищевказаним ризикам, відносно останнього, на переконання сторони обвинувачення, слід продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що ніяких порушень обвинувачений не вчиняв, є політичним діячем, має велике бажання довести свою невинуватість. Крім того, наявність воєнного стану само по собі запобігає ризику втечі. Ризику впливу на свідків не існує оскільки вони вже допитані на стадії досудового слідства. Іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню обвинувачений ОСОБА_5 не може. Захисник просив змінити запобіжний захід обвинуваченому на більш м`який.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, ґрунтується на припущеннях. Щодо відношення до нього суспільства вказав, що у суспільстві користується повагою.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом статей 131-132, 176 КПК України, визначено, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків .а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Досліджуючи питання наявності обґрунтованості підозри суд зазначає наступне.

Кримінальне процесуальне законодавство не розкриває поняття «обґрунтованості підозри». Однак, у рішеннях ЄСПЛ визначення «обґрунтованої підозри» надано, зокрема, у рішенні «Fox, CampbellandHartley v. TheUnitedKingdom», згідно з яким «…існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Втім, що саме може бути розцінене як «обґрунтоване», буде залежати від усіх обставин справи». Таке формулювання ЄСПЛ також підтверджено в рішеннях: як «Нечипорук і Йонкало проти України», «Erdagoz v. Turkey», «Labita v. Italy», «IlgarMammadov v. Azerbaijan» та доповнено вказівкою на те, що «факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як такі, що обґрунтовують засудження особи», і так само «висунення обвинувачення».

Вимога розумної підозри відповідно до практики Європейського суду з прав людини передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

На переконання суду факти та інформація, які містяться у матеріалах кримінального провадження достатньо для того аби не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 дійти висновку про обґрунтованість повідомленої обвинуваченому підозри в розумінні ст. 194 КПК України.

Досліджуючи питання наявності існування ризиків, передбачених п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд доходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується, у тому числі у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, та у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень обвинуваченому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років. Тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, як самостійно, так і з урахуванням відсутності в останнього стримуючих соціальних факторів (обвинувачений не одружений, немає дітей) може бути мотивом та підставою переховуватися від суду. Суд зауважує, що ризик переховування від суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження, співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за вчинені злочини у найближчій перспективі свідчить про високий рівень ризику переховування від органів досудового розслідування та суду враховуючи обставини кримінального провадження.

Крім того, на наявність зазначеного ризику також вказує неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , зокрема в даному судовому засіданні обвинувачений, яка виразилась у тому, що він не додержується порядку в судовому за сіданні, не підкоряється відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні, висловлює образи в бік прокурора, перебиває учасників судового розгляду, не даючи можливості висловитися, на зауваження головуючого не реагував, чим перешкоджав проведенню судового засідання. Така поведінка обвинуваченого, на думку суду, свідчить про те, що порушуючи норми КПК України в судовому засіданні під час судового розгляду провадження, свідчить про імовірність вчинення ним спроб перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження, у тому числі шляхом переховування від суду.

Крім того в умовах, які існують в Україні, військовою агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_5 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. При цьому паспорт громадянина для виїзду за кордон ОСОБА_5 не зданий до органу ДМС.

Перевіряючи наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає слушними доводи прокурора, стосовно того, що у випадку не продовження застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжного заходу, останній, використовуючи отримані під час здійснення повноважень голови органу місцевого самоврядування знайомства та зв`язки, матиме можливість здійснювати тиск на свідків, з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань.

Крім того, суд бере до уваги характер інкримінованого обвинуваченому правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України та вважає ймовірним існування ризику незаконного впливу на потерпілу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілу та свідків слід також враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

При цьому посилання сторони захисту на відсутність вказаного ризику, оскільки потерпіла та свідки допитані на стадії досудового слідства в контексті зазначених норм є неприйнятними та такими, які зводяться до простого його заперечення.

За таких обставин ризик впливу на потерпілу, свідків існує на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та свідків та дослідження їх судом.

Вказані обставини формують у суду переконання щодо продовження існування ризику впливу на учасників даного кримінального провадження.

Враховуючи доведеність недостатності застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, обґрунтованості підозри, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, серйозність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи особи, суд вважає, що продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту матиме раціональний зміст, сприятиме належній процесуальній поведінці обвинуваченого та сприятиме дієвості цього кримінального провадження.

Отже доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, недоведеність існування підстав для продовження стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту є безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби стоком на два місяці з покладенням у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, при цьому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який, оскільки застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання для запобігання вказаним ризикам буде недостатньо, а виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Покладені наразі на обвинуваченого обов`язки не є такими, що надмірно або негативно впливають на його життєвий уклад. Продовжуючи строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, суд також виходить з того, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання є розумним і співмірним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 176-178, 181, 314-317, 369-372, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби – задовольнити.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в нічний час доби з 22.00 год. по 05.00 год. залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 11 грудня 2023 року, за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання невідкладної медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла;

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 11.12.2023 року наступні обов`язки:

- не відлучатися з міста Харків без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 . ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_30 ; потерпілою ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_31 ;

- утримуватись від спілкування з будь-якими працівниками Селидівської міської ради, Селидівської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області, КНП «Селидівська центральна міська лікарня Селидівської міської ради» (за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги), військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , КП «КОМУНАЛЬНИК М.СЕЛИДОВЕ», ІНФОРМАЦІЯ_32 (за винятком здійснення дій, пов`язаних з пожежною безпекою), відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_33 » ІНФОРМАЦІЯ_34 , де б такі працівники не перебували;

- здати на зберігання до органів/підрозділів ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, якщо такі маються.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Передати ухвалу до ВП №2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 для виконання.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Повний текст ухвали складено 13.10.2023 року.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1