Справа № 308/10570/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року                                                                м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого – судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання – Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за позовом  ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів.

Дана справа неодноразово призначалася до судового розгляду, однак, позивач та представник позивача, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судові засідання протягом 2023 року не з`являлися.

Так, суд констатує, що судове засідання з розгляду вказаної справи було призначено на 10 год. 30 хв. 01.03.2023 року.

Однак в судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у справі розписки представника позивача про отримання судових повісток, для себе та для передачі позивачу.

У зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та представника позивача судове засідання було відкладено на 10 год. 30 хв. 17.05.2023 року, про що позивач та представник позивача були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні у справі розписки представника позивача про отримання судових повісток, для себе та для передачі позивачу.

Проте, в судове засідання призначене на 17.05.2023 року на 10 год. 30 хв. позивач та представник позивача не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

У зв`язку з черговою неявкою в судове засідання позивача та представника позивача судове засідання було відкладено на 10 год. 30 хв. 27.09..2023 року, про що позивач та представник позивача були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні у справі розписки представника позивача про отримання судових повісток, для себе та для передачі позивачу.

Проте, в судове засідання призначене на 27.09.2023 року на 10 год. 30 хв. позивач та представник позивача не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

У зв`язку з черговою неявкою в судове засідання позивача та представника позивача судове засідання було відкладено на 08 год. 30 хв. 05.10.2023 року, про що позивач та представник позивача були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні у справі розписки представника позивача про отримання судових повісток, для себе та для передачі позивачу.

Однак, в судове засідання призначене на 05.10.2023 року на 08 год. 30 хв. позивач та представник позивача не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача та треті особи в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За змістом вказаних вимог процесуального закону правом на залишення заяви без розгляду суд наділений у випадку повторної неявки позивача в судове засідання за сукупності таких умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, повторної неявки його в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль, ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Інших умов, у тому числі й існування поважних причин неявки, процесуальний закон не передбачає, а тому право суду залишити позов без розгляду від цієї обставини не залежить.

Таким чином, саме факт неявки позивача в судове засідання вдруге, тобто повторно, за наявності вищевикладених умов у їх сукупності є підставою для залишення позову без розгляду.

Згідно з  ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України установлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд повинен контролювати процесуальну поведінку учасників справи, так як на них поширюється порядок цивільного судочинства, а значить обов"язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. У прямі обов`язки учасників справи, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі. Проте, суд вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 210 ЦПК України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Зазначене узгоджується із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

У той же час, неодноразові неявки позивача, які є безумовним проявленням неповаги до суду, позбавляють суд можливості своєчасно розглянути справу, що призводить до порушення прав учасників процесу та норм процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ЦПК України, суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання, що знайшло своє відображення в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за вих. № 6-60/0/4-12 від 18.01.2012 р., що був надісланий на адресу голів Апеляційного суду АРК, апеляційних судів областей, м. Києва і Севастополя.

Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі (№6-24063 ск 15), згідно якої, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, застосувавши норми ч. 3 ст. 169, п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, дійшов висновку про те, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про дату судового засідання, повторно не з`явилась до суду. При цьому ВССУ вказав на те, що причини повторної неявки позивача до суду процесуального правового значення не мають, оскільки положення закону (ч. 3 ст. 169 ЦПК України) направлене на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які з`являються до суду, а позивачка, при цьому, і не з`являється в судове засідання, і не використовує передбачене законом право на процесуальне представництво в суді.

Зазначена норма дисциплінує заявника, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо заявник не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 р. № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Таким чином, враховуючи розумність строків розгляду справи, суд уважає за необхідним позовну заяву залишити без розгляду, роз`яснити сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Слід також зазначити, що від позивача чи представника позивача заяв про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило.

За наведених вище обставин суд уважає, що наявні підстави для залишення позову без розгляду, що не перешкоджає повторному зверненню позивача до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 223, 257, 352-355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:  ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , про визнання недійсними правочинів – залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: О.А. Придачук