21 вересня 2023 року

м. Київ

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Банаська О. О., Власова Ю. Л.,

Желєзного І. В., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю.

щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі

№ 990/54/23 (провадження № 11-105заі23)

І. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

1. Із постановою Великої Палати Верховного Суду про скасування рішення суду першої інстанції та залишення позову без розгляду не погоджуємося. Вважаємо, що право позивача на суд, зокрема право на апеляційне оскарження судового рішення (із дотриманням принципу диспозитивності у реалізації особою цих прав), є пріоритетним і не може бути обмежене внаслідок формального підходу

до застосування процесуальних норм, зокрема пункту 3 частини першої

статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Короткий зміст та підстави заявлених вимог

2. У березні 2023 року ОСОБА_1 як один з учасників конкурсу звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) щодо неоприлюднення не пізніше п`яти робочих днів після отримання інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у тому числі інформації про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) на офіційному вебсайті ВРП;

- зобов`язати ВПР оприлюднити інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККС, у тому числі інформацію про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону № 1402-VIII) на офіційному вебсайті ВРП.

3. Позов обґрунтував тим, що всупереч вимогам частини тринадцятої статті 95 Закону № 1402-VIII ВРП у процедурі проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС не оприлюднила на своєму вебсайті у визначений законом час інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККС. На переконання позивача, приховування відповідачем цієї публічної інформації позбавило народ України і міжнародний загал можливості отримати відкриту інформацію про кандидатів, установити їхню відповідність визначеним законом критеріям, а також обмежило право кожного кандидата порівняти себе з іншими учасниками конкурсу, пересвідчитися у своїх перевагах, досягненнях чи навпаки.

(2) Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій

4. 21 січня 2022 року відбулося перше офіційне засідання Конкурсної комісії, на якому затверджено оголошення про початок першого конкурсу на зайняття вакантних посад членів ВККС, умови і строки його проведення. Зокрема, встановлено, що документи від осіб, які бажають взяти участь у конкурсі, приймаються з 04 лютого по 04 березня 2022 року включно.

5. Повідомлення про початок офіційної роботи Конкурсної комісії оприлюднено на офіційному вебсайті ВРП 20 січня 2022 року за посиланням

https://hcj.gov.ua/news/konkursna-komisiya-z-doboru-kandydativ-na-posady-chleniv-vkks-rozpochynaye-oficiynu-robotu.

6. Листом від 24 лютого 2022 року голова Конкурсної комісії повідомив виконуючого обов`язки голови ВРП про те, що внаслідок введення з 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні Конкурсна комісія тимчасово призупиняє свою діяльність до подальшого рішення та повідомлення, у тому числі щодо строків подання документів, встановлених в оголошенні про початок першого конкурсу на зайняття вакантних посад членів ВККС, затвердженого Конкурсною комісією

21 січня 2022 року.

7. На засіданні Конкурсної комісії 13 липня 2022 року оголошено про поновлення першого конкурсу на зайняття вакантних посад членів ВККС та встановлено строк подання документів з 15 липня до 22 серпня 2022 року включно.

8. У листі від 25 серпня 2022 року № 1-25/08/2022 голова Конкурсної комісії повідомив керівника секретаріату ВРП про завершення 22 серпня 2022 року строку подання документів кандидатами на посаду члена ВККС, у зв`язку із чим відповідно до вимог частини п`ятнадцятої статті 95 Закону № 1402-VIII просив оприлюднити на офіційному вебсайті ВРП сформований Конкурсною комісією перелік кандидатів із 250 осіб на посаду члена ВККС.

9. 26 серпня 2022 року до ВРП надійшла заява ОСОБА_1 від 22 серпня 2022 року

(з додатками), адресована Конкурсній комісії, про намір взяти участь у доборі кандидатів на посаду члена ВККС.

10. 08 вересня 2022 року голова Конкурсної комісії звернувся до керівника секретаріату ВРП з листом № 1-08/09/2022, у якому зазначив про необхідність оприлюднення на офіційному вебсайті ВРП оновленого переліку кандидатів із

302 осіб, оскільки після формування і оприлюднення попереднього переліку Конкурсна комісія отримала документи кандидатів, що надійшли по завершенню строку подання документів.

11. Перелік кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття посади члена ВККС (301 кандидат), затверджений рішенням Конкурсної комісії на засіданні

06 жовтня 2022 року, що підтверджується протоколом засідання Конкурсної комісії від 06 жовтня 2022 року, розміщеним на вебсайті ВРП за посиланням

https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/protokol_6_10_2022_ukrspysok.pdf.

12. На офіційному вебсайті ВРП за посиланням https://hcj.gov.ua/page/kandydaty-do-skladu-vkksu розміщені переліки кандидатів: допущених Конкурсною комісією на її офіційному засіданні 06 жовтня 2022 року до участі у конкурсі на зайняття посади члена ВККС (у складі 301 особи, в тому числі ОСОБА_1 ), допущених до співбесіди на офіційному засіданні Конкурсної комісії 20 грудня 2022 року (у складі 64 осіб, серед яких ОСОБА_1 відсутній) та рекомендованих Конкурсною комісією на її офіційному засіданні 15 березня 2023 року на посади членів ВККС (у складі 32 осіб). При натисканні на ім`я та прізвище кожного кандидата здійснюється перехід на подані кандидатом до Конкурсної комісії документи.

(3) Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

14. Суд першої інстанції виснував, що розпочата з 04 лютого 2022 року процедура приймання документів від осіб, які бажали взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад членів ВККС, була перервана 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану згідно з Указом Президента України від

24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжена з 15 липня 2022 року на строк до 22 серпня 2022 року включно.

15. Надходження до секретаріату ВРП заяви позивача про намір взяти участь у конкурсі після закінчення строку, визначеного для подання документів, а саме

26 серпня 2022 року, виключало можливість секретаріату ВРП оприлюднити інформацію про нього в порядку, встановленому частиною тринадцятою статті 95 Закону № 1402?VIII, оскільки в силу вимог частини п`ятнадцятої цієї статті узагальнена інформація про кандидатів після завершення прийому документів формується Конкурсною комісією.

16. Натомість, як убачається з листів голови Конкурсної комісії від 25 серпня

2022 року № 1-25/08/2022 і від 08 вересня 2022 року № 1-08/09/2022, а також актуальних відомостей, розміщених на офіційному вебсайті ВРП, інформація про кандидатів на посаду члена ВККС, в тому числі ОСОБА_1 , разом із копіями поданих документів відповідно до частин п`ятнадцятої і шістнадцятої статті 95 Закону

№ 1402-VIII була включена до сформованих Конкурсною комісією переліків кандидатів, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККС та які були допущені до участі у конкурсі, що оприлюднені на офіційному вебсайті ВРП.

17. Цим, за висновком суду першої інстанції, спростовуються доводи позивача про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо неоприлюднення інформації про нього та інших кандидатів у порядку і строк, установлені частиною тринадцятою статті 95 Закону № 1402-VIII.

(4) Короткий зміст апеляційної скарги

18. ОСОБА_1 не погодився із цим рішенням суду і звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня

2023 року та постановити нове - про задоволення позовних вимог.

19. Зазначаючи ті самі мотиви, що і в позові, стосовно порушень ВРП положень статті 95 Закону № 1402-VIII щодо оприлюднення інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККС, разом із копіями поданих документів, позивач вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки дійсним обставинам справи та протиправно відмовив у позові.

(5) Доводи інших учасників справи

20. У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, стверджуючи що суд першої інстанції, повністю врахувавши всі обставини справи, ухвалив обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків.

(6) Короткий зміст постанови Великої Палати Верховного Суду

21. 21 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року, а позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишила без розгляду.

22. Мотивуючи цю постанову, Велика Палата Верховного Суду взяла до уваги, що

16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовною заявою до ВРП (справа № 990/9/23), у якій однією з вимог було визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо неоприлюднення не пізніше п`яти робочих днів після отримання інформації про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членом ВККС, у тому числі інформації про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону № 1402-VIII) на офіційному вебсайті ВРП, та зобов`язати ВРП вчинити певні дії: оприлюднити інформацію про осіб, які подали заяви про намір бути призначеними членами ВККС, у тому числі інформацію про позивача, разом із копіями поданих документів (крім документів, передбачених пунктами 3, 7, 8 частини дванадцятої статті 95 Закону

№ 1402-VIII) на офіційному вебсайті відповідача.

23. Тобто у справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

пізніше - 29 березня 2023 року і вимоги цього позову були тотожні одній з вимог у його першій позовній заяві (справа № 990/9/23).

24. У справі № 990/9/23 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 23 лютого 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернув особі, яка її подала, на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, дійшовши висновку, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог.

25. 14 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/9/23 прийняла постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого

2023 року скасувала, справу № 990/9/23 направила для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

26. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі виснувала, що в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 оскаржив рішення суду першої інстанції про повернення його позову у справі № 990/9/23 в апеляційному порядку та повторно подав позов з тотожною вимогою до суду першої інстанції. Це призвело до того, що в провадженні Верховного Суду знаходяться дві справи з аналогічною вимогою до одного й того ж відповідача.

27. Тому, керуючись пунктом 3 частини першої статті 240, пунктом 3 частини першої статті 315, частиною першою статті 319 КАС України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 990/54/23 підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишенню без розгляду.

ІІІ. СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

28. З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося та вважаємо, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року слід було переглянути в апеляційному порядку по суті вимог ОСОБА_1 , а тому відповідно до частини третьої статті 34 КАС України висловлюємо окрему думку щодо прийнятої постанови з огляду на таке.

29. За змістом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

30. Під правом на розгляд справи (правом на суд) за стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється можливість особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

31. «Право на суд» (доступ до правосуддя) відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ від 01 березня 2002 року у справі «Кутіч проти Хорватії»

(Kutic v. Croatia)).

32. У рішенні від 08 січня 2008 року у справі «Скорик проти України»

(Skoryk v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, відповідно до національного правопорядку, а також роль апеляційного суду в них.

33. У рішенні від 05 квітня 2018 року у справі «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia) ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи стосовно доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 Конвенції, наприклад, у тій частині, у якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

34. Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством.

35. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад національного судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

36. Можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є одним з правових механізмів реалізації права особи на доступ до правосуддя.

37. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

38. Наведені міжнародні і конституційні гарантії права особи на доступ до правосуддя закріплені також у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та реалізуються в порядку, передбаченому відповідними процесуальними нормами, зокрема у цій справі - КАС України.

39. За змістом частин першої, другої статті 266 КАС України Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції розглядаються, зокрема, адміністративні справи щодо законності дій чи бездіяльності ВРП.

40. Відповідно до частини п`ятої статті 266 КАС України судом апеляційної інстанції у таких справах є Велика Палата Верховного Суду.

41. За загальним правилом суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 266 КАС України).

42. У цій справі за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення від

25 травня 2023 року про відмову у задоволенні позовних вимог.

43. Проте за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на це рішення Велика Палата Верховного Суду перевірки його законності й обґрунтованості в апеляційному провадженні не здійснила, зазначивши, що у цій справі (№ 990/54/23) позовні вимоги є тотожними одній з вимог у поданому раніше (16 січня 2023 року) позові ОСОБА_1 до ВРП та Конкурсної комісії в адміністративній справі № 990/9/23.

44. Як було встановлено апеляційним судом, 14 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/9/23 прийняла постанову про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , якою ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 лютого 2023 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 скасувала та направила справу № 990/9/23 для продовження розгляду до першої інстанції.

45. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі виснувала, що в провадженні Верховного Суду перебувають дві справи (№ 990/9/23 та № 990/54/23) із тотожними вимогами до одного й того ж відповідача.

46. Тому 21 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, якою скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року, а позовну заяву ОСОБА_1 до ВРП про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишила без розгляду, керуючись пунктом 3 частини першої статті 240, пунктом 3 частини першої статті 315, частиною першою статті 319 КАС України.

47. Утім Велика Палата Верховного Суду не звернула уваги, що на час прийняття цієї постанови підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 240 КАС України, для залишення позову без розгляду встановлено не було.

48. За змістом пункту 3 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

49. Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

50. Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи. Про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу (частини восьма, дев`ята статті 171 КАС України).

51. Отже, для залишення позову без розгляду за пунктом 3 частини першої

статті 240 КАС України суд має встановити не тільки тотожність сторін, предмета і підстав кількох позовів, але й факт відкриття судом провадження в адміністративній справі на підставі одного з них.

52. Проте у цій справі на час скасування рішення першої інстанції та залишення позову ОСОБА_1 без розгляду Великою Палатою Верховного Суду не було з`ясовано обставин відкриття провадження Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у справі № 990/9/23 за позовом ОСОБА_1 до ВРП, Конкурсної комісії про визнання рішень і дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

53. До того ж у Єдиному державному реєстрі судових рішень електронної копії ухвали про відкриття провадження у справі № 990/9/23 оприлюднено не було.

54. Отже, не було підстав вважати, що в провадженні суду є інша справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому і застосування пункту 3 частини першої статті 240, пункту 3 частини першої статті 315, частини першої статті 319 КАС України було передчасним.

55. Ухвалення рішення по суті апеляційної скарги у цій справі жодним чином не створювало перешкод для подальших процесуальних дій у справі № 990/9/23.

56. Після вирішення питання про відкриття провадження у справі № 990/9/23 суд першої інстанції мав право застосувати процесуальний інститут закриття провадження за статтею 238 КАС України у відповідній частині.

57. Велика Палата Верховного Суду оминула увагою зазначені обставини, тому скасувала рішення суду першої інстанції у справі № 990/54/23 та залишила позов без розгляду з формальних підстав.

58. Беззаперечно, дотримання процесуального закону є базовою гарантією прав особи у судочинстві та виконання судом його завдання.

59. Водночас, із застосуванням процесуальних норм суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру), доступ до правосуддя та реалізацію права на оскарження судового рішення.

60. При цьому слід враховувати, що суворе тлумачення національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pеrez de Rada Cavanilles v. Spain)).

61. За усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, адже доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

62. Надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 грудня 2016 року у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).

63. За наведених обставин фактична відмова в апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції, скасування цього рішення і залишення позову без розгляду з формальних підстав, замість завершення апеляційного перегляду справи

№ 990/54/23 по суті вимог позивача, не забезпечує повною мірою передумов для реалізації права на доступ до правосуддя, вирішення завдань ефективності судочинства та розгляду спорів у розумні строки з дотриманням принципу процесуальної економії.

ІV. ВИСНОВКИ

64. Саме тому, на нашу думку, скасування рішення суду першої інстанції та залишення без розгляду позову ОСОБА_1 за пунктом 3 частини першої

статті 240 КАС України були передчасними та не відповідали легітимним очікуванням сторін у справі - отримати остаточне вирішення спору у розумний строк.

65. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду мала переглянути справу

№ 990/54/23 за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевірити законність і обґрунтованість рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 травня 2023 року по суті вимог і доводів апеляційної скарги позивача.

Судді: О. О. Банасько

Ю. Л. Власов

І. В. Желєзний

К. М. Пільков

О. М. Ситнік

І. В. Ткач

В. Ю. Уркевич