П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/8261/22

Головуючий І інстанції: Тарасишина О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали - 14.07.2023р.) про відмову у визнанні протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання судового рішення у справі ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.06.2022р. ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області стосовно відмови йому проведення перерахунку пенсії з 01.08.2021р. на підставі оновленої довідки від 30.05.2022р. №793 про розмір грошового забезпечення станом на 17.07.2021р., виданої Службою зовнішньої розвідки України;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату йому пенсії з 01.08.2021р. на підставі нової довідки від 30.05.2022р. №793 про розмір грошового забезпечення станом на 17.07.2021р., виданої Службою зовнішньої розвідки України;

- сформувати висновок, який повинно врахувати ГУ ПФУ в Одеській області при виконанні цього рішення суду, а саме щодо проведення перерахунку його пенсії з урахуванням 80% розміру основних і додаткових видів його грошового забезпечення, зазначених в довідці від 30.05.2022р. №793, виданої Службою зовнішньої розвідки України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На підставі оновленої довідки від 30.05.2022р. №793, виданої Службою зовнішньої розвідки України, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку основного розміру його пенсії, однак ГУ ПФУ в Одеській області протиправно та безпідставно не було здійснено відповідного перерахунку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021р. на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021р., виданої зовнішньої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022р. №793. Зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021р. на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021р., виданої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022р. №793, з урахуванням виплачених сум. У решті позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ПФУ в Одеській області 21.09.2022р. подало апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022р. апеляційну скаргу відповідача - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. - без змін.

27.02.2023р. ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції заяву про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі №420/8261/22, у зв`язку із його смертю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.03.2023р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі №420/8261/22 - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 13.03.2023р. подала апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2023р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, а ухвалу суду 1-ї інстанції від 07.03.2023р - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено. Замінено сторону (стягувача) виконавчого провадження з виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22 - ОСОБА_2 на його дружину (спадкоємця) - ОСОБА_1

08.06.2023р. ОСОБА_1 звернулася до суду 1-ї інстанції із заявою в порядку ст.383 КАС України, в якій, посилаючись на неналежне невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, просила:

- визнати протиправними дії відповідача під час виконання судового рішення від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22 щодо обмеження пенсії ОСОБА_2 максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність) та зменшення розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 80% до 70% грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача належним чином виконати судове рішення від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22, а саме здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021р. без обмеження розміру пенсії максимальним розміром з урахуванням 80% розміру грошового забезпечення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року (постановленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 17.07.2023р. подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом, при винесенні оскаржуваної ухвали, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.07.2023р. та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її заяви в повному обсязі.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

22.08.2023р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями ч.2 ст.55 Конституції України регламентовано, що кожному гарантується право     на оскарження в суді рішень, дій або ж бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено у ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання ж судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.ч.2,3 ст.14 КАС України).

За приписами ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

У Рішенні від 30.06.2009р. за №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив про те, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» Суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Також, варто звернути увагу на те, що обов`язковість виконання судового рішення є однією зі складових елементів вимоги щодо ефективного правосуддя, яка виражається, головним чином, у тому, що державні органи зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio» (в силу своєї посади та визначених законом повноважень). Виконання рішення суду повинно бути справедливим, швидким, ефективним та пропорційним, тобто для цього мають бути забезпечені необхідні кошти та чіткі правові норми, що визначають доступні ресурси, відповідальні органи та механізми повного виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Частиною 2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд 1-ї інстанції, з урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 фактично виклала нові позовні вимоги, які в судовому рішенні від 22.08.2022р. №420/8261/22 не задовольнялися, а тому можуть бути предметом спору в іншому позовному провадженні.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам цієї справи, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано, зокрема, ст.383 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст.383 КАС України, особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій або ж бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.6 ст.383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.

Системний аналіз зазначених вище норм права свідчить, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі, і ст.383 КАС України, має    на меті забезпечення належного виконання рішення суду. Підставами його застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень або дій суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із невиконанням судового рішення у відповідній справі, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Наявність у КАС України спеціальних положень, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання адміністративного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється у порядку, передбаченому КАС України (ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для виконання останнього не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Даний порядок оскарження дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на ч.5 ст.383 КАС України, відповідно до якої, розгляд такої заяви здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2019р. у справі №806/2143/15 та від 21.12.2020р. у справі №440/1810/19.

Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, суд має зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад судочинства, серед іншого, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.05.2021р. у справі №9901/598/19 та від 01.02.2022р. у справа №420/177/20.

Як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами цієї справи, Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22 зобов`язав ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.08.2021р. на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 17.07.2021р., виданої Службою зовнішньої розвідки України 30.05.2022р. №793, з урахуванням виплачених сум.

У той же час, враховуючи, що ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, було право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати, суд 1-ї інстанції зазначив, що питання щодо обмеження пенсії відсотковим розміром є похідним і повинно вирішуватися після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Суд зауважив, що відповідач у відповідь на заяву ОСОБА_2 відмовив у перерахунку пенсії, а відтак спору щодо зменшення відсоткового розміру суми підвищення пенсії на момент звернення позивача з позовом у цій справі до суду не існувало. З огляду на те, що на час ухвалення рішення у даній справі, ГУ ПФУ в Одеській області не було прийнято будь-яких рішень щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на підставі нової довідки від 30.05.2022р. №793, підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку були б порушені - відсутні.

Отже, з урахування того, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо (ймовірно) будуть порушені у майбутньому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок на підставі нової довідки від 30.05.2022р. за №793 з розрахунку 80% грошового забезпечення, як передчасних.

Зазначене судове рішення набрало законної сили - 14.12.2022р. та позивачем в апеляційному порядку оскаржено не було.

Водночас, визначаючись щодо обґрунтованості поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що в резолютивній частині судового рішення від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22 суд попередньої інстанції не зобов`язував ГУ ПФУ в Одеській області під час вказаного перерахунку пенсії ОСОБА_2 застосовувати відсоток максимального - основного розміру пенсії, який було встановлено при призначенні пенсії у розмірі 80% від відповідної суми грошового забезпечення, та здійснювати виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Отже, колегія суддів зазначає про наявність ознак виникнення нового спору, не дотичного до спірних правовідносин у справі №420/8261/22, оскільки ГУ ПФУ в Одеській області здійснені відповідні дії на виконання вказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22, відповідно до його резолютивної частини зобов`язального характеру.

Проаналізувавши усі встановлені вище обставини, доводів сторін та наявні у справі докази, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області під час виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.08.2022р. у справі №420/8261/22.

Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст.316 КАС України, суд 2-ї інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.249,308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено: 11.10.2023р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач:                                                                                           Ю.В. Осіпов

Судді:                                                                                                          І.П. Косцова

                                                                                                                   В.О. Скрипченко