Справа № 420/27030/23

УХВАЛА

11 жовтня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О.О., вивчивши адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУПФУ), в якому позивач просить суд:

-визнати неправомірною відмову в перерахунку пенсії за віком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати Рішення про відмову в перерахунку № 951090116358 від 08.03.2023 р.

-зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 згідно прийнятої та зареєстрованої заяви з документами № 1142 від 01.03.2023 р.

-визнати неправомірним прийняте заступником Голови правління ПФУ І. Ковпашко Рішення про результати розгляду звернення № 18111-13608/P-03/8-2800/23 від 08.05.2023.

-зобов`язати Головне управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести відповідні донарахування пенсії з 01.03.2023 р. та здійснити виплати невиплаченої пенсії за період з 01.03.2023 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, крім іншого, чи відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Так, згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», зокрема щодо того, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

У частині другій статті 3 Закону № 3674-VI визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму необхідно розуміти в системному зв`язку зі статтею 53 КАС, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 53 КАС у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Відповідно до ч.1-2 ст.56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі у таких справах відповідно неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Відповідно до частини 1 статті 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Згідно ч.2 ст.43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

З огляду на викладені положення суд зазначає, що законним представником є батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники або інші законні представники для осіб, які визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними.

Разом з тим, ОСОБА_1 не надав доказів того, що ОСОБА_2 не може самостійно здійснювати участь у справі та відноситься до категорій осіб, визначених у ст.56 КАС України.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що поняття законного представника та представника є різними за своїм значенням та статусом, у відповідності до вимог ст. 55-57 КАС України.

Водночас суд вказує, що представником позивача надано до суду нотаріальну довіреність згідно якої він має право на представництво інтересів саме як представник, а не законний представник, а тому підстав для звільнення його як законного представника від сплати судового збору немає, оскільки останнім не надано відповідних доказів на обґрунтування.

Згідно частини 2 статті 172 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.

При цьому, за правилами частини 1 статті 59 КАС України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Отже, у випадку звернення ОСОБА_1 до суду в інтересах своєї матері його повноваження як законного представника мають бути підтверджені відповідними документами.

Разом з цим до позову ОСОБА_1 не долучив будь-якого рішення про призначення його опікуном чи піклувальником своєї матері - ОСОБА_2 .

Подібного висновку дійшов Восьмий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 20.05.2019 року по справі №500/816/19.

Таким чином, позивачем не додано до позовної заяви документа про сплату судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року (надалі Закон № 3674-VI) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 грн.

Так, судом встановлено, що позивачем заявлено такі позовні вимоги:

1. Визнати неправомірним та скасувати Рішення про відмову в перерахунку № 951090116358 від 08.03.2023 (основна) та зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача згідно прийнятої та зареєстрованої заяви з документами № 1142 від 01.03.2023 (похідна).

2. Визнати неправомірним прийняте заступником Голови правління ПФУ І. Ковпашко Рішення про результати розгляду звернення № 18111-13608/P-03/8-2800/23 від 08.05.2023 (основна) та зобов`язати відповідача провести відповідні донарахування пенсії з 01.03.2023 р. та здійснити виплати невиплаченої пенсії за період з 01.03.2023 (похідна).

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем заявлено 4 позовні вимоги, дві з яких є основними та дві - похідними. Тобто, позивач має сплатити судовий збір в розмірі 2147,20 (1073,60*2=2147,20) грн.

Окрім цього, позивачем подано позовну заяву з пропуском строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Позов, предметом якого є оскарження рішення ГУ ПФУ №951090116358 від 08.03.2023, було оскаржено позивачем у досудовому порядку шляхом подання скарги від 20.03.2023 на вказане рішення до Пенсійного фонду України, що підтверджено матеріалами позовної заяви.

Рішенням ПФУ від 08.05.2023 від 18111-13608/Р-03/8-2800/23 скаргу від 20.03.2023 залишено без задоволення.

Таким чином, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, який обчислюється з 08.05.2023.

Водночас позов до суду подано позивачем лише 04.10.2023 року за вхід. №28148/23, тобто з пропуском встановленого КАС України тримісячного строку звернення до суду.

В якості доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач надав ухвалу Верховного суду від 20.09.2023 по справі №420/12275/23, відмовлено у відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 07 вересня 2023 року у справі №420/12275/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірної відмови, визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суд вважає неповажними вказані причини пропуску строку звернення до суду, з огляду на наступне.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Так, особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160,161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст. ст. 77, 79,94, 160, 161, 169, 248 КАС України, суддя -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах непрацездатної матері ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз`яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хурса