ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 р. Справа № 520/8610/22

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. ,  Мельнікової Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.12.22  по справі № 520/8610/22

за позовом        ОСОБА_1  

до       Департаменту патрульної поліції  

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:

          - визнати протиправною бездіяльність відповідача - Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ним позивачеві доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015  по 28.02.2018 та сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;

          - зобов`язати Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» нарахування та виплату позивачу доплату за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015  по 28.02.2018 відповідно до відпрацьованого ним нічного часу в об`ємі 1208 годин, а саме: за листопад 2015 року - 0 годин, грудень 2015 року - 56 годин; січень 2016 року – 32 години, лютий 2016 року - 64 годин, березень 2016 року - 56 годин, квітень 2016 року – 58 години, травень 2016 року - 24 години, червень 2016 року - 38 години, липень 2016 року - 48 годин, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року - 64 годин, жовтень 2016 року - 50 години, листопад 2016 року – 46 годин, грудень 2016 року – 24 годин; січень 2017 року - 64 годин, лютий 2017 року – 24 годин, березень 2017 року - 26 годин, квітень 2017 року - 62 години, травень 2017 року - 32 годин, червень 2017 року - 48 годин, липень 2017 року - 24 годин, серпень 2017 року - 10 години, вересень 2017 року - 54 години, жовтень 2017 року - 64 годин, листопад 2017 року - 16 годин, грудень 2017 року - 64 годин; січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року – 48 годин.                                         - зобов`язати відповідача - Департамент патрульної поліції здійснити відповідно до закону України «Про індексацію грошових доходів населення» нарахування та виплату позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 з компенсацією втрати частини його доходу у вигляді доплати за несення ним служби у нічний час з 07.11.2015 по 28.02.2018.

          В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та невиплаті позивачу доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та сум індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.10.2017.

          Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 позов задоволено частково.

          Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018.

          Зобов`язано Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018.

          Визнано протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.

          Зобов`язано Департамент патрульної поліції розглянути питання нарахування та виплати ОСОБА_1 сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із врахуванням висновків суду.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

          Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

          На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

          Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

          Як свідчать матеріали справи, позивач з 07.11.2015 проходить службу в органах Національної поліції України.

          Департамент Патрульної поліції Національної поліції України листом від 30.12.2021 на звернення представника позивача повідомив, що підстави для нарахування доплати за службу в нічний час позивачу за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 відсутні. Вказано, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, якою внесені зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, доповнивши абзац п`ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейський». Зазначено, що оскільки вказана вище постанова КМУ набрала чинності з 24.10.2017, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється з листопада 2017 року, у зв`язку з чим підстави для виплати індексації з 07.11.2015 по 31.10.2017 відсутні.

          Відповідно до вищевказаного листа додано інформацію щодо несення служби у нічний час позивача , згідно якої позивач проходив службу у нічний час, а саме: грудень 2015 року 56 години; січень 2016 року 32 годин, лютий 2016 року 64 години, березень 2016 року 56 годин, квітень 2016 року - 58 години, травень 2016 року - 24 годин, червень 2016 року - 38 години, липень 2016 року - 48 години, серпень 2016 року - 56 години, вересень 2016 року 64 годин, жовтень 2016 року 50 годин, листопад 2016 року - 46 годин, грудень 2016 року 24 години; січень 2017 року - 64 годин, лютий 2017 року - 24 годин, березень 2017 року 26 годин, квітень 2017 року 62 години, травень 2017 року - 32 годин, червень 2017 року - 48 годин, липень 2017 року 24 годин, серпень 2017 року - 10 години, вересень 2017 року 54 годин, жовтень 2017 року 64 годин, листопад 2017 року - 16 годин, грудень 2017 року - 64 годин; січень 2018 року - 56 годин, лютий 2018 року - 48 годин.

          Не погодившись з бездіяльністю відповідача, яка полягала у невиплаті грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення за оскаржуваний період, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

          Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

          Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.           

          Відповідно до ч. 2 ст. 94 Закону України Про Національну поліцію №580-VIII, порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

          Згідно з п. 1 постанови КМУ від 11.11.2015  № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

          Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови КМУ № 988 передбачено обов`язок виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

          Згідно з п. 8 постанова КМУ № 988 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України Про Національну поліцію.

          Закон України Про Національну поліцію прийнятий 02 липня 2015 року та набрав чинності 07.11.2015.

          Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799.

          Згідно з п. 3 розділу 1 Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

          До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

          Відповідно до п. 11 Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

          Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

          Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.          

          В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 ОСОБА_1 працював у нічній час, вказані обставини підтверджено також матеріалами справи.

          Відповідачем  не надано суду доказів нарахування та виплати позивачу доплати за службу у нічний час відповідно до відпрацьованого часу у встановленому законодавством розмірі за вказаний період.

          В апеляційній скарзі зазначено, що в період з листопада 2015 по лютий 2018, довідки несення поліцейським служби у нічний час в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, не формувались, до Департаменту патрульної поліції не надходили. За відсутності довідок обліку несення позивачем служби в нічний час за період з 07.11.2015  по 28.02.2018, нарахування та здійснення виплати за службу у нічний час, не можливе, у зв`язку з порушенням у такому разі, вимог абз. 6 п. 11 розділу II наказу МВС України Порядку

№ 260.

          Проте, складання довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час не залежить від волі позивача. Відсутність такої довідки не може впливати на нарахування та виплату доплати за службу в нічний час в порядку та розмірі, визначених постановою КМУ №988 та Порядком №260.

          Судовим розглядом встановлено, що позивач ніс службу в нічний час у період з грудня  2015 року по лютий 2018 року, доказів спростування вказаних обставин матеріали справи не містять.

          Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати за несення ним служби у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та зобов`язання Департаменту патрульної поліції здійснити нарахування та виплату позивачу доплату за службу у нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, колегія суддів зазначає наступне.

          Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплати позивачу сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, колегія суддів зазначає наступне.

          Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

          Відповідно до ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

          Згідно з ст. 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII  "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-ХІІ), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

          Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

          Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

          Згідно з ст. 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (до 01 січня 2016 року - 103 відсотка).

          Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

          Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

          Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

          Грошове забезпечення, як грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, підлягають індексації в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).

          Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Порядок № 1078).

          Відповідно до п. 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

          До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

          Відповідач зазначив, що від початку функціонування Національної поліції України з 07.11.2015 до 18.10.2017 індексація виплат заробітної плати поліцейським не проводилось, через відсутність зазначених змін у Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснюється з листопада 2017 року.

          Ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Змін до вказаного пункту ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.

          Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону № 1282-ХІІ, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

          Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

          Колегія суддів вважає, що вказані відповідачем обставини (не включення поліцейських до переліку осіб, грошове забезпечення яких підлягає індексації) не позбавляють його обов`язку провести індексацію грошового забезпечення, оскільки право позивача на індексацію його грошового забезпечення передбачено статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію", тобто нормативно-правовим актом, що має вищу юридичну силу, що спростовує доводи відповідача.

          Індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.

          Згідно з ст. 2, 4 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

          Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).

          Відповідно до ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

          Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці і у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) покладається на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та виду юридичної особи.          

          Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

          Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

          Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

          Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

          Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

          Тобто, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації, індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін, обчисленого наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, який становить 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка) (п. 1-1 Порядку № 1078). Для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін здійснюється за місяцем, у якому відбувається перевищення порога індексації. Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією проводиться з місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін і на підставі якого відбувається перевищення порога індексації.

          Отже, можливість проведення індексації грошових доходів залежить від порогу індексації - величини індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. В свою чергу, якщо величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка), індексація грошових доходів в такому місяці не проводиться.

Враховуючи, що відповідач не врахував та не перевірив наявність підстав визначених Законом №1282-ХІІ та Порядком № 1078 для виплати позивачу індексації, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Департаменту патрульної поліції розглянути питання нарахування та виплати інспектору позивачу сум індексації його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, із врахуванням висновків суду.

          Доводи апеляційної скарги в частині пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним позовом колегія суддів вважає безпідставними, з урахуванням наступного.

          Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

          Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

          Згідно з п. 1 Постанови № 988, грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

          Доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати спірну доплату встановлений п.п. 3 п. 5 Постанови №988.

          Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

          У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 807/363/18, викладено висновок, що перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

          Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Оскільки позовна заява містить вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення у виді доплати за службу у нічний час, слід керуватися, в тому числі, положеннями ст. 233 Кодексу законів про працю України, норми якої слід тлумачити в більш широкому розумінні, а саме в сенсі відсутності строкових обмежень для звернення до суду з позовом з приводу належної працівникові заробітної плати.

          Стосовно здійсненого судом першої інстанції за результатами розгляду справи розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

          Положеннями ст. 139 КАС України передбачено стягнення судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

          Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

          Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

          Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

          Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

          Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

          Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

          Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

          При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

          З урахуванням наданих представником позивача до матеріалів справи документів на підтвердження розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу та надаючи оцінку співмірності суми вказаних витрат зі складністю справи, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування на користь позивача понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу надану під час розгляду справи в суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 4000,00 грн., оскільки вказаний розмір є доведеним, обґрунтованим та співмірним.

          Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.                                         Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

          За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції  залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 по справі №520/8610/22  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова

Судді А.О. Бегунц  Л.В. Мельнікова