Провадження № 2/537/17/2023

Справа № 524/2579/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2023 року Крюківський районний суд міста Кременчука в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частку квартири, -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду міста Кременчука із позовом, згідно якого просить суд ухвалити рішення, яким: припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на частину квартири АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 60 000 грн. 75 коп., що знаходиться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Полтавській області та внесені ОСОБА_1 11 квітня 2018 року; визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на частину квартири АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що співвласники квартири не є родичами або членами однієї сім`ї, а конфліктні відносини, що склались між сторонами, унеможливлюють їх спільне проживання в однокімнатній квартирі. Технічна можливість виділу кожному зі співвласників їх частки в спільній сумісній власності в окремі об`єкти нерухомого майна відсутня. Позивач зазначала, що відповідач у вказаній квартирі не проживає та ніколи не проживав, однак не погоджується добровільно продати свою незначну частку в спільній власності позивачу.

20.04.2018 року ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука позовна заява передана на розгляд Крюківського районного суду міста Кременчука за територіальною юрисдикцією (підсудністю).

09.10.2018 року заочним рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

12.03.2019 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

27.04.2021 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу задоволено частково, цивільну справу направлено на новий розгляду до суду першої інстанції.

26.05.2021 року ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого він заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Свою позицію мотивував тим, що він не має намір відчуження належної йому частки у спільній сумісній власності.

01.02.2022 рокуухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Браташ Ю.П., залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3

       08.10.2021 ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука по справі призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Колосов А.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяви

Представник відповідача – адвокат Браташ Ю.П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на викладені у відзиві обставини.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та їх представник - адвоката Мякінькової Л.І. у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, про причину своєї неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши думки представників сторін, дослідивши та проаналізувавши матеріалів справи та письмові докази, приходить до наступних висновків.

Статтею  41 Конституції України закріплено право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будьякі угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо цього майна будьякі дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будьяких осіб будьяким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Верховний суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові № 336/1773/17 від 14 травня 2020 року зазначив, що у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Частина перша статті 356 Цивільного кодексу України передбачає, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини першої статті 370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Згідно із нормою частини третьої статті 370 Цивільного кодексу України, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Норми статті 364 Цивільного кодексу України передбачають, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності; якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки; компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою; право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання; у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється; така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частиною першою статті 365 Цивільного кодексу України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що на час звернення позивачки ОСОБА_1 до суду із позовом про припинення права ОСОБА_2 на частку у спільному майні та визнання за позивачем права власності на частку квартири АДРЕСА_1 , спірна квартира знаходилася у спільній частковій власності сторін по справі.

Позивачу ОСОБА_1 належало частки спірного майна, а саме частка на підставі рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 14.10.2014 та частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом видане 09.02.2018 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А. за реєстровим номером 360.

Як вбачається із вказаного свідоцтва про права на спадщину за законом від 09.02.2018, відповідач ОСОБА_2 також має право на частку спірної квартири.

09.10.2018 рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі: припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину спірної квартири.

07.06.2019 ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду витребувано з Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області справу № 524/2579/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права.

Зупинено   виконання рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09 жовтня 2018 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, та додаткового рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 грудня 2018 року про розподіл судових витрат до завершення розгляду касаційної скарги.

20.03.2021 позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 та подаровано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по частки спірної квартири кожній, що підтверджується копією відповідного договору дарування, наявного в матеріалах справи і не заперечується учасниками судового розгляду.

27.04.2021 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 09 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ухвалі зазначено що із прийняттям постанови суду касаційної інстанції рішення Крюківського районного суду міста Кременчука від 09 жовтня 2018 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2019 року втрачають законну силу й подальшому виконанню не підлягають.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.

За викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 в розумінні наведених вище вимог чинного цивільного законодавства які регламентують права співвласників майна, не повноважна звертатися до суду із вимогою про припинення права відповідача ОСОБА_2 на частку майна що перебуває у спільній частковій власності, оскільки позивачка по справі ОСОБА_1 на час вирішення спору по суті не є власником спірної квартири.

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: "Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити".

Аналізуючи наведені вище обставини, суд дійшов переконання, що у даному випадку  ОСОБА_1  є неналежним позивачем у справі, оскільки її права та інтереси відповідачем ОСОБА_2 , жодним чином не були порушені з огляду на ту обставину що власниками спірного нерухомого майна на час розгляду справи у суді є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_1 , адреса:  АДРЕСА_2 )у задоволенні позову до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), за участі третіх осіб – ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3 , адреса:  АДРЕСА_4 ),ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ), про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/4 частку квартири - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 вересня 2023 року.

Суддя Д.О. Зоріна