_____

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року

м. Чернівці

справа № 727/6313/22

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.

секретар Паучек І. І.

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 липня 2023 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Слободян Г. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) в розмірі 54175 гривень 72 копійки за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період із 15 вересня 2021 року по 01 липня 2022 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25 червня 2021 року Шевченківським районним судом міста Чернівці ухвалено рішення у справі №727/10515/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1400 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, починаючи з 10 грудня 2020 року.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 червня 2021 року залишено без змін.

За період із 15 вересня 2021 року, а саме моменту набуття чинності рішенням суду у справі №727/10515/20, і до моменту звернення до суду із даним позовом у відповідача ОСОБА_2 виникла заборгованість по сплаті аліментів в розмірі 26148 гривень.

Зазначала, що при її зверненні із виконавчим листом від 23 вересня 2021 року до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з заявою про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 червня 2021 року у справі № 727/10515/20, вона дізналася про заборгованість відповідача по сплаті аліментів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у наведеному суду розрахунку неустойки (пені) не було враховано часткові платежі відповідача по сплаті аліментів.

З урахуванням зазначеного та наведеного в позові розрахунку пені проведеного позивачем ОСОБА_1 , заборгованість по аліментах станом на 01 липня 2022 року відсутня, в той час як згідно дослідженого розрахунку зі сплати аліментів сукупний розмір боргу по аліментах становив 8 400 грн. Разом з тим, згідно з повідомленням Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 22 червня 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 10 грудня 2020 року по 01 червня 2022 року становить 24 267 гривень ОСОБА_2 сплатив аліменти у сумі 48 899 гривень через Ощадбанк на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується, платіжними дорученнями №418 та №419 від 15.07.2020 року.

Проте, згідно отриманої інформації від Першого відділу держаної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит від 19 червня 2023 року №7151/7, банківський рахунок НОМЕР_1 не включений в рахунки, які належать ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В період з 15 вересня 2021 року по час звернення позивачкою до суду із вказаним позовом, відповідач не здійснив жодної оплати суми аліментів на виконання судового рішення.

Відповідач не надав жодних доказів того, що він в період з вересня 2021 року по вересень 2022 року звертався у відділення банку та йому там відмовили у перерахуванні коштів на рахунок ОСОБА_1 .

Також не надано відповідачем і доказів звернення ним у поштові відділення та оформлення там поштових переказів на ім`я позивачки.

Не доведено відповідачем і наявності домовленості між колишнім подружжям щодо сплати аліментів саме на картку АТ «Ощадбанк» та відмови у наданні позивачкою відповідачу нового рахунку для сплати аліментів.

Висновок суду щодо неможливості нарахування пені на заборгованість зі сплати аліментів через не володіння відповідачем відомостями про ідентифікаційний номер позивачки, а відтак відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості по аліментам, є безпідставним, оскільки відповідач повинен був скористатись іншими способами оплати аліментів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1400 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, починаючи з 10 грудня 2022 року (а.с.11-13 т.1).

Постановою Чернівецького апеляційного суду м. Чернівці від 15 вересня 2021 року вищевказане рішення залишено без змін (а.с.7-10 т.1).

02 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала до Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області заяву про примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2021 року у справі №727/10515/20 (а.с.39-40 т.1).

10 лютого 2022 року постановою Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання (а.с.14 т.1).

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області згідно виконавчого листа №727/1051/20 від 23 вересня 2021 року сума заборгованості по сплаті аліментів за ОСОБА_2 станом на 01 липня 2022 року за період з 15 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року становила 26148 гривень (а.с.15 т.1).

В банківських реквізитах доданих до заяви для зарахування коштів, ОСОБА_1 вказала код клієнта - 0000000000 (а.с.46 т.1).

Згідно відповіді на адвокатський запит від 20 вересня 2022 року, у Яремчанському відділі державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_3, відкрите 13 лютого 2019 року згідно виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Чернівці за №2/727/1392/18 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2800 грн щомісячно, починаючи з 04 липня 2018 року і до повноліття дітей (а.с.68 т.1).

Стягувачем ОСОБА_1 виконавцю направлено реквізити, в яких код клієнта зазначено- 0000000000.

ОСОБА_1 з 11 листопада 2021 року мала вже присвоєний реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 (а.с.69 т.1).

Відповідно до довідки №21.16-27/1974 від 03 травня 2022 року, виданої Яремчанським відділом державної виконавчої служби у Надвірнянському районі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), станом на 01 травня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 відсутня (а.с .70 т.1).

16 вересня 2022 року ОСОБА_2 було сплачено аліменти в сумі 20643 гривень 60 копійок через філію АТ «Ощадбанк», що підтверджується квитанцією №90 від 16 вересня 2022 року (а.с.72 т.1).

Головним управлінням пенсійного фонду України було надано відповідь на адвокатський запит Максимчук А. В. , що діє в інтересах ОСОБА_2 (вх. №10884/8 від 29 вересня 2022 року, в якій вказано, що з пенсії ОСОБА_2 проводиться стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей, відповідно до постанови ВП НОМЕР_3 від 06 вересня 2019 року, на розрахунковий рахунок Ощадбанку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 22 вересня 2022 №871 про розмір нарахованої пенсії за період з 01 жовтня 2019 року по 30 вересня 2022 року та довідкою від 27 вересня 2022 року №55 про розмір відрахувань (аліментів) за даний період в сумі 68063 гривень 80 копійок (а.с.91-96 т.1).

Згідно архівної довідки №5101-15/391 від 17 жовтня 2022 року, виданої ДВНЗ «Чернівецький індустріальний фаховий коледж» ОСОБА_3 відрахований з вказаного навчального закладу як такий, що закінчив повний курс навчання 29 червня 2022 року. (а.с.98)

У відповідності до довідки №11 від 06 березня 2023 року ОСОБА_3 навчається у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, термін закінчення навчання за ступенем «бакалавр» 30 червня 2024 року. (а.с.175)

Згідно повідомлення Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 22 червня 2022 року у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої за період з 10 грудня 2020 року по 01 червня 2022 рік становить 24 267 гривень (а.с.128).

ОСОБА_2 сплатив аліменти у сумі 48 899 гривень через Ощадбанк на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується, платіжними дорученнями №418 та №419 від 15 липня 2020 року (а.с.209).

Проте, згідно отриманої інформації від Першого відділу держаної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит від 19.06.2023 №7151/7, банківський рахунок НОМЕР_1 не включений в рахунки, які належать ОСОБА_1 (а.с.210 т.1).

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь пені за прострочення сплати аліментів, враховуючи наступне.

Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України).

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома-восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Можна зробити висновок, що обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Зазначений висновок підтверджується і наявністю відповідальності за ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, як передбачено у частині четвертій статті 155 СК України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Крім того, статтями 198, 199 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина встановлені статтею 201 СК України, у відповідності до якої до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Частиною першою статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів необхідно вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Згідно із статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Системне тлумачення вказаних норм дає підстави дійти висновку, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то у платника аліментів відсутня вина у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Таких висновків дійшли Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 від 19 жовтня 2022 року у справі 465/4115/20-ц та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 квітня 2018 року по справі № 572/1762/15-ц.

Так, стаття 191 СК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 25 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина, починаючи з 10 грудня 2020 року, яке залишено без змін Чернівецьким апеляційним судом 15 вересня 2021 року, тобто обов`язок зі сплати аліментів у визначеному судовим рішенням розмірі за спірний період виник для відповідача після ухвалення рішення апеляційним судом.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 757/16035/15-ц.

Встановлено, що ОСОБА_2 за рішенням суду зобов`язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , який продовжує навчання, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, оскільки обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Як вбачається з розрахунку зі сплати аліментів головного державного виконавця Богородчанського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області згідно виконавчого листа №727/1051/20 від 23 вересня 2021 року сума заборгованості по сплаті аліментів за ОСОБА_2 станом на 01 липня 2022 року за період із 15 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року становила 26148 гривень (а.с.15 т.1).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно законодавець визначив обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 10 серпня 2023 року у справі № 206/2658/22.

Однак не погоджуючись із розрахунком заборгованості за аліментами, складеної державним виконавцем, ОСОБА_2 такі дії державного виконавця у відповідності до зазначених вище вимог закону в суді не оскаржував.

Отже враховуючи те, що відповідачем доказів відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів не надано, суд апеляційної інстанції дійшов висновку те, що позивачка має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182, частина перша статті 200 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Встановлене частиною першою статті 196 СК України правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Зазначені висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), у зв`язку із чим відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Колегія суддів, перевіривши та проаналізувавши розрахунок пені, наданий позивачкою до позовної заяви, вважає, що такий розрахунок є правильним та здійснений останньою відповідно до вимог закону.

Позивачкою правильно використано формулу розрахунку розміру пені за місячним платежем, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16ц (провадження № 14-616цс18.

Однак при обрахуванні розміру пені за заборгованістю зі сплати аліментів слід приймати до уваги викладену Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) правову позицію щодо врахування часткових платежів при наявності заборгованості за аліментами за попередні періоди, а також щодо формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості», що міститься у частині першій статті 196 СК України.

Так, Верховний Суд зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».

Зважаючи на те, що сукупний розмір заборгованості, на яку нараховувалася пеня, становить 26 148 гривень, а розмір пені не повинен перевищувати розмір такої заборгованості, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 26 148 гривень за період із 15 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року.

При цьому помилковим є вимога позивачки щодо зазначення кінцевого строку стягнення пені за прострочення аліментів 01 липня 2022 року, зважаючи на те, що з 01 липня 2022 року виникає право на стягнення заборгованості зі сплати аліментів за червень 2022 року, а право на стягнення пені за заборгованість за липень 2022 року виникає у сторони з 1 серпня 2023 року.

Отже, на момент пред`явлення 26 липня 2022 року позову у ОСОБА_1 не виникло право на стягнення пені за липень 2022 року.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції, яке оскаржується, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення слід скасувати та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітнього сина задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 15 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року у розмірі 26 148 гривень.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідності до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 481 гривні.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом заявленого позову є вимога майнового характеру, а саме - стягнення пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 54 175 гривень 72 копійки.

Сума судового збору, яка підлягала б сплаті ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою майнового характеру складала 992 гривні 40 копійок (2 481* 0,4).

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, сума судового збору, яка підлягала б сплаті ОСОБА_1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою складала 1488 гривні 60 копійок (992,40* 150%).

Разом з тим,частини1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів

Отже, ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою.

Сума стягнутої апеляційним судом пені з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 склала 26 148 гривень.

Таким чином, розмір задоволених позовних вимог у відсотковому співвідношенні склав 48,27% від ціни позову.

Оскільки позивача в силу положень підпункту 13 пункту 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог за подання позову у розмірі 479 гривень 03 копійки( 992,40:100х48,27) та за подання апеляційної скарги у розмірі 718 гривень 55 копійок (1488,60:100х48,27), а разом 1197 гривень 58 копійок.

Керуючись статтями 367,368, 374, 376,381,382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 10 липня 2023 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітнього сина задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 15 вересня 2021 року по 30 червня 2022 року у розмірі 26 148 (двадцять шість тисяч сто сорок вісім) гривень.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1197 (одна тисяча сто дев`яносто сім) гривень 58 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 жовтня 2023 року.

Головуючий Олександр ОДИНАК

Судді: Мирослава КУЛЯНДА

Ірина ПЕРЕПЕЛЮК