печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7508/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Габрись О.М.

справа № 757/7508/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»

відповідач 2: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії,

представник позивача ОСОБА_4

представник відповідача 1 Саламов О.В.,

представник відповідача 2 ОСОБА_10

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Національного органу інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) (правонаступник - Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»), ОСОБА_2 та просив:

- визнати недійсним свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 року (заявка № m201729090 від 21.12.2017) власник ОСОБА_2 , щодо всіх товарів та послуг 19, 37, 40 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, зазначених у цьому свідоцтві;

- зобов`язати Національний орган інтелектуальної власності Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки стосовно визнання недійсним свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 року (заявка № m201729090 від 21.12.2017 року) щодо всіх товарів та послуг 19, 37, 40 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, зазначених у цьому свідоцтві та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність» .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3 належать права на міжнародну реєстрацію торговельних марок «ІНФОРМАЦІЯ_1». Позивач звернувся до Укрпатент із заявкою на реєстрацію торговельної марки за міжнародною реєстрацією 1539516 - ІНФОРМАЦІЯ_1 для товарів Кл. 6, 19 Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) в Україні та отримав попередню відмову в реєстрації торговельної вказаної марки щодо всіх товарів 19 Класу МКТП.

Підставою попередньої відмови є те, що згідно з п. 1 ч. 3. ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

Так, за даними Спеціальної інформаційної системи Укрпатенту https://sis.ukrpatent.org/uk/search/detail/746687/ власником зареєстрованої торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 року є ОСОБА_2 з міжнародною класифікацією товарів та послуг з метою реєстрації знаків (Ніццька класифікація) - Кл.: 19 МКТП, Кл. 37 МКТП, Кл. 40 МКТП.

Позивач зазначає, що внаслідок існування торговельної марки зі свідоцтвом України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 року на ім`ї володільця реєстрації ОСОБА_2 , він не може реалізувати своє право на одержання правової охорони в Україні на торговельну марку за міжнародною реєстрацією № 1539516 «ІНФОРМАЦІЯ_1» за національною заявкою для товарів 06 та 19 класів МКТП.

На думку позивача, дії ОСОБА_2 розглядаються як ймовірні випадки зловживання правами інтелектуальної власності, як можливі засоби для шантажу, недобросовісної конкуренції й інших протиправних дій, від яких потерпають, насамперед ,імпортери, власники міжнародних реєстрацій торговельних марок, втрачаючи прибутки, зокрема за торговельними марками за міжнародними реєстраціями № 1539516 «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 22.05.2020 року та № 1049473 «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 27.05.2010 року.

Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1», що зареєстрована відповідачем-2 за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки заявка на реєстрацію торговельної марки подана комерційним агентом/представником без дозволу на те власника, що суперечить приписам статті 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Позивач вважає, що відповідач-2, як агент компанії ОСОБА_5 без дозволу власника, яким є ОСОБА_6 , та уповноваженої особи компанії, подав на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» за заявкою m201729090 від 21.12.2017, яке схоже та словесно ідентичне торговельній марці за міжнародною реєстрацією № 1049473, що використовується іншою особою в іноземній державі.

Ухвалою суду від 18 лютого 2022 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 22 квітня 2022 року (т. 1 а.с. 87).

26 серпня 2022 року представником позивача ОСОБА_4 подано відповідь на відзив відповідача Національного органу інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (т. 1 а.с. 152-182), відповідно до якої відповідач-1 Національний орган інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» не зважаючи на схожість позначення за заявкою № m201729090 від 21.12.2017 на ім`я ОСОБА_2 з раніше зареєстрованим міжнародним позначенням за міжнародною реєстрацією № 1049473 від 27.05.2010 р. на компанію «ConluxartS.R.L. societate comerciala», в подальшому власника ОСОБА_3 , протиправно видав свідоцтво України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 на ім`я володільця реєстрації ОСОБА_2 .

Твердження, викладені у відзиві відповідача-1 щодо того, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту перебування відповідача-2 у договірних відносинах з позивачем, при яких можливе застосування статті 6-septies Паризької конвенції про охорону промислової власності, позивач заперечує, оскільки факти агентських відносин чи відносин партнерства підтверджено договором № 14UA-2016 купівлі-продажу товарів від 18.02.2016 року, укладеним між генеральним директором Молдовського представництва компанії І.М.РУУФАРТ С.Р.Л. ОСОБА_1 та директором української компанії ТОВ «РУФ-АРТ» ОСОБА_2. Позивачем долучено до матеріалів справи докази, про здійснення відповідачем-2 ввезення на територію України і розповсюдження ним продукції виробництва позивача.

30 вересня 2022 року на адресу суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів у справі, а саме докази надсилання Укрпатентом відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи. ( т. 1 а.с. 183-187).

27 лютого 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про заміну належного співвідповідача. (т. 1 а.с. 242-248).

Ухвалою суду від 28 лютого 2023 року дозволено представнику позивача ОСОБА_4 брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (т. 1 а.с. 249).

Ухвалою суду від 09 березня 2023 року постановлено замінити у цивільній справі за відповідача Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) на належного відповідача Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (т. 2 а.с. 3).

28 березня 2023 року на адресу суду від представника відповідача-1 Укрноіві надійшов відзив на позовну заяву у справі (т. 2 а.с. 14-29), згідно з яким свідоцтво України № НОМЕР_1 на торговельну марку було видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Позивач в свою чергу не надав жодного доказу на спростування викладеного.

05 квітня 2023 року від представника позивача ОСОБА_4 повторно надійшла відповідь на відзив, яка за своїм змістом є тотожною раніше поданій.

Ухвалою суду від 17 травня 2023 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті на 10 год. 11 липня 2023 року (т. 2 а.с. 55).

10 липня на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових письмових доказів до матеріалів справи. ( т. 2 а.с. 66-79).

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та представник відповідача ОСОБА_9. заперечили щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦК України та іншим законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності згідно з ч. 1 ст. 420 ЦК України належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).

Відповідно до п. 1.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» у застосуванні законів про охорону прав інтелектуальної власності слід враховувати одночасне вживання в них деяких відмінних один від одного, але тотожних за своїм правовим змістом термінів, якими визначають окремі об`єкти права інтелектуальної власності, як-то «знаки для товарів і послуг» і «торговельні марки».

Відповідно до ст. 492 ЦК України та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру («Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг»), і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Судом встановлено, що 22 травня 2020 року позивачеві ОСОБА_3 видано свідоцтво Міжнародного бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності про реєстрацію знака «ІНФОРМАЦІЯ_1», реєстраційний номер 1 539 516. (т. 1 а.с. 22-30).

У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Національного органу інтелектуальної власності Державного підприємства №Український інститут інтелектуальної власності№ (Укрпатент) із заявкою на реєстрацію торговельної марки за міжнародною реєстрацією 1539516 - «ІНФОРМАЦІЯ_1» для товарів Кл. 6, 19 Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП) в Україні.

22.03.2021 року повідомлено про попередню відмову у наданні охорони згідно п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», за яким не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг, тобто на підставі того, що заявлене позначення для всіх товарів 6 класі МКТП та всіх послуг 35 класу, зазначених у наведеному в матеріалах заявки переліку, схоже настільки, що його можна сплутати з комбінованим знаком «ІНФОРМАЦІЯ_1», раніше зареєстрованим в Україні торговельним знаком, а саме: зареєстрованим під № НОМЕР_1 від 26.12.2019 на ім`я ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 49-59).

Крім того, у вказаному повідомленні зазначено інформацію щодо подальшої процедури та можливості подання апеляції чи відповіді власника міжнародної реєстрації.

Проте суду не надано доказів подання вмотивованої відповіді з доводами на користь реєстрації знаку чи факту подання апеляції на вказану попередню відмову.

Відповідно до п. «а», «в» п. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон) свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі, та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об`єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар або надає послугу. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 16 Закону свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Порядок визначення схожості позначень, зареєстрованих в якості знаків для товарів і послуг регулюється Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України № 116 від 28.07.1995 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.08.1995 за № 276/812 (в редакції наказу Держпатенту № 72 від 20.08.1997) (далі - Правила).

Згідно з п. 4.3.2.4 Правил позначення вважається схожим настільки, що його можна сплутати із іншим позначенням, якщо воно асоціюється з ним в цілому, незважаючи на окрему різницю елементів. При перевірці позначень на тотожність і схожість необхідно визначити ступінь схожості заявленого позначення та виявлених при проведенні пошуку позначень.

Пунктом 4.3.2.5 Правил передбачено, що при встановленні однорідності товарів або товарів і послуг визначається принципова імовірність виникнення у споживача враження про належність їх одній особі, що виготовляє товар або надає послуги.

Для такої однорідності слід врахувати рід (вид) товарів і послуг; їх призначення; вид матеріалу, з якого товари виготовлені; умови та канали збуту товарів, коло споживачів.

Відповідно до п. 4.3.2.6 Правил при встановленні схожості словесних позначень враховується звукова (фонетична), графічна (візуальна) та смислова (семантична) схожість, і таку схожість позначень необхідно оцінювати у сукупності або комплексно.

Згідно з п. 4.3.1.9 Правил до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов`язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що свідоцтво України на знак для товарів і послуг може бути визнаним недійсним за наявності відомостей в Україні щодо фірмового найменування до дати подання до Установи заявки на реєстрацію позначення щодо таких же або споріднених товарів і послуг, які є схожими настільки, що їх можна сплутати, ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу та чи є торговельна марка за спірним свідоцтвом такою, що не відповідає умовам надання правової охорони.

Так, відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.1993 № 3771-XII відповідність знаків умовам їх реєстрації визначається згідно з законодавством, що діяло на дату подання заявки.

При цьому, свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Станом на 21.12.2017 - дату подання заявки № m201729090 на позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1» діяв Закон України «Про охорону прав на знаки для товарі і послуг» від 15.12.1933 № 3689-XII в редакції від 21.05.2015 року.

Як вбачається з відзиву Укрноіві, 21.12.2017 ОСОБА_2 до закладу експертизи подана заявка № m201729090 на реєстрацію позначення «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якості торговельної марки для товарів і послуг 06, 19, 35, 37, 40 класів МКТП.

Згідно зі статтею 10 Закону № 3689-ХІІ по заявці на отримання свідоцтва України на торговельну марку проводиться експертиза, яка має статус науково-технічної експертизи та проводиться відповідним закладом - Укрпатентом, який відповідно до статті 1 Закону був уповноваженим Установою (Мінекономіки) державним закладом для розгляду і проведення експертизи заявок.

При проведенні кваліфікаційної експертизи заявки заявлене позначення перевірялось на відповідність умовам надання правової охорони встановленими статтею 5 Закону № 3689-ХІІ, а також чи не поширюються на них підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені ст. 6 зазначеного Закону.

Разом з тим, 26.09.2019 закладом експертизи ОСОБА_7 направлено повідомлення про можливу відмову у реєстрації знака, відносно частини товарів та послуг.

Листом від 15.10.2019 відповідача-2 була надана мотивована відповідь з доводами на користь реєстрації знаку. Так, в наданому листі останній погодився із попереднім висновком закладу експертизи та просив виключити товари 06 і послуги 35 класів МКТП та надати правову охорону стосовно усього переліку товарів 19 та послуг 37, 40 класів МКТП.

Згідно з пунктом 4.5.5 Правил, якщо доводи, надані заявником, визнаються відомством як обґрунтовані, то приймається рішення про реєстрацію знака.

Зазначена відповідь була прийнята закладом експертизи та за результатами проведення кваліфікаційної експертизи 12.11.2019 було підготовлено висновок про відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони, на підставі якого установою прийнято рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг.

Проте, не зважаючи на зазначену можливість попередити виникнення спірної ситуації, позивач в установленому Законом порядку відповідним правом не скористався і не надав мотивоване заперечення проти заявки № m201729090.

Крім того, позивач зазначає, що зареєстрована за ОСОБА_7 торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки заявка на реєстрацію торговельної марки була подана агентом/представником, тобто відповідачем-2 ОСОБА_7 без дозволу власника ОСОБА_3 , що суперечить статті 6septies Паризької конвенції про охорону промислової власності.

На підтвердження факту агентських відносин чи відносин представництва, позивач посилається на договір купівлі-продажу товарів № 14-UA/2016 від 18.02.2016 року, що укладений між генеральним директором молдовського представництва компанії І.М.РУУФАРТ С.Р.Л. ОСОБА_1 та директором української компанії ТОВ «РУФ-АРТ» ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 37-42).

Такі доводи позивача суд відхиляє, виходячи з такого.

Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20.03.1883 року набула чинності для України 25.12.1991 року.

Відповідно до положень ст. 2 Паризької конвенції громадяни кожної країни Союзу користуються в усіх інших країнах Союзу тими ж привілеями, що надаються тепер чи будуть надаватися згодом відповідними законами власним громадянам, не обмежуючи при цьому прав, спеціально передбачених цією Конвенцією.

Статтею 6 septies Паризької конвенції встановлено, що якщо агент чи представник того, хто є власником знака в одній з країни Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака в одній з країн Союзу, подає без дозволу власника заявку на реєстрацію цього знака від власного імені в одній чи декількох таких країнах, власник має право перешкоджати реєстрації чи вимагати її скасування або , якщо закон це дозволяє , переоформлення реєстрації на свою користь, якщо тільки агент чи представник не подасть докази, що виправдовують його дію. Власник знака має право, за наявності вказаних умов, перешкоджати використанню знака агентом чи представником, якщо тільки він не давав згоди на таке використання.

Згідно з пунктом першим статті 31 Віденської конвенції «Про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями» (далі - Віденська конвенція) договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору.

Відповідно до статті 32 Віденської конвенції можливе звернення до додаткових засобів тлумачення в тому числі до підготовчих матеріалів та до обставин укладення договору, щоб підтвердити значення, яке випливає із застосування статті 31, або визначити значення, коли тлумачення відповідно до статті 31: а) залишає значення двояким чи неясним; б) або призводить до результатів, які є явно абсурдними або нерозумними.

Дотримуючись викладених норм Віденської конвенції необхідно зауважити, що об`єктом статті 6 septiesПаризької конвенції є торговельна марка; цілями статті 6 septiesПаризької конвенції є захист принципів добросовісності, довіри та неприпустимості правопорушень з боку торговельного партнера, якому контрагент надає право використовувати свій знак з метою зміцнення і розширення позиції свого товару на ринку.

Зі змісту наведеної норми статті 6 septies Паризької конвенції вбачається, що власник торговельної марки в одній із країн Союзу має пріоритетне право, відносно своїх агентів та представників, на отримання правової охорони на торговельну марку в інших країнах Союзу.

Таким чином, стаття 6 septies Паризької конвенції передбачає юридичні механізми захисту прав власника торговельної марки водній країні Союзу по відношенню до агента чи представника такого власника.

Виходячи з системного аналізу викладених норм вбачається, що для застосування цих механізмів має бути встановлено:

- наявність факту виникнення у особи права власності на знак в одній із країн Союзу, тобто в країні, що приєдналася до Паризької конвенції;

- наявність особи, що по відношенню до власника знака виступає агентом чи представником;

- відсутність дозволу власника на реєстрацію від імені агента або представника відповідного знака;

- відсутність обгрунтованих належних доказів від агента чи представника, що виправдовують його дії щодо подачі заявки на реєстрацію знака (у разі наявності агентських відносин).

У цьому випадку застосуванню підлягає частина 2 статті 6 Закону № 3689-ХІІ, відповідно до якої не можуть отримати правову охорону позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Таким чином, реєстрація торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» проведена на ім`я відповідача - 2 ОСОБА_2 , як фізичної особи, яка за статусом, правами та обов`язків відрізняється від юридичної особи.

За визначенням статей 24, 30 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою, яка має здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також створювати цивільні обов`язки і самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі невиконання.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і, зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто є самостійним учасником цивільних відносин і самостійним суб`єктом відповідальності і за загальним правилом до механізму притягнення юридичної особи де відповідальності не залучаються інші особи, зокрема учасники, засновники, працівника тощо.

При цьому виступ у цивільному обороті від свого імені (або можливість учинення правочинів, несення відповідальності та ін.) забезпечується, як правило, виконавчим органом, тобто інституціонально-функціональним її представником. Закон покладає на такого представника, який виступає від імені юридичної особи обов`язок діяти в інтересах юридичної особи сумлінно і розумно у межах своїх повноважень. З огляду на те, що особи належним чином уповноважені, не розглядаються як самостійні суб`єкти права, бо їх діяльність у цьому випадку вважається діяльністю самої юридичної особи, тому всі наслідки, які настають у результаті такої діяльності, настають саме для останньої.

Нормами національного законодавства застосування поняття «агент» та «представник» в даних правовідносинах не визначені, наявність безпосередніх договірних або інших відносин між власником знака та особою, яка подала заявку на реєстрацію знака, які б підтверджували статус агента або представника власника знака законом також не передбачена.

У Коментарі до Паризької конвенції під ред. Г. Боденхаузена до статті 6 septies зазначається, що «дане положення буде застосовуватись й до тих, хто діяв у якості розповсюджувача виробу (товару), на який нанесено знак, і який подав заявку на реєстрацію від свого імені».

Як вбачається при визначенні термінів «агент» чи «представник», що містяться в статті 6 septies Паризької конвенції, не з вузького юридичного змісту цих термінів, які властиві сферам цивільного або торгового права, а з їх значення, яке охоплює і розповсюджувачів продукції контрагента, що знаходяться з ним в певних договірних правовідносинах, можна дійти висновку, що торгово-посередницькі відносини склались саме між компанією І.М. РУУФАРТ C.P.JI. (продавець) та ТОВ «РУФ-АРТ» (покупець).

Виходячи з Договору купівлі-продажу товарів № 14-UA/2016 від 18.02.2016 року, він укладений між двома юридичними особами - молдовською компанією І.М. РУУФАРТ C.P.J1. (І.М. ROOFARTS.R.L.) (продавцем) та українською компанією - ТОВ «РУФ-АРТ» (покупцем).

Тобто, при укладанні Договору купівлі-продажу позивач і відповідач-2 діяли від імені юридичних осіб, згідно з яким саме для юридичних осіб виникали певні правовідносини.

При цьому, позивач змішує правовідносини, які врегульовані різними нормами цивільного права, ніяк не розмежовуючи статус фізичної особи та статус суб`єкта підприємництва. Проте, за загальним визначенням права цивільного ці особи є незалежними, відмінними один від одного суб`єктами цивільно-правових відносин і самостійно несуть відповідальність за свої дії.

Отже, виходячи з наведеного, за всіма ознаками торгово-посередницька діяльність здійснювалась саме ТОВ «РУФ-АРТ», бенефіціарним власником якого ОСОБА_2 , а не відповідачем ОСОБА_8 як фізичною особою.

Позивачем не надано докази, які б підтверджували факт перебування відповідача ОСОБА_9 у договірних відносинах з позивачем ОСОБА_3 , при яких можливе застосування статті 6 septies Паризької конвенції.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність підстав для застосування положень статті 6 septies Паризької конвенції, тобто не підтверджено факт наявності агентських відносин/відносин представництва між позивачем та відповідачем-2, які виникли до дати подання заявки на реєстрацію знака, а також не доведено факту невідповідності оскаржуваної торговельної марки умовам правової охорони із визначених позивачем підстав.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України обов`язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За змістом ст. 4, 5 ЦПК України суд здійснює захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тобто, за загальним правилом, суд не здійснює захист прав на майбутнє. Виключенням є випадки, коли існує реальна загроза такого порушення.

З урахуванням наведеного, ст. 198 Угоди про асоціацію, Закону № 3689-ХІІ, Паризької конвенції про охорону промислової власності суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено, недійсність свідоцтва України на торговельну марку № НОМЕР_1 від 26.12.2019 року (заявка № m201729090 від 21.12.2017), власник ОСОБА_2 , щодо всіх товарів та послуг 19, 37, 40 класів Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків, зазначених у цьому свідоцтві.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 418, 492 ЦК України, ст. 5, 16, 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ст. 158, 198 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 21.03.2014 та від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, Закону № 3689-ХІІ, Паризької конвенції про охорону промислової власності, ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2, посвідчення особи НОМЕР_2

відповідач 1: Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, 1, код ЄДРПОУ 44673629.

Відповідач 2: ОСОБА_2 : АДРЕСА_1

Суддя О.В.Батрин