Справа №22ц-20629/2008 Головуючий в 1 інстанції
Категорія 26 (3) Коваленко Н.В.
Доповідач - Братіщева Л.А.
РІШЕННЯ
Іменем України
11 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Неклеси В.І.
суддів - Братіщевої Л.А. Ляховської І.Є. при секретарі - Чубіній А.В.
за участю : позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 представника відповідача - ОСОБА_3 представника 3 особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, 3 особа - Відкрите акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2007 року позивач ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (надалі - ВАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з 1997 року по 2003 рік працював слюсарем по ремонту технологічного обладнання у відповідача де 11 лютого 2003 року під час виконання своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок.
Висновком МСЕК від 28.05.2003р. йому встановлено 65% втрати професійної працездатності і 2 група інвалідності. При наступних оглядах відсоток втрати професійної працездатності змінювався і висновком МСЕК від 06.07.2005р. йому встановлено 20% втрати професійної працездатності.
Постановою Відділення фонду №1394Н від 22.08.2003р. йому призначено щомісячні страхові виплати по 394, 65грн. та одноразова допомога в сумі8800грн..
Просив суд стягнути з ВАТ «ЦГЗК» у відшкодування моральної шкоди 80000грн. у відповідності до ст.ст. 23, 1167, 1168ЦК України.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2007 року залучено в якості співвідповідача Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - Відділення фонду).
Під час розгляду справи позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з ВАТ «ЦГЗК» і згідно додаткової позовної заяви просив суд стягнути моральну шкоду в сумі 80000грн. з Відділення фонду, а згідно розрахунку про відшкодування моральної шкоди, в зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати, просив стягнути з відповідача 90000грн.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, на його користь з Відділення фонду у відшкодування моральної шкоди стягнуто 12000грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог і стягнення з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 90000грн. з тих підстав, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір моральної шкоди, не врахував суть позовних вимог, характер діяння заподіювача шкоди, його фізичні і моральні страждання відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
В апеляційній скарзі Відділення фонду просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішенні про відмову ОСОБА_1. в задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що при вирішенні даного спору суд не врахував, що відповідно до ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, що призвели до втрати працездатності" всі види соціальних послуг повинні бути підтверджені висновком МСЕК і на органи МСЕК покладено обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди; позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди і цим обставинам суд не надав належної оцінки; судом не з'ясовані всі обставини справи; позивач надав позов неналежному відповідачу.
Порушення норм процесуального права відповідач вважає в наступному: судом, в порушення ст.10 ЦПК України не були з'ясовані усі обставини справи із застосуванням змагальності та дослідження доказів; рішення є необгрунтованим, оскільки не наведені мотиви, з яких суд виходив при визначенні суми - 12000грн. у відшкодування моральної шкоди; судом не враховано тримісячний термін позовної давності щодо вимог про відшкодування моральної шкоди згідно ст.233 КЗпП України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, із змінами і доповненнями.
Крім того, судом не взято до уваги, що призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності».
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Відділення фонду задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2003 року з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого він був травмований. Висновком МСЕК від 28.05.2003р. позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності і
2 група інвалідності. При повторних медичних переоглядах відсоток втрати працездатності змінювався і висновком МСЕК від 06.07.05р. позивачу змінено відсоток втрати професійної працездатності до 20%.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що призвели втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту його спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Позивач змушений періодично проходити стаціонерне і амбулаторне лікування, змушений переносити біль, у 2003 році був звільнений з роботи за станом свого здоров'я і працевлаштуватись на іншу роботу не має змоги, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що суд не врахував, що на підставі ст. 77 Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» з 01.01.2006 року призупинена дія абзацу четвертого, статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди), підпункту «є» пункту 2 частини 1 ст. 21, частини 3 ст. 28, частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності» є безпідставними, оскільки позивачу втрата професійної працездатності вперше встановлена висновком МСЕК від 28.05.2003р., тобто правовідносини сторін виникли за чинності зазначених норм цього Закону.
Доводи відпвоідача, викладені в апеляційній скарзі про те, що суд неправильно керувався ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності», а також про те, що відмовивши відповідачу в задоволенні клопотання про призначення МСЕК для встановлення факту спричинення моральної шкоди, суд порушив принцип змагальності сторін, судом не враховано 3-місячний термін позовної давності - є безпідставними і висновків суду не спростовують.
Інші доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про незаконність в задоволенні позову, невідповідність висновків суду обставинам по справі, є безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки висновків суду і незгоди з ними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду і не можуть бути підставою для скасування рішення.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової ) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставинам по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили. Суд при
визначенні розміру спричиненої позивачу з боку відповідача моральної шкоди врахував, що вперше позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності та 2 група інвалідності, суд не врахував фізичні і моральні страждання позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.
За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем трудового каліцтва, особисту необережність потерпілого згідно акту розслідування нещасного випадку від 13.02.2003р. (а.с. 21), фізичні і моральні страждання позивача у зв'язку з нещасним випадком, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду, зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 12000грн. до 10000 грн.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відміну рішення суду з прийняттям нового рішення про стягнення з відповідача на його користь 58000грн. згідно стану його здоров'я та моральних страждань безпідставні і задоволенню не підлягають.
В іншій частині рішення відповідає нормам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.1 ч.1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - задовольнити частково.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2007 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 12000грн. до 10000грн. (десять тис. грн.).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.