РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2012 2/1224/1109/12
1224/107/12
Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого - судді Буйкіна М.І.
при секретарі - Гайворонській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон ,-
в с т а н о в и в :
В обґрунтування позову позивач вказала, що вона з 15 грудня 2003 року уклала шлюб з відповідачем і прожила з ним до серпня 2005 року, після чого вони розлучилися.
Від шлюбу вони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішенням Рубіжанського міського суду від 03.09.2010 року по іншій справі зі спору між нею та відповідачем змінено прізвище доньки на її шлюбне прізвище ОСОБА_1 і судом встановлені такі обставини:
В 2005 році вона з відповідачем припинили спільне проживання, після чого розірвали шлюб. У листопаді 2007 року вона уклала шлюб з гр. ОСОБА_4 і змінила своє прізвище “Кравець”на прізвище чоловіка ”Клочко”. Донька проживає разом з нею та її чоловіком.
Після припинення спільного проживання, відповідач з 2006 року спілкувався зі своєю донькою всього один раз.
На підставі рішення Рубіжанського міського суду від 05.06.2007 року відповідач зобов’язаний був сплачувати аліменти на її користь , але відповідач належним чином не виконував свої зобов’язання з утримання дитини, ухилявся від сплати аліментів, ніякої матеріальної допомоги дитині не надавав і був притягнутий до кримінальної відповідальності. За встановленими обставинами, суд дійшов до висновку, що відповідач неналежним чином виконував батьківські обов’язки щодо своєї дитини - доньки ОСОБА_3.
На цей час відносини між нею та відповідачем щодо участі у вихованні і утриманні доньки не змінились. Аліменти відповідач сплачує несвоєчасно та не в повному розмірі.
Піклуючись про здоров’я, розвиток своєї дитини та маючи певні можливості, вона бажає в період канікул вивезти її на відпочинок за кордон, в чому її підтримує її чоловік ОСОБА_4
Протягом останніх півроку вона намагалась одержати від відповідача згоду на виїзд дитини в період канікул за межі України із зазначеною метою, але відповідач відмовляє в наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон, навіть не мотивуючи своєї відмови.
Вона вважає дану відмову безпідставною, оскільки відповідач участі у вихованні дитини не приймає. Вихованням та матеріальним забезпеченням доньки з жовтня 2006 року займається її чоловік ОСОБА_4 і виїзд дитини для відпочинку за кордон відповідає меті піклування про здоров’я дитини .
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та підтвердила викладені в позові обставини справи.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення, позовні вимоги не визнає.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що знає сторони з початку їх спільного проживання. Після того, як сторони розірвали шлюб , відповідач виїхав із міста Рубіжне, з дитиною зовсім не спілкується, і вихованням доньки не займався, матеріально її не забезпечує. В 2007 році позивачка уклала шлюб з ОСОБА_4 , який замінив їй дитині батька. Позивачка протягом останніх півроку намагалась одержати від відповідача дозвіл на виїзд доньки в період канікул за межі України з метою оздоровити доньку, але відповідач відмовив їй в цій просьбі, навіть не мотивуючи свою відмову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши представлені письмові докази у справі в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Відповідно до вимог ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до вимог ч.3 ст.313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до вимог п.7 ст.7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 закону України “Про порядок виїзду з України і в,їзду в Україну громадян ОСОБА_6 проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних
представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду
неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Згідно Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57, в редакції Правил затверджених постановою Кабінету міністрів України від 26 серпня 2010 року № 724, виїзд з України громадян, які не досягли 16 –річного віку, в супроводі батьків або інших осіб, уповноважених одним із батьків за нотаріально посвідченою угодою здійснюється :
- за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі , якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
- без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків , зокрема, на підставі рішення суду про надання дозволу на виїзд з України
громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу
другого з батьків.
Судом встановлено ,що сторони знаходилися в шлюбі з грудня 2003 року, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження ( а.с. 5 ) .
В 2005 році сторони припинили спільне проживання, після чого розірвали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 4 ).
В листопаді 2007 року позивачка уклала шлюб з гр. ОСОБА_4 і змінила своє прізвище “Кравець”на прізвище чоловіка “Клочко”, що підтверджується копією паспорта ( а.с. 7 ) .
В даний час, подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають однією сім’єю, разом із малолітньою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Після припинення спільного проживання з позивачкою ,з 2006 року відповідач не спілкується зі своєю донькою , матеріально її не забезпечує. На підставі рішення Рубіжанського міського суду 05.06.2007 року відповідач зобов’язаний був сплачувати аліменти на користь позивачки у розмірі ? частини заробітку на утримання своєї доньки , але ухилявся від сплати аліментів , ніякої матеріальної допомоги дитині не надавав і станом на 09.02.2009 року мав заборгованість по аліментам у розмірі 6941 грн. ,за що був притягнутий до кримінальної відповідальності і вироком Рубіжанського міського суду від 22.04.2009 року його було засуджено до одного року обмеження волі із застосуванням ст.75,76 Кримінального кодексу України, що підтверджується копією вироку ( а.с. ).
Піклуючись про здоров’я та розвиток своєї дитини, маючи фінансові можливості позивачка бажає в період літніх канікул вивезти доньку на відпочинок за кордон (Російська федерація ).
За таких обставин, суд вважає можливим надати дозвіл на виїзд з України неповнолітній - ОСОБА_7 без згоди її батька - ОСОБА_2.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 150 Сімейного кодексу України, Закону України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України”, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, задовольнити.
Надати дозвіл на виїзд з України неповнолітній - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди її батька - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4..
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Буйкін М.І.