Справа № 346/2413/21

Провадження № 11-кп/4808/406/23

Категорія ст. 126-1КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Шигірт

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

               головуючого судді                 ОСОБА_2 ,

               суддів:                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:        секретаря с/з                 ОСОБА_5 ,

               прокурора                         ОСОБА_6 ,

       обвинуваченого ОСОБА_7 ,

       захисника ОСОБА_8 ,

       потерпілої ОСОБА_9 ,

       представника

       потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційними скаргами прокурора та представник потерпілої, на вирок Коломийського міськрайонного суду від 07.06.2023 року, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,-

в с т а н о в и в:

Вказаним вироком         ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не судимого, який має на утриманні малолітню дитину,

визнано невинуватим та виправдано на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв?язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні умисних дій, які виразились у домашньому насильстві, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, за наступних обставин.

На підстави ухвали Коломийського міськрайонного суду від 11.01.2019 шлюб зареєстрований між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 16 липня 2016 року у Коломийському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області актовий запис № 310 - розірвано.

Згідно постанови Коломийського міськрайонного суду від 27.08.2020 ОСОБА_7 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП - за вчинення домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9 .

Згідно постанови Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2020 ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - за вчинення домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_9 та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Незважаючи на вжиті заходи реагування щодо недопущення вчинення насильства в сім`ї, ОСОБА_7 правильних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та продовжив умисно, систематично вчиняти домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 .

Так, 17.05.2021 о 12 год. 45 хв. ОСОБА_7 перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_9 , а саме перебуваючи в громадському місці, безпричинно вчинив із нею конфлікт в присутності спільної дитини сина ОСОБА_11 2017 року народження, в ході якого викрикував образливі слова в сторону колишньої дружини ОСОБА_9 , виражався в її сторону нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань потерпілої.

Внаслідок цього потерпілій ОСОБА_9 завдано психологічних страждань, що виразились у втраті енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку, в тому числі втраті самооцінки, позитивних емоцій.

Не погоджуючись з виправдувальним вироком суду представник потерпілої та прокурор подали апеляційні скарги.

Апелянти вважають вирок незаконним з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду та істотного порушення вимог кримінально процесуального закону.

Зазначають, що судом не взято до уваги постанови Коломийського міськрайонного суду від 02.11.2020 та від 27.08.2020 про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, які свідчать про його систематичну протиправну поведінку, а саме вчинення психологічного домашнього насильства щодо ОСОБА_9 .

Суд не навів належних мотивів чого одні докази взяв до уваги, а інші - відхилив.

Крім того, судом не прийнято такий доказ сторони обвинувачення як протокол огляду місця події від 19.05.2021 року з фототаблицею огляду місця події.

Крім того, судом не вживались заходи, спрямовані на встановлення місцезнаходження свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

Крім того, судом першої інстанції відхилено заявлені клопотання прокурора про допит вищевказаних свідків, внаслідок чого залишились недослідженими обставини, з`ясування яких мали значення для ухвалення законного рішення.

Зазначає, що невинуватість ОСОБА_7 обґрунтована лише його показаннями, а показання потерпілої і інші докази подані стороною обвинувачення не були перевірені належним чином.

Просять вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник потерпілої та прокурор наполягали на задоволенні апеляційних скарг.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку, що їх слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов?язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Такі ж гарантії містяться і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.17 КПК України (Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини), особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Суд першої інстанції належним чином врахував вимоги наведених норм права та дійшов висновків, що стороною обвинувачення не надано суду доказів, яких достатньо для ухвалення обвинувального вироку відносно ОСОБА_7 .

При цьому, суд першої належним чином оцінив докази надані стороною обвинувачення та мотивував свої висновки, чому вважає недоведеними як обставини останнього конфлікту між обвинуваченим та потерпілою, так і наслідків цього конфлікту у вигляді психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Також, суд мотивував і неможливість отримання показань свідків сторони обвинувачення, які неодноразово не з`являлись до суду для допиту. На неодноразові вимоги суду, прокурор не забезпечив явку цих свідків, фактично переклавши обов`язок встановлення місця їх знаходження на суд.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не викликають сумнівів у тому, що суд першої інстанції застосував всі передбачені діючим кримінальним-процесуальним законодавством засоби для дослідження доказів, всіляко сприяв сторонам кримінального провадження у реалізації їх прав та виконанні обов`язків, дослідив всі надані сторонами докази та ухвалив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 374 КПК, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми права.

Що стосується апеляційних доводів, вони не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не вказують на надані суду першої інстанції конкретні докази, якими підтверджуються вчинення конфлікту обвинуваченим 17.05.2021р., в ході якого він викрикував образливі слова в сторону потерпілої, виражався в її сторону нецензурними словами та погрожував фізичною розправою, що призвело до втрати нею енергійності, втомі, фізичному дискомфорту, втрати повноцінного сну та відпочинку, в тому числі втрати самооцінки, позитивних емоцій.

Так протокол огляду місця події, на який вказували апелянти, містить відомості про певну ділянку місцевості, де зі слів потерпілої, відбулась подія кримінального правопорушення. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав цей доказ таким, що не підтверджує факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_14 інкримінованих дій. Зазначення у протоколі, що ОСОБА_15 в ході огляду показала де ОСОБА_14 нецензурно лаявся з ОСОБА_14 , не можуть розцінюватись судом як отримання показань чи слідчий експеримент зі свідком, а тому правильно оцінено судом з огляду на ст.237 КПК України.

Доводи апелянтів, що суд першої інстанції не здійснив розшук свідків, не ґрунтуються на вимогах діючого кримінального процесуального законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції вживав заходів для прибуття свідків в судове засідання в порядку передбаченому ст.327 КПК України, що підтверджується ухвалами суду та матеріалами органів поліції про неможливість встановити місце знаходження свідків та виконати їх привод (а.с.108-109, 116-117). Крім того, працівники поліції надали суду інформацію, що згідно результатам перевірки по системі «Аркан», свідок ОСОБА_16 виїхав за кордон 06.03.2022р. в пункті перетину «Грушів» (а.с.118).

Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що наслідки кримінального правопорушення передбаченого ст.126-1 КК України передбачені диспозицією статті, а тому є обставинами, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню. Проте, сторона обвинувачення не надала доказів таких наслідків, що також було правильно оцінено судом першої інстанції.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виправдав ОСОБА_7 у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ст. 126-1 КК України.

За таких обставин, оскаржуваний виправдувальний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404,405,407КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги: прокурора та представник потерпілої залишити без задоволення.

Вирок Коломийського міськрайонного суду від 07.06.2023 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий                                                                 ОСОБА_2

Судді                                                         ОСОБА_3                                                                 ОСОБА_4