ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/254/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)

до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-13" (Україна, 03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 19; ідентифікаційний код: 22885757)

про стягнення 170 681,08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-13" (далі - відповідач) про стягнення 170 681,08 грн, з яких 122 197,35 грн заборгованості, 13 484,60 грн пені, 6 109,86 грн штрафу, 25 992,59 грн інфляційних втрат та 2 896,68 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 09034/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 13.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

16.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає про недоведеність визначеного позивачем обсягу спожитих послуг, а також вказує на введену постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

27.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає про хибність доводів відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, та підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2023 позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.

19.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками та заява про закриття провадження у справі в частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 було продовжено розгляд справи № 910/254/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

13.04.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (яке в подальшому змінило свій тип на приватне акціонерне товариство, далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Верстат-13" (далі - абонент) було укладено Договір № 09034/4-08 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та, на підставі пред`явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Дозвіл), приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, а також дотримуватись норм, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

За Договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною Договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення Договору. Загальний обсяг поставлених за цим Договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії Договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Згідно з підп. 2.1.1 пункту 2.1 Договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх засобів обліку, зареєстрованих за абонентом.

Відповідно до підп. 2.1.2 пункту 2.1 Договору зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника.

Для абонента із стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 куб. м із незначним коливанням) зняття показів з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

За змістом підп. 2.1.4 пункту 2.1 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.

У підп. 2.1.5 пункту 2.1 Договору визначено, що абонент ведене первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника.

У підп. 2.1.6 пункту 2.1 Договору сторони погодили, що облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до постачальника письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання абонентом цього пункту Договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими абонентом.

Згідно з підп. 2.2.1 пункту 2.2 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

За умовами підп. 2.2.2 пункту 2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Підпунктом 2.2.3 пункту 2.2 Договору визначено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов`язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підп. 2.2.4 пункту 2.2 Договору).

У підп. 3.3.5 пункту 3.3 Договору абонент взяв на себе зобов`язання сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору.

У разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення (п. 7.1 Договору).

За доводами позивача, він належним чином виконав свої зобов`язання за Договором та за період з 01.04.2021 по 30.09.2022 надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі загальною вартістю 538 137,38 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи наряд-завдання № 1231 від 29.08.2022 на технічне обслуговування вузлів обліку води, акти обстеження та зняття показань з вузла обліку, фотокартки із зафіксованими показами засобу обліку відповідача, зведені відомості вимірюваних параметрів за період з 21.03.2021 по 31.08.2022, розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об`єкті абонента, а також довідки Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" № 95/3324 від 08.11.2022 та Акціонерного товариства "Альфа-Банк" № 46251-83/2022 від 24.10.2022 з реєстрами дебетових повідомлень, з яких відповідачем було оплачено 409 506,93 грн, з урахуванням 29 771,94 грн, які були зараховані позивачем у погашення минулих зобов`язань, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором у розмірі 122 197,35 грн.

Як зазначає позивач, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період з 01.04.2021 по 30.09.2022 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, відтак за умовами укладеного сторонами Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за вказаний період вважаються безумовно погодженими відповідачем.

З огляду на те, що відповідач повністю не розрахувався за надані послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 122 197,35 грн заборгованості, 13 484,60 грн пені, 6 109,86 грн штрафу, 25 992,59 грн інфляційних втрат та 2 896,68 грн 3% річних.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплачував позивачу кошти, які останнім зараховувались у погашення як поточних зобов`язань відповідача, так і прострочених, у зв`язку з чим відповідно до наданої позивачем довідки № 9603/8/8/02-23 від 19.09.2023 заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 3 365,89 грн, яку позивач просить стягнути, а в іншій частині вимог щодо стягнення заборгованості - закрити провадження у справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За змістом статті першої Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - це господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2021 по 30.09.2022 позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі загальною вартістю 538 137,38 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи наряд-завдання № 1231 від 29.08.2022 на технічне обслуговування вузлів обліку води, акти обстеження та зняття показань з вузла обліку, фотокартки із зафіксованими показами засобу обліку відповідача, зведені відомості вимірюваних параметрів за період з 21.03.2021 по 31.08.2022, розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на об`єкті абонента.

У матеріалах справи наявні довідки Акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" №95/3324 від 08.11.2022 та Акціонерного товариства "Альфа-Банк" №46251-83/2022 від 24.10.2022 з реєстрами дебетових повідомлень, що надсилались відповідачу в період з 19.04.2021 по 21.09.2022.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про незгоду відповідача із кількістю або вартістю отриманих за період з 01.04.2021 по 30.09.2022 послуг за Договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.

При розгляді цієї справи суд також виходить з того, що у Договорі, зокрема у підп. 2.1.2 пункту 2.1, сторони узгодили достатньо гнучкий спосіб передачі показів лічильника, який передбачає їх фіксацію постачальником щомісячно чи щоквартально, як у присутності абонента, так і у його відсутність, можливість їх передачі абонентом постачальнику в письмовій формі, тобто відповідач мав низку дієвих способів контролю за обсягом власного споживання послуг з водопостачання та водовідведення, а відтак його доводи про не підтвердження позивачем належними доказами (зокрема актами обстеження та зняття показань з вузла обліку) обсягів споживання у спірний період є безпідставними.

З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих за період з 01.04.2021 по 30.09.2022 послуг за Договором позивача не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв, в силу положень підп. 2.1.6 пункту 2.1 та підп. 2.2.4 пункту 2.2 Договору кількість та вартість наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення за вказаний період вважаються безумовно погодженими відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення підпунктів 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 Договору, зобов`язання відповідача з оплати вартості наданих позивачем послуг мало бути виконане у п`ятиденний строк з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи відповідача, а у випадку неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документа - не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, останнім було оплачено надані послуги за Договором за вказаний період в сумі 409 506,93 грн.

Крім того, з наданого позивачем реєстру надходження грошових кошів від відповідача, після відкриття провадження у цій справі відповідач сплачував позивачу кошти в погашення як поточних, так і минулих зобов`язань, з яких, як встановлено судом, 118 831,46 грн зараховано позивачем в погашення зобов`язань відповідача, що є предметом цього спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 118 831,46 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати суми боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 365,89 грн визнаються судом обґрунтованими.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, з урахуванням погодженого сторонами в порядку ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України періоду її нарахування, суд встановив, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 13 484,60 грн є обґрунтованою.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми, яку відмовився сплатити.

З огляду на положення підп. 2.2.4 пункту 2.2 Договору та пункту 4.6 Договору, відмова оплатити рахунки на суму первинної заборгованості - 122 197,35 грн є безпідставною, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 6 109,86 грн також є обґрунтованою.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що вони містять арифметичні помилки. За підрахунком суду, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є інфляційні втрати в розмірі 16 200,48 грн та 3 % річних в розмірі 2 896,67 грн.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати комунальних послуг в період воєнного стану" забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, оскільки нормативні приписи зазначеної постанови стосуються саме населення, а не юридичних осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 118 831,46 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3 365,89 грн заборгованості, 13 484,60 грн пені, 6 109,86 грн штрафу, 16 200,48 грн інфляційних втрат та 2 896,67 грн 3% річних.

Зважаючи на те, що провадження у справі підлягає закриттю в частині, а також беручи до уваги положення статті 4 Закону України "Про судовий збір", якими передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сума судового збору - 79,22 грн може бути повернута позивачу в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

В іншій частині судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 012,45 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 468,55 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 191, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/254/23 в частині позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-13" заборгованості в розмірі 118 831,46 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-13" (Україна, 03146, м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 19; ідентифікаційний код: 22885757) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 3 365 (три тисячі триста шістдесят п`ять) грн 89 коп., пеню в розмірі 13 484 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 60 коп., штраф в розмірі 6 109 (шість тисяч сто дев`ять) грн 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) грн 48 коп., 3% річних в розмірі 2 896 (дві тисячі вісімсот дев`яносто шість) грн 67 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн 45 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 468,55 грн покласти на позивача.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.10.2023

Суддя О.В. Нечай