КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно з постановою судді ОСОБА_1 15 липня 2023 року о 17 годині 30 хвилин керував транспортним засобом «Шевроле», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Микільсько-Слобідська, 1а, м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 проситьпостанову судді Дніпровського районного суду міста Києва № 755/10990/23 від 31 липня 2023 року скасувати, а провадження по справі закрити.

В апеляції вказано, що в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не визнав свою вину у тому, що 15 липня 2023 року він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмові від проходження огляду на стан сп`яніння та пояснив обставини, за яких був зупинений автомобіль під його керуванням.

Апелянт зазначає, що його зупинили працівники поліції, не повідомили свого імені та причин зупинки та пред`явили вимогу про надання їм посвідчення водія, проте при розгляді судом цієї обставини не встановлено правомірності дій поліцейських.

Окрім того, суд першої інстанції розглянув протокол про адміністративне правопорушення без допиту свідків, тобто порушив принцип безпосереднього отримання доказів судом, чим порушив право на захист особи, яка притягувалась до адміністративної відповідальності.

Апелянт стверджує, що на момент зупинки автомобіля під його керуванням працівниками поліції жодних ознак алкогольного сп`яніння він не мав, при цьому у судовому засіданні суддею цю обставину не було з`ясовано, вивчено та проаналізовано.

З відеозапису видно, що у водія відсутнє тремтіння пальців рук, поведінка адекватна, мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла теж адекватні, зовсім не схожі, як у людей, які вживають алкоголь, реакцію зіниць очей на світло поліцейські не перевіряли.

Також апелянт стверджує, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку.

Його дії стосовно згоди на проходження огляду на стан сп`яніння були чіткими, зрозумілими, такими, які не викликали сумнівів чи неоднозначного їх тлумачення, та які не залежали від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі, і дій чи намірів інших осіб.

Наведене дає підстави стверджувати те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 130 КУпАП, яке проявилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підлягає доведенню факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння оформлена відповідним направленням, та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Окрім того, апелянт вказує, що після розмови з адвокатом він вирішив самостійно пройти огляд у лікаря-нарколога та відповідно до результату висновку лікаря-нарколога № 003534, який складено 15 липня 2023 року о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.

Апелянт вважає, що не було дотримано вимог статей 245 та 252 КУпАП, оскільки не всебічно, не повно і не об`єктивно з`ясовано обставини справи, свідомо не залучались свідки, які були на місці події, що підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейських.

Також апелянт вказує на те, що йому не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а лише запропоновано розписатися у протоколі про їх роз`яснення, чим поліцейськими було порушено право на захист, про суд під час розгляду справи цієї обставини не дослідив.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 06 вересня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився.

05 вересня 2023 року на особистому прийомі громадян ОСОБА_2 подав клопотання, в якому, посилаючись на те, що він захворів та не може прибути в судове засідання, призначене на 06 вересня 2023 року, просив відкласти розгляд справи або оголосити перерву в судовому засіданні.

До вказаного клопотання не додано жодних медичних документів або завірених належним чином копій медичних документів, які б підтверджували те, що ОСОБА_2 хворіє, а лише зазначено, що оригінали медичних документів знаходяться у заявника.

При намаганні секретаря судових засідань зв`язатися з ОСОБА_1 за номерами телефонів, зазначеними у клопотанні, для з`ясування дати, коли апелянт зможе з`явитися в судове засідання, за номером телефону НОМЕР_2 абонент не відповідав, а за номером телефону НОМЕР_3 відповіла стороння особа, яка повідомила, що секретар помилилась номером телефону і в подальшому за вказаним номером телефон абонента також не відповідав.

Зважаючи на такі обставини, суддя апеляційного суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи про адміністративні правопорушення та доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Висновок, викладений у постанові судді Дніпровського районного суду м. Києва від 09 серпня 2023 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 498583 від 15 липня 2023 року, направленням водія ОСОБА_1 до КНП "КМНКЛ "Соціотерапія" з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, розпискою ОСОБА_1 , відеозаписами з бодікамери 473866, 473919.

З наведених документів убачається, що ОСОБА_1 15 липня 2023 року о 17 годині 30 хвилин керував автомобулем «Шевроле», н.з. НОМЕР_1 , по вул. Микільсько-Слобідська, 1а, м. Києві, з ознаками алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що його зупинили працівники поліції, не повідомили свого імені та причин зупинки є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, з відеозапису з боді камери поліцейського убачається, що після зупинки транспортного засобу, поліцейський представився, назвав свою посаду та прізвище, після чого повідомив ОСОБА_1 , що його було зупинено за порушення правил дорожнього руху, а саме п. 4.2 ПДР України і після цього поліцейський пред`явив вимогу про надання технічного паспорту та водійського посвідчення.

Під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота. На запитання поліцейського чи він щось вживав ОСОБА_1 повідомив, що трохи випив.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на відсутність у нього ознак алкогольного сп`яніння спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого убачається, що поліцейський на камеру озвучує ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, запах алкоголю з порожнини рота і при цьому ОСОБА_1 цього не заперечує.

Також ОСОБА_1 не заперечував наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при підписанні протоколу, який ним був підписаний без будь-яких зауважень чи заперечень.

Відтак, доводи апелянта на те, що він не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння є неспроможним.

Посилання ОСОБА_1 на те, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку не відмовлявся є безпідставними, оскільки з відеозапису убачається, що ОСОБА_1 категорично відмовився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер у встановленому законом порядку, як на місці зупинки транспортного закладу так і в медичному закладі.

Доводи апелянта про те, що він давав згоду на проходження огляду на стан сп`яніння є безпідставними, позаяк ОСОБА_1 весь час спілкування з працівниками поліції пояснював, що він обізнаний, що може самостійно протягом двох годин пройти огляд на стан сп`яніння, але на даний час, на місці зупинки або у лікаря-нарколога проходити огляд відмовляється.

Та обставина, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 самостійно звернувся до медичного закладу, у якому не було встановлено стану сп`яніння, не може впливати на висновки, викладені у постанові судді районного суду про порушення вимог п. 2.5 ПДР України, оскільки матеріалами справи доведено порушення водієм вимог вказаного пункту ПДР.

Так, відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, незалежно від того, чи перебуває у стані сп`яніння чи під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій ОСОБА_1 , у якого поліцейські виявили ознаки алкогольного сп`яніння, відмовився виконувати вимоги п. 2.5 ПДР України, а за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння наступає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи перебував водій у такому стані, керуючи транспортним засобом.

Отже, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.30 КУпАП, підтверджена належними і допустимими доказами, тому доводи апеляційної скарги про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними.

Доводи апелянта про порушення судом вимог процесуального закону тв порушення права на захист при розгляді справи є необґрунтованими.

Зокрема, ОСОБА_1 брав участь в судовому засіданні та давав пояснення. При цьому клопотання про допит свідків ним не заявлялось, тому у суду не було підстав для допиту свідків.

Суддя районного суду перевірив усі докази, наявні в матеріалах справи, та дав їм відповідну оцінку у постанові.

Доводи апелянта про те, що під час розгляду справи суддя не дослідив обставин щодо не роз`яснення поліцейськими йому прав та обов`язків, передбачених ст. 268 КУпАП, є безпідставними, оскільки у постанові суду є висновок про відповідність протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КпАП, у тому числі, в частині роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, їй прав.

Такий висновок ґрунтується на даних відеозапису з бодікамери поліцейського, яким зафіксовано, як ОСОБА_1 роз`яснялись права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Коституції України, під час складання протоколу про адміністративне правопорушеня.

Отже, при розгляді справи щодо ОСОБА_1 суддя районного суду дотримався вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, постанова судді відповідає вимогам ст. ст. 283, 284 КУпАП, тому суддя апеляційного суду не убачає підстав для скасування постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року щодо ОСОБА_1 та закриття провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 09 серпня 2023 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська

[1]Справа № 755/10990/23

Провадження № 33/824/4220/2023

Головуючий у першій інстанції Бірса О.В.

Доповідач Ковальська В.В.