УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/4378/23 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А.В.

Категорія 71 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

       Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді         Борисюка Р.М.,

суддів         Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання         Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі  цивільну справу № 285/4378/23 за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: Звягельський відділ ДРАЦС у Звягельському районі Житомирської області Центрального Управління міністерства юстиції (м. Київ), Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про встановлення факту батьківства,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 липня 2023 року, постановлену під головуванням судді Михайловської А.В. у м. Звягель,

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даною заявою, яку мотивувала тим, що вона з 05.08.2000 по 01.05.2004 разом із ОСОБА_2 перебували у офіційно зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в судовому порядку 20.08.2007. Згодом сторони відновили свої стосунки і до початку червня 2009 року перебували у фактичних подружніх відносинах, під час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 . ОСОБА_2 знав про її вагітність та проживав разом з ними з січня по березень 2010 року і вважав ОСОБА_3 своєю донькою. Оскільки вони на момент народження дочки не перебували у шлюбі, остання зареєстрована зі слів матері. У зв`язку з чим просить встановити факт батьківства після смерті ОСОБА_2 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , для оформлення пенсії по втраті годувальника.

Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 липня 2023 року відмовлено у відкритті окремого провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України та роз`яснено заявниці, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження у справі.

Зазначає, що встановлення факту батьківства необхідно для вирішення питання оформлення на дитину пенсії в зв`язку із втратою годувальника, та отримання дитиною відповідного соціального статусу, що має юридичне значення.

Вказує, що жодна правова позиція Верховного Суду не може підміняти собою закон чи Конституцію України, оскільки Верховний Суд може лише дати роз`яснення з приводу того, як слід розуміти текст закону, однак не може самостійно приймати якісь закони, і таким чином підміняти собою Верховну Раду України, яка є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Нею в поданій заяві в порядку окремого провадження також не заявлено будь-яких вимог публічного-правового характеру до заінтересованих осіб, а стоїть лише питання щодо встановлення факту батьківства та зобов`язання уповноважений відділ РАЦС внести відомості щодо батька дитина до актового запису про народження.

У матеріалах даної справи відсутні будь-які письмові відмови від заінтересованих осіб, які б свідчили про існування спору між нею та ними, та які б свідчили чи доводили існування спору публічно-правового характеру.

У поданому відзиві представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Також подали заяву про розгляд справи без участі представника.

У судовому засіданні, по відео конференц зв`язку ОСОБА_1 та її представник адвокат Купець Б.Л. підтримали апеляційну скаргу та дали пояснення, які відповідають їй.

Звягельський відділ ДРАЦС у Звягельському районі Житомирської області Центрального Управління міністерства юстиції (м. Київ) подав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з чим апеляційний суд не погоджується, мотивуючи таким.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За приписами статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статті 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 СК України.

Факт батьківства встановлюється в порядку окремого провадження.

Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до приписів статті 315 ЦПК України, судам підвідомчі справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» - у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

ОСОБА_1 вказувала, що вона разом із ОСОБА_2 з 05.08.2000 по 01.05.2004 перебувала у шлюбі, який було розірвано в судовому порядку 20.08.2007. Згодом сторони відновили свої стосунки і до початку червня 2009 року перебували у фактичних подружніх відносинах під час яких у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 .

ОСОБА_2 знав про її вагітність та проживав разом з ними з січня по березень 2010 року і вважав ОСОБА_3 своєю донькою. Оскільки вони на момент народження дочки не перебували у шлюбі, остання зареєстрована зі слів матері. У зв`язку з чим просить встановити факт батьківства після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , для оформлення пенсії по втраті годувальника.

В обґрунтування своїх вимог заявником долучено до матеріалів справи копію висновку генотипоскопічного експертного дослідження від 22.06.2023, згідно даних якого ймовірність того, що ОСОБА_4 є біологічним батьком ОСОБА_5 становить 99,5 % (а.с.21-35).

У заяві про встановлення факту батьківства, заявником стверджується, що заява про встановлення факту батьківства подається для створення умов здійснення дитиною особистих майнових прав. Встановлення факту батьківства необхідно заявнику для подальшого права на отримання пенсії та пільг, а саме для призначення та отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон) встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38).

Згідно частини 1 статті 38 Закону, члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

На підставі статті 36 Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Заявник позбавлена можливості у позасудовому порядку встановити дані факти. Отже, факт про встановлення якого просить заявник, має юридичне значення. При цьому чинне законодавство не передбачає іншого порядку підтвердження цього факту, його встановлення не пов`язуєтьcя з вирішенням спору, а є необхідним для подальшого подання заявником документа, що засвідчував би наявність сімейних відносин між дочкою і померлим її батьком з метою призначення пенсії по втраті годувальника.

Посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 290/289/22-ц, є помилковим, оскільки встановлення факту батьківства необхідно заявнику для подальшого призначення та отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника, а не соціальних виплат, пов`язаних із участю та загибеллю ОСОБА_2  під час бойових дій на території України.

Висновки Верховного Суду, які зазначені у цій постанові, є нерелевантними до правовідносин, що виникли у даній справі.

Також наявні матеріали справи не містять доказів існування спору про право між заявником та заінтересованими особами.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у відкриття окремого провадження у справі передчасним та необґрунтованим.

Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирськорї області від 18 липня 2023 року скасувати, а цивільну справу № 285/4378/23 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                Судді

Повний текст постанови складений: 11 жовтня 2023 року.