Справа № 346/4452/21

Провадження № 11-кп/4808/531/23

Категорія ст.. 183 КПК України 

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_3

суддів                                                              ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю секретаря судового засідання     ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                                             ОСОБА_7 ,

захисника адвоката                                        ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

                                                   в с т а н о в и л а :

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 199 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів - до 13 листопада 2023 року, включно.

Постановлено утримувати обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначено заставу - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 198 480 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.

Роз`яснено, що обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали. У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 покласти на строк до 13 листопада 2023 року визначені обов`язки.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти, обвинувачений вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується із рішенням суду щодо продовження відносно нього строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить скасувати ухвалу суду.

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що ухвалений судом розмір застави для нього є надто великим і внести такий розмір застави у нього немає можливості, а тому просить обрати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Апелянт звертає увагу на те, що знаходиться під вартою близько двох років, розгляд справи знаходиться в суді тривалий час. Останній не погоджується із думкою прокурора про наявність ризиків, на які вказує прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу щодо нього.

Наголошує, що його цивільна дружина знаходиться в лавах ЗСУ, з якою у них є спільна дитина та, яка потребує його присутності у вихованні. Стверджує, що при обранні запобіжного заходу щодо нього, останній не порушуватиме його.

Просить змінити обраний запобіжний захід щодо нього на цілодобовий домашній арешт або особисте зобов`язання. Апеляційну скаргу просив розглядати за його присутності.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали контрольного провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.

Як вбачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.199, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 199 КК України.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення тяжкого злочину проти життя, за який, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04 листопада 2022 року  ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався.

Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у зв`язку з тим, що злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 за ч.3 ст.199, ч.2 ст.15, ч.3 ст. 199 КК України відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Та  на даний час наявні ризики, передбачені пунктами 1, 4  ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ОСОБА_7 може переховуватись від суду, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в клопотанні зазначив, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим,

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року вказане клопотання прокурора задоволено та продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

При розгляді зазначеного клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважав клопотання вмотивованим, а викладені в клопотанні судження - такими, що ґрунтуються на вимогах закону та свідчать про продовження існування ризиків, визначених у п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна, тому з урахуванням особи обвинуваченого, який не має постійного місця проживання на території Івано-Франківської області, не працює, раніше неодноразово судимий, був оголошений в розшук через переховування від органів розслідування, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, вчинення нових злочинів та здійснення тиску на свідків і потерпілих при звільненні з-під варти.

Тому, колегія суддів суду першої інстанції, виходячи з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора щодо тримання обвинуваченого під вартою.

В той же час колегія суддів суду вважала за можливе визначити обвинуваченому заставу в розмірі, встановленому ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків у разі внесення застави та звільнення з-під варти.

Суд вважав, що прокурором доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.

Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На думку суду апеляційної інстанції, наведене прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку, з врахуванням обставин і тяжкості кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Суд прийшов до висновку, що на час розгляду питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, ризики, які раніше були підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали, а тому цей запобіжний захід підлягає продовженню.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати, що виправдовує тримання ОСОБА_7 під вартою та унеможливлює застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки такий не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що судом обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який.

Колегія суддів враховує, що при вирішенні питання про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого необхідно враховувати наявність конкретного суспільного інтересу, який превалює над принципом поваги до свободи особистості з метою забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні.

Таким чином, тримання під вартою обвинуваченого в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу щодо обвинуваченого, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційний суд, позбавлений можливості надати оцінку сукупності доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження, об`єктивно встановити стадію судового провадження на якій знаходиться розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, визначити ступінь готовності суду ухвалити остаточне рішення по кримінальному провадженню та обсяг дій, які необхідно виконати суду до завершення судового розгляду кримінального провадження та встановити причини тривалого розгляду кримінального провадження з урахуванням процесуальної поведінки сторін протягом розгляду кримінального провадження.

Колегія суддів приймає до уваги, що на стадії судового розгляду кримінального провадження суд самостійно вирішує питання про застосування чи продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, яка дозволить розглянути кримінальне провадження у розумні строки.

Рішення апеляційного суду щодо розгляду питання про законність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, кримінальне провадження щодо якого розглядається по суті судом першої інстанції, не повинно виглядати як втручання у порядок розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та створювати перешкоди суду в організації ефективного судового розгляду у розумні строки.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на грубе порушення судом першої інстанції розумних строків розгляду кримінального провадження, оскільки кримінальне провадження тривалий час перебуває на розгляді у суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції необхідно спрямувати свої зусилля на належній організації судового розгляду з метою його завершення та ухвалення остаточного рішення. 

Разом з тим, встановлення факту порушення розумних строків розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції не свідчить про наявність правових підстав для закриття вказаного провадження та скасування раніше обраних заходів забезпечення кримінального провадження, а вказує на необхідність прийняття судом першої інстанції більш рішучих заходів щодо організації судового процесу та розгляду кримінального провадження по суті, постановлення остаточного рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів

                                          п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 вересня 2023 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя                                                                      ОСОБА_3

Судді                                                                                             ОСОБА_4

                                                                                                       ОСОБА_5