Справа  № 953/24886/21

н/п 2/953/1295/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – судді                         Губської Я.В.

при секретарі                                 Мордухович К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

Встановив:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова з 29.12.2021 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Згідно ухвали судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2022 року було відкрито провадження по даній справі за позовом ОСОБА_1 , призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2023 року закрито підготовче провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, призначено судовий розгляд.

В судові засідання, які були призначені судом на 27.04.2023, 05.07.2023, 21.08.2023, 11.10.2023 року позивач та представник позивача не з*явилися, будучи повідомленими належним чином про час та місце судового розгляду судовими повістками та смс-повідомленнями згідно вимог ЦПК України.

Будь-яких заяв від позивача або представника позивача на адресу суду протягом 2022-2023 років не надходило, заяв про розгляд справи за відсутності позивача (представника) до суду також не надходило.

Таким чином, суд вважає, що позивач та представник позивача, який подав позов до суду були повідомленими про судові засідання призначені на 27.04.2023, 05.07.2023, 21.08.2023, 11.10.2023 року належним чином відповідно до вимог ЦПК України, та суд забезпечив можливість реалізувати надані позивачу законом права.

Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов?язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з?явилися в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, в силу ч.3 ст. 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач або його представник повторно не з?явились до суду без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Як зазначено в правовому висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (справа №6-24063 ск 15), незалежно від причини повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого позивача є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому, слід звернути увагу на те, що законодавець вказав суду на те, що позовна заява залишається без розгляду у разі повторної неявки позивача в судове засідання, незалежно від наявності поважних чи неповажних причин.

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України позивач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку позивача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Крім того, суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі №907/425/16.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ефективність судового захисту залежить не тільки від досконалості процедури розгляду судами справ, а й від поведінки осіб, які беруть участь у справі, сумлінного здійснення ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Відповідно до п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами визнана однією з засад (принципів) цивільного судочинства. Роль суду у реалізації принципу змагальності сторін полягає, зокрема, у запобіганні зловживанню учасниками судового процесу їх правами.

Добросовісне здійснення цивільних процесуальних прав потребує від осіб, котрі беруть участь у справі, такої реалізації прав, яка відповідала б їхньому призначенню та здійснювалась у спосіб, визначений цивільним процесуальним законом, не завдавала б шкоди правам інших учасників цивільного процесу.

Критеріями добросовісної поведінки учасників процесуальних правовідносин є здійснення прав і обов`язків у відповідності до норм процесуального законодавства; усвідомлення сутності процесуальних правовідносин як відносин, що виникли з метою здійснення правосуддя у цивільній справі; в) відмова від реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків з метою зловживання ними.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (надалі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України  .

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 передбачено, що дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Крім того, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати свої процесуальні обов`язки.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, яка висловлена в рішенні «Каракуця проти України» щодо того, що сторона по справі не виявила належної зацікавленості у розгляді справи протягом тривалого часу, що говорить про відсутність порушень її права доступу до суду, суд приходить до висновку, що позивач втратив інтерес до розгляду даної справи в суді, про що свідчать його неявки до суду протягом тривалого часу.

Враховуючи те, що позивач та представник позивача повторно протягом тривалого часу (2022-2023 роки) не з`явилися у судове засідання, будучи повідомленими про розгляд справи належним чином, не направили до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе залишити даний позов без розгляду, оскільки вважає, що позивач втратив інтерес до предмету спору.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 3 ст. 257 ЦПК України).

Керуючись ч.3 ст. 131, п.3 ч.1, ст. 257, ч.3 ст. 257 ЦПК України,

Постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2   ( АДРЕСА_2 )  про поділ спільного сумісного майна подружжя - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, він має право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя -