11.10.2023

Справа № 642/745/23

Провадження № 1-кп/642/117/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року                                                м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221220001215 від 21.11.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Куп`янськ- Вузловий, громадянина України, що офіційно не працевлаштований, на утриманні малолітніх дітей не маючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактичного місця мешкання не маючий, раніше не судимий та стосовно якого 05.03.2019 в рамках кримінального провадження № 12018220440001800 від 26.11.2018 за ознаками ч. 4 ст. 407 КК України, Військовою прокуратурою Харківського гарнізону направлено обвинувальний акт до суду , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин:

Так, 21.11.2022 о 10 год. 17 хв. перебуваючи у приміщенні кафе «Ситий Пан» за адресою: м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 3А, ОСОБА_5 помітив на другому столі праворуч від входу залишений потерпілою ОСОБА_6 мобільний телефон Samsung S6 Edge сірого кольору у чохлі, який заряджався, після чого у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. При цьому потерпіла ОСОБА_6 перебувала за сусіднім столом сидячи спиною до власного телефону та періодично оберталася, щоб перевірити наявність власного мобільного телефону.

Реалізуючи свої злочинні дії, з корисливих мотивів, з метою наживи та особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, о 10 год. 31 хв.  ОСОБА_5 таємно викрав залишений потерпілою мобільний телефон Samsung S6 Edge сірого кольору у чохлі та вийшов з приміщення кафе.

В цей момент потерпіла ОСОБА_6 у черговий раз повернувшись перевірити наявність свого мобільного телефону виявила його відсутність. Після чого, вона вибігла із приміщення кафе, та почала викрикувати у бік ОСОБА_5 , вимоги про припинення його протиправних дій, але ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його злочинні дії носять відкритий характер та є явними для потерпілої, не зупинився та продовжив вчиняти злочин з метою відкритого заволодіння чужим майном та завершення свого злочинного умислу до кінця, а саме, не реагуючи на крики потерпілої розуміючи свою фізичну перевагу над останньою побіг у напрямку трамвайної зупинки за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях 65, в результаті чого з місця події зник та в подальшому розпорядився викраденим майном на свій розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток.

В результаті вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 3404 гривні, що підтверджено висновком судово-товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/16647-ТВ від 26.12.2022.

Своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не визнав у повному обсязі, але також вважав, що його дії в ході досудового розслідування кваліфіковані не вірно, оскільки він з першого дня казав, що дійсно викрав мобільний телефон, що лежав на столі, за яким він сидів, і за яким його власниця не стежила. Тобто, викрадаючи його, він вважав, що діє таємно від власниці мобільного телефону.

Обвинувачений ОСОБА_5 у суді показав, що 21.11.2022, перебуваючи в кафе «Ситий Пан», що розташоване в районі Південного вокзалу м. Харкова, взяв зі столу мобільний телефон, який лежав там та заряджався, з яким вийшов на вулицю та пішов у бік трамвайної зупинки. Коли він побачив трамвай, який наближався до зупинки, то побіг. Він не чув, щоб хтось його кликав.

Більш того,  ОСОБА_5 вказав, що коли він виходив з кафе, то обидві дівчини, що сиділи там, залишались на своїх місцях.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив факт викрадення мобільного телефону, але заперечує, що чув як потерпіла кликала його і побіг, щоб довести до кінця свій умисел, спрямований на заволодіння мобільного телефону, у чому його обвинувачують.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, які є належними та допустимими, вважає винуватість  ОСОБА_5 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення - доведеною.

Винуватість ОСОБА_5 підтверджується наступними доказами, а саме:

- Показами потерпілої ОСОБА_6 , згідно протоколу її допиту (стенограма), та додаток до протоколу, в якості диску, відеозапису, що був переглянутий в судовому засіданні, проведеного під час досудового розслідування, що відображається наступним чином : «И я периодически опять поворачивалась, видела что все нормально, лежит. А потом, минуты через4-5 повернулась и его уже нету, смотрю зарядка лежит, а его нету. Ябыстренько встала. Он еще так отошел, я за ним. Он дошел до мусорного ведра, там еще что-то выкинул. Я ему махала рукой «Стой», он побежал, я за ним. Бежала-бежала,  доМакдональдса, бежала кричала «стой» до Макдональдса, там по ступенькам, а потом там гдепарикмахерская. обернулась нету никого.Думаю, ну все, куда-то он скрылся и я не стала егоэто самое дальше. Вернулась в кафе и мы вызвали полицию. Полиция приехала быстро. (а.с.48-51).

- Показами свідка ОСОБА_7 , (стенограма) протоколу допиту якої, та додаток до протоколу, в якості диску, що відображається наступним чином : «С её слов она добежала до «Макдональдса». И он же ещё от неё бежал, а она говорила ему «стой», а он побежал куда-то в сторону «Макдональдса», не знаю куда. Я тоже так стала, что же делать думаю. Собрала вещи свои и думала тоже за ним бежать, а она пришла и говорит Да всё уже, убежал». После этого мы подошли к продавщице и попросили позвонить в полицию. Ну буквально 7 минут и полиция пришла. Мы ж рассказали всё как есть. (а.с.52-55).

- Протоколом огляду місця події від 21.11.2022 та ілюстративним матеріалом до нього, згідно якого ОСОБА_5 дістав з внутрішньої кишені вдягнутої куртки мобільний телефон Samsung S6 Edge сірого кольору у чохлі та його добровільно видав (а.с.56-59).

- Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 21.11.2022 потерпіла ОСОБА_6 впізнала належний їй телефон на ілюстрації фотознімку (а.с.60-62).

- Постановою про визнання речового доказу та передачу його на зберігання, власником якого є ОСОБА_6 , який видав ОСОБА_5 ; мобільного телефону Samsung S6 Edge сірого кольору IMEI - НОМЕР_1 S/n : НОМЕР_2 (а.с.63-64).

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.11.2022, де потерпіла ОСОБА_6 впізнала особу, яка 21.11.2022 у приміщенні кафе «Ситий пан» заволоділа належним їй мобільним телефоном (а.с.67-69).

- Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.11.2022, де свідок ОСОБА_7 впізнала особу, яка заволоділа мобільним телефоном у кафе «Ситий Пан» (а.с.70-74).

- Протоколом огляду предмету від 22.11.2022, та додатку до протоколу (CD-R диск з відеозаписами), що визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів, де в приміщення кафе «Ситий Пан» за адресою : м. Харків, вул. Є. Котляра, 3-А заходить особа чоловічої статті одягнута у куртку червоного кольору, штани сірого кольору та має волосся зібране у хвіст. В ході перегляду було з`ясовано, що вищевказаний чоловік пересідає за протилежний диван за другим столом від входу та на 00:02 відрізку відеозапису забирає зі столу залишений мобільний телефон та кладе до кишені своєї куртки і виходить з приміщення кафе. Надалі, на 00:40 відрізку відеозапису жінка виходить з кафе та починає бігти у той самий же бік, куди пішов чоловік у червоній куртці (а.с.75, 76, 77, 78).

- Висновком експерта за результатами товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-22/16647-ТВ від 26.12.2022, відповідно до якого ринкова вартість наданого на дослідження та зазначеного в постанові мобільного телефону Samsung S6 Edge з об`ємом оперативної пам`яті 3 GB та об`ємом внутрішньої пам`яті 32 GB, станом на 21.11.2022 з урахуванням фізичного зносу склала 3404 гривень 00 копійок (а.с.79-83).

Стосовно зазначеної позиції обвинуваченого та його захисника, щодо відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, суд знаходить ці ствердження безпідставними, оскільки така позиція сторони захисту в особі ОСОБА_8 не знайшла свого підтвердження у суді.

Її доводи про те, що під час допиту не було з`ясовано ряд питань щодо поведінки ОСОБА_5 , на підставі яких можна зробити висновок чув він чи ні заклики потерпілої, а відсутність зазначених відомостей унеможливлює прийняття рішення дійсно чи ні ОСОБА_5 чув як потерпіла кликала його, що у свою чергу, не дає підстав прийти однозначного висновку щодо трансформації його умислу із вчинення крадіжки на відкрите заволодіння майном, спростовується як матеріалами справи так і показами потерпілої ОСОБА_6 , та свідка ОСОБА_7 , які опізнали обвинуваченого, як особу, яка вчинила злочин, а саме відкрито заволоділа, належним потерпілій майном.

Потерпіла та свідок надавали послідовні свідчення, а тому у суду відсутні підстави ставити данні покази під сумнів. Однак суд був позбавлений об`єктивної можливості їх безпосереднього допиту в судовому засіданні, через перетин ними кордону, згідно з відомостями Державної прикордонної служби. Більш того ці показання, викладенні в стенограмі до протоколів їх допитів, з яких убачається, що потерпіла ОСОБА_6 вказує «Я ему махала рукой «Стой», он побежал, я за ним» і свідок ОСОБА_7 зазначає зі слів потерпілої « ОСОБА_9 добежала до «Макдональдса». И он же еще от нее бежал, а она говорила ему «стой», а он побежал куда-то в сторону «Макдональдса», не знаю куда», що в повному обсязі відповідають письмовим доказам, які досліджені у суді, а також відеозаписам.

З об`єктивної сторони грабіж характеризується відкритим способом викрадення чужого майна.

Відмінністю грабежу (ст.186 КК України) від крадіжки (ст.185 КК України) є відкритий характер дій винної особи, тоді як при крадіжці – такі дії є таємними.

При крадіжці головне значення має сприйняття обставин злочину, особою, яка його вчиняє та її відношення до цих обставин.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 мав умисел на таємне викрадення чужого майна – телефону, але після викриття його дій потерпілою ОСОБА_6 , яка зробила зауваження обвинуваченому, ОСОБА_5 не відмовився від злочину, почав тікати з метою заволодіти викраденим майном, і після того, як він був помічений його дії почали носити відкритий характер.

Відповідно до правових висновків, викладених в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Стосовно позиції захисту, висловлену в ході судових дебатах про те, що ОСОБА_5  з першого дня казав, що він дійсно викрав мобільний телефон, що лежав на столі, за яким він сидів, і за яким його власниця не стежила. Тобто, викрадаючи його,  ОСОБА_5  вважав, що діє таємно від власниці мобільного телефону. ОСОБА_5  зазначає та зазначав, що після викрадення мобільного телефону він попрямував до трамвайної зупинки і, побачивши, що до неї під`їжджає трамвай, побіг, щоб встигнути сісти у нього.Цей факт також підтверджує потерпіла, пояснюючи, що коли вона почала шукати ОСОБА_5 , то побачила, що він іде в бік від кафе, а потім побіг.Однак потерпіла пов`язує початок бігу ОСОБА_5 із тим, що вона стала кричати йому, наказуючи зупинитись. ОСОБА_5 ж стверджує, що він не чув окриків потерпілої і біг «на трамвай».

Вищезазначені ствердження захисту спростовуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами.

Суд вважає необхідним акцентувати увагу на те, що обвинувачений в ході досудового розслідування, висловив щире каяття, що свідчить про наявність в діях ОСОБА_5 складу саме злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та він дійсно винний в скоєнні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.

Суд вважає за необхідним навести, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено ч.1 ст.337 КПК України.

На підставі аналізу матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а невизнання своєї провини, пояснюється його намірами можливими способами спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному до себе напрямку, або зменшити ступінь своєї вини, та полегшити свою участь, а також вибраною тактикою захисту у суді.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 в п.43 ЄСПЛ підкреслив:» Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_5 , суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, однак в рамках кримінального провадження за ч.4 ст.407 КК України перебуває в розшуку, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому, судом не встановлено обставин, які пом`якшують покарання останнього. Згідно зі ст. 66 КК України - щире каяття може бути визнане обставиною, що пом`якшує покарання винного.

Даних про належну оцінку своїх противоправних дій обвинуваченим ОСОБА_5 у матеріалах справи немає, у суді останній не довів таких даних.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст..67 КК України, судом не визнано.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч. 4 ст.186 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкцій частини статті, за якою кваліфіковані його дії.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність.

Обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, відповідно до статей 66 та 67 КК України суд не вбачає.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, і вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити у виді реального позбавлення волі.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю для цього передумов, а застосування таких положень Закону буде явно несправедливим через м`якість покарання.

Суд вважає доцільним міру запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 залишити до набрання вироку чинності у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Відповідно до положень ч.4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна. Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування, по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді - 7 (семи) років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 залишити обраний, тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 13.01.2023 року, тобто з моменту його затримання.

Речовий доказ : мобільний телефон Samsung S6 Edge сірого кольору Imei : НОМЕР_1 S\n НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вважати таким, що повернутий володільцю.

Речовий доказ : CD-R диск для лазерних систем зчитування з наявними відео файлами, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1