ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

          _________________________________________________________________

УХВАЛА

"11" жовтня 2023 р.Справа № 924/1070/23

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Музика М.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" про забезпечення позову до подання позовної заяви від 09.10.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

09.10.2023 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" про забезпечення позову до подання позовної заяви від 09.10.2023 року, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме заборонити Нетішинській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які правочини з будь-якими фізичними та юридичними особами ( у тому числі, але не виключно, відчужувати, передавати в оренду, безоплатне користування тощо) відносно земельної ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342)  для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 1,2238 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; заборонити Нетішинській міській раді та її виконавчим органам вчиняти будь-які (в тому числі, але не виключно, поділ, виділ, об`єднання тощо) відносно земельної ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська; земельної ділянки площею 1,2238 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка розташована в м. Нетішин, вул. Варшавська.

Заяву мотивує тим, що 23.05.2023 року ТОВ "БФ "Західна" набуто у власність об`єкт незавершеного будівництва бюветного комплексу готовністю 11%, розташованого за адресою: Хмельницька область, Шепетівський район, м. Нетішин, вул. Варшавська, на земельній ділянці площею 2,9797 га, кадастровий номер 6810500000:02:006:0273. З метою укладення договору оренди вказаної земельної ділянки комунальної форми власності заявник звернувся до Нетішинської міської ради з відповідною заявою, проте, 22.09.2023 року рішенням ради відмовлено ТОВ "БФ "Західна" в укладенні договору з мотивів відсутності на земельній ділянці з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 об`єктів нерухомого майна та об`єктів незавершеного будівництва, а також відсутністю ділянки як об`єкта цивільних прав.

В подальшому заявнику стало відомо, що рішенням Нетішинської міської ради від 14.07.2023 року поділено земельну ділянку площею 2,9797 га на 4 земельні ділянки площею 0,0155 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0341) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,8434 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0342) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, площею 0,8970 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0343) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та площею 1,2238 га (кадастровий номер 6810500000:02:006:0344) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, на які вирішено зареєструвати право комунальної власності.

Вказані дії ради, на переконання заявника, унеможливлюють користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування належного ТОВ "БК "Західна" об`єкту незавершеного будівництва, з чого заявник має намір звернутися з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Нетішинської міської ради від 14.07.2023 року; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації новостворених чотирьох земельних ділянок; визнання протиправним та скасування рішення Нетішинської міської ради від 22.09.2023 року; визнання права користування на земельну ділянку площею 2,9797 га з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273 за ТОВ "БФ "Західна" та зобов`язання раду укласти та підписати договір оренди земельної ділянки площею 2,9797 га з кадастровим номером 6810500000:02:006:0273.

Так, заявник, з огляду на поділ земельної ділянки площею 2,9797 га, вважає, що подальше перетворення та /або передача іншим особам спірних земельних ділянок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та позбавити ТОВ "БК "Західна" права оренди необхідної для обслуговування об`єкта незавершеного будівництва земельної ділянки, тому просить вжити зазначені ним заходи забезпечення позову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09.10.2023 року вказану заяву передано для розгляду судді Музиці М.В.

Розглянувши подану заяву з доданими документами, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з врахуванням наступного.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006  р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).  

Як вбачається із заяви про забезпечення позову, ТОВ "БК "Західна" як на підставу вжиття заходів забезпечення позову посилається на ускладнення або неможливість виконання судового рішення за майбутнім позовом у випадку вчинення Нетішинською міською радою дій з перетворення або/та передачі іншим особам чотирьох земельних ділянок, на які поділено земельну ділянку, право користування якою має намір отримати заявник.

Судом враховується, що ст. 12 Земельного кодексу України відносить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;  передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

За положеннями ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В свою чергу, ч. 4 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" унормовує, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

З викладених положень законодавства слідує, що Нетішинська міська рада може вчиняти дії з розпорядження земельними ділянками комунальної форми власності шляхом прийняття відповідних рішень, проекти яких підлягають обов`язковому попередньому оприлюдненню.

Доказів підготовки Нетішинської міської ради до вчинення дій, які просить заборонити заявник, до заяви не додано, тому потенційна можливість перетворення та передачі земельних ділянок іншим особам в даному випадку є припущенням заявника. Проте, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на самих лише припущеннях заявника про вчинення певних дій.

Суд також враховує, що згідно частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Тому, з огляду на встановлений законодавством строк оприлюднення проектів рішення ради та розгляду заяви про забезпечення позову, заявник не позбавлений можливості захистити своє порушене, як він вважає, право шляхом звернення до суду зі заявою про забезпечення позову у випадку наявності достатніх доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, а саме ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд відмовляє в задоволені заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:   

відмовити у задоволенні заяви від 09.10.2023 року товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Західна" про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання суддею, 11.10.2023 року, та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.  

Суддя                                                                      М.В. Музика

Віддрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - заявнику (29015, м. Хмельницький, вул. Трудова, 5 "Б") - рек. з пов. про вручення