ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2552/23 Справа № 212/2329/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

судді-доповідача:                                 ОСОБА_2

суддів:                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю

секретаря судового засідання:                 ОСОБА_5

захисника:                                         ОСОБА_6

обвинуваченого:                                 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду у м.Кривий Ріг апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.06.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 червня 2023 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 17 серпня 2023 року, включно із альтернативним запобіжним заходом у виді застави у розмірі 496 200 гривень.

Із вказаним судовим рішенням не погодився захисник та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання у АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог вказує, що судом не взято до уваги відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 будь якого кримінального правопорушення. Вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15, ст. 115 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 . Вважає, що судом були встановлені обставини про створення штучних доказів винуватості ОСОБА_7 . Вважає, що всі докази, як окремо так і в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 діяв в межах необхідної оборони. Вважає, що судом не взято до уваги, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які існували 25.02.2022 року на час обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу зникли. Вказує, що судовий розгляд справи триває другий рік, двічі допитаний потерпілий, допитані всі свідки обвинувачення, досліджені письмові докази та відеоматеріали справи. Вказує, що ОСОБА_9 в суді підтвердив, що конфліктна ситуація між ним та керівництвом ТОВ «Промремонт» триває майже три роки і саме йому вигідне перебування ОСОБА_10 під вартою для продовження користуватися боксом № 19. Зазначає, що Компанія ОСОБА_7 , за час повномасштабного вторгнення, здійснила допомогу на суму близько 500 тисяч гривень і перебування ОСОБА_7 на свободі дозволить йому створювати продукт з високою додатковою вартістю, що є вкрай важливим під час війни. Також вказує, що ОСОБА_7 , як винахідник, займається науковими розробками в сфері забезпечення міста Кривого Рогу питною водою, що після підриву Каховської ГЄС стало вкрай актуальною проблемою.

Сторони кримінального провадження про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, це підтверджується наявними матеріалами справи, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.

Заслухавши суддю доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали, що надійшли на запит апеляційного суду в порядку ст. 422-1 КПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, а саме: ОСОБА_7 , діючи з мотивів гострої неприязні до потерпілого, завдав останньому один удар лезом кухонного ножа в ліву частину грудної клітини, після чого потерпілий почав чинити опір на нанесення ударів ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 по даному кримінальному провадженню затриманий 24 лютого 2022 року.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції, відповідно до ст. 177 КПК України, повно та об`єктивно досліджені усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, а також враховані інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі дані про особу обвинуваченого, які, в сукупності, давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, зокрема переховуватись від суду, у зв`язку з чим прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

При цьому судом обґрунтовано спростовані заявлені прокурором ризики передбачені п.п. 3,4,5 ст. 177 КПК України, оскільки ризик впливу на свідків та потерпілого на даний час відсутній, у зв`язку із тим, що потерпілий та свідки під час судового розгляду вже допитані, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином прокурором не підтверджені доказами.

У клопотанні прокурора про продовження дії запобіжного заходу, належним чином обґрунтована наявність заявленого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер скоєного кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення, вік обвинуваченого ОСОБА_7 , наявність ризику переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи, тяжкість покарання у разі визнання його винним.

Отже суд, першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Колегією суддів, при перевірці законності та доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу надано оцінку в сукупності всім обставинам інкримінованого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжкими, умисними проти життя особи, також надано оцінку особі обвинуваченого, його віку, стану його здоров`я, відсутності будь-яких даних, що перебування останнього неможливе в умовах установи виконання покарань, ставлення ОСОБА_7 до скоєного злочину.

Тривалість судового розгляду та тривале утримування під вартою ОСОБА_7 , в даному випадку не спростовує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, а викликана складністю кримінального провадження, великим обсягом доказів, що належить дослідити та необхідністю забезпечення явки інших учасників процесу, що ускладняється у зв`язку з активними бойовими діями в Україні, Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час, що саме по собі не утворює підстав для звільнення з під варти та не свідчить про неможливість подальшого застосування даного виду запобіжного заходу.

На даний час, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу, не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_8 будь якого кримінального правопорушення, про не доведеність, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15, ст. 115 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 , що судом були встановлені обставини про створення штучних доказів винуватості ОСОБА_7 та всі докази, як окремо так і в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_7 діяв в межах необхідної оборони, не є предметом апеляційного розгляду у відповідності до положень ст.422-1КПК України, тож колегія суддів не вдається до оцінки даних доводів.

Суд апеляційної інстанції у даному випадку перевіряє лише висновки суду першої інстанції щодо існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_9 в суді підтвердив, що конфліктна ситуація між ним та керівництвом ТОВ «Промремонт» триває майже три роки і саме йому вигідне перебування ОСОБА_10 під вартою для продовження користуватися боксом № 19, також не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки це не є предметом розгляду справ даної категорії в апеляційному порядку.

Доводи апеляційної скарги захисника, що Компанія ОСОБА_7 , за час повномасштабного вторгнення, здійснила допомогу на суму близько 500 тисяч гривень і перебування ОСОБА_7 на свободі дозволить йому створювати продукт з високою додатковою вартістю, що є вкрай важливим під час війни та ОСОБА_7 , як винахідник, займається науковими розробками в сфері забезпечення міста Кривого Рогу питною водою, є безпідставними, оскільки вони не впливають на обґрунтованість і законність оскаржуваної ухвали та не зменшують наявність вказаних ризиків.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що на даному етапі, у ОСОБА_7 відсутні стримуючі фактори для забезпечення належної, законної поведінки, у разі обрання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, що беззаперечно свідчить про наявність ризику переховуватись від суду.

Отже, враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявності ризику, який передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України, обставин кримінального правопорушення та особи обвинуваченого ОСОБА_7 достатньо для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та свідчить про неможливість обрання більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою є обґрунтованими та виправданими, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України.

Підстав для скасування оскаржуваної ухвали та відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою колегія суддів не вбачає та вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи судом, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.06.2023 р. про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України – без змін.

Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді