Постанова

Іменем України

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 824/3/23

провадження № 61-8411ав23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник, відповідач (позивач за зустрічним позовом)- Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»,

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - WK Energo GmbH (Німеччина),

за участю:

секретаря судового засідання - Бондаря В. Б.,

представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі судді Ящук Т. І. у справі за заявою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за первісним позовом WK Energo GmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) про стягнення боргу та зустрічним позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до WK Energo GmbH (Німеччина) про

стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміну продукції неналежної якості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяв

У січні 2023 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) (далі - ДП «Енергоатом») в особі відокремленого підрозділу «Центральні закупівлі» ДП «Енергоатом» вернулась до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за первісним позовом WK Energo GmbH (Німеччина) (далі - WK Energo GmbH) до ДП «Енергоатом» про стягнення 537 583,28 євро, зокрема 532 376,20 євро основного боргу, 5 207,08 євро -три проценти річних та відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 євро, і за зустрічним позовом ДП «Енергоатом» до WK Energo GmbHпро стягнення 177 849,70 євро штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміну продукції неналежної якості.

Заява обґрунтована тим, що рішенням МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року, з урахуванням рішення про внесення виправлення від 14 листопада 2022 року у справі № 208/2021 первісний позов задоволено частково. Стягнено з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GmbH 532 376,20 євро основного боргу, 5 163,32 євро - три проценти річних, 3 000,00 євро - компенсація витрат на правничу допомогу, 14 016,68 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 554 556,20 євро. В іншій частині відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнено з WK Energo GmbH на користь ДП «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Центральні закупівлі» ДП «Енергоатом» 85 123,06 євро - штрафні санкції за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості та 5 994,30 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 91 117,36 євро. В іншій частині відмовлено. Зараховано зустрічні однорідні вимоги і припинено зобов`язання WK Energo GmbH перед ДП «Енергоатом» на суму 91 117,36 євро. Стягнено з ДП «Енергоатом» після зарахування зустрічних однорідних вимог 452 416,46 євро основної заборгованості, 3 000,00 євро - компенсація витрат на правничу допомогу та 8 022,38 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 463 438,84 євро. Арбітражний збір у розмірі 1,40 євро покладено на позивача за первісним позовом, арбітражний збір у розмірі 2 170,01 євро - на позивача за зустрічним позовом.

В укладеному між сторонами контракті від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952 (далі - контракт) у розділі IX викладено арбітражне застереження, що у випадку виникнення спорів та розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі не врегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України відповідно до Регламенту цього суду з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України. Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту (пункти 9.1-9.4 контракту).

У контракті немає застережень про можливість передання на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі. Водночас контракт укладено за результатами проведення публічних закупівель.

Передання на розгляд МКАС при ТПП України спору щодо виконання контракту про публічні закупівлі не відповідає частині другій статті 22 ГПК України.

Сторони уклали змішаний договір, з елементами договору поставки та арбітражної угоди.

Рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у значному розмірі з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, та негативно вплине як на забезпечення надійності та ефективності роботи атомних електростанцій, так і на енергетичну галузь в цілому.

Відповідно до пункту 10.1 контракту він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2020 року, в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом - до закінчення терміну гарантії на продукції.

Отже, арбітражне застереження діяло до 30 червня 2020 року.

01 вересня 2021 року WK Energo GmbH звернулася до МКАС при ТПП України з позовом (більш ніж через пів року з моменту, коли арбітражна угода сторін закінчила свою дію). Рішення МКАС при ТПП України ухвалено 20 вересня 2022 року (більш ніж через 1,5 роки з моменту, коли арбітражна угода сторін закінчила свою дію).

На момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, тому МКАС при ТПП не мав права розглядати справу та ухвалювати рішення по суті спору.

Рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 ухвалено без дотримання законодавства України та підлягає скасуванню на підставі підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України.

27 лютого 2023 року WK Energo GmbH через представника Хомин О. звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення, просила стягнути з ДП «Енергоатом» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 500,00 євро.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ДП «Енергоатом» про скасування рішення МКАС при ТПП Українивід 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за первісним позовом WK Energo GmbH до ДП «Енергоатом» про стягнення 537 583,28 євро, зокрема 532 376,20 євро - основного боргу, 5 207,08 євро -трьох процентів річних та відшкодування витрат на правничу допомогу - 3 000,00 євро, за зустрічним позовом ДП «Енергоатом» до WK Energo GmbH про стягнення 177 849,70 євро штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміну продукції неналежної якості.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що компетенція МКАС при ТПП України розглядати цей спір ґрунтується на арбітражному застереженні, викладеному у розділі IX «Вирішення спорів» укладеного сторонами контракту.

Спір, що виник між сторонами, відповідає предметній та суб`єктній юрисдикції МКАС при ТПП України, що встановлена у пунктах 2 і 3 Положення про МКАС при ТПП України (додаток № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж») та статті З Регламенту МКАС при ТПП України.

Під час арбітражного розгляду справи будь-яких заперечень щодо наявності або дійсності арбітражної угоди та заяв про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення складом Арбітражного суду меж своєї компетенції у порядку, передбаченому статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» (далі - Закон), від сторін не надходило. Склад Арбітражного суду у справі сформований відповідно до положень арбітражного застереження, Закону і Регламенту МКАС. Заяв про відвід арбітрам сторони не подавали.

Суд виходив з того, що відповідно до статті 4 Закону сторони вважаються такими, що відмовились від свого права на заперечення з цих питань.

Суд першої інстанції застосував висновки Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, викладені у постановах від 22 грудня 2022 року у справі № 824/266/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/58/22, що спір, який виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.

Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави Україна, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту, обставини стосуються виключно договірних правовідносин, які виникли між учасниками цієї справи; рішення не спрямоване на зміну чи втручання в публічний порядок, а тому не може вважатися таким, що суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження.

Короткий зміст додаткового судового рішення суду першої інстанції

Додатковою ухвалою Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року заяву WK Energo GmbH про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GmbH витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 300,00 євро.

Суд першої інстанції врахував договірні умови оплати WK Energo GmbH адвокатських послуг, клопотання ДП «Енергоатом» про зменшення розміру правничої допомоги, характер правовідносин у цій справі та відсутність у тексті додаткової угоди умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, проаналізувавобсяг наданих Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» послуг, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про зменшення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GmbH 300, 00 євро на їх відшкодування .

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

У червні 2023 року ДП «Енергоатом» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, просило її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви ДП «Енергоатом» та скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 у справі № 208/2021.

12 липня 2023 року ДП«Енергоатом» звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, просило її скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволення заяви WK Energo GmbH про ухвалення додаткового рішення.

Надходження апеляційних скарг до Верховного Суду як суду апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, витребувано матеріали справи № 824/3/23.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду з Київського апеляційного суду 06 липня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційні скарги

Апеляційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року мотивована тим, що ця ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

В арбітражній угоді не обумовлено застережень про можливість передачі на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду спорів щодо виконання договорів про публічні закупівлі.

Визнання і надання дозволу на виконання рішення порушує публічний порядок України, оскільки загрожує безпеці та економіці України, фактично буде надано дозвіл на стягнення коштів у значному розмірі з підприємства, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави Україна, а також наслідки щодо належного забезпечення працівників заробітною платою, можливості доведення підприємства до банкрутства, впливу на належне забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безперебійного електропостачання суб`єктів господарювання та населення, зокрема в зимовий період, a також постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики.

Оскільки арбітражне застереження є частиною контракту, тобто елементом змішаного договору, строк його дії такий самий, як і самого контракту, строк дії якого закінчився 30 червня 2020 року. На момент арбітражного розгляду дійсної арбітражної угоди між ДП «Енергоатом» та WK Energo GmbH не існувало.

ДП «Енергоатом» встановило зв`язки WK Energo GmbH з державою-агресором Російською Федерацією, зокрема щодо країни реєстрації виробника продукції за контрактом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСА».

Суд першої інстанції не застосував постанову Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі - Постанова № 187) та постанову Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18).

Апеляційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 рокумотивована тим, що суд не оцінив співмірність заявлених WK Energo GmbH витрат на правничу допомогу, з огляду на незначну складність справи, обсяг виконаних робіт, фінансовий стан ДП «Енергоатом».

Витрати WK Energo GmbH на професійну правничу допомогу не були необхідними та неминучими, оскільки WK Energo GmbH не довело, що не має у складі штатних юристів.

У випадку стягнення цих витрат з ДП «Енергоатом», їх розмір повинен бути значно меншим ніж заявлено WK Energo GmbH.

Доводи особи, яка подала відзиви на апеляційні скарги

У червні та серпні 2023 року WK Energo GmbH через адвоката Муляр Є. Г. подала відзиви на апеляційні скарги ДП «Енергоатом», у яких просила апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані ухвали суду першої інстанції - без змін.

Відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року мотивований тим, що ДП «Енергоатом» не зазначило будь-якої аргументованої підстави для її скасування.

Є стала судова практика Верховного Суду щодо відмови у задоволенні апеляційних скарг ДП «Енергоатом» у подібних справах, зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 824/294/21, від 29 вересня 2022 року у справі № 824/15/22, 08 грудня 2022 року у справі № 824/65/22, від 23 лютого 2023 року у справі № 824/124/22.

Процесуальна поведінка ДП «Енергоатом» має ознаки зловживання правом та не відповідає принципу добросовісності.

Арбітражне застереження є окремою угодою, що може викладатись як окремий документ або прописуватись у контракті, на яке не поширюються інші умови контракту. Застосовується принцип автономності арбітражної угоди.

Цивільно-правові аспекти господарських спорів, що виникають під час укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі можуть передаватися на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

Сама по собі можливість впливу рішення арбітражного суду на платоспроможність державного підприємства не вказує на порушення публічного порядку.

Доказів, що стягнення заборгованості негативно вплине на платоспроможність боржника, суду не надано.

Посилання на зв`язки WK Energo GmbH з Російською Федерацією як країною-агресором є безпідставними, оскільки продукція, яка вироблена юридичною особою-резидентом Російської Федерації, поставлялась за контрактом, що був укладений і виконувався до російського воєнного вторгнення 2022 року, про що було відомо ДП «Енергоатом» ще на момент укладення контракту, та є інформацією у публічному доступі.

ДП «Енергоатом» був активним учасником арбітражного процесу та не заявляв заперечень, якими обґрунтована апеляційна скарга.

Відзив на апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року мотивований тим, що боржник не надав доказів на підтвердження неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом щодо визначення розміру гонорару або його зменшення можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам.

Відсутність штатних юристів не є предметом доказування під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу та не впливає на їх стягнення.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

04 жовтня 2023 року представник ДП «Енергоатом» подав заяву про розгляд справи без участі представника, просив розглянути справу за наявними у справі документами.

Представник WK Energo GmbH- Хомин О. М. просила у задоволенні апеляційних скарг ДП «Енергоатом» відмовити, підтримавши доводи відзивів на апеляційні скарги.

Позиція Верховного Суду

Підстави апеляційного оскарження та межі розгляду справи

Згідно з частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши докази, перевіривши вимоги і доводи апеляційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини, встановлені Київським апеляційним судом як судом першої інстанції

01 вересня 2021 року до МКАС надійшла позовна заява WK Energo GmbHпро стягнення з ДП «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» ДП «Енергоатом» 537 583,28 євро, зокрема заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 532 376,20 євро, трьох процентів річних - 5 207,08 євро, та відшкодування витрат на правничу допомогу - 3 000,00 євро, а також витрат зі сплати арбітражного збору.

Сторони уклали контракт, згідно з яким компанія WK Energo GmbH (постачальник) зобов`язалась в порядку і на умовах, визначених у контракті, поставити запасні частини до пневморозподільників виробництва Norgren GmbHдля потреб відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (кінцевий споживач), а ДП «НАЕК «Енергоатом» (покупець), в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію.

Правовою підставою для розгляду справи у МКАС при ТПП України стало арбітражне застереження, викладене у розділі IX «Вирішення спорів» контракту, згідно з яким:

«9.1. У випадку виникнення спорів або розбіжностей Сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій.

9.2. Усі неврегульовані за Контрактом спори передаються заінтересованою Стороною на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню - матеріальне право України.

9.3 Мова діловодства та арбітражного судочинства - українська.

9.4. Рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання Сторонами Контракту».

Постановою заступника Голови МКАС від 01 вересня 2021 року справу було прийнято до провадження за № 208/2021. Враховуючи, що сторони в арбітражному застереженні не визначили кількість арбітрів, заступник Голови МКАС у постанові визначив, що відповідно до частини першої статті 30 Регламенту МКАС при ТПП України справа розглядатиметься трьома арбітрами. WK Energo GmbHзапропоновано протягом 30 днів з дня одержання вказаної постанови сплатити арбітражний збір та призначити арбітра у справі, повідомивши МКАС при ТПП України його ім`я та прізвище.

20 жовтня 2021 року до МКАС при ТПП України надійшов лист відповідача за первісним позовом від 19 жовтня № 11162/51 про призначення арбітром у справі ОСОБА_2 , з проханням продовжити на один місяць строк на подання відзиву на позов та строк на пред`явлення зустрічного позову.

22 листопада 2021 року МКАС при ТПП України отримав від ДП «Енергоатом» відзив на позовну заяву від 19 листопада 2021 року № 12405/51 про залишення матеріалів справи без руху, а у випадку розгляду справи по суті просило прийняти до уваги викладені у відзиві обставини, та у разі вирішення спору на користь WK Energo GmbH відстрочити виконання рішення суду на шість місяців, відмовити у стягненні трьох процентів річних та у стягненні 3 000,00 євро витрат на правничу допомогу і покласти ці витрати на позивача за первісним позовом.

22 листопада 2021 року до MKAС при ТПП України надійшла зустрічна позовна заява ДП «Енергоатом» від 19 листопада 2021 року № 12403/51 про стягнення з WK Energo GmbH 177 849,70 євро штрафних санкцій та відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору.

У засіданні МКАС при ТПП України від 21 червня 2021 року взяли участь представники WK Energo GmbH Копусь А. А. та Хомин О. М., а також представник ДП «Енергоатом» Мітічкін А. С.

Відповідно до пункту 29.1 рішення МКАСпри ТПП України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 представник ДП «Енергоатом» у засіданні не заперечив виникнення у ДП «НАЕК «Енергоатом» як сторони контракту і юридичної особи цивільних прав та обов`язків на підставі контракту та погодився вважати саме ДП «Енергоатом» відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом.

20 вересня 2022 року МКАС при ТПП України ухвалив рішення у справі № 208/2021, яким частково задовольнив первісний позов. Стягнув з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GmbH 532 376,20 євро основного боргу, 5 163,32 євро - три проценти річних, 3 000,00 євро - компенсація витрат на правничу допомогу, 14 016,68 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 554 556,20 євро. В іншій частині відмовив.

Зустрічний позов задовольнив частково. Стягнув з WK Energo GmbH на користь ДП «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Центральні закупівлі» ДП «Енергоатом» 85 123,06 євро - штрафні санкції за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості та 5 994,30 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 91 117,36 євро. В іншій частині відмовив.

Зарахував зустрічні однорідні вимоги і припинив зобов`язання WK Energo GmbH перед ДП «Енергоатом» на суму 91 117,36 євро.

Стягнув з ДП «Енергоатом» після зарахування зустрічних однорідних вимог 452 416,46 євро основної заборгованості, 3 000,00 євро - компенсація витрат на правничу допомогу та 8 022,38 євро - витрати зі сплати арбітражного збору, разом - 463 438,84 євро. Арбітражний збір у розмірі 1,40 євро поклав на позивача за первісним позовом, арбітражний збір у розмірі 2 170,01 євро - на позивача за зустрічним позовом.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року

Згідно з частиною першою статті 35 Закону арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Відповідно до статті 2 Закону арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України (додатки 1 і 2 до Закону).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце арбітражу. У разі відсутності такої домовленості місце арбітражу визначається третейським судом з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зручності для сторін.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті.

Згідно з частинами другою, четвертою статті 454 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України.

Відповідно до частини першої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до статті 34 Закону та частини другої статті 459 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо: 1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або

б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або

2) суд визначить, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Отже, під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки суд не має повноважень щодо перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті та здійснення його оцінки.

У справі, яка переглядається, під час арбітражного розгляду справи ДП «Енергоатом» у передбаченому статтею 16 Закону порядку не подавало до арбітражного суду будь-яких заперечень про наявність або дійсність арбітражної угоди та будь-яких заяв про відсутність у МКАС при ТПП України компетенції на розгляд справи чи перевищення арбітражним судом меж компетенції.

Водночас у цій справі ДП «Енергоатом»пред`явило зустрічний позов, який було частково задоволено оскаржуваним рішенням МКАС при ТПП України.

Щодо доводів ДП «Енергоатом», що спір щодо виконання договору про публічні закупівлі не може бути предметом арбітражного розгляду, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.

У Законі немає заборони стосовно передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із публічними закупівлями.

Глава 51 розділу 1 Книги п`ятої ЦК України регулює питання правових наслідків порушення зобов`язання та відповідальності за такі порушення.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю, умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення, звітності тощо.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та метою є цивільно-правовим спором під час виконання контракту, який, зокрема, виникає щодо виконання стороною договірного зобов`язання зі сплати коштів за надані за контрактом послуги.

Під час розмежування цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами: у цивільно-правових - сторони договору є рівноправними, а у публічно-правових - хоча б одна сторона договору здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Отже, спори щодо виконання міжнародних договорів поставки, зокрема порушення умов оплати вартості поставленої продукції, стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості, підвідомчі арбітражним судам.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 824/118/22, провадження № 61-1261ав23, від 13 квітня 2023 року у справі № 824/117/22, провадження № 61-1569ав23, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22 (між тими ж сторонами).

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги, що законодавство України встановлює заборону передання на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, який виник між WK Energo GmbHта ДП «НАЕК «Енергоатом», є безпідставними.

Стосовно доводу апеляційної скарги, що визнання рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 порушує публічний порядок, Верховний Суд виходить з його безпідставності з огляду на таке.

Відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 478 ЦПК України суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо суд визнає, що визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.

Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов`язок держави з дотримання своїх зобов`язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, зокрема суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо.

Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар`єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 824/256/2018, провадження № 61-10836ав19.

Водночас одним з нових аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, яке з`явилося із прийняттям Закону України «Про санкції» внаслідок збройної агресії Російської Федерації щодо України.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов`язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 692 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до матеріалів справи рішенням МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 рокупісля зарахування зустрічних вимог вирішено питання про стягнення з ДП «Енергоатом» на користь WK Energo GmbHкоштів у зв`язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який не визнано недійсним у судовому порядку, отже, який є обов`язковим для сторін.

Рішення не створює для боржника обов`язку сплатити за щось протизаконне, не вказує на порушення бюджетного законодавства, а стосується порядку виконання зобов`язань, які виникли між учасниками цієї справи на підставі укладеного ними контракту у сфері господарських правовідносин.

Стосовно посилань заявника на зв`язки WK Energo GmbH з державою-агресором Російською Федерацією, Верховий Суд виходить з такого.

Відповідно до Закону України «Про санкції» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 109/2021, до WK Energo GmbHяк постачальника продукції згідно з укладеним договором поставки не застосовано персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 187, на яку посилається заявник, для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на: 1) виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (далі - особи, пов`язані з державою-агресором): громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.

Проте Постановою № 187 вирішуються питання про накладення мораторію на виконання грошових та інших зобов`язань до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, що не є підставою для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, перелік яких визначено частиною другою статті 459 ЦПК України та статтею 34 Закону.

Щодо доводів апеляційної скарги, щопродукція, поставлена за контрактом, вироблена юридичною особою-резидентом держави-агресора, то Верховний Суд зазначає, що ця продукція була розмитнена, тобто надано дозвіл на ввезення продукції на митну територію України відповідно до статті 74 МК України, ще у 2020 році, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) від 18 грудня 2020 року № № 1812, 1813 із відмітками митних органів України від 23 грудня 2020 року, інвойсами від 09 листопада 2020 року № № 240, 241, зазначеними в пункті 38.1 рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року, що не суперечить публічним інтересам України.

Необґрунтованими є також посилання заявника на постанову НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», оскільки поставка продукції була здійснена у 2020 році, тобто не у період (2021-2022 роки), фінансові операції, пов`язані з отриманням продукції за зовнішньоекономічними договорами, за який можуть бути кваліфіковані як такі, що спрямовані на фінансування терористичних дій, й розрахунок за продукцію не передбачає торгівлю валютними цінностями.

Разом з тим, згідно з пунктом 14 постанови НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 уповноваженим установам забороняється здійснювати за дорученням клієнтів транскордонні перекази валютних цінностей з України, крім випадків їх здійсненняна підставі окремих дозволів (рішень) Національного банку України, що приймаються на підставі звернень Кабінету Міністрів України, міністерств та інших державних органів України.

Отже, під час дії воєнного стану ДП «Енергоатом» може здійснити розрахунок (валютну операцію) за продукцію за умови дотримання порядку здійснення такого розрахунку, шляхом отримання окремого дозволу НБУ.

Подібні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 824/10/22, провадження № 61-6039ав22, від 22 червня 2023 року у справі № 824/103/22, провадження № 61-2847ав23, де боржником також було ДП «НАЕК «Енергоатом», та від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22.

З огляду на вказане обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 рокуне стосуються суспільних, економічних та соціальних основ держави України, рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника господарського обороту щодо зобов`язань, які виникли у 2019 році та виконувались заявником в 2020 році, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям, а навпаки підтверджує існуючий правопорядок, за яким рішення міжнародних арбітражних інституцій визнаються на території України та підлягають виконанню, крім випадків, передбачених законом.

Щодо доводів апеляційної скарги, що арбітражне застереження припинило свою дію разом із контрактом, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно зі статтею 2 Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року, кожна договірна Держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об`єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду.?Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, підписану сторонами, або що міститься в обміні листами чи телеграмами.

Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в договорі або у вигляді окремої угоди (речення друге частини першої статті 4 Регламенту МКАС при ТПП).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що примусове виконання арбітражних рішень і арбітражних угод ґрунтується на формальній та матеріально-правовій презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, яка може бути спростована лише з деяких підстав.

Автономність арбітражної угоди дає гарантії сторонам контракту, що спір буде розглянуто арбітражем, оскільки арбітражне застереження робить неможливим звернення до державних судових установ.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 824/50/22, провадження № 61-8593ав22.

Враховуючи вказане, закінчення строку дії контракту не може бути підставою для автоматичного закінчення строку дії арбітражного застереження, оскільки контракт і арбітражне застереження розглядаються як дві окремі угоди.

Згідно з пунктом 10.3 контракту закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке відбулось під час дії контракту, та виконання діючих зобов`язань.

На час звернення WK Energo GmbHдо МКАС при ТПП та прийняття заяви арбітражне застереження діяло, сторони контракту не погоджували іншого порядку врегулювання спору щодо виконання зобов`язань за контрактом після закінчення його дії - з 30 червня 2020 року.

Отже, доводи ДП «Енергоатом»стосовно недійсності арбітражної угоди у зв`язку із закінченням строку дії контракту є помилковими, оскільки арбітражна угода є автономною від контракту.

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням (частина перша статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Аналогічні положення викладені в частинах першій, другій статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року) (далі - Правила адвокатської етики).

Відповідно до частини третьої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

З огляду на викладене Верховний Суд зауважує, що правовідносини щодо домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах яких розглядаються питання щодо зобов`язання про сплату та строки сплати.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливо лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суд від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17, провадження № 61-11991св20).

Цивільним процесуальним законом визначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу у справі.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, викладено висновок, що: «Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат».

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, , провадження № 12-171гс19, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, пункт 268; від 28 липня 1999 року у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, пункт 30).

Згідно з матеріалами справи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи, представник WK Energo GmbH надала: копію договору про надання правничої допомоги від 18 серпня 2021 року № KMLF/51/2021 (далі - договір), укладений між WK Energo GmbH та Адвокатським Об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр»; додаткову угоду від 16 січня 2023 року № 1 до договору; ордер про надання правничої допомоги у Київському апеляційному суді адвокатом Хомин О. М. від 24 січня 2023 року, серія АА № 1268954; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Хомин О. М., серія ЛВ № 002529, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Львівської області від 15 грудня 2022 року № 170; рахунок від 17 січня 2023 року № 51/2021/4 на оплату, передбачених додатковою угодою, послуг у розмірі 500,00 євро; банківську виписку від 27 січня 2023 року про переведення на рахунок адвокатського об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» грошових коштів у розмірі 490,00 євро за рахунком № 51/2021/4.

Згідно з пунктом 1. 2 договору адвокатське об`єднання зобов`язалося здійснювати представництво клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги (юридичних послуг) та попередньо погоджені фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 в порядку та на умовах, визначених договором, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується здійснювати представництво клієнта в Київському апеляційному суді у справі № 824/3/23 під час розгляду заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 1 загальна сума додаткової угоди (сума гонорару адвокатського об`єднання) становить 500,00 євро, які клієнт сплачує адвокатському об`єднанню протягом трьох робочих днів з дати укладення цієї угоди.

Звертаючись до суду з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, WK Energo GmbH посилалась на те, що під час розгляду цієї справи адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Копусь і Муляр» вчиняло такі дії (детальний опис наданих послуг): консультація клієнта; формування правової позиції та узгодження її з клієнтом; підготовка та подання заперечень на заяву про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 у справі № 208/2021; участь в судовому засіданні у справі № 824/3/23; підготовка та подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами верховенства права справедливості, пропорційності, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до матеріалів справи надані Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Копусь і Муляр» послуги WK Energo GmbH складають: обґрунтовані заперечення від 25 січня 2023 року на заяву ДП «Енергоатом» про скасування рішення МКАС при ТПП України (а. с. 101-107); участь представника WK Energo GmbH - Муляр Є. Г. в судовому засіданні від 30 січня 2023 року, під час якого розгляд справи по суті не відбувся у зв`язку з неявкою в судове засідання представника ДП «Енергоатом»; участь представника WK Energo GmbH - Муляр Є. Г. в судовому засіданні від 20 лютого 2023 року, тривалістю 40 хвилин, під час якого справа була розглянута по суті заяви та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви ДП «Енергоатом» (а. с. 147-149).

Верховний Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що витрати WK Energo GmbH на професійну правничу допомогу не були необхідними та неминучими, оскільки компанія не довела, що не має у складі штатних юристів з огляду на таке.

Суди під час вирішення, зокрема цивільно-правових спорів, не можуть втручатися і оцінювати вибір стороною адвоката як представника в суді, оскільки ці відносини є диспозитивними, ґрунтуються виключно на договорі між адвокатом та клієнтом (замовником послуг) та залежать від професійних якостей адвоката щодо забезпечення реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному судочинстві.

Водночас держава не відповідальна за професійний юридичний захист особи у цивільній справі, незалежно від того, на яких умовах надається правова допомога - на умовах безкоштовної чи оплатної правової допомоги адвоката, крім особливих обставин (рішення ЄСПЛ від 30 березня 1999 року у справі «Tuzinski проти Польщі», заява № 40140/98, умови визначення про неприйнятність).

Отже, Київський апеляційний суд як суд першої інстанції, частково задовольнивши заяву WK Energo GmbH, взявши до уваги клопотання ДП «Енергоатом» про зменшення розміру витрат, відсутність у тексті додаткової угоди № 1 умов щодо форми і порядку обчислення адвокатського гонорару, складність справи, обсяг фактично наданих послуг та час необхідний для виконання адвокатом робіт, докази понесених витрат, дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, обґрунтовано зменшивши розмір відшкодування цих витрат з 500,00 до 300,00 євро.

З огляду на вказане Верховний Суд дійшов висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для їх задоволення.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив підстав для скасування оскаржуваних судових рішень і дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а оскаржуваних ухвал - без змін.

Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції, Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 у резолютивній частиніпостанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року WK Energo GmbH просила стягнути з ДП «Енергоатом» 400,00 євро відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник WK Energo GmbH - Хомин О. М. вказала, що буде подано уточнену заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, у встановлений ЦПК України строк.

Керуючись статтями 24, 141, 351, 367-369, 374, 375, 381-384, 454 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року та додаткову ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

О. В. Ступак

В. В. Яремко