САДГІРСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД  МІСТА  ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1862/23

Провадження № 1-кп/726/136/23

Категорія 227

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді                 ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань         ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023262020002238 від 20 червня 2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця за національністю, уродженця с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області, із середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді водія ТОВ «Альтфатер Чернівці», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора                                 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                         ОСОБА_3 ,

захисника                                 ОСОБА_5 ,

потерпілих                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

                                                ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

законного представника                 ОСОБА_10 ,

представників потерпілих                 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , -

У С Т А Н О В И В:

19.06.2023 приблизно о 23 годині 20 хвилин, водій ОСОБА_3 керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Actros» номерний знак НОМЕР_1 , із включеним ближнім світлом фар рухався в темну пору доби в м. Чернівці, по вул. Хотинській, яка освітлювалась міським електроосвітленням, зі сторони вул. Калинівської в напрямку вул. П. Ткачука.

Проїжджаючи будинок №56 вказаної вулиці, водій ОСОБА_3 , перед зміною напрямку руху, а саме перед виконанням маневру правого повороту на вул. П.Ткачука, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки, не правильно застосував прийоми керування транспортним засобом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеку іншим учасникам руху, при цьому маючи об`єктивну можливість вчасно виявити велосипедиста ОСОБА_13 , який рухався в попутному напрямку вздовж правого краю дороги на велосипеді марки «Comanche-Prairie», в результаті чого допустив наїзд на останнього.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, водію велосипеда марки «Comanche-Prairie», ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до висновку судово-медичної експертизи № 427 від 14.07.2023, спричинено смерть, яка настала від геморагічного шоку, який розвинувся як ускладнення масивної внутрішньої кровотечі, внаслідок отриманої за життя полі травми у вигляді закритої тупої травми черева з множинними розривами капсули і паренхіми печінки та нирок, закритої тупої травми грудної клітки з чисельними переломами ребер.

Вказану дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_3 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п. 10.1, який перебуває у причинному зв`язку з наслідками, а також 1.5, 2.3 (б, д), які сприяли порушенню вищевказаних правил, встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

-        п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-        п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-        п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 , після роз`яснення йому суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України - визнав повністю. Пояснив, що всі обставини, викладені прокурором у пред`явленому обвинуваченні, що знайшли своє відображення в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Так, дійсно 19.06.2023, в темну пору доби, керуючи вантажним автомобілем марки «Mercedes-Benz Actros» рухався в м. Чернівці, по вул. Хотинській та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_13 , який помер. Вказав про те, що бачив велосипедиста, що їхав по дорозі, однак повертаючи його не було у полі зору. Повідомив, що співчуває рідним, просить у них вибачення за те, що сталося. Не хотів цього.

На уточнюючі запитання також повідомив, що витягнув потерпілого, одразу викликав швидку, намагався надати до медичну допомогу, однак було пізно.

Просив суворо не карати, а також не позбавляти його права керування, оскільки він працює водієм і це позбавить його доходу та можливості утримувати сім`ю.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні, у зв`язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини, запропонував порядок дослідження, передбачений ч.3 ст. 349 КПК України. Просив допитати обвинуваченого та потерпілих, дослідити матеріали кримінального провадження що стосуються речових доказів, судових витрат та даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Щодо міри покарання, просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. Разом із тим, вважав за можливе звільнити обвинуваченого від відбуття покарання із випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки, зважаючи на встановлені обставини та те, що ОСОБА_3 вперше притягається до кримінальної відповідальності та вчинив необережний злочин.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 також погодився із запропонованим прокурором порядком дослідження доказів, однак просив також дослідити висновок експерта № СЕ-19/126-23/5926-ІТ від 19.07.2023.

При призначенні покарання обвинуваченому просив врахувати факт повного визнання вини, активного сприяння у розкритті кримінального правопорушення, часткового відшкодування шкоди. Також взяти до уваги наявність вини потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, тобто, що потерпілий своїми протиправними діями сприяв вчиненню кримінального правопорушення. Просив врахувати долучені документи, що підтверджують факт здійснення догляду за матір`ю та утримання вагітної дружини. Просив також не позбавляти ОСОБА_3 права керування, оскільки це позбавить його доходу. Таким чином у дебатах просив призначити справедливе покарання із звільненням від його відбування.

Потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду, що зверталися до страхової компанії щодо відшкодування шкоди, а обвинувачений у перший день залишив лише 20 000 грн, які були витрачені на поховання чоловіка. Всіх витрат не покрито, ще потрібно 5 000 доларів на встановлення пам`ятника. Моральна шкода не відшкодована, але цивільний позов буде подавати після розгляду кримінального провадження. У дебатах підтримала думку представника щодо призначення реального покарання у виді позбавлення волі.

Представниця потерпілої ОСОБА_11 не погодилася із думкою прокурора щодо покарання та просила призначити реальне покарання у виді позбавлення волі, оскільки обвинувачений залишив дружину у декретібез чоловіка, їх дітей без батька, та відповідно засобів до існування. Шкода не відшкодована, обвинувачений навіть не намагався вирішити питання з відшкодуванням витрат, а тих 20 000 грн. було явно недостатньо, зважаючи на наслідки, що настали.

Потерпіла ОСОБА_7 повідомила суду, що втратила сина і цього вже не вернути, але у нього залишилися діти, яким потрібна допомога. Просила призначити покарання згідно із законом. Також повідомила про те, що була присутня при тому, як обвинувачений залишав грошові кошти.

У судових дебатах зауважила, що діти залишилися без батька, а обвинувачений повинен був допомогти у вирішенні питання пождальшого утримання дітей.

Представник потерпілих ОСОБА_12 , діючи від імені та в інтересах як ОСОБА_7 , так і неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , як і законний представник дітей ОСОБА_10 , повідомили, що діти втратили тата, а мати свого сина. Для дітей це психологічна травма.

У дебатах адвокат просив врахувати те, що за весь час обвинувачений не вибачився перед потерпілими та не запропонував відшкодувати їм завдану шкоду. Загинув батько двох дітей, який сплачував аліменти на їх утримання та допомагав у їх вихованні, у зв`язку із чим для дітей настали невідворотні зміни. Просив призначити сувору міру покарання, а також врахувати те, що без реального позбавлення волі неможливо буде запобігти таким злочинам, в результаті яких гинуть люди. Цивільний позов будуть пред`являти після отримання страхового відшкодування.

Усі потерпілі повідомили, що із змістом обвинувачення ознайомлені та підтримують його, як і викладені у ньому фактичні обставини та підтвердили доведеність вини обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні.

З`ясувавши думку учасників судового провадження, оскільки обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 правильно зрозумів зміст пред`явленого йому обвинувачення та погодився із ним, а в учасників процесу та суду відсутні сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, керуючись ч.3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та потерпілих, дослідженням матеріалів справи, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат, а також заявленого захисником висновку експертизи.

При цьому, судом з`ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Покази обвинуваченого, надані у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння останнім змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

Таким чином, оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , які він надав суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена повністю, а останній вчинив вказане кримінальне правопорушення за обставин наведених у вироку.

З огляду на наведене, виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження, дійшов висновку, що дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано вірно за ч. 2 ст. 286 КК України, так як він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілому.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до ст. 65 КК України, п.1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, що є необережним злочином та, у відповідності до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.

Також суд враховує дані про особу винного, який є особою молодого віку; раніше не судимий; вперше притягається до кримінальної відповідальності; не притягався до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; має постійне місце проживання; одружений; працює на посаді водія. За місцем роботи у ТОВ «Альтфатер Чернівці» ОСОБА_3 характеризується позитивно, як і за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т. 1 а.м.к.п. 197-212).

Згідно долучених у судовому засіданні документів, дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_14 вагітна, а мати обвинуваченого – ОСОБА_15 ,хворіє згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого.

Разом із тим, суд не може врахувати те, що матір обвинуваченого перебуває на його утриманні, так як доказів, що б підтверджували таку обставину суду не надано.

Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд враховує: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, часткове відшкодування шкоди щодо однієї із потерпілих.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, щирого каяття - обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ОСОБА_3 ґрунтується на належній критичній оцінці ним своєї протиправної поведінки та характеризується осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю нести кримінальну відповідальність за вчинене.

Врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення - обґрунтовується тим, що таке сприяння є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особі та підтверджується тим, що обвинувачений в добровільному порядку одразу ж повідомляв правоохоронним органам та суду факти і обставини вчиненого, не перешкоджав у зібранні доказів та сприяв такому. Обвинувачений одразу ж після його затримання надавав пояснення щодо події, співпрацював із органом досудового розслідування не ухилявся від проведення слідчих дій.

Щодо врахування часткового відшкодування шкоди, суд виходив із того, що в ході судового розгляду потерпіла підтвердили той факт, що обвинувачений залишав певну суму коштів у рахунок понесених витрат, однак усіх матеріальних збитків не покрив.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого, визначених ст. 67 КК України, прокурором в обвинувальному акті не заявлено та судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує і те, що під час вчинення кримінального правопорушення обвинувачений не допускав перевищення швидкості в межах населеного пункту та не перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Більше того, згідно дослідженого у судовому засіданні висновку експертизи № СЕ-19/126-23/5926-ІТ від 19.07.2023 експертом встановлено, що в даній дорожньо-транспортній обстановці, водію автомобіля Mercedes-Benz Actros номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 необхідно було керуватись вимогами пунктів 10.4 та 10.1 ПДР. B даній дорожньо-транспортній обстановці, при обставинах казаних у вихідних даних в діях водія автомобіля Mercedes-Benz Actros номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 , вбачається невідповідність вимог пункту 10.1 ПІДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, через вказані у дослідницькій частині причини.

Також експертом вказано і про те, що в даній дорожньо-транспортній обстановці, водію велосипеда Comanche-Prairie, ОСОБА_13 , на підставі вимог пункту 6.7 ПІДР, необхідно було керуватись вимогами пункту 13.3 ПІДР, зміст яких приведено у дослідницькій частині. В даній дорожньо-транспортній обстановці, в діях водія ОСОБА_13 вбачається невідповідність вимог пункту 13.3 ПІДР, що з технічної точки зору, перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, через вказані у дослідницькій частині причини.

Тобто невідповідність вимогам ПДР, що перебуває в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди встановлена як у діях обвинуваченого, так і потерпілого.

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №298/95/16-к (провадження №51-2501км18) вказав, що у частині 2 статті 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

Таким чином, виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Враховуючи вищезазначені положення, реалізуючи надані суду дискреційні повноваження, керуючись суддівським розсудом, зважаючи на встановлені обставини кримінального провадження, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, оскільки встановлені обставини, що пом`якшують покарання не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення від якого настали непоправні наслідки у вигляді смерті особи молодої особи - ОСОБА_13 , що був сином, чоловіком та батьком малолітніх дітей.

Що стосується можливості застосування вимог ст. 75 КК України, то суд виходить із того, що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не може бути звільнений від покарання з випробуванням за наявності формальних даних, що позитивно характеризують особу винуватого, однак при цьому не зменшують його суспільної небезпеки та вчиненого ним кримінального правопорушення.

Так, суд бере до уваги те, що хоча ОСОБА_3 і вчинив кримінальне правопорушення з необережності, однак, відповідно до ст. 12 КК України, таке кримінальне правопорушення належить до тяжких злочинів, внаслідок його протиправних дій настала смерть потерпілого. Тяжкі наслідки у виді смерті людини є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі.

Також суд бере до уваги і думку потерпілих, яка хоча і не має визначального значення, однак свідчить про те, що внаслідок вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення у їх житті настали непоправні зміни, а останній повинен понести відповідальність, згідно з усією тяжкістю.

Таким чином суд не знаходить підстав для застосування щодо обвинуваченого вимог ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, оскільки на думку суду не встановлено обставин, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_3 без відбування покарання.

Вказане рішення суду ґрунтується на тому, що кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності їх понести. З іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та запобіганню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Також суд вважає за необхідне, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення та невідворотних наслідків, що настали внаслідок вчинення тяжкого злочину, застосувати і передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України позбавлення права керування транспортними засобами, яке слід встановити на строк 2 (два) роки, що сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченим нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху України регламентовано єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, якого повинні неухильно дотримуватись усі його учасники, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, а тому уникнення обвинуваченим додаткового покарання за обставин даного кримінального провадження у справедливому розмірі негативно вплине на сприйняття суспільством, зокрема іншими водіями, необхідності суворо дотримуватись Правил дорожнього руху.

При цьому суд зазначає, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є джерелом доходу, а тому доводи сторони захисту про недоцільність призначення позбавлення права керування, оскільки обвинувачений працює водієм, суд вважає безпідставними.

Застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, саме покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, яке слід відбувати реально, із позбавленням права керування транспортними засобоми на строк 2 роки - буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме його особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.

Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з можливістю внесення застави, згідно ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21.06.2023 у справі № 725/4527/23. У подальшому, 21.06.2023, застава була внесена заставодавцем і з того часу обвинувачений вважається таким, щодо якого обрано запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 в ході судового розгляду кримінального провадження не порушував обраний щодо нього запобіжний захід, а тому суд вважає його достатнім для запобігання ризиків.

Таким чином, до набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 слід залишити в силі раніше обраний запобіжний захід у вигляді застави.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, а саме витрати на проведення експертиз, що становлять 7 648 грн. (т. 1 а.м.д.р. 161, 172, 182, т.2 а.м.д.р. 177), у відповідності до положень ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.06.2023, у справі № 725/4524/23, арешт з обмеженням права користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене майно, а саме на пошкоджений велосипед марки «Comanche-Prairie» – скасувати, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Інший накладений арешт ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.06.2023, у справі № 725/4523/23, уже скасовано, у відповідності до ухвали слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21.07.2023, у справі № 725/5533/23.

Після набрання вироком законної сили раніше внесену заставу слід повернути застовадавцю, так як її згоди на можливість звернення такої застави судом на виконання вироку в частині майнових стягнень судом не отримано.

Згідно з вимогами ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі вищенаведеного та керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст. 100, 124, 174, 337, 348, 369-371, 373-374, 376, 392-395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк призначеного покарання, час перебування його під вартою у період з 20 червня 2023 року по 22 червня 2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді застави, застосований щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 67 100 (шістдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок, внесену на підставі квитанції від 21.06.2023 АТ «Ощадбанк», - повернути заставодавцю.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 7 648 (сім тисяч шістсот сорок вісім) гривень 00 копійок.

Накладений ухвалою слідчого судді Першотравневого районного суду м. Чернівці від 22.06.2023, у справі № 725/4524/23, арешт з обмеженням права користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене майно, а саме на пошкоджений велосипед марки «Comanche-Prairie»– скасувати.

Після набрання вироком законної сили, речові докази:

- одяг та взуття, які були визнані речовими доказами та в подальшому передані на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – залишити за належністю останній;

- мобільний телефон моделі «Sumsung» номер моделі А 50, мобільний чехол, дві сім карти, зв`язку ключів, що визнані речовими доказами та в подальшому передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 – залишити за належністю останній;

- вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz Actros», номерний знак НОМЕР_1 , що бу повернутий уповноваженій особі ТОВ «Альтфатер Чернівці» - залишити за належністю ТОВ «Альтфатер Чернівці»;

- велосипед марки «Comanche-Prairie», який визнаний речовим доказом та зданий на зберігання та територію спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів - повернути за належністю;

- DVD-R диск із відеозаписом камери відеоспостереження, яка розташована по вул. Хотинській – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівців протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддяОСОБА_1