Єдиний унікальний номер 722/928/21

Номер провадження 2/722/3/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді         Унгуряна С.В.

секретаря судових засідань Козак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Радамовського Миколи Миколайовича про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення протиправних дій, усунення їх негативних наслідків та відновлення пошкодженого майна,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Сокирянського районного суду Чернівецької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення протиправних дій, усунення їх негативних наслідків та відновлення пошкодженого майна.

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 21 вересня 2023 року, повний текст якого складено 02.10.2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення протиправних дій, усунення їх негативних наслідків та відновлення пошкодженого майна – відмовлено.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

25.09.2023 року представник відповідача Радамовський М.М. подав до суду письмову заяву про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн., разом із додатками, а саме: договір про надання правової допомоги від 24.08.2021 року; розрахунок розміру компенсаційних витрат на правову (правничу) допомогу б/н від 24.08.2021 року; акт виконаних робіт від 21.09.2023 року; прибутковий ордер від 21.09.2023 року. Також просив, стягнути з позивача витрати за оплату судової експертизи Вінницького НДЕКЦ в сумі 10 548,00 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися, що, відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з проведенням експертизи.

Статтею 59 Конституції України визначено, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 2 ст.15 ЦПК України визначено, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

У пункті 4 ч.1 ст.1 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009). Звернення до суду для захисту конституційного права кожного на правову допомогу безпосередньо на підставі частини третьої статті 8 Конституції України гарантується.

Статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, судом встановлено, що адвокат Радамовський М.М. здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЧВ №00419, виданого 23.08.2019 року Радою адвокатів Чернівецької області. Відомості про адвоката Радамовського М.М. внесено до Єдиного реєстру адвокатів України, в якому відсутні будь-які відмітки про зупинення або заборону на зайняття адвокатською діяльністю за весь час, в тому числі в період надання правової допомоги відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Радамовським М.М. укладено договір про надання правової допомоги від 24.08.2021 року на представництво інтересів відповідача.

Актом виконаних робіт щодо надання юридичних послуг за переліком від 21.09.2023 року передбачено обсяг та вартість послуг адвоката: юридична консультація клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, укладення та підписання сторонами договору – 4 год., додаткова юридична консультація – 1 год., участь в судових засіданнях (більше 30 судових засідань), оформлення процесуальних документів, неодноразові виїзди з судовими експертами на місце та в складі суду на місце огляду доказів за їх місцем знаходження – 20 год., всього витраченого часу 25 год. – 25000 грн. Клієнт до виконавця претензій щодо якості та обсягу наданих послуг немає.

Згідно з наданої до суду квитанції до прибуткового ордера від 21.09.2023 року адвокатом Радамовським М.М. прийнято від ОСОБА_1 25000 грн.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України, - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, щодо закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: І) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по праві № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2023 року представник позивача у відповідності до зазначених вище вимог процесуального закону у п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду, через поштове відділення направив до суду докази про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги від 24.08.2021 року, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи.        

Судом встановлено, що правнича допомога адвоката Радамовського М.М. полягала у наданні юридичної консультації клієнта, укладенні та підписанні сторонами договору, додаткової юридичної консультації, оформленні процесуальних документів, виїздів з судовими експертами на місце огляду доказів за їх місцем знаходження, участь в судових засіданнях.

Як вбачається з акту виконаних робіт, представником відповідача Радамовським М.М. враховано участь в судових засіданнях в розгляді справи в кількості 30-ти судових засідань, однак як вбачається із досліджених матеріалів справи, безпосередньо з участю представника відповідача Радамовського М.М. проведено лише 12 судових засідань.

Необхідно зауважити, що ч.6 ст.137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що 12.05.2020 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), в якій підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)), та зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи наведене, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в розрахунку судових витрат, які відповідач поніс, у зв`язку із розглядом справи, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, який здійснює свою діяльність протягом тривалого часу, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Враховуючи зазначене, суд вбачає підстави зменшити понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу та вважає за необхідне стягнути їх у розмірі 14000 грн.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем понесені витрати на проведення будівельно –технічної експертизи, яка була призначена згідно ухвали суду від 23.11.2021 року по справі №722/303/21, проведення якої доручено Вінницькому НДЕКЦ МВС України.

На підтвердження здійснення оплати представником відповідача надано рахунок Вінницького науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру МВС України від 21.02.2022 року, для проведення попередньої оплати за експертні послуги на суму 10548 грн.00 коп., а також квитанцію № 0.0.2511037926.1.1 від 11.04.2022 року, згідно якої ОСОБА_1 було оплачено на рахунок Вінницького НДКЦ МВС України за проведення експертизи суму у розмірі 10548 грн.00 коп.

Такі витрати також підлягають стягненню з позивача враховуючи, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

При цьому, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (ч.ч. 6,7 ст. 139 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи виконані роботи, складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зменшеному розмірі 14000 грн. та проведення експертизи у розмірі 10548 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 270, 273, 354 ЦПК України, ч.1 п.15 п.п.15.5 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Радамовського Миколи Миколайовича про стягнення судових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.

Стягнути з  ОСОБА_2 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_1 , на користь  ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер  НОМЕР_2 , витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 10548 (десять тисяч п?ятсот сорок вісім) грн.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                 С.В.Унгурян

Повне додаткове рішення складено 11.10.2023 року.