ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4934/22 пров. № А/857/14357/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 300/4934/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції -Гомельчук С.В.,

час ухвалення рішення - 21.07.2023 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

11.07.2023 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі - позивач) про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) на виконання рішення суду у справі №300/4934/22 у відповідності до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій він просить:

- визнати протиправною бездіяльність, вчинену Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 300/4934/22 та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вчинити певні дії у справі № 420/9867/22 у порядку статті 383 КАС України щодо виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у повному обсязі, а саме Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти рішення, відповідно до якого обчислити пенсію позивачу в розмірі 36592,43 грн з обмеженням її максимальним розміром з 29.04.2022 - 19340 грн, з 01.07.2022 - 20270 грн, з 01.12.2022 і дотепер - 20930 грн із розрахунку на місяць та виплатити різницю пенсії за період з 29.04.2022 по 31.05.2023 однією сумою в розмірі 159973,69 грн, у строк, визначений приписами ч. 2 ст. 46 та ч.1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обгрунтування заяви, позивачем, зокрема, зазначено, що він має право на одержання пенсії в повному обсязі за період з 21.04.2022 по 28.04.2022 в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 29.04.2022 в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про прокуратуру", без обмеження будь-яким строком виплати пенсії за цей період..

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року заяву ОСОБА_1 , подану в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, залишено без задоволення.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення - про задоволення заяви в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Відповідач фактично не виконав у повному обсязі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 300/4934/22 у повному обсязі, що набрало законної сили, у зв`язку з чим Позивач змушений звернутися до суду із заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 300/4934/22 у повному обсязі та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі №300/4934/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за №092250003853 від 01.07.2022 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за № 092250003853 від 14.07.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 21.04.2022 пенсію за вислугу років відповідно до частин 2, 3 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", з врахуванням довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 17.06.2022 № 21/54 про складові заробітної плати ОСОБА_1 станом на 31.03.2022 та про складові заробітної плати/грошового забезпечення (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед призначенням/перерахунком пенсії), а саме за період з 01.09.2015 по 31.08.2020 і провести виплату такої пенсії за період з 21.04.2022 по 28.04.2022 в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а з 29.04.2022 в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2023 апеляційну скаргу пенсійного органу залишено без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 300/4934/22 залишено без змін.

Вищезазначене рішення набрало законної сили 23.05.2023.

30.05.2023 у даній справі видано виконавчий лист.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Пищ М.С. від 16.06.2023 відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного документа.

06.07.2023 відповідачем надіслано позивачу лист на його звернення від 28.06.2023, з якого слідує, що пенсійним органом проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 21.04.2022 відповідно до частин 2, 3 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", з врахуванням довідок Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону від 17.06.2022 № 21/54 про складові заробітної плати ОСОБА_1 станом на 31.03.2022 та про складові заробітної плати/грошового забезпечення за період з 01.09.2015 по 31.08.2020. З 29.04.2022 проведено перерахунок пенсії в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Після перерахунку розмір пенсії з 21.04.2022 по 28.04.2022 склав 8203,42 грн, а з 29.04.2022 - 19340 грн, з 01.07.2022 - 20270 грн, з 01.12.2022 - 20930 грн. Виплату пенсії в розмірі 20930 грн забезпечено з липня 2023 року. Заборгованість в сумі 159973,69 грн за період з 21.04.2022 по 30.06.2023 внесена до Реєстру судових рішень та буде виплачена за наявності додаткового фінансування з Державного бюджету в порядку черговості, з урахуванням дати набрання чинності рішенням суду.

Вважаючи повідомлене протиправною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані вище правові норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», дійшов висновку, що із принципу верховенства права видно, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).

Відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 5 лютого 2020 року у справі №640/10843/19, від 28 квітня 2020 року у справі №611/26/17.

Щодо причин не виконання вказаних судових рішень в частині не виплати донарахованої суми пенсії та судових витрат відповідач посилається на те, що виконання судових рішень здійснюється державою за окремою бюджетною програмою, а тому виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від відповідача.

Згідно із статтею 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України.

Згідно із ст. 23, п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Відтак, виплата коштів, нарахованих на виконання рішення суду, буде здійснена після виділення відповідних коштів з Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 10 ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України здійснює повноваження визначені Конституцією.

Рішення Кабінету Міністрів України відповідно до ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України є частиною бюджетного законодавства.

Повноваження Пенсійного фонду України як виконавця бюджетних програм визначається ст. 23 цього Кодексу, а саме будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про .Державний бюджет України.

Згідно положень підпунктів 4, 5 пуншу 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з дією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління немає.

Таким чином, виплата сум, донарахованих па виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України, та не залежить від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відсутня протиправна бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відносинах, які стосуються невиплати нарахованої суми пенсії позивачу. Органи Пенсійного фонду України діють в межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвалу судом першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328, 370, 383 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2023 року у справі № 300/4934/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок, строки та підстави подання касаційної скарги на рішення суду апеляційної інстанції визначено ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Р. П. Сеник

судді Т. В. Онишкевич

Н. М. Судова-Хомюк

Повне судове рішення складено 09.10.2023 року