ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 535/335/22 Номер провадження 11-кп/814/1480/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника обвинуваченихОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 квітня 2022 року за №12022221230000167, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Жовтневе Золочівського р-ну Харківської обл., проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , у силу ст.89 КК України не судимого,

визнано винуватим і засуджено за ч.4 ст.185 КК України на 5 років позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ухвалено обчислювати з 04 квітня 2022 року й до набрання вироком законної сили залишено їм запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнано винуватими й засуджено за те, що вони в проміжок часу з 16 березня до 03 квітня 2022 року в умовах воєнного стану, діючи між собою за попередньою змовою групою осіб, проникли в приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » по АДРЕСА_4 , звідки таємно викрали належне ОСОБА_11 майно на загальну суму 8 439 гривень 13 копійок.

В апеляційних скаргах:

захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року та призначити ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 покарання із застосуванням ст.75 КК України кожному. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував: причини вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень; те, що вони щиро розкаялись, характеризуються задовільно за місцями проживання та потерпілий не має до них претензій;

обвинувачений ОСОБА_9 просить скасувати вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року, посилаючись на те, що місцевий суд: не роз`яснив йому права; розглянув провадження з порушенням положень ч.3 ст.349 КПК України та за відсутності потерпілого; не дослідив докази щодо пред`явленого йому обвинувачення; порушив вимоги ст.221 КПК України; при призначенні покарання не врахував: обставини й ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що він щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в силу ст.89 КК України не судимий, неодружений, не перебуває на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, має постійне місце проживання, де на нього скарг не надходило, й обставини, які би обтяжували його покарання, є відсутніми.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, міркування захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу та просив застосувати до всіх обвинувачених положення ст.75 КК України, думку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , які також просили звільнити їх від відбування покарання з випробуванням, позицію обвинуваченого ОСОБА_9 , який підтримав апеляційні скарги, водночас підтвердив те, що він є винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та просив пом`якшити йому покарання, заперечення прокурора проти апеляційних скарг, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційних скарг та дійшла висновку про те, що вони не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості  ОСОБА_8  та ОСОБА_10  у вчиненні ним кримінального правопорушення, обґрунтованості їх засудження та кваліфікації дій за ч.4  ст.185 КК України як  таємне викрадення чужого майна в умовах воєнного стану групою осіб, поєднане з проникненням у приміщення, в апеляційних скаргах не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Доводи ОСОБА_9 про те, що місцевий суд не роз`яснив йому права та розглянув провадження з порушенням положень ч.3 ст.349 КПК України є неспроможними.

За приписами ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином законодавець створює процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами учасників судового розгляду, які у випадку зміни правової позиції з метою скасування вироку місцевого суду, ухваленого в порядку ч.3 ст.349 КПК України, можуть в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження.

З журналів судових засідань і носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, встановлено, що обвинуваченим було вручено пам`ятку про їх права та обов`язки, які останнім були зрозумілі. Судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9  та ОСОБА_10 здійснювався за спрощеною процедурою, під час якої місцевий суд за відсутності заперечень усіх учасників судового провадження обґрунтовано визнав недоцільним дослідження доказів в повному обсязі, обмежившись допитом обвинувачених і дослідженням даних щодо характеристики їх осіб, процесуальних витрат та речових доказів.

У судовому засіданні першої інстанції, обвинувачені, будучи забезпеченими участю захисника, повністю визнали вину, підтвердили й не оспорювали обставини вчинення інкримінованого їм злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у зв`язку з чим просили розглядати справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому, місцевим судом було з`ясовано, чи правильно вони розуміють зміст обставин зазначеного вище кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, чи немає сумнівів у добровільності позиції ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після чіткого, детального та розгорнутого пояснення судом першої інстанції змісту норми ч.3 ст.349 КПК України обвинувачені ствердно заявили про бажання здійснення судового розгляду за вказаним вище порядком (відповідно до ч.3 ст.349 КПК України), те, що їм зрозумілі правові наслідки такого розгляду та підтвердили добровільність своєї позиції. Захисник  також підтримав наведену вище процедуру проведення розгляду справи.

Отже, судом першої інстанції були дотримані всі передбачені законом умови та процесуальні гарантії розгляду провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а доводи ОСОБА_9 про протилежне є надуманими.

При цьому, посилання ОСОБА_9 на недослідження місцевим судом доказів обставин вчиненого кримінального правопорушення колегія суддів уважає безпідставними, оскільки предметом судового розгляду в в порядку ч.3 ст.349 КПК України виступають обставини вчиненого кримінального правопорушення в контексті їх обсягу та змісту, які визнаються учасниками судового провадження та підтверджені обвинуваченим.

Так само позбавлені підстав твердження ОСОБА_9 з приводу розгляду місцевим судом справи за відсутності потерпілої особи, оскільки потерпілий ОСОБА_11 був належним чином повідомлений про місце, дату й час засідань у суді першої інстанції, що підтверджується телефонограмою, складеною секретарем судового засідання.

До суду потерпілий не з`явився та неодноразово подав клопотання про здійснення судом першої інстанції розгляду кримінального провадження за його відсутності (т.1 а.п.21, 60, 144, 242, т.2 а.п.14).

Натомість, брати участь у судовому провадженні є правом потерпілої особи згідно з п.2 ч.3 ст.56 КПК України, яке також передбачає і право відмовитися від участі в судовому провадженні в будь-якій інстанції.

Твердження ОСОБА_9 про порушення місцевим судом вимог ст.221 КПК України (ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення) також є необґрунтованими, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено відсутність у них будь-яких клопотань ОСОБА_9 щодо ознайомлення з матеріалами провадження під час досудового розслідування та під час провадження в судах двох інстанцій. У ході розгляду справи в судових засіданнях ОСОБА_9 також жодним чином не вказував на необхідність ознайомлення з матеріалами провадження чи про необхідність надання часу для підготовки захисту. Кримінальне ж провадження щодо останнього здійснювалось у порядку ч.3 ст.349 КПК України, що не передбачає дослідження процесуальних дій сторони обвинувачення під час досудового розслідування в силу того, що встановлені органом досудового розслідування обставини визнаються та підтверджуються учасниками судового провадження.

Доводи сторони захисту з приводу призначення обвинуваченим покарання із застосуванням ст.75 КК України, а також твердження обвинуваченого ОСОБА_9 у суді апеляційної інстанції про пом`якшення йому покарання позбавлені підстав.

За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Із аналізу приписів ст.75 КК України вбачається, що при застосуванні даної норми кримінального закону всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Санкцією ч.4 ст.185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував обставини й ступінь тяжкості вчиненого  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9  і ОСОБА_10 , кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особи обвинувачених, які не судимі в силу ст.89 КК України, не працюють, характеризуються негативно, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебувають, ОСОБА_10 має малолітню дитину, яка перебуває з матір`ю за кордоном, наявність обставин, що пом`якшують покарання – щире каяття, та відсутність обставин, які його обтяжують.

Підвищена ж суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 злочину насамперед обумовлена тим, що вони за попередньою змовою між собою здійснили посягання на майно потерпілого з порушенням недоторканості належного йому приміщення за надскладного для суспільства часу, тяжких обставин та умов, у яких опинилося суспільство, коли люди згуртувались, використовуючи, в тому числі власні матеріальні ресурси, для надання відсічі ворогу й виживання.

За таких обставин, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, що виключає можливість звільнення їх від відбування покарання з випробуванням.

Доводи ОСОБА_9 про його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що поведінка ОСОБА_9 була проявом активного сприяння розкриттю злочину, направлена саме на активну та ініціативну допомогу слідству в установленні нових фактів і обставин кримінального правопорушення. У той же час, визнання ОСОБА_9 своєї вини та надання правдивих показань по обставинах злочину в суді першої інстанції ще не підтверджує такої обставини, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Названої вище обставини не встановлено й органом досудового розслідування в обвинувальному акті.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_9 має сім`ю, однак ці дані з огляду на викладені вище обставини в їх сукупності не є мотивованою й достатньою підставою для пом`якшення чи зміни способу виконання.

Таким чином, призначене ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 покарання, яке є мінімальним, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Отже, апеляційні скарги не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_7 , у інтересах обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , залишити без задоволення, а вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 05 грудня 2022 року щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 – без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою - у той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

С у д д і :

ОСОБА_2         ОСОБА_3         ОСОБА_4