Справа № 127/14372/23

Провадження 2/127/1721/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних та 3% річних, -

в с т а н о в и в:

       17.05.2023 року судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних та 3% річних, яку мотивовано тим, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2020 року № 127/30388/19 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст. 122 ч. 1 КК України, призначено покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 р. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6 311,71 грн., моральну шкоду в сумі 3 000 грн., втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 3 482,81 грн., судові витрати в розмірі 11 100 грн.

       Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.10.2020 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2020 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

       09.12.2020 року було видано виконавчий лист у справі № 127/30388/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів, який було пред`явлено до примусового виконання. 18.12.2020 року було відкрито виконавче провадження № 63958574.

В ході здійснення виконавчого провадження з боржника утримано кошти, а саме: витрати виконавчого провадження за користування АСВП – 165, 91 грн., виконавчий збір – 15, 82 грн., 158, 27 грн. перераховано на користь ОСОБА_1 згідно платіжного доручення № 7209 від 01.07.2021 року. Станом на 25.01.2022 року борг складає 23 736, 25 грн.

Постановою державного виконавця від 25.01.2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист у справі № 127/30388/19 повернуто стягувачу.

19.04.2022 року виконавчий лист у справі № 127/30388/19 був повторно пред`явлений до примусового виконання, відкрито виконавче провадження № 68827994.

Від ОСОБА_2 через відділ ДВС на рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти: 11.03.2023 – 4 183,03 грн., 21.02.2023 року – 12 431,82 грн., 09.02.2023 року – 6 121,40 грн.

Постановою державного виконавця від 10.03.2023 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 127/30388/19 було закінчене.

За час невиконання судового рішення відповідач працював та отримував заробітну плату, однак з 05.10.2020 року ухилявся від виконання свого зобов`язання і борг в сумі 23 894,52 грн. був стягнутий в примусовому порядку лише в період з 09.02.2023 року по 11.03.2023 року.

На підставі ст.ст. 11 ч. 5, 625 ч. 1 ЦК України за період з 05.10.2020 року по 01.07.2021 року інфляційні втрати складають 2 340,34 грн. і розраховані на суму боргу 23 894,52 грн., 3% річних за цей період становлять 529,79 грн.

За період з 01.07.2021 року по 09.02.2023 року інфляційні втрати складають 7 597, 49 грн. і розраховані на суму боргу 23 736, 25 грн., 3% річних за цей період становлять 1 149,09 грн.

Загалом інфляційні втрати та 3 % річних за періоди з 05.10.2020 року по 01.07.2021 року та з 01.07.2021 року по 09.02.2023 року складають 11 616, 71 грн. (розрахунок: 2 340,34 грн. + 529,79 грн. + 7 597,49 грн. + 1 149,09 грн.).

Позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача: інфляційні втрати та 3 % річних в загальному розмірі 11 616,71 грн. та судові витрати: 1 073, 60 грн. судового збору та 3  00 грн. витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Мунтян Є.В. позов підтримав за викладених обставин, просив вимоги ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі згідно вимог ч. 5 ст. 11, ст. 625 ЦК України, а також стягнути судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав відповідно до викладених обставин. Суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 має дохід і міг виконати вирок суду в частині стягнення коштів вчасно, однак, не зробив цього. Просив його вимоги задоволити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_2 на його користь кошти за невиконання зобов`язання, що виникло 05.10.2020 року, в загальному розмірі 11 616,71 грн. та судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся завчасно, належним чином. Відзиву на позов, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутності не надавав. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З урахуванням вимог статей 223, 280 ЦПК України суд провів заочний розгляд справи.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2020 року № 127/30388/19 ОСОБА_2 визнано винним за ст. 122 ч. 1 КК України, призначено покарання у виді 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік. На підставі ст. 76 КК України зобов`язано періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання. Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 6 311,71 грн., моральну шкоду в сумі 3 000 грн., втрачений заробіток внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 3 482, 81 грн., судові витрати в розмірі 11 100 грн.

       Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05.10.2020 року вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2020 року залишений без змін.

       09.12.2020 року було видано виконавчий лист у справі № 127/30388/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, втраченого заробітку, судових витрат, в загальній сумі 23 894,52 грн., який було пред`явлено до примусового виконання.

18.12.2020 року відкрито виконавче провадження № 63958574.

В ході здійснення виконавчого провадження з боржника утримано кошти, а саме: витрати виконавчого провадження за користування АСВП – 165,91 грн., виконавчий збір – 15,82 грн., перераховано на користь ОСОБА_1 суму на погашення боргу в розмірі 158,27 грн. згідно платіжного доручення № 7209 від 01.07.2021 року.

Постановою державного виконавця від 25.01.2022 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист у справі № 127/30388/19 повернуто стягувачу. Станом на 25.01.2022 року борг складає 23 736,25 грн.

19.04.2022 року виконавчий лист у справі № 127/30388/19 був повторно пред`явлений до примусового виконання, відкрито виконавче провадження № 68827994.

Від боржника ОСОБА_2 через відділ ДВС на рахунок ОСОБА_1 перераховані кошти: 09.02.2023 року – 6 121,40 грн., 21.02.2023 року – 12 431,82 грн., 11.03.2023 року – 4 183,03 грн.

Постановою державного виконавця від 10.03.2023 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 127/30388/19 було закінчено в зв`язку з повним виконанням.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов`язання тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, що відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу завдання шкоди та виконання грошового зобов`язання на підставі рішення суду, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми ЦК України.

Основною засадою судочинства є обов`язковість судового рішення (ст. 129 Конституції України).

Статтею 129-1 Конституції України визначено: суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України (ст. 533 КПК України).

Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Крім того, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ст. 526 ч.1, ч. 2 ЦК України).

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Статтею 530 ЦК України визначено строк (термін) виконання зобов`язання: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

         Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що в зв`язку з простроченням боржником ОСОБА_2 виконання грошового зобов`язання за вироком суду, права ОСОБА_1 порушені і підлягають захисту в обраний ним спосіб, шляхом стягнення інфляційних і 3% річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, у постанові від 16.05.2018 року № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 години 30хвилин 24.02.2022 року. Станом на день ухвалення судом у даній справі судового рішення відповідним Указом воєнний стан не скасовано.

Отже, враховуючи вимоги ст. 625 ч. 1 та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також часткове погашення боргу в сумі 158,27 грн. (01.07.2021 року) суд наводить власний розрахунок 3% річних і інфляції за період з 05.10.2020 року (день набрання вироком законної сили) до 01.07.2021 року (часткове погашення боргу) на суму 23 894,52 грн. і з 01.07.2021 року до 23.02.2022 року (звільнення від відповідальності за ст.. 625 ЦК в зв`язку з введенням воєнного стану) на суму 23 736,25 грн.

За період з 05.10.2020 року по 01.07.2021 року (сума боргу 23 894, 52 грн.) інфляційні втрати складають 2 340,29 грн.

Індекс інфляції за жовтень 2020 – 101, 00, за листопад 2020 – 101,30, за грудень 2020 – 100, 90, січень 2021 – 101, 30, лютий 2021 – 101, 00, березень 2021 – 101,79, квітень 2021 – 100, 70, травень 2021 – 101, 30, червень 2021 – 100, 20. Розрахунок: 23 894, 52 ? 1,09794452 – 23 894,52 = 2 340, 29 грн.).

3% річних за цей період складає 529,78 грн. Розрахунок: період прострочення грошового зобов`язання з 05.10.2020 до 31.12.2020 (88 днів) 23 894, 52 ? 3% ? 88:366:100 = 172, 35 грн.; з 01.01.2021 до 01.07.2021 року (182 дня) 23 894, 52 ? 3% ? 182:365:100 = 357,44 грн. Загалом 529,78 грн.

За період з 01.07.2021 року по 23.02.2022 року (сума боргу 23 736,25 грн.) інфляційні втрати складають 1 534,01 грн.

Індекс інфляції за липень 2021 року – 100,10, серпень 2021 року – 99, 80, вересень 2021 – 101, 20, жовтень 2021 – 100, 90, листопад 2021 – 100, 80, грудень 2021 – 100, 60, січень 2022 – 101, 30, лютий 2022 – 101, 60 Розрахунок: 23 736, 25 х 106,463 (сукупний індекс) : 100% – 23 736, 25 = 1 534, 01 грн.)

3% річних складає 464,32 грн. Розрахунок: період прострочення грошового зобов`язання з 01.07.2021 року по 23.02.2022 року (184 дні) 23 736, 25 ? 3% ? 184:365:100 = 464,32 грн.

Загалом інфляційні втрати та 3 % річних за період з 05.10.2020 року по 01.07.2021 року та за період з 01.07.2021 року по 23.02.2022 року складають 4 868, 40 грн. (Розрахунок: 2 340, 29 + 529, 78 грн. + 1 534, 01 грн. + 464, 32 грн.)

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 4 868, 40 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з урахування ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору (а.с. 22) пропорційно сумі задоволених позовних вимог (41%), що становить 440,17 грн. (1073,60?41%:100=440,60 грн.).

Оскільки позивач не надав доказів понесення витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 грн., дана сума стягненню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 11, 509, 611, 625 ЦК України, п. 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 868 (чотири тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., а також судові витрати в сумі 440,17 грн.

В решті позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2

Повне судове рішення складене 05 жовтня 2023 року.

Суддя: