10.10.23

22-ц/812/1105/23

Справа №473/4326/23

Провадження № 22-ц/812/1105/23

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 жовтня 2023 року                                                 м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , подану адвокатом Набоковою Ольгою Геннадіївною

на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лузан Л.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Набокову О.Г. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що між нею та ОСОБА_2 01 липня 2023 року укладено шлюб, про що Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), складено відповідний актовий запис №260.

Зазначає, що подружні стосунки між ними не склались, фактично спільною родиною вони не проживали та спільного господарства не вели. Посилається на те, що у них з відповідачем різні погляди на сімейне життя, що призводить до конфліктів.

Враховуючи вищевикладене, позивач просила про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_2 .

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 серпня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції вказав, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175,177 ЦПК України, зокрема:

прізвище позивачки, зазначене в позовній заяві не узгоджується з документами, доданими до позовної заяви (не надано документів, що посвідчують особу позивачки станом на час звернення з даним позовом до суду);

не викладено обставин та не зазначено доказів на їх підтвердження щодо звернення з обумовленим позовом до суду (подружжя, яке не має дітей, згідно ст.106 СК України, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу);

не додано до позовної заяви оригінал свідоцтва про шлюб або належним чином засвідчена його копія; не засвідчені також інші подані до суду копії документів та не зазначено про наявність у позивачки або іншої особи оригіналів письмових доказів;

позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

позовна заява не містить підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою.

24 серпня 2023 року на адресу суду першої надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаним та повернуто позивачу.

Мотивуючи ухвалу суд першої інстанції вказав, що зміна прізвища після одруження тягне за собою ряд обов`язкових правових наслідків, та в першу чергу це стосується необхідності заміни документів після одруження. Недотримання обумовленого обов`язку тягне за собою неможливість здійснювати юридичні дії.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою зазначений обов`язок не виконаний.

При цьому, посилання представника позивачки на постанову Кабінету Міністрів України за № 165 від 28 лютого 2022 року (втратила чинність) не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказана постанова не звільняла від виконання особою обов`язку щодо зміни паспорта після зміни прізвища (мало місце лише зупинення строків).

Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції позивачка, діючи через свого представника подала на неї апеляційну скаргу.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказувала, що вона прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що фактично порушує фундаментальне право позивачки на справедливий і публічний розгляд справи.

Так, зазначає, що відповідно до статті 113 СК України, особа яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розривання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне .

У разі зміни прізвища після одруження, зміна паспорта громадянина України є обов`язковою процедурою. Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, відведений термін для обміну паспорта становить один місяць з дати укладення шлюбу.

Втім, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, постановою Кабінету Міністрів України « Про зупинення надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» від 28.02.2022 року №165, відповідно до якої строк обміну паспорта було зупинений.

Вказана постанова втратила чинність лише 25 серпня 2023 року, таким чином строк на заміну паспорту було відновлено. Тобто, відведений термін для обміну паспорту в зв`язку зі зміною прізвища відраховується саме з 25 серпня 2023 року, оскільки шлюб між сторонами було укладено 01 липня 2023 року, тобто в той період коли строки , зокрема на заміну паспорту було зупинений.

Крім того, звертає увагу суду, на той факт, що позовна заява про розірвання шлюбу була подана 22 серпня 2023 року, тобто в період дії постанови Кабінету Міністрів України «Про зупинення надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру» від 28 лютого 2022 року №165.

Таким чином, враховуючи вище викладене пред`явлення копії паспорту позивача з дошлюбним прізвищем не є порушенням, документ є дійсним.

Враховуючи вищевикладене, просила оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Про розгляд справи судом сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з вимогами частини 1 статті 15, частини 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частини 2 статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом.

До позовної заяви нею долучено копію паспорту громадянина України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 , копію паспорту громадянина України РНОКПП ОСОБА_2 , копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження дитини позивачки, рішення суду по справі № 477/144/17 та квитанцію про сплату судового збору.

Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції вказав, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статтях 175,177 ЦПК України, зокрема:

прізвище позивачки, зазначене в позовній заяві не узгоджується з документами, доданими до позовної заяви (не надано документів, що посвідчують особу позивачки станом на час звернення з даним позовом до суду);

не викладено обставин та не зазначено доказів на їх підтвердження щодо звернення з обумовленим позовом до суду (подружжя, яке не має дітей, згідно ст.106 СК України, має право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу);

не додано до позовної заяви оригінал свідоцтва про шлюб або належним чином засвідчена його копія; не засвідчені також інші подані до суду копії документів та не зазначено про наявність у позивачки або іншої особи оригіналів письмових доказів;

позовна заява не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла або очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

позовна заява не містить підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

24 серпня 2023 року на адресу суду першої надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу визнано неподаним та повернуто позивачу.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції вважав частково виконаними позивачем вимоги ухвали від 24 серпня 2023 року, якою позов було залишено без руху. При цьому не виконаною лишилася вимога суду щодо того, що прізвище позивача, зазначене в позовній заяві не узгоджується з документами, доданим до позовної заяви, тобто не надано документ, що посвідчує особу позивача на день звернення до суду.

Мотивуючи підстави повернення позовної заяви, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вказав, що зміна прізвища після одруження тягне за собою ряд обов`язкових правових наслідків, та в першу чергу це стосується необхідності заміни документів після одруження. Недотримання обумовленого обов`язку тягне за собою неможливість здійснювати юридичні дії.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачкою зазначений обов`язок не виконаний.

При цьому, посилання представника позивачки на постанову Кабінету Міністрів України за № 165 від 28 лютого 2022 року (втратила чинність) не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказана постанова не звільняла від виконання особою обов`язку щодо зміни паспорта після зміни прізвища (мало місце лише зупинення строків).

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Так, у статті 175 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви, відповідно до яких позовна заява має містити зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти (пункт 2 частини 3 статті 175 ЦПК України).

Згідно з пункту 8 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

При зверненні до суду позивачем до позову надано копію паспорта на прізвище ОСОБА_5 та копію свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

У позовній заяві, з якою звернулася позивач, остання зазначила своє прізвище ОСОБА_1 ( дошлюбне ОСОБА_7 ), її місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, хоча і не зазначила номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу та адресу електронної пошти.

Враховуючи наведене, позивач виконала вимоги процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви в частині зазначення даних про особу позивача, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави залишати позовну заяву без руху з підстав не надання документів, що посвідчують особу позивачки станом на час звернення з цим позовом.

Відповідно до статті 1 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначені в розділі І "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визначено, що виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і як наслідок повернення позову позивачеві, з підстав не здійснення позивачем обміну паспорту після реєстрації шлюбу, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, оскільки вказані підстави не узгоджуються із змістом статті 177 ЦПК України, так як на стадії відкриття провадження у справі в особи відсутній обов`язок надання будь-яких доказів. Подана позивачем заява за своїм змістом та формою відповідає вимогам процесуального закону, що виключає можливість застосування судом положень статей 175, 185 ЦПК України та залишення заяви без руху з вказаних підстав.

Враховуючи викладене, з урахуванням усунення позивачкою недоліків позовної заяви, постановлена судом 29 серпня 2023 року ухвала про визнання заяви неподаною та її повернення є передчасною і необґрунтованою, оскільки недоліки, у зв`язку із неусуненням яких було повернуто заяву, встановлені судом в ухвалі від 24 серпня 2023 року помилково та з недотриманням вимог процесуального закону.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року постановлена з порушенням норм процесуального права, зважаючи на гарантоване кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, свобод чи інтересів, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному статті 379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Набоковою Ольгою Геннадіївною на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року задовольнити.

Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 серпня 2023 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий                                                                Ж.М. Яворська

Судді                                                                        Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 10 жовтня 2023 року.