Справа № 148/1543/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді                 Саламахи О.В.,

        за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в  залі суду  м. Тульчина заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 , про зміну способу виконання рішення, - 

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться справа за заявою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про зміну способу виконання рішення.

Заява мотивована тим, що Тульчинським районним судом Вінницької області 18.03.2016 ухвалено рішення за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким: 1) В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIU0GI0000002377 від 14.12.2007 звернути стягнення на 2/3 частини квартири загальною площею 42,30 кв.м., житловою площею 27,70 кв.м, яка розташована, за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № VIU0GI0000002377 від 14.12.2007) ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені Відповідача-1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою вартістю предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 200 000 грн.; 2) Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір 2219,80 грн.

Звертаючись до суду, банк обрав спосіб захисту свого порушеного права, який відповідає Закону «Про іпотеку», договору.

На даний момент АТ КБ "ПриватБанк" позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду, за наступними причинами: ??відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки; відсутність попиту покупців.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 глави 22 розділу 2 Наказу Міністерства Юстиції України від 22.02.2012 «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, можуть бути видані за письмовою заяваю спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту та на запит нотаріуса, яким заведено спадкову справу. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).

Таким чином, банк не може звернутись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу та надати правовстановлюючі документи на вказане майно. В банка відсутні вказані документи, так як банк не є власником майна, а лише іпотекодержателем.

Також, банк не є особою, яка за законом має право отримати дублікати правовстановлюючих документів, адже банк не є стороною угоди.

Всі вищевказані обставини роблять неможливою реалізацію предмету іпотеки, у спосіб, що передбачений рішенням суду.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертався до суду про стягнення боргу та обрав передбачений законом та договором спосіб виконання рішення про стягнення боргу — звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іншій особі-покупцеві, проте за вказаних обставин не має можливості ним скористатись.

Також, представник позивача звертає увагу суду, що вказаний в рішенні порядок виконання не передбачає звернення до Державної виконавчої служби. В цьому випадку банк не є стягувачем, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», при цьому позбавлений можливості виконання рішення суду самостійно.

Оскільки, рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.03.2016 по справі №148/1543/13-ц, на даний час не виконане, а заявником доведено, що позбавлений можливості виконати дане рішення, яке набрало законної сили, в передбачений спосіб, суд змінює спосіб виконання вищезазначеного рішення суду.

На підстав наведено заявник просить встановити наступний спосіб виконання рішення: звернути стягнення на 2/3 частини квартири загальною площею 42,30 кв.м., житловою площею 27,70 кв.м., яка розташована, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ «Про виконавче провадження»; інші положення рішення залишити без змін; видати виконавчі листи.

В судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, просив розглянути заяву за його відсутності, заяву підтримав посилаючись на зазначені в ній обставини.

У судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з`явилися, від останніх надійшло заперечення на заяву, яка мотивована наступним. Згідно рішення Тульчинського районного суду Вінницької області у справі №148/1543/13-ц предметом іпотеки була не вся квартира АДРЕСА_2 , як окремий об`єкт права власності, яка належить відповідачу ОСОБА_1 , і які не виділені в натурі як об`єкт права власності. Одна третя частини вказаної квартири належить на праві власності ОСОБА_3 , яка не є і не була предметом іпотеки. За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Натомість, судовий експерт Біневський М.В. у висновку №04/18-Д від 16.02.2018, який надав органам виконавчої служби вказав, що враховуючи фактичне об`ємно- планувальне рішення квартири АДРЕСА_2 , виділити 2/3 частини не вбачається можливим.

Відповідно рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.12.2022 у справі № 148/1000/22 провадження № 2/148/405/22 позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості по кредиту, залишено без задоволення, а тому остання, як і відповідач ОСОБА_2 ніяких грошових зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк» не мають.

Відповідачі зазначають, що заявник АТ КБ «Приватбанк» в заяві не навів підстав для встановлення зміни способу виконання рішення суду у справі №148/1543/13-ц, як того вимагає ч.3 ст. 435 ЦПК України, якому достеменно відомо про рішення Тульчинського районного суду у справі за №148/1000/22 від 29.12.2022.

Відповідачі вважають, що не можна продавати на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження об`єкт, якого не має в натурі.

Окрім зазначеного, продаж на електронному аукціоні 2/3 частини квартири недопустимо порушує права власника 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , оскільки за ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним.

У зв`язку з викладеним, відповідачі просять суд залишити заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про зміну способу виконання рішення - без задоволення.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши заяву та матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.03.2016 у справі № 148/1543/13-ц (а.с. 5-7), позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про звернення стягнення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №VIUOGI0000002377 від 14.12.2007 в розмірі 210509,56 грн. звернуто стягнення на 2/3 частини 2-х кімнатної квартири загальною площею 42.30 кв.м, житловою площею 27.70 кв.м, яка складається з коридора 29-1, вбиральні 29-2, ванни 29-3, кухні 29-4, кімнат 29-5 та 29-7, кладової 29-6, балкона 29-8, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № VIUOGI0000002377 від 14.12.2007) Публічним Акціонерним товариством «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою вартістю предмету іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень.

В частині позовних вимог про виселення ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 із квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «Приватбанк» 2219,80 ( дві тисячі двісті девятнадцять) грн. 80 коп. понесених по справі судових витрат.

Рішення суду набрало законної сили.

Також, Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.12.2022 у справі № 148/1000/22 (а.с. 21-27), позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості у розмірі 140 000 грн., за кредитним договором № VIUOGI0000002377 від 14.12.2007 - залишено без задоволення.

Відповідачами надано висновок судового експерта Бінєвського М.В. № 04/18-Д від 16.02.2018, який виконувався на запит Тульчинського ДВС старшого державного виконавця Дерев`яги О.П. від 25.01.2018 про можливість виділення 2/3 частин квартири АДРЕСА_2 , та за результатами проведення дослідження: враховуючи фактичне об`ємно-планувальне рішення квартири АДРЕСА_3 частин 1/3 частка, що відповідно в одиницях площі становить 28,2 кв.м. – 4,1 кв.м., та вимоги нормативних документів чинних в галузі будівництва України, виділити 2/3 частки квартири не вбачається можливим (а.с. 41-43).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 3 ст. 32 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25.11.1995 у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Поняття спосіб та порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, що розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

Суд не може змінити зміст рішення або його суть.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість виконання рішення. Задоволення таких заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувану, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Таким чином, чинне законодавство пов`язує можливість відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суду лише за умов доведення заявником існування обставин, що ускладнюють виконання або роблять його неможливим.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постановах від 25.11.2015 (справа №6-1829цс15) та від 16.12.2015 (справа №6-2427цс15).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Можлива зміна попиту ринку нерухомості, наявність документів, необхідних для його продажу має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважатися істотними.

Згідно правової позиції у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки, статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже суд, дослідивши доводи викладені у заяві, приходить до висновку, що заява представника АТ КБ «ПриватБанк» не містить жодних фактів та доказів на обґрунтування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, також дані факти не підтверджені і матеріалами справи.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.81, 126, 127, 435 ЦПК України, суд –

                                                П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про зміну способу виконання рішення - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.    

Суддя: