ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.02.2007 Справа № 2/369-ПД-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Тереховій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДАК "Хліб України", Херсонського обласного дочірнього підприємства "Хліб України"
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
про визнання договору та акту недійсним
за участю: прокурор Федоренко О.Б.
представників сторін:
від позивача - Горбова О.М., довіреність від 15.01.2007р. № 02-14/1
Кандиба А.В., довіреність від 09.01.2007р. № 2
Тоткало О.Д., в.о.генерального директора ХОДП ДАК "Хліб України"
Петриченко В.В., довіреність від 16.01.2007р. № 01-22/31
від відповідача - ОСОБА_1, підприємець
в с т а н о в и в:
27 листопада 2006 року перший заступник прокурора Херсонської області звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах Кабінету Міністрів України, Державної акціонерної компанії "Хліб України", Херсонського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 17.12.2002 року та акту приймання-передачі юридичних послуг від 12.05.2004 року між ХОДП ДАК "Хліб України" та ПП ОСОБА_1, з вимогою зобов'язати ПП ОСОБА_1 повернути ХОДП ДАК "Хліб України" 30 000,00 грн. одержаних за договором від 17.12.2002 року. Просить поновити строк позовної давності, мотивуючи тим що він пропущений з поважних причин, оскільки прокуратурі області стало відомо про спірні договірні відносини сторін тільки в жовтні 2006 року.
З урахування заяви прокуратури Херсонської області від 22.01.2007 року про уточнення позовних вимог, позов обґрунтовано тим, що генеральний директор ХОДП ДАК "Хліб України" відповідно до п.6.5. Статуту не мав права укладати угоди на суму, еквівалентну більш ніж 300 000 гривень, що є підставою для визнання договору недійсним за ст.48 ЦК УРСР.
Порушення інтересів держави прокурором мотивовано тим, що ХОДП ДАК "Хліб України" є власністю ДАК "Хліб України", 100% акцій якого належить державі. Вважає, що спірними договорами порушено інтереси Кабінету Міністрів України та ДАК "Хліб України".
Представники ДАК "Хліб України" та Кабінету Міністрів України в особі Херсонського обласного управління юстиції позовні вимоги прокурора підтримали в повному обсязі.
Генеральний директор ХОДП ДАК "Хліб України" підтримав позовні вимоги першого заступника прокурора Херсонської області, доповнивши в якості підстави задоволення позову посилання на ст.215 ЦК України, просить поновити строки позовної давності, так як новий генеральний директор ХОДП ДАК "Хліб України" призначений на посаду тільки в серпні 2006 року, а про спірний договір стало відомо тільки з позову ОСОБА_1 про стягнення боргу. Звертає увагу суду, що договір від 17.12.2002 року ПП ОСОБА_1 виконано не в повному обсязі, так як він представляв інтереси ХОДП ДАК "Хліб України" за позовом АТВТ "Укрсибінкор" тільки в деяких судових засіданнях, а в подальшому інтереси підприємства представляв штатний юрисконсульт.
Відповідач - ПП ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що спірний договір укладено 17.12.2002 року з ХОДП ДАК "Хліб України" на надання юридичних послуг саме цій юридичний особі щодо господарського суду з АТВТ "Укрсибінкор", тому прав та інтересів Кабінету Міністрів України та ДАК "Хліб України" він не зачіпає. Вважає, що свої зобов'язання виконав в повному обсязі, так як в позові АТВТ "Укрсибінкор" до ХОДП ДАК "Хліб України" відмовлено в повному обсязі. На його думку спірний договір не суперечить Статуту ХОДП ДАК "Хліб України", так як сума його гонорару на момент підписання договору не визначалася фіксованою грошовою сумою, а залежить у відсотках від суми позову АТВТ "Укрсибінкор" в задоволені яких буде відмовлено. Зазначає, що своїми подальшими діями - представництвом інтересів по справі в господарських судах, підписанням акту виконаних робіт, частковою оплатою ХОДП ДАК "Хліб України" підтвердив свою згоду на укладання договору від 17.12.2002 року. Просить суд застосувати строки позовної давності, мотивуючи це тим, що повноважні особи позивачів знали про спірний договір, так як це підтверджується щоквартальними бухгалтерськими звітами ХОДП ДАК "Хліб України" перед ДАК "Хліб України", його претензію від 02.02.2006 року та банківськими розрахунками між сторонами. Вважає, що господарський спір між АТВТ "Укрсибінкор" та ХОДП ДАК "Хліб України" виграно тільки за його допомогою, на підставі рішень господарського суду Херсонської області по справам № 14/48-ПС і 14/49-ПС від 28.01.2003 року, так як ними встановлено факт удаваності угоди оренди.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши сторони, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Державна акціонерна компанія "Хліб України" утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" для забезпечення держави та населення у процесі реформування системи закупівель і використання зерна державних ресурсів, створення сприятливих умов для інвестування елеваторної, борошномельно-круп'яної та комбікормової промисловості.
Херсонське обласне дочірнє підприємство створена на підставі рішення спостережної ради Компанії, протокол № 3 від 10.03.1998 року, як єдиний представник інтересів Компанії та її дочірніх підприємств у Херсонському регіоні.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1997 року № 1218 до статутного фонду Компанії були передані адміністративні будинки, що належать до державної власності і передаються до статутного фонду ДАК "Хліб України", додаток № 4 зазначеної постанови, Херсонське ОДП ДАК "Хліб України" входить до цього переліку.
Отже, ДАК "Хліб України" є державною акціонерною компанією, 100 % акцій якої належить державі. Тобто, Херсонське обласне дочірнє підприємство єдиним засновником якого є ДАК "Хліб України" відноситься до державної форми власності.
Відповідно до положень ст.121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у випадках передбачених законом.
В ході перевірки прокуратурою Херсонської області звернення Херсонського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії "Хліб України" був встановлений факт укладення підприємством і приватним підприємцем ОСОБА_1 договору про надання юридичних послуг.
Ці обставини дослідив суд і з'ясував, що 17 грудня 2002 року між ХОДП ДАК "Хліб України" в особі генерального директора Нікішенко В.Л., який визначений як сторона - "замовник", та приватним підприємцем ОСОБА_1, який є у договорі стороною - "виконавцем", був укладений договір про надання юридичних послуг.
Пункт 2.1.1. вищевказаного договору передбачав, що виконавець надає усні і письмові консультації з юридичних питань, які пов'язані з розглядом господарських спорів по справам № 16/622 і 16/621 за позовом акціонерного товариства відкритого типу "Українсько-Сибірська інвестиційна корпорація" до Херсонського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" та Херсонської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в загальній сумі 24 635 169,36 грн. в господарському суді м.Києва.
Відповідно до п.4.1. договору замовник зобов'язаний сплатити виконавцю грошову винагороду в сумі 2,55% від суми позовних вимог до Підприємства, у задоволенні яких буде відмовлено.
12 травня 2004 року між ПП ОСОБА_1 та ХОДП ДАК "Хліб України" складено акт приймання-передачі юридичних послуг, згідно змісту якого вбачається, що "виконавцем" були представлені інтереси "замовника" у справах № 16/621 і 16/622 за позовом АТВТ "Укрсибінкор" на загальну суму 24 635 169,36 грн., у задоволенні позову відмовлено повністю, рішення прийнятті 06.04.2004 року, вступили в законну силу. Послуги вважаються виконаними у повному обсязі та підлягають оплатити відповідно до умов договору. Розрахунок проводиться виходячи з винагороди "виконавця" у розмірі 2,55% від фактично отриманих "замовником" від боржника суми.
З банківських документів вбачається, що ХОДП ДАК "Хліб Україна" було сплачено ПП ОСОБА_1 за умовами вищезазначеного договору: 21.05.2004 року - 20 000,00 грн. та 09.12.2004 року - 10 000,00 грн., а всього - 30 000,00 грн.
02.02.2006 року ПП ОСОБА_1 звернувся до ХОДП ДАК "Хліб України" з претензією про сплату йому на підставі договору від 17.12.2002 року винагороди (боргу) у розмірі 598 656,07 грн. (а.с.24)
Судом встановлено, що договір про надання юридичних послуг від 17.12.2002 року укладено особою, яка не мала достатніх повноважень для укладення вказаного правочину. Зазначений договір від імені ХОДП ДАК "Хліб України" (підприємство "замовника") був підписаний генеральним директором цього підприємства Нікішенко В.Л.
Статутом Херсонського обласного дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" передбачено, що управління підприємством здійснюють вищий орган компанії - правління компанії, голова правління компанії та генеральний директор підприємства (розділ 6 пункт 6.1.).
Генеральний директор підприємства здійснює оперативне керівництво діяльністю підприємства, несе відповідальність за виконання покладених на нього рішень та функцій. До компетенції генерального директора підприємства відносяться всі питання діяльності підприємства, крім тих, які за діючим законодавством, цим Статутом або рішенням вищого органу та правління Компанії не віднесені до компетенції іншого органу.
До компетенції генерального директора як вищої посадової особи підприємства поряд з іншим відноситься прийняття рішень щодо питань поточної діяльності підприємства, не віднесених до компетенції вищого органу або правління компанії.
Генеральний директор має право здійснювати господарсько-фінансову діяльність підприємства, без доручення діяти від імені підприємства, представляти підприємство, видавати доручення, накази, розпорядження обов'язкові для виконання, укладати будь-які договори (угоди) на суму еквівалентну не більше 300 000,00 (трьохсот тисяч) гривень, здійснювати інші дії, за винятком віднесених до компетенції вищого органу, правління або голови компанії, спрямовані на досягнення статутних цілей підприємства.
Генеральний директор підприємства підзвітний вищому органу, правлінню і голові компанії (пункт6.5. Статуту).
Однак, в порушення вищевказаних вимог, керівник підприємства - ХОДП ДАК "Хліб України" підписав угоду на суму, яка перевищує визначену Статутом, а саме - 628 196,82 грн.
Статут юридичної особи встановлює межи її діяльності, вказуючи на ті дії, які повинні та можуть бути здійснені даним суб'єктом цивільного права. У випадку. якщо угода укладена від імені юридичної особи її керівником, яка протирічить його цілям і завданням, виходить за межи посадових повноважень. встановлених статутом, вона визнається недійсною.
Так, відповідно до приписів пункту 9 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/ІІІ від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу (ЦК УРСР, 1963) бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Пунктом 9.1. Роз'яснень визначено, що письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акту. Особа призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах свої компетенції без довіреності.
Угода укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що виходить за межи, встановлені Статутом підприємства, протирічить встановленим цілям його діяльності.
Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
У відповідності до положень ст.48 ЦК УРСР (1963р.) недійсним є правочин, який не відповідає вимогам закону.
В даному випадку, при укладені оспорюваної угоди генеральний директор ХО ДП ДАК "Хліб України" Нікішенко В.Л., який на час її укладення займав зазначену посаду, діяв з перевищенням своїх повноважень, питання щодо узгодження умов договору про надання юридичних послуг з керівництвом ДАК "Хліб України" не проводив.
Підписання особою угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень згідно з ст.203 ЦК України може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною.
Відповідно до ч.1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства, але керівником підприємства - ХОДП ДАК "Хліб України" ці вимоги закону були порушені, оскільки згідно зі статтею 25 ЦК УРСР (1963р.), який діяв на час підписання договору про надання юридичних послуг від 17.12.2002 року, юридична особа повинна була діяти лише на підставі статуту або положення, а також у його межах.
Згідно з п.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Недотримання вимог закону при укладені даного виду договору призвело до наслідків, передбачених ст.207 ГК України, а саме недійсності господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ст.ст.12 ГПК України, ст.202 ЦК України, 179-181 ГК України недійсним можливо визначити тільки правочин, тобто дії сторін, що направлені на виникнення взаємних прав та обов'язків. Права та обов'язки у ХОДП ДАК "Хліб України" і ПП ОСОБА_1 виникли з договору про надання юридичних послуг від 17.12.2002 року. Акт приймання-передачі юридичних послуг від 12.05.2004 року до правочинів не відноситься, і у самому договорі не визначений як документ, який є невід'ємною його частиною. Цей акт лише фіксує згоду сторін про засвідчення певних фактів, які стосуються умов укладеного договору та виконання сторонами взятих зобов'язань по ньому. За таких обставин, визнати акт від 12.05.2004 року недійсним як правочин неможливо, і тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ч.1 ст.80 ГПК України.
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу УРСР (в ред.1963р.), що діяв на той час, тобто при укладанні договору про надання юридичних послуг від 17.12.2002 року, за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угод; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Згідно роз'яснення ВГСУ № 02-5/11 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", господарським судам у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, необхідно врахувати, зокрема, таке: угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди.
У відповідності до положень ст.48 ЦК УРСР, ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, або відшкодувати вартість того що одержало.
За таких обставин ПП ОСОБА_1 повинен повернути ХОДП ДАК "Хліб України" отримані грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн.
Про порушення майнових прав ХО ДП ДАК "Хліб України" внаслідок укладення її колишнім керівником зазначеної угоди, прокуратурі області стало відомо лише в жовтні 2006 року при проведенні перевірки за зверненням в.о.генерального директора підприємства, а тому строк для подачі позову пропущено з поважних причин, тому суд погоджуючись з цим, поновляє строк позовної давності за наданим позовом.
Судові витрати по справі суд покладає на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до судового розгляду, і крім того, ПП ОСОБА_1 знав, або повинен був знати, при обставинах, встановлених судом, що правочин між сторонами укладається з порушенням закону.
Дослідивши правовідносини сторін у повному обсязі, суд також звернув увагу на наступні обставини.
Судом встановлено самостійне виправлення відповідачем - ПП ОСОБА_1 пунктів 4.2. та 5.2. договору від 17.12.2002 року, які не були погоджені з "замовником" та не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
За умовами договору (пунктів 3.1.) "виконавець" дії по захисту прав "замовника", які крім надання усних і письмових консультацій передбачали представництво у судових органах, повинен був здійснювати лише після надання йому довіреності. Але такий документ ПП ОСОБА_1 суду як доказ наданий не був, інші довіреності оспорюються позивачем як такі, що не відносяться до цих договірних відносин.
Крім цього, ХОДП ДАК "Хліб України" наполягають на тому, що захист інтересів по справам № 16/621 і № 16/622 здійснював не ПП ОСОБА_1, а штатний юрисконсульт Долгополов О.В., прізвище якого фігурує у всіх судових рішення усіх судових інстанцій, в той час, як договором (п.2.1.) передбачалась лише особиста участь відповідача у виконанні зобов'язань за договором.
На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, суд -
в и р і ш и в:
1. Поновити строк позовної давності по справі.
2. Позов задовольнити частково.
3. Визнати недійсним договір про надання юридичних послуг від 17 грудня 2002 року між Херсонським обласним дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" та приватним підприємцем ОСОБА_1.
4. Зобов'язати кожну із сторін повернути іншій стороні все отримане по правочину.
5. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1:
а) в доход державного бюджету -р/рах.31119095700002 МФО 852010 код за ЄДРПОУ 24104230 отримувач ВДК у м.Херсоні банк ГУДКУ в Херсонській області -85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) державного мита.
б) на користь ДП "Судовий інформаційний центр" (03680 м.Київ, вул.Трутенка, 2, р/р 26002014180001 в ВАТ "Банк Універсальний" м.Львів, МФО 325707 код 30045370) -118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Провадження по справі в частині позову про визнання недійсним акту здачі-приймання юридичних послуг від 22 травня 2004 року припинити.
7. Рішення направити сторонам по справі.
8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя С.В.Скобєлкін
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 13.03.2007 року