П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

26 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/14217/22

Категорія: 106000000          Головуючий в 1 інстанції: Левчук О.А.

          Час і місце ухвалення: 15:17, м. Одеса

          Дата складання повного тексту:07.07.2023 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого           – Бітова А.І.

суддів                     – Лук`янчук О.В.

 – Ступакової І.Г.

при секретарі           – Чоран А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1  та Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції (далі – ГУНП) в Одеській області про:

-          визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року;

-          зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року;

-          визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року №168 (далі – Постанова №168) за період з 24 лютого 2022 року по 01 березня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 01 серпня 2022 року;

-          зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови №168 за період з 24 лютого 2022 року по 01 березня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 01 серпня 2022 року;

-          визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення та доплати, регламентованої Постановою №168;

-          зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно ч.1 ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII (далі – Закон №2262-XII), з урахуванням індексації грошового забезпечення та доплати, регламентованої Постановою №168;

-          визнання протиправною бездіяльності ГУНП в Одеській області щодо не видачі трудової книжки ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року по 09 лютого 2023 року;

-          зобов`язання ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки з 02 серпня 2022 року по 02 лютого 2023 року з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що в період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року йому не нараховувалась індексація грошового забезпечення, відповідно до Порядку №1078 та Закону України "Про Національну поліцію". Також, за період з 24 лютого 2022 року по 01 березня 2022 року та з 01 липня 2022 по 01 серпня 2022 року не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода відповідно до Постанови №168. Крім того, до грошового забезпечення, з якого здійснювалось нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не включено такий вид грошового забезпечення, як додаткова винагорода, яку встановлено Постановою №168 та індексація. Додаткова винагорода має систематичний (щомісячний) характер, а індексація грошового забезпечення, яка є також систематичною входить до складу грошового забезпечення, а тому підлягає включенню до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. При цьому, позивач звільнений зі служби 01 серпня .2022 року, проте трудову книжку було видано лише 09 лютого 2023 року. Також, відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗпП відповідач повинен виплатити суму середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що 18 жовтня 2017 року Постановою Кабінету Міністрів України №782 внесено зміни до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, доповнивши абз.5 після слова "військовослужбовців" словом "поліцейських". До 18 жовтня 2017 року у Постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (далі – Порядок №1078-ХІІ) була відсутня така категорія осіб як "поліцейські". За спірний період величина індексу споживчих цін не перевищувала встановлений законом поріг, окрім квітня 2016 року. При цьому, додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 була нарахована та виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджується наказами, платіжними дорученнями та розрахунковими листами. Крім того, нарахування та виплата одноразової грошової допомоги здійснювалась з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійних характер та премій, а саме посадового окладу, окладу за спеціальним званням підполковник поліції, надбавки за вислугу років, надбавки за специфічні умови проходження служби та премії. Індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 також не є складовою грошовою забезпечення, а є винагородою за несення служби в органах і установах в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають  в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Така допомога установлена лише на період воєнного стану, тобто не носить постійний характер, а тому не включається у розрахунок одноразової грошової допомоги. При цьому, особова справа позивача як і інші документи, у зв`язку з введенням воєнного стану були евакуйовані. При звільненні позивачу була надана довідка, в якій повідомлено, що трудова книжка буде видана після завершення воєнного стану та поверненні особових справ та він не заперечував проти цього. Крім того, вимога про виплату середнього заробітку за весь період затримки є передчасною. Позивач не надав жодних доказів, що відповідачем порушено виплату належних йому сум при звільненні у передбачені законом строки за відсутності спору про їх розмір.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУНП в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ГУНП в Одеській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року.

Зобов`язано ГУНП в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року.

Визнано протиправними дії ГУНП в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано ГУНП в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУНП в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги ГУНП в Одеській області:

-          з аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, висновується, що індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством, зокрема, за даними Держстату України, індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за спірний період 2015 року складав: листопад 102,0%, грудень 100,7%; за спірний період 2016 року складав: січень 100,9%, лютий 99,6%, березень 101,0%, квітень 103,5%, травень 100,1%, червень 99,8%, липень 99,9%, серпень 99,7%, вересень 101,8%, жовтень 102,8%, листопад 101,8%, грудень 100,9%; за спірний період 2017 року складав: січень 101,1%, лютий 101,0%, березень 101,8%, квітень 100,9%, травень 101,3%червень 101,6%, липень 100,2%, серпень 99,9%, вересень 102%, жовтень – 101,2%, тобто тільки у квітні 2016 року індекс складав 103,5% та перевищував поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Таким чином, за увесь спірний період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року включно, величина індексу споживчих цін тільки у квітні 2016 року перевищувала встановлений законом поріг у 103%. З огляду на вказані обставини є доведеними, що дії ГУНП в Одеській області щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації за період з 07 листопада 2015 року по 30 листопада 2017 року є законними та обґрунтованими, не порушують прав та інтересів позивача;

-          саме вже нараховане грошове забезпечення поліцейського, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, підлягає індексації, а не те що в грошове забезпечення входить складова, така як індексація. Індексація це не надбавка, не премія - це механізм підвищення грошових доходів населення, яка проводиться тільки в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Грошове забезпечення поліцейських гарантується Законом України "Про Національну поліцію", Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та наказом Міністерства внутрішніх справ України №260 від 06 квітня 2016 року, а індексація в свою чергу зовсім іншим законодавством: Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядком №1078. Індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Індексація – це відшкодування особам подорожчання споживчих товарів і послуг.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про зміну судового рішення (в частині позовних вимог, що не були задоволені судом першої інстанції) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що ГУНП в Одеській області визнає, що позивач звільнений з 01 серпня 2022 року, тоді як остаточний розрахунок здійснений відповідачем 27 вересня 2022 року, тобто вищезазначений висновок суду першої інстанції про відсутність затримки та не надання доказів не відповідає дійсності. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. остаточний розрахунок з позивачем не було проведено, а тому відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні – середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі – Порядок №100).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ГУНП в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Наказом ГУНП в Одеській області №1319 о/с від 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 , відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 за станом здоров`я (через хворобу) з 01.08.2022 року (а.с. 17, 82).

Листом від 17 жовтня 2022 року №14/15аз ГУНП в Одеській області на адвокатський запит повідомлено, що УФЗБО ГУНП в Одеській області не має підстав для проведення нарахування одноразової грошової допомоги з включенням таких складових, як сума індексації грошового забезпечення на останній місяць звільнення та додаткової винагороди, так як вони не являються складовими грошового забезпечення поліцейського, які призводять до збільшення грошового забезпечення в межах планових граничних розмірів витрат. Одноразова грошова допомога при звільненні ОСОБА_1 нарахована відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у сумі 174 738,32 грн. (з грошового забезпечення у місяці звільнення, тобто 21 842,29 грн. х 50% х 16 років) (а.с.39-40).

Також, листом від 17 жовтня 2022 року №14/160/аз ГУНП в Одеській області на адвокатський запит повідомлено, що наказом від 26 серпня 2022 року №1435 о/с ОСОБА_1 встановлена додаткова винагорода за період з 24 червня 2022 року по 18 липня 2022 року у розмірі 25 000 грн., яка нарахована та виплачена у серпні 2022 року; наказом від 27 вересня 2022 року №1588 о/с ОСОБА_1 встановлена додаткова грошова винагорода за період з 19 липня 2022 року по 23 липня 2022 року у розмірі 5 000 грн. та за період 24 липня 2022 по 22 серпня 2022 року у розмірі 9 000 грн. (з 24 липня 2022 по день звільнення 01 серпня 2022 року), яка нарахована та виплачена у вересні 2022 року (а.с.40-41).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода поліцейським на період дії воєнного стану не є складовою частиною грошового забезпечення поліцейських, а тому у відповідача відсутні підстави для включення до складу одноразової грошової допомоги при звільненні додаткової винагороди, виплату якої передбачено Постановою №168.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 за період з 24 лютого 2022 року по 01 березня 2022 року та з 01 липня 2022 року по 01 серпня 2022 року була нарахована та виплачена позивачу та отримана ним, а тому доводи позивача щодо того, що йому не нараховувалась та не виплачувалась додаткова винагорода за вказаний період є неспроможними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Суд першої інстанції зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

За таких підстав, суд дійшов висновку, щодо неправомірності дій ГУНП в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст.ст. 2, 4, 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", ч.ч.1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", п.п.1-1, 2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" №1078-ХІІ.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.ч.1, 5 ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію", поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Відповідно ч.6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Вказаний порядок регулюється Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, та Порядок №1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За змістом ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно положень ст. 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Колегія суддів також враховує і рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 07 листопада 2015 року по 01 грудня 2017 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.41зв.-42, 88-89).

Таким чином, наявні підстави вважати, що відповідач, відмовивши позивачу у виплаті суми індексації грошового забезпечення, діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку №1078.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16 липня 2020 року у справі №2140/1763/18.

Щодо посилань ОСОБА_1 на наявність підстав для стягнення середнього заробітку з відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ч.1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Частиною 2 ст. 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою    цієї статті.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

(…) якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст. 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За змістом ч.1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Верховним Судом у складі судової палати Касаційного адміністративного суду ухвалено постанову від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, в якій сформовано такий правовий висновок: "Синтаксичний розбір текстуального змісту ст. 117 КЗпП України дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.".

Колегія суддів зазначає, що під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Колегія суддів вказує, що приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України вказують на те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/152/20, Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19.

Колегія суддів констатує, що станом на дату звернення до суду позивачу не проведено перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, на виконання судового рішення, відповідно повний розрахунок при звільненні не проведено.

Оскільки в спірних правовідносинах обов`язковим є встановлення усього періоду затримки розрахунку, тобто із дня звільнення позивача зі служби в поліції по день фактичного розрахунку, та визначення конкретного грошового розміру середнього грошового забезпечення, який належить стягнути із відповідача за цей період затримки розрахунку при звільненні, тоді як на виконання зазначеного судового рішення позивачу не проведено перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відсутній момент припинення правопорушення – виплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, що, в свою чергу, унеможливлює визначення періоду затримки розрахунку при звільненні та розмір середнього грошового забезпечення за період затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, тому, суд апеляційної інстанції вважає передчасними заявлені позивачем позовні вимоги щодо нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум, що належать позивачу та повинні були бути виплачені у день звільнення по день фактичного розрахунку, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 жовтня 2023 року.

Головуючий:                                                                                                     Бітов А.І.

Суддя:                                                                                                     Лук`янчук О.В.

Суддя:                                                                                                     Ступакова І.Г.