ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8259/23 Справа № 2-1631/11 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2023 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національний банк України про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Самсонова В.В.),

В С Т А Н О В И В:

       У січня 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство « Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідачки на користь Банку ,заборгованість за кредитним договором № 366/гр від 19.09.2008 року у розмірі 22642,94 грн., яка складається з: заборгованість по Кредиту в сумі 11573,00 грн, заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 5902,19 грн, забргованість по сплаті комісії за розрахункове обслуговування крдиту в сумі 3068,00 грн., штраф за пропуск платежів, за несвоєчасне погашення кредиту, сплату процентів за користування в сумі 2099,75 грн, а також судовий збір у розмірі 226,43 грн., та витрати за інформаційне-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн.

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2012 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 366/гр від 19.09.2008 року у розмірі 22642,94 грн., судовий збір у розмірі 226,43 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі у розмірі 120 грн., а також витрати пов`язані з опублікуванням оголошенням в газеті «Вісті Придніпров`я» в сумі 150 грн., а всього 23139,37 грн.

10 січня 2022 року відповідачкою була подана заява про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2012 року.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 липня 2022 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2012 року скасовано, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національний банк України.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2023 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Національний банк України про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за Кредитним договором № 366/гр від 19.09.2008 року у розмірі 22642,94 грн., судовий збір у розмірі 226,43 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення по справі у розмірі 120 грн., а також витрати пов`язані з опублікуванням оголошенням в газеті «Вісті Придніпров`я» в сумі 150 грн., а всього 23139,37 грн.

Із вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 , та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно підлягає скасуванню через порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Скаргу мотивує тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання нею коштів за кредитним договором від 19.09.2008 року.

ОСОБА_1 просила рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».

Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить, 22642,94 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2684х100=268400)., а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження  без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та  доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з наступного.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що, 19 вересня 2008 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №366/гр, відповідно до умов якого банк надає позивальнику грошові кошти у сумі 11 800,00 грн. в порядку і на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невід`ємному частину цього договору. Кредит надається позивальнику на поточні потреби. Строк користування кредитом по 16 вересня 2011 року включно, що тільки інший строк користування не буде встановлено домовленостей сторін чи умовами цього договору.

Пунктами 1.4., 1.4.1. договору визначено, що за користування кредитом встановлюється плата в розмірі 24 % річних. За обслуговування кредитом встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 118 грн. 00 коп., що становить 1 % від суми кредиту, вказаної в п. 1.1. цього договору.

Вказаний договір було підписано сторонами, в тому числі, відповідачкою ОСОБА_1 . Крім того, зазначено, що оригінал примірника кредитного договору було отримано ОСОБА_1 19 вересня 2008 року, про що у договорі останнього здійснено відмітку.

Крім того, до вказаного договору сторонами підписано Додаток №1 до кредитного договору, а саме графік погашення заборгованості по кредиту та відсоткам до кредитного договору №366/гр від 19.09.2008 року.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №366/гр, станом на 29.12.2010 року у розмірі 22 642,94 гривень.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачкою непогашена заборгованість за кредитним договором.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.207ЦК України правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах,у листах,телеграмах,якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким,що вчинений у письмовій формі,якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2008 року між ВАТ « ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 366/гр (а.с.5).

Факт укладення кредитного договору відповідачкою не спростовано.

Згідно п. 1.1. вказаного Договору Банк надає Позичальнику грношові кошти у сумі 11800 грн, в порядку і на умовах, визначених цим Договором та додатковими угодами до нього, що можуть бути укладені в майбутньому і що становитимуть невід`ємну частину цього Договору.

Згідно п. 1.4. за користування Кредитом встановлюється плата в розмірі 24 процентів річних.

Відповідно до п. 1.4.1.1 за обслуговування Кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування Кредиту позичальника в розмірі 118,00 грн, що становить 1 процент від суми Кредиту, вказаної в п. 1.1. цього Договору

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що Кредит надається шляхом перерахування грошових коштів в валюті Кредиту на картковий рахунок Позичальника, зазначений в п.2.1.1.3 Договору.

Пункт 2.1.1. передбачає, що кредитні кошти надаються Банком Позичальнику після набуття чинності цим Договором та з урахуванням умов надання позичальником достовірної інформації та документів, що вимагаються Банком, у відповідності із анкетою-заявкою на отримання Кредиту та умов Кредитування

Згідно пунктів 2.1.1.2. та 2.1.1.3 Відкриття Позичальником у ВАТ «ВиЕйБи» поточного рахунку в гривні № НОМЕР_1 код банку 305868 та укладення з цією метою між Позичальником і Банком на умовах, запропонованих Банком, Договору Бвнківського рахунка. Умови відкриття, ведення та закриття Поточного рахунку визначаються в Договорі банківського рахунку. Відкриття Позичальником у ВАТ «ВіЕйБі Банк» карткового рахунку в гривні № НОМЕР_2 каод банку НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 4.2. за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених п.п.3.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 5 відсотків від суми кредитних коштів, зазначеної в п. 1.1. цього Договору.

Пунктом 4.3. передбачено, що за неналежне виконання грошових зобов`язань, передбачених пунктом 3.3.3. цього Договору , якщо прострочення виконання таких зобов`язань сталося більше ніж на 7 календарних днів, позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 25 відсотків від зобов`язань, а саме неповерненого Кредиту та/або несплачених процентів та/або плати за обслуговування кредиту, строк виконання яких настав і які не були виконані станом на восьмий календарний день прострочення такого виконання.

Тобто,з наведеного вбачається, що між відповідачкою та Банком було узгоджено всі істотні умови договору, було погоджено порядок отримання коштів, а також погоджено сплату відсотків та штрафів за прострочення сплати чергових платежів та у випадку неповернення таких коштів.

Банком до позовної заяви було надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 366/гр, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було внесено лише один платіж на погашення тіла кредиту у розмірі 227,00 грн, 20.10.2008 року.

Також з наданого розрахунку вбачається, що відповідачкою частково сплачувались відсотки за користування кредитом, а саме, 236,00 грн дата сплати 20.10.2008 року, 100,00 грн дата оплати 30.04.2009 року, 100,00 грн дата оплати 30.09.2009 року.

Інші платежі на погашення кредитної заборгованості відсутні.

з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка частково погашала заборгованість як по тілу кредиту, так і заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, тобто виконувала обов`язки позичальника згідно умов укладеного кредитного договору.

З наданого розрахунку позивача вбачається, що відповідачка з після 20.10.2008 року припинила виконувати умови кредитного договору, а саме сплачувати взяті на себе зобов`язання щодо сплати кредита, а з 30.09.2009 року припинила сплачувати відсотки.

Таким чином відповідачка, підписуючи кредитний договір № 366/гр від 19.09.2008 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловила свою згоду з формою договору та його умовами.

ОСОБА_1 не надала свого розрахунку або доказів відсутності заборгованості, клопотання про призначення відповідної експертизи не заявляла, тобто не спростувула розмір заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами доведено факт отримання відповідачкою коштів, оскільки останньою вносились платежі на погашення боргу, що дає підстави суду вважати, що відповідачкою визано факт отриання коштів від Банку.

Окрім того, факт отримання кредитних коштів, факт користування вказаними коштами та розмір заборгованості за кредитним договором підтверджений виписками по рахункам

Доводи відповідачки, що у позовній заяві неправильно зазначено її по-батькові на правильність висновку суду не впливає.

Таким чином, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в апеляційній скарзі  доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та  оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України

Судді:                                                                                О. В. Халаджи                                                         

                                                                               О.Д. Канурна

                                                                               Т,В. Космачевська