Справа №705/3197/15-а

                                                                2-а/705/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2023 року               м. Умань

       Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого суді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,

представників позивача Пархети М.А., Калька О.О.,

       розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ладижинської сільської ради, третя особа: ОСОБА_3 , про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати рішення Ладижинської сільської ради від 16.12.2014 року № 48-10/VI «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 ».

       Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач постійно проживає та є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту № 853 від 27.09.2000 року, складеного Уманським відділенням ДКП ЧООБТІ. Будинок придбаний 02.01.2001 року за договором купівлі-продажу. Рішенням восьмої сесії п`ятого скликання № 8-9/У від 20.12.06 року Ладижинська сільська рада надала їй право на безкоштовну приватизацію земельної ділянки площею 0,15 га біля належного їй будинку. Земельна ділянка досі не приватизована з тієї причини, що вона не може узгодити межу із сусідкою ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 .

       У відповідності до технічного паспорту межа між земельною ділянкою ОСОБА_3 та її проходила паралельно до задньої стіни її будинку на відстані від неї не менше 1 м згідно до п. 3.25 ДБН 360-92 і далі по всій довжині земельної ділянки до точки розмежування садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ОСОБА_3 самовільно почала визначати межу, не реагуючи на вимоги позивача, що вона заважає нормальному обслуговуванню будинку, а потім взагалі самовільно встановила паркан. ОСОБА_3 залучила секретаря Ладижинської сільської ради ОСОБА_6 , яка виготовила сфальсифікований акт погодження меж землеволодіння. На підставі цього акту Ладижинська сільська рада на сьомій позачерговій сесії п`ятого скликання 24.11.2006 року прийняла рішення № 7-5/V, п. 1 якого встановила розмежування від несучої стіни її будинку до земельної ділянки ОСОБА_3 на відстані 0,6 м, а Уманський районний відділ земельних ресурсів виготовив та видав Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 від 23.03.2007 року. Рішенням Уманського міськрайонного суду від 08.11.2007 року було визнано незаконним, недійсним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії п`ятого скликання Ладижинської сільської ради від 24.11.2006 року № 7-5/У та Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 серії ЯГ № 647477 від 23.03.2007 року.

       Рішенням Ладижинської сільської ради від 09.04.2012 року за № 19-16/VI їй було передано в приватну власність земельну ділянку площею 0,1573 га для обслуговування житлового будинку.

       16.12.2014 року Ладижинська сільська рада прийняла рішення № 48-10/VI, згідно якого вирішила:

       1. Залишити межу між житловими будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 без змін згідно фактичного використання земельних ділянок та історично встановлених меж.

       2. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань охорони навколишнього середовища та регулювання земельних відносин, управління комунальною власністю.

       При цьому, за історично встановлені межі Ладижинська сільська рада прийняла межі, скасовані рішенням Уманського міськрайонного суду від 08.11.2007 року.

       Від представника відповідача Ладижинської сільської ради Уманського району до суду надійшов відзив, в якому просили відмовити у задоволенні вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Ладижинської сільської ради від 16.12.2014 року за № 48-10/VI «Про розгляд заяв ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 ». В обґрунтування відзиву посилалися на те, що ДБН «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень. Порядок встановлення меж земельних ділянок встановлено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі та їх закріплення межовими знаками, яка затверджена наказом Держкомзему України від 18.05.2010 за № 376. Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, то згідно ч. 3 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. Згідно ч. 5 ст. 158 ЗК України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

       При прийнятті рішення від 16.12.2014 № 48-10/VI Ладижинська сільська рада діяла в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

       З 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не можуть дійти згоди щодо розташування межі між земельними ділянками, на яких розташовані належні їм житлові будинки, а у зв`язку з цим і приватизувати ці земельні ділянки. Стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. Відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення сільської ради незаконним. Підписання погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

       Ухвалою суду від 05.09.2021 замінено третю особу ОСОБА_3 на її правонаступника ? ОСОБА_2 .

       Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, її інтереси представляли представники - адвокат Пархета М.А. та Калько О.О.

       Представники позивача Пархета М.А. та Калько О.О. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

       Представник відповідача Ладижинської сільської ради у судове засідання не з`явився, від сільського голови С.Цоколенка попередньо надійшов лист, в якому просить розглядати справу без участі представника Ладижинської сільської ради за наявними в справі матеріалами, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

       Третя особа ОСОБА_2 , повідомлена належним чином про розгляд справи, у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, від неї також не находило заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність.

       Вислухавши представників позивача, дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.

       Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

       Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

       Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

       Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

       За змістом ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

        Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваного рішення Ладижинської сільської ради Уманського району за № 48-10/УІ від 16.12.2014 «Про розгляд заяв гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 » було вирішено, враховуючи висновки проведеної судової будівельно-технічної експертизи висновок № 13/Буд від 13 вересня 2011р., рішення Уманського міськрайонного суду від 17.02.2014 та ухвали апеляційного суду Черкаської області, залишити межу між житловими будинками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 без змін згідно фактичного використання земельних ділянок та історично встановлених меж.

       Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2014, яке залишене в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.07.2014 та набрало законної сили, копія якого наявна у матеріалах справи, були встановлені обставини, які жодною із сторін не оспорювалися, а саме було встановлено таке.

       Позивач ОСОБА_1 на час звернення до суду є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , а третя особа ОСОБА_3 – житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 придбала будинок 02.01.2001 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Поліщук Н.М., зареєстрованим в реєстрі за № 2. Право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) позивач та третя особа в порядку, встановленому Земельним кодексом України № 2768-III від 25.10.2001, не набували. На межі між земельними ділянками, якими фактично користується кожна зі сторін, на теперішній час існує відновлений ОСОБА_3 на попередньому місці паркан, що починається від точки стикування парканів садиб по червоній лінії АДРЕСА_1 та проходить паралельно вздовж західної (задньої) стіни будинку ОСОБА_1 і закінчується, орієнтовно, в місці, де починаються городи, що підтвердили і свідки, допитані у справі.

       Згідно з випискою з рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 19-16/VІ від 09.04.2012 року «Про розгляд заяв громадян» – пункт 17 – сільська рада вирішила: передати ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1573 га для обслуговування житлового будинку згідно проведеної землевпорядної експертизи, по історично набутих межах по АДРЕСА_1 . І до цього Рішення доданий Зведений план земельних ділянок АДРЕСА_3 по фактичному користуванню. На цьому Зведеному плані позначені відстані по периметру обох земельних ділянок, у тому числі від межі між цими земельними ділянками та житловими будинками, які на них розташовані. Відстань від західної стіни будинку ОСОБА_1 до паркану становить 0,76 м та 0,60 м. Вказаний Зведений план земельних ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 по фактичному користуванню, як пояснив представник третьої особи ОСОБА_8 та підтвердили представники сторін, є додатком № 1 до Висновку № 13/Буд судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.09.2010 року в цивільній справі № 2-81/2010, складений 13.09.2011 року судовим експертом Гнаток В.Г. ТОВ «Контакт-Сервіс».

       Вказане рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 19-16/VІ від 09.04.2012 року, як вбачається з його змісту, було прийнято сільською радою відповідно та в межах встановлених Земельним кодексом України повноважень – ст.ст. 116, 118, 121, 122. Це рішення позивачем чи іншої особою не було оскаржене, діє та підлягає виконанню.

       У технічному паспорті на житловий будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , реєстровий № 853, виготовленому 27.09.2000 року Уманською дільницею Черкаського обласного об`єднаного БТІ, відсутнє позначення межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 та позивача, яка б проходила паралельно до задньої стіни будинку позивача на відстані від неї не менше 1 м згідно з п. 3.25 ДБН 360-92 і далі по всій довжині земельної ділянки до точки розмежування садиб ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на що в позовній заяві посилалась позивач ОСОБА_1 . Так, в дослідженому судом Технічному паспорті взагалі відсутні відомості про розміри земельної ділянки, про відстані між будинком та парканом сусіднього домоволодіння, про те, в якій точці межа між земельними ділянками сторін закінчується.

       Рішенням Уманського міськрайонного суду від 08.11.2007 року було визнано недійсним та скасовано рішення сьомої позачергової сесії Ладижинської сільської ради 5 скликання № 7-5/У від 24.11.2006 року в частині проведення розмежування присадибних земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 серії ЯГ № 647477 від 23.03.2007 року.

       Підставою для звернення до суду позивач ОСОБА_1 зазначила ту обставину, що вона не може узгодити межу із сусідкою – відповідачем ОСОБА_3 , яка проживає по АДРЕСА_2 , та відмову останньої знести самовільно споруджений паркан, розташований до будинку позивача ближче, ніж за 1 м, що є порушенням п. 3.25 ДБН 360-92.

       На підтвердження цих обставин позивач подала копію акта про наявність (відсутність) домовленостей від 27.10.2012 року, складеного в довільній формі представником позивача у цій справі ОСОБА_9 та другим сином позивача ОСОБА_10 та підписаного сільським головою (не вказано якої точно сільської ради) ОСОБА_11 , в якому вказано, що ОСОБА_3 відмовилась переустановити паркан, що розділяє суміжні домоволодіння, на відстань одного метру від стіни житлового будинку ОСОБА_1 .

       Названі документи суд не бере до уваги в якості належних та допустимих письмових доказів наявності обставин щодо неможливості погодження меж земельної ділянки, яка передається позивачу ОСОБА_1 з таких мотивів.

       Частиною 1 ст. 118 Земельного кодексу України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок, які перебувають в користуванні, громадянами. І цей порядок передбачає, що рішення органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

       Відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» № 858-IV від 22.05.2003 (із подальшими змінами і доповненнями) такі технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір земельної ділянки, – п. «і» технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, – є документацією із землеустрою.

       Статтею 26 цього ж Закону визначено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути, у тому числі, землевласники і землекористувачі, а розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону. Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.

       Враховуючи, що позивач не надав суду жодного документу із землеустрою щодо погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , який би був виготовлений розробником документації із землеустрою за його замовленням на підставі та відповідно до рішення Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області № 19-16/VІ від 09.04.2012 року про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, і який би був підписаний самим позивачем та іншими суміжними землевласниками чи землекористувачами і який відмовилася підписувати (погоджувати) відповідач ОСОБА_3 , у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю та невідповідністю діючим нормам Земельного кодексу України. Також наведеним вище рішенням позивачу було відмовлено у частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача ОСОБА_3 знести самовільно встановлений паркан.

       Згідно зі статтею 158 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.  Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах… У разі незгоди власників або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

       Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 покликається на рішення Уманського міськрайонного суду від 08.11.2007 у справі № 2-2252-07, додає копію проекту забудови від 05.11.1987, копію рішення Ладижинської сільської ради від 09.04.2012 № 19-16/VI, копію технічного паспорту на будинок, копію акту про відсутність домовленості від 27.10.2012. Просить скасувати рішення Ладижинської сільської ради за № 48-10/УІ від 16.12.2014, яке фактично ухвалене з урахуванням висновків проведеної вже після ухвалення рішення від 08.11.2007 у справі № 2-2252-07 судової будівельно-технічної експертизи № 13/Буд від 13.09.2011 та рішення Уманського міськрайонного суду від 17.02.2014, проте при цьому у позові взагалі не зазначає про наявність вказаних вище висновку судової будівельно-технічної експертизи № 13/Буд від 13.09.2011 та рішення Уманського міськрайонного суду від 17.02.2014, яким вирішений спір у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Ладижинська сільська рада Уманського району Черкаської області, про встановлення меж земельної ділянки та знесення самочинного будівництва та надана оцінка фактичним обставинам справи. Крім того, знову додає до позову акт про наявність (відсутність) домовленостей від 27.10.2012 року, який зазначеним рішенням суду від 17.02.2014 визнаний недопустимим доказом, та не долучає інших доказів, які б свідчили про зміну фактичних обставин справи, встановлених у рішенні суду від 17.02.2014.

       Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

       За наведених обставин, враховуючи, що у судовому порядку був вирішений спір у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Ладижинська сільська рада Уманського району Черкаської області, про встановлення меж земельної ділянки, беручи, до уваги, що оскаржуване рішення Ладижинської сільської ради від 16.12.2014 було прийняте на підставі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2014, яке залишене в силі ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.07.2014, та на підставі висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 13/Буд від 13.09.2011, а також зважаючи на те, що погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

       При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, параграф 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

       Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 72-78, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

         У задоволенні позову ОСОБА_1 до Ладижинської сільської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень відмовити.

       Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

         Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

       Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Повне рішення складене 06.10.2023.

Суддя                                                                                                О.І. Єщенко