Справа № 508/1044/15

Номер провадження:1-о/521/5/23

У Х В А Л А

05 жовтня 2023 року                                                        м. Одеса

Колегія суддів Малиновського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді                         ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря                       ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого                         ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції) ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Малиновський районним судом м. Одеси та ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» матеріали кримінального провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 від 23.03.2015 р. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Одеського обласного суду від 05.07.2001 р. та ухвали Верховного Суду України від 13.12.2001 р.,       

                                            ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває заява засудженого ОСОБА_7 від 23.03.2015 р. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Одеського обласного суду від 05.07.2001 р. та ухвали Верховного Суду України від 13.12.2001 р. на розгляд до Малиновського районного суду м. Одеси.

В судовому засіданні засудженим ОСОБА_7 був заявлений відвід головуючому судді ОСОБА_1 у зв`язку із його сталою недовірою та особистою неприязню до зазначеного судді. Крім того зазначав, що раніше суддею ОСОБА_1 вже проводився розгляд його заяв про перегляд за нововиявленими обставинами, у яких судом було відмовлено. В подальшому вказану ухвалу суду було скасовано. Вказане також вважає підставою для відводу головуючого судді.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 виказала думку на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_6 виказала думку на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, суд приходить до наступного .

За положеннями пункту 4 частини 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

За положеннями ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

Так, у судовому засуджений ОСОБА_7 висловив недовіру головуючому судді ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що існують обставини, які на його думку викликаюсь сумнів в неупередженості головуючого судді.

Головна мета відводу/самовідводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості колегія суддів вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли виникає питання про відвід/самовідвід, значення має не те, чи справді у судді/суддів є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні при наявності інших обставин, які викликають сумнів у його упередженості.

Подальший розгляд заяв засудженого ОСОБА_7   під головуванням судді ОСОБА_1 може свідчити про недовіру до головуючого зі сторони заявника, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75 КПК України є обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні.

Оцінивши викладені засудженим ОСОБА_7 доводи, колегія суддів вважає, що ці доводи можуть свідчити про сумніви щодо упередженості головуючого судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву засудженого ОСОБА_7 про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від розгляду кримінального провадження за заявою засудженого ОСОБА_7 від 23.03.2015 р. про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Одеського обласного суду від 05.07.2001 р. та ухвали Верховного Суду України від 13.12.2001 р. задовольнити.

Копію ухвали направити до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси для визначення іншого члена колегії суддів в порядку ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя  ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3