УХВАЛА

05 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/286/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Білоуса В.В., Картере В.І.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023

у справі №915/286/23

за позовом Миколаївського міського центру зайнятості

до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області

про стягнення 37557,80 грн

В С Т А Н О В И В:

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області з доданими до неї матеріалами на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 у справі №915/286/23, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

З аналізу змісту статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державної податкової служби України, в особі Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, на користь Миколаївського міського центру зайнятості, грошові кошти в сумі 37557 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 80 коп., а також сплачену суму судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження в обґрунтування якого апелянт зазначив, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження зумовлені запровадженням на території України воєнного стану, та як наслідок ускладнення процесу виділення коштів на сплату судового збору.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.08.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на вищевказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі №915/286/23 залишено без руху, визначено Головному управлінню ДПС у Миколаївській області усунути встановлені судом при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у законодавчо визначеному порядку та розмірі, а також вказати інші причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі №915/286/23, протягом 10 днів з дня вручення апелянту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на вищевказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі №915/286/23.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Головне управління ДПС у Миколаївській області вже зверталось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023, однак ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 скаргу було повернуто, зокрема, через не усунення недоліків апеляційної скарги, а саме несплати скаржником судового збору.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд дійшов правильного висновку, що посилання на відсутність коштів для сплати судового збору, не є поважними підставами для поновлення строку на апеляційне провадження, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 - особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що у відповідності до наданої апелянтом до заяви про усунення недоліків платіжної інструкції №1627 про сплату судового збору остання датована 23.06.2023. Тобто 23.06.2023 скаржником було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, отже усунуто перешкоди, які на його думку заважали своєчасному зверненню до суду апеляційної інстанції. Однак, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі №915/286/23 була подана до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку лише 11.07.2023. При цьому, жодних обґрунтованих пояснень щодо неможливості звернення до суду апеляційної інстанції одразу після сплати судового збору, скаржник не навів.

Крім того, безпідставними є посилання скаржника на запровадження на території України воєнного стану, з огляду на наступне.

Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2022 зі справи № 990/102/22.

Апелянтом не було наведено, із посиланням на відповідні докази, обставин, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне звернення з апеляційною скаргою. Головним управлінням ДПС у Миколаївській області не було наведено належних обґрунтувань причин, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали можливості звернутися з апеляційною скаргою у законодавчо визначені строки.

Апеляційний суд також зазначив, що існування обставини повернення апеляційної скарги, яка не позбавляє скаржника на повторне звернення до суду апеляційної інстанції, не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш, за відсутності поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За результатами розгляду клопотання про поновлення строку, апеляційний суд визнав неповажними наведені апелянтом підстави.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

З огляду на вищевикладене правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 15.09.2023 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на вищевказане рішення Господарського суду Миколаївської області від 04.04.2023 по справі №915/286/23, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

Твердження Головного управління ДПС у Миколаївській області, викладені у касаційній скарзі, не є безумовною підставою для скасування судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм процесуального права, оскільки їх застосування чітко передбачено процесуальним законом.

Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 у справі №915/286/23, з підстав передбачених ч. 2 ст. 293 ГПК України, оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 233, 234, 235, 293, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2023 у справі №915/286/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Білоус В.В.

Картере В.І.